- Presiding judge (HACC): Чернова О.В.
Справа № 991/6717/25
Провадження 1-кп/991/84/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого/цивільного відповідача ОСОБА_4,
його захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,
представника потерпілого/ цивільного позивача ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17.10.2024 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (без номеру, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3220880903:04:005:0146), одружений, раніше не судимий, утримується у ДУ «Київський слідчий ізолятор», обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
І. Історія провадження
25.06.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
У результаті проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження судді ОСОБА_1 25.06.2025.
Ухвалою суду від 27.06.2025 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 03.07.2025, яке за клопотанням сторони захисту відкладено на 07.07.2025.
Ухвалами суду від 07.07.2025 у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження та зміну запобіжного заходу відмовлено, призначено судовий розгляд кримінального провадження.
23.07.2025 до суду від прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
ІІ. Обґрунтування клопотання
Прокурор мотивував подане клопотання тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2025 у справі №757/25567/25-к продовжено щодо ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі "Київський слідчий ізолятор" на 60 днів, тобто до 01.08.2025 з можливістю внесення застави. Водночас зменшено розмір застави, визначеної ОСОБА_4 як альтернативний запобіжний захід, до 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600,00 грн. У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку із внесенням застави покладено на нього ряд процесуальних обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.
Прокурор зазначає, що необхідність продовження строку тримання під вартою обумовлена тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а встановлені під час досудового розслідування ризики, визначені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Тому прокурор просить суд продовжити на 60 днів строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, залишити раніше визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600,00 грн та у разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави покласти на нього процесуальні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді; 2) не відлучатися за межі Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 5) носити електронний засіб контролю.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання з наведених у ньому мотивів. Зазначив, що у відповідності до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.06.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.08.2025. Наразі обвинувальний акт вже оголошено, досліджено певну частину доказів. Проте встановлені в попередніх ухвалах слідчих суддів ризики продовжують існувати. Так, ОСОБА_4 у разі перебування на волі може переховуватися від суду що обґрунтовується тяжкістю інкримінованого злочину та передбаченим ч.2 ст.364 КК України строком покарання без застосування ст.ст.75, 69 КК України. Вказаний ризик також обґрунтовується заподіяними збитками в розмірі понад 90 млн грн та пред`явленим цивільним позовом. Також продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків, спеціалістів, експертів в даному кримінальному провадженні. Свідки судом ще не допитані, а їх покази можна брати до уваги лише після допиту в суді. Тобто на даному етапі обвинувачений може здійснювати вплив на свідків з метою зміни їх показань. Частина свідків були підлеглими ОСОБА_4 та, враховуючи те, що він займав доволі високу керівну посаду в МОУ, особисто знаючи вказаних осіб може здійснювати на них вплив. Також існує ризик впливу на кримінальне провадження іншим чином, а саме, перебуваючи під більш м`яким запобіжним заходом, ОСОБА_4 може впливати на осіб, які не є свідками в даному кримінальному провадженні, з метою надання ними показань, які будуть вигідні йому, а також спотворення чи створення штучних доказів з метою їх подальшого пред`явлення в суді для дискредитації версії сторони обвинувачення. ОСОБА_4 має тісні зв`язки із обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні ОСОБА_8, які можуть бути використані ОСОБА_4 для перешкоджання даному кримінальному провадженню. Також існує ризик вчинення нового кримінального правопорушення обвинуваченим, який з метою уникнення відповідальності може незаконно залишити територію Україну. Більш м`які запобіжні заходи не унеможливлять вказані ризики, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, суму збитків, а також інші обставини. З огляду на розмір заподіяної шкоди, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, просив залишити визначену попередньою ухвалою слідчого судді заставу у розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У разі внесення застави просив покласти на обвинуваченого обов`язки, які визначені ч.5 ст.194 КПК України та зазначені в письмовому клопотанні. Щодо зазначеного у клопотанні обов`язку прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді уточнив, що на даній стадії є необхідність у покладенні обов`язку прибувати за кожною вимогою до суду.