- Presiding judge (HACC): Dubas V.M.
Справа № 991/7475/25
Провадження 1-кс/991/7545/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
розглянувши клопотання ОСОБА_2 про проведення судової експертизи
у кримінальному провадженні №52021000000000574 від 07.12.2021,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
21.07.2025 до ВАКС надійшло клопотання ОСОБА_2 (далі - скаржник) про проведення судової експертизи електронних комунікацій у кримінальному провадженні №52021000000000574, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1 в судовій справі №991/7475/25 (провадження 1-кс/991/7545/25)/
2. Короткий виклад клопотання.
2.1. В клопотанні скаржник не зазначив прохальну частину, однак узагальнено зазначив таке:
- «згідно з повідомленням про підозру, мене підозрюють у вчиненні чотирьох епізодів особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ст. 13 ч. 5 ст. 191 КК України.
Мені інкримінується участь у проведенні тендерів, під час постачання ТОВ «ХЕТЗ «Енергоміра» лічильників на адресу АТ «Харківобленерго».
Водночас, слід зазначити, що під час зазначених подій я працював в Харківській обласній державній адміністрації (ХОДА), і не мав відношення до компанії АТ «Харківобленерго», а також не мав статусу службової особи в даному товаристві.
У повідомленні про підозру зазначається, що я нібито організовував, оголошував та приймав участь у проведенні тендерів, хоча насправді я не входив до складу тендерного комітету і не мав повноважень щодо впливу на прийняття рішень в процесі проведення тендерних процедур. Це підтверджується свідченнями осіб, що перебували у складі тендерного комітету, а також внутрішніми документами.
- Мені повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених 4, 5 ст. 191 та ст. 15 4, 5 ст. 191 КК України, щодо заволодіння коштами шляхом завищення вартості лічильників під час проведення закупівель та замаху на вказані дії.
- обставини, якими обґрунтовуються доводи клопотання: Відповідно до повідомленої мені підозри 04.10.2021 у період часу з 11:25 до 18:11 39 місцезнаходженням адміністративних будівель АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149) відбулася зустріч (збори членів ОГ), на якій учасники групи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, та ОСОБА_5 дійшли фінальної згоди щодо дотримання основної стратегі вчинення злочину на цьому статі, а також подальших способів і втілення у життя.
На цій зустрічі були присутні також ОСОБА_6, яку делегував ОСОБА_7 для подальшого супроводження виконання договорів, та ОСОБА_8, як контактна особа.
Вказаної зустрічі насправді не було та наведені доводи є припущенням сторони обвинувачення.
В якості доказів вищевказаних фактів стороною обвинувачення надано протокол огляду інформації операторів мобільного зв`язку за телефонами вищевказаних осіб від 26.06.2024 року.
Вивченням вказаного документу встановлено, що він містить ряд неточностей та виражені ознаки фальсифікації, наведені нижче.
29.04.2021 за таблицями дійсно зазначена зустріч ОСОБА_2 і ОСОБА_4, але не було зустрічі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . На початку протоколу зазначено, що аналіз зустрічей між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не проводився, оскільки вони працюють разом. Але як ми можемо стверджувати, що саме в цей проміжок часу ОСОБА_3 також перебував там і вони були втрьох, тим більше, що з протоколі не були встановлені конкретні часові проміжки, але в висновку ці проміжки з?явилися.
25.05.2021 за таблицями в протоколі дійсно вказані зустрічі ОСОБА_4 з ОСОБА_3, ОСОБА_2. ОСОБА_8 і ОСОБА_9, але знову у висновку зазначено часові проміжки, які під час огляду не встановлювалися. Як можна стверджувати, що вони всі були разом.
23.06.2021 за таблицями в протоколі дійсно вказані зустрічі ОСОБА_4 з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, але знову у висновку зазначено часові проміжки, які під час огляду не встановлювалися. Як можна стверджувати, що вони всі були разом.
25.06.2021 за таблицями (з поданим аналізом зустрічей з кожним із абонентів) не було окремих зустрічей ОСОБА_4 з ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, але зафіксована спільна зустріч усіх абонентів разом із ОСОБА_5 цього дня. Але знову у висновку зазначено часові проміжки, які під час огляду не встановлювалися. І як можна стверджувати, що вони всі були разом.
04.10.2021 за таблицями (з поданим аналізом зустрічей з кожним із абонентів) не було окремих зустрічей ОСОБА_4 з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_6, але згодом наведено таблицю, де зазначено, що кожен з розглянутих абонентів зустрічався з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
Сторона захисту вважає необхідним залучити для проведення експертизи експертну установу. Науково дослідний центр судової експертизи у сфері інформаційних технологій Міністерства юстиції України, одним з напрямком діяльності якого є проведення судових експертиз електронних телекомунікацій. Цей заклад є ведучим профільним закладом в Україні яким проводяться скепертизи електронних телекомунікацій.\
- вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом: Експертиза електронних комунікацій».
