- Presiding judge (HACC): Bitsiuk A.V.
Справа № 991/7170/25
Провадження 1-кс/991/7238/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, детектива ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 на рішення слідчих Служби безпеки України ОСОБА_6 від 09.04.2025 та ОСОБА_7 від 28.05.2025 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017,
В С Т А Н О В И В:
11.07.2025 та 15.07.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшли скарги захисника підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 52017000000000752 від 03.11.2017 (далі - Кримінальне провадження) на:
- рішення (постанову) слідчого Служби безпеки України (далі - СБУ) ОСОБА_6 від 09.04.2025 про зупинення досудового розслідування (справа № 991/7170/25 провадження № 1- кс/991/7238/25) (далі - Скарга № 1);
- рішення (постанову) слідчого СБУ ОСОБА_7 від 28.05.2025 про зупинення досудового розслідування (справа № 991/7171/25 провадження № 1-кс/991/7239/25) (далі - Скарга № 2);
- рішення (постанову) детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9 від 24.06.2025 про зупинення досудового розслідування (справа № 991/7275/25, провадження № 1-кс/991/7341/25; справа № 991/7276/25, провадження № 1- кс/991/7342/25), у яких захисник просить:
- поновити строк на оскарження постанов слідчих СБУ ОСОБА_6 від 09.04.2025 та ОСОБА_7 від 28.05.2025 про зупинення досудового розслідування;
- скасувати відповідні постанови слідчих СБУ та детектива НАБУ у Кримінальному провадженні (далі - Скарги).
Ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.07.2025 та 16.07.2025 провадження за вказаними Скаргами об`єднано в одне провадження з номером справи 991/7170/25 (провадження № 1-кс/991/7238/25).
Скарги мотивовані таким:
1) причини пропуску строку на оскарження постанов слідчих СБУ є поважними, оскільки стороною захисту постанову слідчого СБУ ОСОБА_6 від 09.04.2025 було отримано 02.05.2025, яку у подальшому оскаржено до Шевченківського районного суду м. Києва 09.05.2025, а постанову слідчого СБУ ОСОБА_7 від 28.05.2025 було отримано 30.05.2025 та оскаржено до Шевченківського районного суду м. Києва 04.06.2025. Водночас, 19.06.2025 прокурором прийнято рішення про визначення підслідності у Кримінальному провадженні за НАБУ, а за такого слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва 24.06.2025 та 25.06.2025 повернуто скарги сторони захисту на вищезазначені постанови. Вказані ухвали захисник отримала 08.07.2025 та 09.07.2025, тобто наявні об`єктивні підстави для поновлення строку на оскарження вказаних постанов;
1) досудове розслідування у Кримінальному провадженні зупинено до повідомлення особі про підозру, так як ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не набули статусу підозрюваного. Вказані особи проживають за кордоном, а за такого повідомлення їм про підозру підлягає врученню виключно в порядку міжнародної правової допомоги
2) відсутні підстави для оголошення ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у міжнародний розшук, оскільки стороні обвинувачення відомі їх адреси проживання за кордоном, однак їх виклики не здійснюються у спосіб, передбачений КПК України, а саме в порядку міжнародної правової допомоги;
3) слідчий/детектив не виконав усі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії до зупинення досудового розслідування. Клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні обґрунтовано, зокрема, необхідністю встановити місцезнаходження та допитати як свідків службових осіб компаній «IAGR Logistics s.r.o» - ОСОБА_17 та «TechTree s.r.o» - ОСОБА_10 . Однак, станом на день винесення постанов, які оскаржуються, вказані дії не проведені;
4) у зв`язку із зупиненням досудового розслідування у Кримінальному провадженні на невизначений строк права ОСОБА_5 та ОСОБА_8 обмежені (обрано запобіжні заходи, накладено арешт на майно тощо).
У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 доводи Скарг підтримала, просила задовольнити із викладених у них підстав. Зазначила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з зареєстрованого місця проживання на території України не зняті, а за кордон виїхали у зв`язку з роботою.