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення заявленого клопотання в повному обсязі, вказав, що клопотання про продовження строку тримання під вартою є ідентичним тим, що подавалися стороною обвинувачення під час досудового розслідування. Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт суд у підготовчому судовому засіданні вже встановив наявність лише двох ризиків, а тому існують підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Сама по собі тяжкість вчиненого злочину не може слугувати підставою для обрання такого суворого запобіжного заходу як тримання під вартою, та є надмірним втручанням в особисті права та свободи людини. На утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою держава витрачає значні кошти, що створює значне навантаження на державний бюджет, тоді як, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може працевлаштуватись та сплачувати податки в дохід держави. Разом з цим, зазначив, що свідок ОСОБА_8, який є обвинуваченим в іншій виділеній з цього провадження справі, перебуває в СІЗО, як і ОСОБА_4, а тому унеможливити їх контакти неможливо. Прокурор зазначає про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, тобто таким чином припускає, що у разі внесення застави буде досягнуто мету його застосування, та обвинувачений буде дотримуватися належної процесуальної поведінки. Щодо розміру застави, то прокурор не довів її заявлений розмір, що є його обов`язком, а саме, що обвинувачений з огляду на майновий стан має можливість її внести. В ході досудового розслідування розмір застави зменшувався, однак вона все одно є непомірною для обвинуваченого. Остаточно просив задовольнити клопотання прокурора частково, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з перебуванням ОСОБА_4 за фактичним місцем проживання в будинку, що не введений в експлуатацію, та який перебуває на земельній ділянці, яка належить старшому сину обвинуваченого. Просив врахувати тривалість перебування ОСОБА_4 під вартою, те що він одружений, має на утриманні дружину, яка не працює, неповнолітню дитину. Повідомив, що ОСОБА_4 впродовж 2024 року на волонтерських засадах активно займався залученням коштів благодійних фондів та бізнесу для організації фінансування виробництва ДКТ «Арей». ТОВ «Арфес» повідомило листом, що зацікавлене у подальшому плідному співробітництві з ОСОБА_4 і у разі зміни запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою, з урахуванням освіти і фахового досвіду останнього, розглядає можливість його працевлаштування.
Крім того, захисник надав для долучення до матеріалів справи копії зазначеного листа ТОВ «Арфес», документів щодо сімейного стану обвинуваченого та придбання земельної ділянки за місцем фактичного проживання.
Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію, викладену захисником ОСОБА_5, додав, що прокурор в клопотанні зазначає про чотири існуючих ризики, які встановлені в ч.1 ст.177 КПК України, тоді як під час досудового розслідування було встановлено існування п`яти ризиків. Тобто це свідчить про те, що один ризик перестав існувати, а саме ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Докази існування кожного окремого ризику, про які зазначає прокурор, відсутні. ОСОБА_4 не вживав заходів для переховування від слідства, не був затриманий в порядку ст.208 КПК України, сам з`явився до суду для обрання щодо нього запобіжного заходу. ОСОБА_4 не має ані броні, ані відстрочки, а тому він не може виїхати за кордон, має міцні соціальні зв`язки. Впливати на свідків немає сенсу, оскільки ці обставини доказуються документами, а свідки їх підтверджують. Вплинути якимось чином на судовий розгляд, користуючись своїми зв`язками в МОУ, ОСОБА_4 також не має можливості, оскільки він там вже нікого не знає. Розмір застави, про який просить прокурор, є непомірним для обвинуваченого. Наявні на кінець 2024 року згідно декларації обвинуваченого 10 тис. доларів США вже витрачені сім`єю. Обвинувачений має необхідність працевлаштуватися та утримувати свою сім`ю, забезпечити вступ сина до ВНЗ. Просив змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт.
