- Presiding judge (CCC): Yemets O.P.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 991/2141/25
провадження № 51 - 2810 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2025 року про повернення апеляційної скарги,
встановив:
Вироком Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2025 року затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_6 у межах кримінального провадження № 52025000000000100 від 25 лютого 2025 року.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 27 квітня по 03 травня 2024 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. .
За ч. 2 ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, та на підставі ст. 76 КК покладено на нього ряд обов`язків.
Вирішено питання щодо застави та арешту майна.
Не погодившись із вироком Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2025 року, постановленим у кримінальному провадженні № 52025000000000100 стосовно ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2025 року апеляційну скаргу повернуто з підстав її подання особою, яка не має на це права.
Після цього адвокат ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2025 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На думку захисника, вирок Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2025 року безпосередньо зачіпає права та законні інтереси його підзахисного, оскільки в мотивувальній частині містяться твердження про участь «Особи 2» у вчиненні злочину, що, з урахуванням опису обставин, посади, місця роботи, адреси проживання та інших ознак, дає змогу третім особам однозначно ідентифікувати цю особу як ОСОБА_5 .
У зв`язку з цим, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального закону, захисник вважає, що суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність у нього процесуального права на апеляційне оскарження, що призвело до необґрунтованого повернення апеляційної скарги без її розгляду по суті та порушення прав ОСОБА_5 .
Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального кодексу України (далі-КПК), суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Доводи захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, на думку Суду, є безпідставними.
Так, згідно з приписами ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 394 КПК встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості та вичерпний перелік осіб, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на вказаний вирок.
Водночас, виходячи зі змісту Конституції України, а також положень ст.ст. 7, 24, 394 КПК у системному зв`язку, особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на оскарження вироку на підставі угоди за умови, що такий вирок стосується її прав, свобод або інтересів.
Такий підхід закріплений у постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс15.
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 639/2837/19) сформульовано правовий висновок, згідно з яким, під час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за скаргою іншої особи (зокрема, захисника або представника іншої особи), поданою на вирок на підставі угоди, суд має переконатися, що у тексті вироку містяться дані, які прямо вказують на таку особу, або встановлено обставини, що дозволяють суду з упевненістю її ідентифікувати. Крім того, вирок має безпосередньо стосуватися прав, свобод чи інтересів такої особи.
При цьому, посилання на те, що вирок стосується прав або інтересів іншої особи, має бути належним чином обґрунтовано з урахуванням змісту відповідного судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана особою, яка не має на це права.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на вирок Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2025 року. Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2025 року зазначену скаргу повернуто на підставі того, що її подано особою, яка не мала на це права.
Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи своє рішення, зазначив, що оскаржуваний вирок не містить посилань на персональні дані ОСОБА_5, які б дозволили однозначно його ідентифікувати, а також судом не досліджувалися жодні докази, пов`язані з його особою. Вирок ухвалено лише щодо ОСОБА_6 і він не має преюдиційного значення для встановлення вини інших осіб, у тому числі ОСОБА_5 .
Не залишились поза увагою апеляційного суду і доводи адвоката про можливість ідентифікації ОСОБА_5 на підставі співставлення формулювання обвинувачення у вироку з відомостями із джерел масової інформації.
Суд зазначив, що такі джерела не є безумовно достовірними і такими, що достеменно ідентифікують певну особу.
Крім того, апеляційний суд правомірно вказав, що згадування у вироку певних ознак, як-от адреса, посада або відомості про транспортний засіб, саме по собі не дає змоги достовірно встановити особу без залучення сторонніх джерел або проведення додаткових досліджень.
Також, судом звернута увага на те, що у відкритому для загального доступу тексті вироку, розміщеному в Єдиному державному реєстрі судових рішень, усі персональні дані осіб, не згаданих у якості учасників кримінального провадження, знеособлено, що унеможливлює їх ідентифікацію (у вищезазначеному провадженні, зокрема, посада зазначена як «начальник відділу прикордонної служби «ІНФОРМАЦІЯ_2» НОМЕР_1 прикордонного загону (АДРЕСА_2) ІНФОРМАЦІЯ_3»).
Таким чином, апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а доводи адвоката про передчасність відповідного висновку та порушення права на апеляційне оскарження не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду є законною, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а доводи касаційної скарги не містять належних аргументів, які б свідчили про істотне порушення закону, що могло вплинути на законність судового рішення.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції підстав для задоволення касаційної скарги скаржника не вбачає та вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2025 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_2 ОСОБА_3