Детектив НАБУ ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення Скарг з огляду на таке: (1) станом на день складання повідомлення про підозру у органу досудового розслідування були відсутні дані про точне місцезнаходження ОСОБА_8 та ОСОБА_5 (адреса постійного місця проживання/перебування) за межами України, окрім як їх останньої відомої адреси місця проживання на території України; (2) стороною обвинувачення вжито усіх можливих заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а за такого вони набули статусу підозрюваного; (3) 19.09.2024 ОСОБА_5 та ОСОБА_8 оголошено у державний та міжнародний розшук, оскільки вказані особи ухиляються від проведення за їх участю слідчих та процесуальних дій (на виклики органу досудового розслідування 29.07.2024, 30.07.2024, 31.07.2024 не прибули, про поважні причини неприбуття не повідомили). Документи на обґрунтування своєї позиції долучив до матеріалів справи (Вх. № 33491/25 від 24.07.2025, Вх. № 33614/25 від 25.07.2025).
Дослідивши зміст Скарг та додані до них матеріали, заслухавши доводи захисника та детектива слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п.5 ч.1 ст. 3 КПК України).
Статтею 280 КПК України передбачено підстави та порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Відповідно до ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.
Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого, дізнавача за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 4 ст. 280 КПК України).
Частиною 5 статті 110 КПК України встановлено, що рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.
Так, слідчими Головного слідчого управління СБУ здійснювалось досудове розслідування у Кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 384, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 111, ч. 5 ст. 191 КК України.
23.07.2024 у Кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України (далі - Повідомлення про підозру ОСОБА_5 ) (Т.5 а. 88-95).
23.07.2024 у Кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 384 КК України (далі - Повідомлення про підозру ОСОБА_8 ) (Т. 5 а. 101-118).
09.04.2025 старшим слідчим в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБУ майором юстиції ОСОБА_6 винесено постанову про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України (далі - Постанова від 09.04.2025) (Т. 5 а. 37-38).
28.05.2025 старшим слідчим в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБУ капітаном юстиції ОСОБА_7 винесено постанову про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України (далі - Постанова від 28.05.2025) (Т. 5 а. 48-49).
19.06.2025 постановою прокурора другого відділу управління і організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 підслідність у Кримінальному провадженні визначено за НАБУ (Т. 5 а. 7-8).
24.06.2025 старшим детективом Першого підрозділу детективів Першого Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_9 винесено постанову про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України (далі - Постанова від 24.06.2025) (Т. 5 а. 54-55).
Щодо поновлення строку на оскарження Постанови від 09.04.2025 та Постанови від 28.05.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема, рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч. 1 ст. 304 КПК України).
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо, зокрема, скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 117 КПК України).
Як вбачається зі змісту Скарг, Постанову від 09.04.2025 адвокат ОСОБА_3 отримала 02.05.2025, а Постанову від 28.05.2025 було отримано 30.05.2025.
09.05.2025 адвокат ОСОБА_3 подала скаргу на Постанову від 09.04.2025 (Т. 1 а. 15-19), а 04.06.2025 - на Постанову від 28.05.2025 до Шевченківського районного суду м. Києва (Т. 2 а. 15-18).
Ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 25.06.2025 (справа № 761/19280/25) та від 24.06.2025 (справа № 761/23134/25) вказані скарги повернуто адвокату ОСОБА_3 у зв`язку зі зміною підслідності у Кримінальному провадженні за НАБУ (Т. 1 а. 19 зворот.-120, Т. 2 а. 19).
Вказані ухвали адвокат ОСОБА_3 отримала 09.07.2025 (Т. 1 а. 22) та 08.07.2025 (Т. 2 а. 20).
Враховуючи, що захисник вчасно звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргами на зазначені постанови, і після повернення поданих скарг протягом двох днів звернулась до Вищого антикорупційного суду зі скаргами (Скарга № 1 та Скарга № 2 подані в межах десятиденного строку з моменту отримання відповідних ухвал про повернення), слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на оскарження зазначених постанов (Постанови від 09.04.2025 та Постанови від 28.05.2025) та вважає за необхідне розглянути скарги на них по суті.
Щодо набуття ОСОБА_5 та ОСОБА_8 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.
Правила, які визначають, хто у кримінальному провадженні є підозрюваним, закріплені у ст. 42 КПК України.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Тобто вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.
Зокрема, у даному Кримінальному провадженні йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК України.
Так, елементами, наявність яких слугує критеріями за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК України, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) не вручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру особі у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Так, Глава 11 КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок виклику у кримінальному провадженні, а також статтю 136, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.
Згідно відомостей, що містяться в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан»), ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, 14.08.2022 залишив територію України та назад не повертався (Т. 5 а. 86), а ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, перетнув державний кордон 28.01.2023, відомості про повернення на територію України відсутні (Т. 5 а. 87).
Як вбачається з матеріалів Скарг, останнім відомим місцем проживання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, в Україні є така адреса: АДРЕСА_1, а останнім відомим місцем проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України є адреса: АДРЕСА_2 .