Обвинувачений/цивільний відповідач ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що він не визнає себе винуватим, а тому відсутні підстави для переховування від суду, оскільки він зацікавлений в доведенні своєї невинуватості. Наразі він вже вісім місяців перебуває в СІЗО і тому розуміє, що в разі переховування від суду, йому загрожує більш суворе покарання. Виїхати закордон він не має можливості та не бачить у цьому сенсу. Перебуваючи на волі, він буде працювати та забезпечувати свою сім`ю. Щодо застереження про можливе спілкування із ОСОБА_8 у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу зазначив, що навпаки останній перебуває в СІЗО у камері поруч й вони одночасно ходять на прогулянку. Позиція свідків щодо обвинувачення збігається з його позицією, а тому впливати на них немає ніякого сенсу. За чотири роки роботи в МОУ він жодного разу не скомпрометував себе як неналежний працівник, не вчиняв ніяких правопорушень. З початку війни залишився в Києві, нікуди не виїздив та продовжував працювати. Підтримав думку захисників, просив частково задовольнити клопотання сторони обвинувачення та обрати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Такий запобіжний захід надасть йому можливість забезпечувати родину та працювати в ТОВ «Арфес» із визначенням функцій щодо залучення коштів для своєчасного та безперебійного виробництва ДКТ «Арей» та їх постачання до підрозділів Сил оборони України.
Представник потерпілого/цивільний позивач ОСОБА_7 просив задовольнити клопотання прокурора та продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у заявленому в клопотанні розмірі. Зазначив, що встановлені ст.177 КПК України ризики продовжують існувати та є актуальними.
IV. Щодо застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу
Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах кримінального провадження, встановив, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2024 у справі №757/52975/24-к відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 12.01.2025. Одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним, обов`язків, визначених КПК України, у розмірі 16 512,5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 50 000 000,00 грн. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.01.2025 у справі №757/401/25-к відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.02.2025 включно, із визначенням розміру застави 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000,00 грн. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.02.2025 у справі №991/1053/25 відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.04.2025 включно, із визначенням розміру застави у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 3 028 000,00 гривень. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №757/15634/25-к відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.06.2025, із визначенням розміру застави 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 573 800 гривень. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №757/25567/25-к відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.08.2025, із визначенням розміру застави 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600 гривень. У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді; не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначено до 01.08.2025 включно.
V. Мотиви та висновки суду
5.1. Правове регулювання
Відповідно до ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Стаття 194 КПК України визначає порядок застосування запобіжного заходу, зокрема, за приписами ч.1 цієї статті суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За змістом п.5 ч.1 ст.176, ч.1 ст.183 КПК України одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 КПК України.
При цьому за правилами ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У зв`язку із визначенням альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд на підставі ч.5 ст.194 КПК України в ухвалі зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого, за умови внесення застави, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
У частині 1 ст.197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи положення ч.3, 4, 5 ст.199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим цією частиною статті.
У поданому клопотанні прокурор порушує перед судом питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 днів та залишення раніше визначеного альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600,00 грн, із покладенням на обвинуваченого низки процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави.
Враховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
5.2. Щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
У клопотанні прокурор стверджує, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п.1, 3, 4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується), не зменшились та продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, та залишити раніше визначений розмір застави, щоб в такий спосіб запобігти наявним ризикам і гарантувати належну процесуальну поведінку під час судового провадження.
5.2.1. Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор послався на тяжкість злочину, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4, розмір заподіяної шкоди та тяжкість покарання.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, який відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленого у ст.12 КК України, належить до тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також суд враховує, що з огляду на положення ст.45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з реальним відбуванням покарання в місцях позбавлення волі.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Таким фактором в рамках даного кримінального провадження є також цивільний позов, за яким, у разі встановлення винуватості ОСОБА_4, може бути стягнуто на користь Міністерства оборони України 93 871 730,52 грн у якості відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.364 КК України.
