- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/14/25
Провадження 1-кп/991/1/25
У Х В А Л А
18 липня 2025 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3,
обвинувачених ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, та клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну додаткового обов`язку, покладеного на нього, у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1. Історія провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000190 від 24.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою Суду від 14.01.2025 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.
Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 . Разом з цим, обвинуваченим ОСОБА_4 подано клопотання про зміну додаткових обов`язків, покладених на нього.
2. Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків та клопотання зміну додаткових обов`язків
Подане клопотання прокурор ОСОБА_3 обґрунтовує застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою та покладанням на останнього низки обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Востаннє обов`язки продовжувалися ухвалою суду від 26.05.2025 строком до 26.07.2025. Даною ухвалою продовжені такі обов`язки: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.
Вказуючи на продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії раніше покладених на нього обов`язків на два місяці. Існування ризику переховування прокурор обґрунтовує тяжкістю можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, відсутністю міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_4 на території України через проживання дружини та дітей за кордоном. Ризик впливу на свідків обґрунтовує підтриманням обвинуваченим зв`язків з посадовими особами місцевого самоврядування, органів державної влади, посадовими особами правоохоронних органів, та самою процедурою отримання показань від свідків на стадії судового розгляду, встановленою КПК України.
У сукупності викладеного прокурор переконаний, що ризики дотепер продовжують мати місце. Тому існують підстави для продовження строку дії раніше покладених на обвинуваченого обов`язків.
Обвинувачений ОСОБА_4 в клопотанні про зміну додаткового обов`язку зазначає таке. Зміна обов`язку «не відлучатися за межі території України без дозволу суду» на обов`язок «не відлучатися за межі території України без дозволу суду в дні, на які призначено судові засідання» не завдасть шкоди кримінальному провадженні і дозволить досягти мети кримінального провадження. Необхідність зміни обов`язку обвинувачений обґрунтовує декількома підставами. Першою підставою ОСОБА_4 називає необхідність його участі в процесі лікування сина. На даний час син проживає за кордоном, де отримує необхідне лікування. Необхідність залучення батьків до процесу лікування підтверджена листами від відповідних лікарів. Другою підставою для зміни покладеного обов`язку, на переконання обвинуваченого, є можливість виконувати ним свого професійного та громадського обов`язку зі збільшеною ефективністю у разі відсутності обмеження щодо вільного виїзду за кордон. З початку повномасштабного вторгнення за сприянням ОСОБА_4 було налагоджено надходження гуманітарної допомоги до громади, установ Запорізької області та збройним формуванням. Втім існуючі обмеження у вільному виїзді закордон не дають можливості в потрібному обсязі забезпечувати надходження гуманітарної допомоги і надалі. З огляду на викладене обвинувачений просить змінити раніше покладений на нього обов`язок шляхом додавання до нього формулювання саме щодо заборони вільного виїзду у дні судових засідань.
3. Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав та зазначив, що ризики, на які він посилається та які встановлені попередніми судовими рішеннями дотепер продовжують існувати, та жодним чином не зменшилися. Вважає за необхідне продовжити строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні подав письмові заперечення на клопотання прокурора. Відповідно до заперечень та наданих в судовому засіданні пояснень захисник стверджує таке. ОСОБА_4 має тісні соціальні зв`язки на території Запорізької області. Обвинувачений пов`язує своє життя та роботу з Україною про, що свідчить його активна громадська та волонтерська діяльність. Підстав для твердження про існування ризику переховування не існувало та не існує. ОСОБА_4, маючи процесуальний статус у даному провадженні, декілька разів виїжджав за кордон та кожного разу повертався до України. На підтвердження підтримання ОСОБА_4 активної громадської позиції та підтримання населення запорізького регіону захисник надав подяку на ім`я обвинуваченого від липня 2025 року, в якій вказано про участь ОСОБА_4 в гуманітарному забезпеченні населення України. Просив не задовольняти клопотання прокурора. Разом з цим, захисник звернув увагу на клопотання ОСОБА_4 щодо зміни покладеного на останнього обов`язку та додав, що суд може зобов`язати ОСОБА_4 повідомляти про дати виїзду за кордон, маршрут поїздки та кінцеві точки. Також відповідно до заперечень захисника, сторона захисту заперечує щодо продовження обов`язку повідомляти ОСОБА_4 прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи. Заперечення щодо відповідного обов`язку захисник пов`язує зі зміною стадії кримінального провадження, а саме перебування провадження на стадії судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника. Разом з цим, до поданого клопотання про зміну покладеного додаткового обов`язку зазначив таке. Відсутність обов`язку отримувати дозвіл суду на виїзд за кордон буде економити час, який він може витратити на перебування із сином та надання йому допомоги у лікуванні. Крім того, відсутність такого обов`язку надасть можливість економити грошові кошти у зв`язку з можливістю бронювання авіабілетів за певний час до запланованої дати вильоту. Відповідні грошові кошти ОСОБА_4 зможе витратити на лікування сина-інваліда. Просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував щодо зміни покладеного на обвинуваченого обов`язку. Зазначив, що ОСОБА_4 необхідно отримувати дозвіл на виїзд не лише від суду, а і від місцевої військової адміністрації. Таким чином, відсутність наведеного стороною захисту обов`язку не буде значно прискорювати процес виїзду ОСОБА_4 за кордон. Водночас, виходячи із процесу розгляду кримінального провадження вбачається, що покладений на обвинуваченого даний додатковий обов`язок не є вочевидь для ОСОБА_4 обтяжливим. Суд надає обвинуваченому можливість виїжджати за кордон.
4. Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас вказаною ухвалою визначено, як альтернативний запобіжний захід, заставу у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 3 028 000 гривень та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть застосовані до ОСОБА_4 у разі внесення застави.
26.02.2024 у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_4 звільнено з-під варти та він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладанням низки процесуальних обов`язків.
У подальшому покладені на ОСОБА_4 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє обов`язки продовжені ухвалою суду від 26.05.2025 строком на два місяці, тобто до 26.07.2025 включно.
На теперішній час відносно обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави та продовжують діяти такі обов`язки: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.
У зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України)
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цьому частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Разом з цим, ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Таке клопотання, як і клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків, розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).
З сукупного аналізу приписів Кримінального процесуального законодавства вбачається, що підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення встановлених ризиків.
За наведених обставин, зважаючи, що розгляд клопотань прокурора та захисника вимагає з`ясування одних і тих же обставин, Суд вважає за можливе розглянути їх одночасно.
Так, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 та зміни раніше покладеного на обвинуваченого обов`язку, Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попередніми судовими рішеннями ризики зменшилися/не зменшилися та чи продовжують вони бути актуальними для цього кримінального провадження.
Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на останнього.
Розглядаючи питання наявності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попереднім судовим рішенням, яким продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, встановлено існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Зазначені ризики, за змістом клопотання та твердженнями прокурора у судовому засіданні, не втратили своєї актуальності дотепер.
Актуальність ризику переховування обвинуваченого прокурор обґрунтовує тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, неможливістю звільнення від відбування покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину, відсутністю міцних соціальних зв`язків обвинуваченого на території України.
Так, ознайомившись з клопотанням, вислухавши доводи прокурора, Суд погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з такого.
Інкримінований ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна, що разом з віднесенням його до корупційних злочинів позбавить суд можливості, у випадку визнання останнього винуватим, звільнити його від кримінальної відповідальності чи звільнити від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_4, до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Водночас Суд враховує, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або свідчити про те, що вона маловірогідна («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia). До таких факторів, зокрема, належать характер особи, її місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв`язки та усі види зв`язків з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).
