- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/14/25
Провадження 1-кп/991/1/25
У Х В А Л А
18 липня 2025 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1. Історія провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000190 від 24.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою Суду від 14.01.2025 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.
Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
2. Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків
Подане клопотання прокурор обґрунтовує застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою та покладанням на останнього низки обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Востаннє обов`язки продовжувалися ухвалою суду від 26.05.2025 строком до 26.07.2025 включно. Даною ухвалою продовжені обов`язки: 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Вказуючи на продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії раніше покладених на нього обов`язків на два місяці. Існування ризику переховування прокурор обґрунтовує тяжкістю можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, відсутністю міцних соціальних зв`язків ОСОБА_4 на території України через проживання дружини та дітей за кордоном. Ризик впливу на свідків обґрунтовує підтриманням обвинуваченим зв`язків з посадовими особами місцевого самоврядування, органів державної влади, посадовими особами правоохоронних органів, та самою процедурою отримання показань від свідків на стадії судового розгляду, встановленою КПК України.
3. Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав та зазначив таке. Ризики, встановлені попередніми судовими рішеннями дотепер продовжують існувати та жодним чином не зменшилися. Тому вважає за необхідне продовжити строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив таке. Клопотання прокурора є необґрунтованим, тому задоволенню не підлягає. Ризики від початку часу набуття ОСОБА_4 процесуального статусу у даному кримінальному провадженні значно зменшилися. При цьому обставин, які б свідчили про існування ризику переховування ОСОБА_4 від суду не існувало та не існує. Прокурором не надано доказів наявності такого ризику. ОСОБА_4 проживає на території України разом із неповнолітнім сином, виконує батьківські обов`язки. Вільно залишити територію України не має можливості з огляду на законодавчі обмеження через введення воєнного стану. Також захисник звернув увагу суду на обставини того, що дослідження доказів сторони обвинувачення майже завершено, і за весь час поведінка обвинуваченого була належної та ніяких нарікань не викликала. Також захисник вказав на обставини зменшення ризику впливу на свідків. Зменшення даного ризику захисник пов`язує з позицією сторони обвинувачення. Так, від початку обов`язок не спілкування стосувався 9 осіб, а в подальшому за ініціативою прокурора був зменшений до 2 осіб. Водночас ОСОБА_4 не має бажання та необхідності спілкуватися з будь-якими свідками у даному провадженні. Разом з цим, захисник також наголосив на тому, що оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, то обов`язок обвинуваченого повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання та роботи не відповідає стадії провадження. Такий обов`язок обвинувачений має виконувати виключно перед судом для можливості здійснення судом його належного виклику.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
4. Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.02.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
23.05.2024 застосовний до обвинуваченого запобіжний захід змінено на домашній арешт в нічний час доби та в подальшому ухвалою від 13.08.2024 змінено на особисте зобов`язання.
При цьому покладені на обвинуваченого обов`язки неодноразово продовжувалися та востаннє були продовжені ухвалою від 26.05.2025 строком на два місяці, тобто до 26.07.2025 включно.
На теперішній час відносно обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та продовжують діяти такі обов`язки: 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) утримуватись від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
У зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням, виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є особисте зобов`язання. Зміст цього запобіжного заходу полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 179 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цьому частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Разом з цим, ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4, Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішенням ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.
Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 .
Розглядаючи питання наявності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми судовими рішеннями, в т.ч. рішенням від 27.03.2025, продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4, у зв`язку з встановленням існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Зазначені ризики, за змістом клопотання та твердженнями прокурора у судовому засіданні, не втратили своєї актуальності дотепер.
Актуальність ризику переховування обвинуваченого прокурор мотивує, в тому числі, тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10, неможливістю звільнення від відбування покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину, та відсутністю міцних соціальних зв`язків обвинуваченого на території України.
Так, ознайомившись з клопотанням, вислухавши доводи прокурора, Суд погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з такого.
Інкримінований ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна, що разом з віднесенням його до корупційних злочинів позбавить суд можливості, у випадку визнання останнього винуватим, звільнити його від кримінальної відповідальності чи звільнити від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_4, до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Водночас Суд враховує, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або свідчити про те, що вона маловірогідна («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia). До таких факторів, зокрема, належать характер особи, її місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв`язки та усі види зв`язків з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).
У цьому контексті Суд бере до уваги відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого на території України. Відповідно до наявних у Суду документів дружина обвинуваченого - ОСОБА_10 та діти - ОСОБА_11, ОСОБА_12 проживають за межами України. Тривале проживання родини обвинуваченого ОСОБА_4 за кордоном, на переконання суду, свідчить про набуття останніми соціальних зв`язків, кола спілкування та житла (в т.ч. оренда) в іноземній країні, що створює можливість останньому, у разі прийняття відповідного рішення, вчинити дії з метою переховування за кордоном.
Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують Суд в актуальності ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.
Стосовно позиції захисника щодо недоцільності продовження обов`язку, покладеного на обвинуваченого щодо повідомлення прокурора про зміну місця свого проживання та/або роботи з огляду на стадію кримінального провадження Суд зазначає таке. На переконання Суду, вказаний обов`язок забезпечує можливість стороні обвинувачення, у разі недосягнення цілей виклику особи іншими шляхами, викликати ОСОБА_4 до себе з метою виконання приписів законодавства щодо вручення процесуальних документів, зокрема, але не виключно: клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачення, нового обвинувального акта у разі зміни обвинувачення та інше.
У сукупності викладеного Суд вважає доведеною прокурором необхідність продовження обов`язків, спрямованих на мінімізацію ризику переховування обвинуваченого від суду, а саме: повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Оцінюючи ризик впливу на свідків Суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ба більше, на переконання Суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачена особа стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань. За наведених обставин Суд погоджується із прокурором, що обвинувачений, будучі обізнаним про перелік свідків, за відсутності обмеження у спілкуванні із ними, може здійснити на свідків вплив з метою спонукання їх до ненадання або зміни вже наданих показань, перекручування або спростування обставин, які їм можуть бути відомі.
Враховуючи викладене, Суд вважає за необхідне продовжити покладений на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.
Підсумовуючи вищевикладене, Суд констатує, що продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою обвинуваченого з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
2) утримуватись від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
Строк дії ухвали встановити до 18 вересня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_13