Разом з тим, суд допускає, що ОСОБА_4, з огляду на займану ним раніше посаду, має відповідні соціальні зв`язки, які він може використати задля ухилення від суду.
Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.
Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.
Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, розмір заявлених МОУ заподіяних злочином збитків, покарання без альтернативи звільнення від його відбування з випробуванням, та наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
5.2.2. Щодо ризику незаконного впливу на свідків, спеціаліста, експерта у цьому кримінальному провадженні
Наявність ризику незаконного впливу на свідків пов`язана із тим, що свідками у кримінальному провадженні є, зокрема, службові особи МОУ, які виконували свої повноваження у зв`язку з укладенням та виконанням договорів. Те, що ОСОБА_4 із 17.01.2022 обіймав посаду начальника Управління контролінгу Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ, з 01.06.2023 начальника Управління контролінгу Департаменту ресурсного забезпечення МОУ, та з 11.02.2023 т.в.о. за вакантною посадою директора Департаменту ресурсного забезпечення МОУ, може вказувати на здатність впливати на працівників та службових осіб, які перебували в його підпорядкуванні, службовій залежності, з метою ненадання ними правдивих та/або повних показань про відомі їм обставини кримінального провадження. Той факт, що ОСОБА_4 вже не обіймає ці посади, не виключає вірогідності використання ним набутого за час роботи службового авторитету і сформованих відносин із особами (працівниками, службовими особами), які були йому підпорядковані або з якими він взаємодіяв за посадою, для спроби позапроцесуального впливу на свідків.
На даний час обвинуваченому ОСОБА_4 вже були відкриті матеріали досудового розслідування, тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх свідчень та персональні дані, що створює передумови для можливої спроби позапроцесуального впливу на свідків.
Оцінюючи ризик впливу на свідків, суд бере до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України).
Ураховуючи викладене, суд вважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Отже, залишається загроза того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Щодо впливу на експерта, спеціаліста прокурором не наведено в клопотанні будь-яких обставин та доказів такої можливості з боку обвинуваченого, тому й судом це не розглядається.
5.2.3. Щодо ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 .
В обґрунтування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, прокурор наводить ті обставини, що встановлено тісний зв`язок обвинуваченого ОСОБА_4 із співорганізатором злочинної організації ОСОБА_8, який є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні, яке вже скеровано до суду, та свідком у даному кримінальному провадженні. Разом з цим, ОСОБА_4, знаходячись поза межами установи попереднього ув`язнення, зможе координувати свої дії з іншими невстановленими на даний час співучасниками злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих доказів і даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження.
По суті зазначене є ризиком впливу на свідків та інших учасників процесу, з яким суд погоджується та оцінку якому вже було надано.
Також прокурор вказує, що обвинувачений ОСОБА_4 в силу займаної посади та напрямку діяльності мав достатній авторитет та вплив на службових осіб МОУ, представників постачальників, в тому числі тих, які були задіяні у закупівлях для потреб ЗСУ, за сприяння яких він взмозі вчинити дії, спрямовані на знищення, приховування або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні.
Суд зазначає, що посилання прокурора на вказані вище обставини є по суті ризиками, встановленими п.2, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Разом з цим, суд вважає, що ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином наразі відсутній з огляду на те, що вже здійснюється судове провадження щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, під час якого вже розпочато дослідження відкритих сторонам кримінального провадження в порядку статті 290 КПК наявних доказів.
Зазначений прокурором ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення шляхом незаконного перетину державного кордону у разі перебування ОСОБА_4 на волі, по суті є ризиком переховування від суду, якому судом вже було надано оцінку.
Щодо ризику продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4, який вже звільнений із МОУ, прокурором не наведено обґрунтування у клопотанні, тому він судом не розглядається.
5.3. Висновки суду
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На переконання суду, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики переховування ОСОБА_4 від суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, які виправдовують подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.
Суд не вбачає доказів на підтвердження того, що вказані ризики відсутні або зменшились.