Як вже встановлено слідчим суддею, Повідомлення про підозру ОСОБА_5 та Повідомлення про підозру ОСОБА_8 у Кримінальному провадженні складено 23.07.2024.
У цей же день, засобами поштового зв`язку направлено повідомлення про підозру вказаним особам за останнім відомим місцем проживання в Україні (Т. 5 а 96, 119).
Крім того, судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтвердила, що на території України ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не зняті з реєстрації місця проживання.
Згідно з п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Законом України № 1871-IX від 05.11.2021 «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який набув чинності з 01.12.2021р. передбачено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (стаття 3). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону встановлено, шо Місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню).
Таким чином, реєстрація місця проживання (перебування) це спосіб повідомлення особою свого місця проживання для офіційного листування та здійснення іншої комунікації. Людина сама обирає собі місце проживання з огляду на встановлені Конституцією України права, але здійснюючи реєстрацію свого місця проживання особа повідомляє зацікавлених осіб про конкретну адресу місця свого проживання за якою з нею можна вести офіційне листування та здійснювати інші комунікації.
У ч. 2 ст. 135 КПК України вживається саме термін «місце проживання особи», відсутні вказівки щодо ознак місця проживання - зареєстроване або фактичне, але з урахуванням положень Закону України № 1871-IX, для комунікації з особою пріоритетне значення має зареєстроване такою особою місце проживання.
Крім того, з урахуванням положень Закону України № 1871-IX, для комунікації з особою надіслання повідомлення про підозру обов`язково повинно здійснюватися за зареєстрованим місцем проживання особи, оскільки саме це місце проживання визначене самою особою з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій.
За такого, слідчий суддя дійшов до висновку, що стороною обвинувачення дотримані вимоги КПК України, оскільки Повідомлення про підозру ОСОБА_5 та Повідомлення про підозру ОСОБА_8 вручено останнім у спосіб, визначений КПК України, а саме, шляхом надіслання поштою за останнім відомим місцем їх проживання в Україні.
Крім того, як зазначив у судовому засіданні детектив, 23.07.2024 стороною обвинувачення також вживались інші заходи для повідомлення їм про підозру, а саме:
1) примірник повідомлення про підозру разом з пам`яткою про права та обов`язки підозрюваного залишено у квартирі за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в Україні ;
2) публікації повідомлення про підозру у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газеті «Урядовий кур`єр») та на офіційному ваб-сайті Офісу Генерального прокурора;
3) Повідомлення про підозру ОСОБА_8 було вручено для передачі останньому заступнику голови Козинської ОТГ ОСОБА_14 та директору ТОВ «Рада 5» ОСОБА_15 .
Вказане дає підстави для висновку, що стороною обвинувачення вжито усіх можливих заходів для вручення вказаним особам повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено стороною обвинувачення та підтверджується матеріалами Клопотання.
Крім того, Кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов`язку і права слідчого/детектива відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. У свою чергу, органом досудового розслідування було вчинено достатньо дій для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.
Доводи сторони захисту про те, що на момент складення повідомлення про підозру органу досудового розслідування було відомо про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 перебувають за межами території України, у зв`язку із чим повідомлення про підозру мало б вручатися у порядку міжнародного співробітництва, слідчим суддею відхиляються з огляду на те, за змістом ч. 7 ст. 135 в системному зв`язку з ч. 2 ст. 135 КПК України, в порядку міжнародного співробітництва повістка про виклик особи вручається особі, яка постійно проживає за кордоном, а у разі у разі тимчасового проживання за кордоном, така особа тимчасово відсутня за місцем свого проживання в Україні і тому повідомлення про підозру такій особі вручається в порядку передбаченому ч. 2 ст. 135 КПК України.
Стороною захисту до матеріалів Скарг долучено копії документів на підтвердження проживання ОСОБА_8 за кордоном, а саме:
- облікову картку громадянина України, який тимчасово перебуває за кордоном, у якій зазначено поштову адресу реєстрації місця проживання в Україні - АДРЕСА_1 ; поштова адреса місця тимчасового перебування за кордоном - АДРЕСА_3 ;
- довідку від 16.06.2023 про перебування на консульському обліку, відповідно до якої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває з 16.03.2023 на тимчасовому конкульському обліку у Генеральному консульстві у Франкфурті-на-Майні, строк перебування на консульському обліку - 16.06.2024;
- посвідку на проживання від 06.03.2023, де зазначено, зокрема, вид посвідки на проживання - «посвідка на тимчасове проживання» та період дії (до 04.03.2024);
- Першу постанову Федерального міністра внутрішніх справ від 27.11.2024 № 363 про внесення змін до Постанови про продовження дозволу на перебування в країні громадян України, згідно якого термін дії дозволу на перебування в країні громадян України до 04.03.2026.