Також клопотання обґрунтовувалось таким: «Сторона захисту не може самостійно залучити експерта, оскільки ОСОБА_2, який з 17.06.2021 працював директором з загальних питань АТ "Харківобленерго", з 09.03.2022 не працює в товаристві, тому що перебуває у відпустці до кінця військового стану без збереження заробітної платні. За інформацією АТ "Харківобленерго" та довідкою Пенсійного фонду, з 09.03.2022 по теперішній час ОСОБА_2 не отримував жодних доходів в Україні. Крім того, у 2022 році в АТ "Харківобленерго" була змінена організаційна структура товариства, внаслідок чого посаду ОСОБА_2 ліквідовано. В березня 2022 року ОСОБА_2 перебуває статус тимчасового захисту переміщеної особи в Республіці Австрія де родина отримує мінімальне соціальне забезпечення. Роботи не має, перебуває на обліку в центрі зайнятості за місцем проживання в Республіці Австрія. ОСОБА_2 також є особою, яка здійснює постійний догляд за батьком - інвалідом війни 2 групи, а також має на утриманні малолітню дитину. У зв?язку з зазначеними обставинами, сторона захисту не має можливості самостійно залучити експерта, оскільки ОСОБА_2 не має для цього достатніх фінансових ресурсів».
Відповідно до акту від 21.07.2025, який складений співробітниками Управління документообігу та організаційного забезпечення ВАКС, під час перевірки виявлено, що файли не містять всіх додатків, а саме: «копії документів, що підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту; інформація АТ «Харківобленерго», інформація Пенсійного фонду України; інформація Служби зайнятості Республіки Австрія».
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Відповідно до статті 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 7 КПК зокрема визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать законність, зміст чого розкриває стаття 9 КПК, згідно із частиною 2 якої прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Частини 2 і 6 статті 22 КПК розкривають зміст однієї з засад кримінального провадження-змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а саме, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
3.2. Відповідно до статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів, зокрема, є висновки експертів.
Відповідно до статті 91 КПК, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру та спеціальної конфіскації. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно із частинами 1-3 статті 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Частиною 1 статті 94 КПК встановлено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Тобто в кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування повинно здійснюватись всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів, однак оцінка наявних в матеріалах провадження доказів здійснюється в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування. Згодом під час розгляду кримінального провадження за сутністю, суд, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, може прийняти рішення щодо наявності складу кримінального правопорушення або встановити відсутність в діях особи такого складу.
3.3. Згідно із частинами 1, 2 статті 101 КПК, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.
Підстави та порядок залучення експерта, отримання зразків для експертизи врегульовані статтями 242-245 КПК.
Згідно із частиною 1 статті 242 КПК, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.
Статтею 243 КПК визначено, що експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно, частиною 1 статті 244 КПК визначено, сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо: 1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з`ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок; 2) сторона захисту не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об`єктивних причин.
Також частиною 2 статті 244 КПК визначено, що у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання; 4) експерт, якого необхідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити проведення експертизи; 5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом. До клопотання також додаються: копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання; копії документів, що підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту.
Частиною 4 статті 244 КПК передбачено, що у разі встановлення слідчим суддею, що клопотання подано без додержання вимог частини 2 цієї статті, слідчий суддя повертає таке клопотання особі, яка його подала, про що постановляє ухвалу.
Вищенаведені норми КПК встановлюють процесуальну самостійність сторони захисту та обвинувачення у питаннях залучення експертів і постановки перед ними тих питань, які кожна із цих сторін вважає необхідним поставити на дослідження, а також надають стороні захисту додаткові можливості для призначення експертизи щодо вирішення питань, які мають істотне значення для кримінального провадження, шляхом звернення із клопотанням до слідчого судді, проте винятково за умови неможливості залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об`єктивних причин.
3.4. Слідчим суддею досліджено клопотання скаржника і встановлено, що у кримінальному провадженні №52021000000000574 такому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 15/частиною 5 статті 191 КК, й тому скаржник просив «з метою з`ясування питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, та доведення його невинуватості в інкримінованих злочинах», призначити зазначені судові експертизи, обґрунтовуючи їх вищенаведеними твердженнями про неможливість самостійно залучити експерта через нібито відсутність достатніх фінансових ресурсів.