Оцінивши доводи сторін цього кримінального провадження, суд вважає наявними дотепер ризики, зокрема, переховування від суду та незаконного впливу на свідків, які не втратили своєї актуальності.
Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст.178 КПК України повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його репутацію, відсутність судимостей, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, постійне місце проживання у Київській області, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Доводи сторони захисту про необґрунтованість заявлених прокурором ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також на відсутність відомостей вчинення ОСОБА_4 спроб впливу на свідків, інших осіб та відсутність такої необхідності або необхідності переховування від суду суд вважає необґрунтованими.
Отже, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину та продовження існування двох доведених ризиків, відомості щодо особи обвинуваченого, продовження застосування запобіжного заходу є необхідним з метою забезпечення дієвості цього кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання про продовження строку застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає наявними обставини, які у своїй сукупності вказують на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам буде недостатнім.
Так, застосування особистого зобов`язання для запобігання доведеним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків, загроза настання яких сприяла би його належній процесуальній поведінці. Застосування домашнього арешту як запобіжного заходу на цьому етапі судового провадження також не буде достатньо дієвим заходом, що зможе в повній мірі запобігти усім ризикам, які встановлені під час розгляду клопотання. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу. Застава як єдиний запобіжний захід також не спроможний забезпечити належну поведінку обвинуваченого, враховуючи, що такий захід був застосований до нього як альтернативний, однак за тривалий період часу заставу не внесено, у тому числі з причин, як зазначається стороною захисту, відсутності коштів. Вказане, на переконання суду, породжує сумніви, що у разі застосування такого запобіжного заходу, обвинуваченим чи іншими особами буде виконано обов`язок щодо внесення коштів протягом встановленого законом строку.
З огляду на існування обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст.194 КПК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання та наявність підстав для продовження строку застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке є необхідним і дієвим запобіжним заходом, що здатен попередити справдження зазначених вище ризиків і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2025 було визначено заставу у розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 119 600,00 грн, у разі внесення якої підозрюваний вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і на нього покладається ряд обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Вказаний розмір застави був визначений відповідно до правил ч.4, абзацу другого ч.5 ст.182 КПК України, ураховуючи: тяжкість інкримінованого злочину та обставини кримінального правопорушення, відомості, які характеризують особу підозрюваного.
Зважаючи на зменшення кількості ризиків, про які заявив прокурор, у порівнянні зі стадією досудового розслідування, суд вважає, що раніше визначений розмір застави підлягає зменшенню до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 908 400,00 гривень.
Розмір застави розрахований із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025, що становить 3 028,00 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
Такий розмір застави узгоджується із майновим станом обвинуваченого, є, на переконання суду, помірним для нього та повинен в достатній мірі забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків.
За встановлених обставин, на підставі норм абзацу другого ч.3 ст. 183 та ч.5 ст.194 КПК України, з урахуванням існуючих ризиків, у разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 також мають бути покладені ті обов`язки, необхідність яких була доведена прокурором і які були зазначені в попередній ухвалі про продовження строку застосування запобіжного заходу. Такі обов`язки є необхідними і достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у кримінальному провадженні та запобігання встановленим ризикам. Згідно з ч.7 ст.194 КПК України відповідні обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
У частині 1 ст.197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.183, 331, 369, 372, 376, ч.2 ст.392 КПК України, суд
постановив :
Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62024000000000913 від 17.10.2024, задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 вересня 2025 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, після внесення якої він звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000, у Державній казначейській службі України, місто Київ, призначення платежу: "Прізвище, ім`я, по-батькові обвинуваченого, застава згідно з ухвалою ВАКС (номер справи, дата ухвали)".
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора, суду;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 21.09.2025 включно.
Роз`яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.
Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62024000000000913 від 17 жовтня 2024 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору негайно після її оголошення та направити в ДУ "Київський слідчий ізолятор" для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1