Детективом долучено документи, відповідно до яких ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, знятий з консульського обліку 04.10.2024. Причина - закінчення терміну перебування (Т. 5 а. 138-140).
Таким чином, ОСОБА_8 з 16.03.2023 по 04.10.2024 (тобто на день складення йому повідомлення про підозру 23.07.2024) перебував на тимчасовому консульському обліку у Генеральному консульстві у Франкфурті-на-Майні (Федеративна Республіка Німеччина).
Відповідно до п.п. 5 п. 2 Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 85 від 29.01.2020, тимчасовий консульський облік - реєстрація інформації про місце перебування за межами України громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном.
З урахуванням визначення терміну «тимчасовий консульський облік», та з огляду на перебування ОСОБА_8 на тимчасовому консульському обліку у Генеральному консульстві України у Франкфурті-на-Майні (Федеративна Республіка Німеччина)строком до 04.10.2024, його перебування у Федеративній Республіці Німеччина за адресою тимчасового перебування, вбачається, що така адреса є місцем тимчасового перебування ОСОБА_8 за кордоном.
Підпунктом 4 п. 2 зазначеного Порядку встановлено, що постійний консульський облік - реєстрація інформації про місце проживання за межами України громадян України, які постійно проживають за кордоном (оформили в установленому законодавством порядку документи для виїзду за кордон на постійне проживання або документи для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово).
Згідно ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
За ч. 2 ст. 135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Адреса у Федеративній Республіці Німеччина, про яку зазначає сторона захисту, не підпадає під ознаки терміну «місця проживання особи», що використовується у ст. 135 КПК України, оскільки є місцем тимчасового перебування ОСОБА_8 за кордоном. Відомості про те, що за цією адресою ОСОБА_8 зареєстрував своє місце проживання за кордоном (став на постійний консульський облік), у матеріалах Скарг відсутні.
При цьому, ч. 7 ст. 135 КПК України передбачено вручення повістки про виклик особі, яка проживає за кордоном, а не яка тимчасово перебуває (перебуває на тимчасовому обліку) за кордоном.
Також, стороною захисту до матеріалів Скарг долучено копії документів на підтвердження проживання ОСОБА_5 за кордоном, а саме: довідку від 19.12.2023 про реєстрацію місця проживання.
Згідно вказаної довідки ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, є/був зареєстрований в Реєстрі населення міста Госсау, кантон Санкт-Галлен, за адресою: АДРЕСА_4 . Реєстраційні дані: імміграція з м. Києва, Україна, 13.05.2021.
Стороною захисту не надано документів, що підтверджують постійне місце проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 за кордоном, а також тимчасовий характер їх виїзду за межі України не оспорюється, тому, враховуючи, наявну реєстрації місця їх проживання в Україні, відсутні підстави для повідомлення про підозру ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України.
Вказані особи є тимчасово відсутніми за зареєстрованим місцем проживання в Україні, а саме: АДРЕСА_2 ( ОСОБА_5 ) та АДРЕСА_1 ( ОСОБА_8 ), а тому саме за зазначеними адресами з ними у відповідності до вимог Закону проводилось офіційне листування та здійснювались комунікації.
За такого, вручення Повідомлення по підозру ОСОБА_5 та Повідомлення про підозру ОСОБА_8 за відомим органу досудового розслідування зареєстрованим місцем їх проживання на території України у спосіб, визначений ч. 2 ст. 135 КПК України, є обґрунтованим та таким, що відповідає вище встановленим обставинам.
Щодо наявності/відсутності підстав для оголошення ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у міжнародний розшук.
Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження (ч. 1 ст. 281 КПК України).
Як вже встановлено слідчим суддею, слідчими СБУ 09.04.2025, 28.05.2025 та детективом НАБУ 24.06.2025 винесено постанови про зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України (далі - Постанови).
Зі змісту Постанов вбачається, що для прийняття рішення про зупинення досудового розслідування стали такі підстави:
- 19.09.2024 оголошено державний та міжнародний розшук, у тому числі підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ;
- детективом виконано всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких на момент винесення Постанов необхідне та можливе;
- ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ухиляються від проведення за їх участі слідчих та процесуальних дій.