Слідчий суддя дослідив документи, що обґрунтовують такі доводи скаржника та встановив, що скаржник народився 04.03.1990, відтак наразі має 35 років, ним не надано жодних документів про виховання малолітньої дитини, а також про відсутність доходів (зокрема будь-яких належних документів щодо стану здоров`я, який би унеможливлював його працю), тоді як прожитковий мінімум в Республіці Австрії в середньому становить 1000-1400 євро на місяць, та середня зарплата в Австрії у 2025 році становить близько 2600-3600 євро на місяць. Додатково згідно з відомостями ресурсу https://gromadyanstvo.com.ua/avstriya-aktualna-informacziya-dlya-bizhencziv-iz-ukrayiny/#popup вбачається таке: «Біженці з України, які отримали тимчасовий захист в Австрії, мають право на базову соціальну допомогу. У неї входять фінансові виплати, медичне обслуговування, житло та інші необхідні послуги. Матеріальна допомога містить: субсидію на оплату оренди житла; кейтеринг (харчування); допомогу на купівлю одягу; сімейні виплати. Статус біженця в Австрії надає комплексну підтримку, включно з правом на проживання, доступом до ринку праці без потреби отримання додаткових дозволів, а також правом на соціальні виплати. Біженці мають право на медичне страхування, що покриває більшість медичних послуг, зокрема невідкладну допомогу. Діти біженців мають доступ до безоплатної освіти, а дорослі можуть брати участь у мовних курсах та програмах інтеграції», що аж ніяк не корелюється із твердженнями скаржника про мінімальне соціальне забезпечення в Республіці Австрія.
Окрім того, копії медичного документу щодо стану здоров`я батька скаржника - ОСОБА_16, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, та проживає у місті Харкові, щодо якого скаржник начебто здійснює догляд, - датовані 2023, 2024 роками, тобто є неактуальними станом на липень 2025 року, й загалом не свідчать про наявність будь-яких серйозних захворювань. Водночас копія такого документа є лише сканом вкрай поганої якості у виді, який піддає сумніви його достовірність через незасвідчення у встановленому законом порядку.
Також скаржник взагалі не надав будь-яких належних документів щодо факту проживання батька разом з ним, що взагалі є вкрай сумнівним з огляду на перебування винятково скаржника з 14.10.2024 на тимчасовому консульському обліку у Посольстві України в Республіці Австрія за відсутності будь-яких відомостей щодо такого обліку батька скаржника, як і інших членів сім`ї скаржника.
Таким чином, суд висновує про відсутність будь-яких документів, що підтверджували б неможливість самостійного залучення експертів скаржником відповідно до частини 2 статті 244 КПК.
3.4. Також суд на підставі відомостей автоматизованої системи документообігу ВАКС і Єдиного державного реєстру судових рішень встановив таке:
05.02.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_17 у справі №991/261/25 задоволено частково клопотання підозрюваного ОСОБА_2 про проведення експертизи та призначено у кримінальному провадженні № 52021000000000571 додаткову судову товарознавчу експертизу.
12.03.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_17 у справі №991/1768/25 залишено без задоволення клопотання підозрюваного ОСОБА_2 про проведення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 52021000000000574.
12.03.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_17 у справі №991/1783/25 залишено без задоволення клопотання підозрюваного ОСОБА_2 про проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 52021000000000574.
24.03.2025 ухвалою слідчої судді ВАКС ОСОБА_18 у справі №991/1645/25 відмовлено в задоволенні клопотань ОСОБА_2 а саме у проведенні: 1) судової електротехнічної експертизи, 2) судової лінгвістичної експертизи, 3) судової економічної експертизи.
29.04.2025 ухвалою слідчої судді ВАКС ОСОБА_18 у справі №991/2973/25 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення судової лінгвістичної експертизи.
20.06.2025 ухвалою слідчої судді ВАКС ОСОБА_18 у справі №991/5126/25 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення експертизи електронних комунікацій.
07.07.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_17 у справі №991/7023/25 залишено без задоволення клопотання ОСОБА_2 про призначення судової економічної експертизи.
Під зловживанням процесуальними правами в теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.
Норми КПК безпосередньо не врегульовують порядок реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження, але разом з тим, частиною 6 статті 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу. Також, згідно із частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство застосовується із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Касаційного кримінального суду Верховного суду (ККС ВС) від 30.05.2018 у справі №676/7346/15-к). Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (постанова ККС ВС від 09.04.2019 у справі № 306/1602/16-к).
Також, згідно із частиною 2 статті 1 КПК кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відтак суд зауважує, що інші процесуальні закони України містять достатньо чіткі норми щодо запобігання зловживанню процесуальними правами, а саме статтями 44 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПКУ), 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) та 45 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) під загальною назвою «Неприпустимість зловживання процесуальними правами» передбачено тотожні норми, за якими учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим кодексом.
Окрім того, згідно із частинами 2-4 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка регулює діяльність ЄСПЛ, суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона: a) є анонімною; або b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.
З огляду на вищенаведене, ОСОБА_2 періодично подає до ВАКС необґрунтовані клопотання про призначення різноманітних експертиз щодо аналогічних питань, чим вочевидь системно зловживає процесуальними правами з метою необґрунтованого затягування досудового розслідування.
3.5. З огляду на вищенаведене, слідчий суддя висновує, що клопотання скаржника належить повернути особі, яка його подала.
Керуючись статтями 242-244, 369-372, 532 КПК, суд
ПОСТАНОВИВ:
Повернути ОСОБА_2 клопотання про проведення судової експертизи у кримінальному провадженні №52021000000000574 від 07.12.2021,
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.
Повний текст ухвали оголошений 29.07.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1 _____________