У цьому контексті Суд бере до уваги відсутність міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_4 на території України, та наявність нерухомого майна за кордоном у родини обвинуваченого. Факт відсутності міцних соціальних зв`язків Суд пов`язує з фактом проживання дружини обвинуваченого - ОСОБА_4, та дітей - ОСОБА_10, ОСОБА_11 поза межами України протягом тривалого часу. Посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого роботи на території України, постійного місця проживання, проживання в Україні батьків похилого віку, зайняття політичною, громадською та волонтерською діяльність, на переконання Суду, не є настільки стримуючими факторами за наявності яких можливо стверджувати про повну відсутність ризику переховування. Також Суд приймає до уваги факт наявності у родини ОСОБА_12 житла за кордоном, а саме в США. Так, дружина обвинуваченого на території США проживає в квартирі, яка належить компанії, засновником якої до квітня 2024 року були мати ОСОБА_4 та його теща. Таким чином, тривале проживання родини обвинуваченого за кордоном, на переконання суду, свідчить про набуття останніми соціальних зв`язків, кола спілкування та житла в іноземній країні, що створює можливість останньому, у разі прийняття відповідного рішення, вчинити дії з метою переховування за кордоном.
Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують Суд в актуальності ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.
Щодо посилання прокурора на існування ризику переховування з огляду на набуття ОСОБА_4 знайомств серед представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб правоохоронних органів, які обвинувачений може використати з метою переховування, Суд зазначає, що відповідним доводам попередньо вже неодноразово надавалася оцінка в ухвалах від 06.02.2025, 27.03.2025, 26.05.2025. Як раніше, так і дотепер прокурором не надано суду відомостей, які б вказували на підтримання обвинуваченим з ким-небуть зі службових осіб органів державної влади настільки близьких стосунків, що можуть бути ним використані з метою переховування, та не надано матеріалів, які б містили відомостей про обговорення ОСОБА_4 з такими особами можливості забезпечити йому переховування у разі виникнення відповідної необхідності. Тому Суд не приймає до уваги відповідні посилання прокурора на підтвердження ризику переховування.
Враховуючи викладене, Суд зазначає, що оскільки в судовому засіданні підтверджено існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, то клопотання сторони захисту стосовно зміни покладеного на обвинуваченого обов`язку з «не відлучатися за межі території України без дозволу суду» на обов`язок «не відлучатися за межі території України без дозволу суду в дні, на які призначено судові засідання» задоволенню не підлягає. Суд наголошує, що покладання обов`язків на особу є способом запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам, а не способом забезпечення участі певної особи в судовому засіданні.
Як і раніше, окремо Суд наголошує на тому, що у разі виникнення потреби у виїзді за кордон для прийняття участі в лікуванні сина обвинувачений ОСОБА_4 має можливість звернутися до Суду шляхом подачі відповідного клопотання.
Стосовно позиції захисника щодо недоцільності продовження обов`язку, покладеного на обвинуваченого щодо повідомлення прокурора про зміну місця свого проживання та/або роботи з огляду на стадію кримінального провадження Суд зазначає таке. На переконання Суду, вказаний обов`язок забезпечує можливість стороні обвинувачення, у разі недосягнення цілей виклику особи іншими шляхами, викликати ОСОБА_4 до себе з метою виконання приписів законодавства щодо вручення процесуальних документів, зокрема, але не виключно: клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачення, нового обвинувального акта у разі зміни обвинувачення та інше.
У сукупності викладеного Суд вважає доведеною прокурором необхідність продовження обов`язків, спрямованих на мінімізацію ризику переховування обвинуваченого від суду, а саме: не відлучатися за межі території України без дозволу суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Оцінюючи ризик впливу на свідків Суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ба більше, на переконання Суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачена особа стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань. За наведених обставин Суд погоджується із прокурором, що обвинувачений, будучі обізнаним про перелік свідків, за відсутності обмеження у спілкуванні із ними, може здійснити на свідків вплив з метою спонукання їх до ненадання або зміни вже наданих показань, перекручування або спростування обставин, які їм можуть бути відомі.
Враховуючи викладене, Суд вважає за необхідне продовжити покладений на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.
Підсумовуючи вищевикладене, Суд констатує, що продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою обвинуваченого з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну додаткового обов`язку.
Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті;
Строк дії ухвали встановити до 18 вересня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_13