Таким чином, у Постановах зазначено обставини, які стали підставою для зупинення досудового розслідування, та така підстава передбачена законом у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, а також зазначено мотиви прийняття постанов.
Постанови відповідають вимогам статті 110 КПК України, зокрема, містять вступну частину, прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову, мотивувальну частину, яка містить відомості про підстави для прийняття відповідного рішення, що зазначені вище, резолютивну частину, яка містить відомості про зміст прийнятого процесуального рішення, підпис особи, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, підпис особи, яка погодила прийняте рішення.
Статтею 110 КПК України, ч. 4 ст. 280 КПК України не передбачено такої вимоги до змісту постанови про зупинення досудового розслідування як обґрунтування обставин, які стали підставами для прийняття такої постанови.
Частина 5 ст. 110 КПК України встановлює вимогу про необхідність зазначення що саме стало підставою для прийняття відповідної постанови.
Прийняття рішення про необхідність проведення тих чи інших слідчих/процесуальних дій (оголошення у розшук особи) під час досудового розслідування перебуває в межах дискреційних повноважень слідчого/прокурора, який є самостійним у своїй процесуальній діяльності (ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України).
За такого, слідчий суддя при розгляді Скарг на рішення про зупинення досудового розслідування не уповноважений надавати оцінку обґрунтованості та законності прийнятих рішень, зокрема, що передувало прийняттю таких рішень (про оголошення особи у розшук), які стали підставою для прийняття рішення про зупинення досудового розслідування та винесення Постанови. Факт існування відповідних підстав та їх відображення у Постанові свідчить про те, що рішення про зупинення досудового розслідування прийнято у відповідності до положень закону.
Пункт 2 ч. 1 ст. 280 КПК України чітко регламентує, що досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Так, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок встановити наявність факту оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук. За таких обставин, постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281, п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України. У той же час положенням ч. 7 ст. 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. З урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, перевірка та встановлення наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук особи, виходять за межі повноважень слідчого судді в рамках процедури розгляду ним скарги на постанову про зупинення досудового розслідування та ставить під сумнів законність постанови детектива, якою таку особу оголошено у міжнародний розшук.
Єдиним елементом, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у вигляді: (а) окремої постанови, якщо досудове розслідування не зупиняється; (б) постанови про зупинення досудового розслідування, якщо досудове розслідування зупиняється (в ній зазначається про оголошення особи у розшук).
Вказаний висновок узгоджується з висновком колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 28.07.2022 (справа № 991/2277/22 провадження № 11-сс/991/208/22), в ухвалі від 10.04.2024 (справа № 991/1940/24 провадження № 11- сс/991/245/24), в ухвалі від 09.01.2025 (справа № 991/13414/24).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
Аналіз зазначеної норми процесуального закону дає підстави зробити висновок, що оголошення у розшук підозрюваного здійснюється у разі якщо він не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови його належного повідомлення про такий виклик, і наявності однієї з наступних умов:
1) якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме;
2) підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України;
3) підозрюваний виїхав та/або перебуває за межами України.
При цьому, термін «місцезнаходження» згадується тільки у першій умові.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 281 КПК України передбачено, що до оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення йогомісцезнаходження.
Таким чином системний аналіз положень ч. 1 ст. 281 КПК України дає підстави зробити висновок, що слідчий/прокурор повинен вжити заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного до оголошення його у розшук у разі, якщо місце знаходження підозрюваного на неокупованій території Україні невідомо. А у разі, якщо підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України, прокурор/слідчий таких заходів вживати не зобов`язані.
Такий висновок цілком логічно співвідноситься з можливостями слідчого/прокурора встановлювати місцезнаходження підозрюваного шляхом проведення слідчих (розшукових) дій на неокупованій території України і відсутності таких можливостей на тимчасово окупованій території України або за її межами до оголошення підозрюваного у міжнародний або міждержавний розшук.
Як вбачається зі змісту постанови про оголошення розшуку від 19.09.2024 та підтверджується відомостями щодо перетину кордону, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 перетнули державний кордон України, відомості про в`їзд назад на територію України відсутні.
Таким чином, станом на дату оголошення державного та міжнародного розшуку вказаних осіб, вони виїхали та перебували за межами території України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у слідчого/прокурора обов`язку вживати заходів для встановлення місцезнаходження підозрюваного, який виїхав та перебуває за межами України.
Перебування підозрюваного за межами України та нез`явлення на виклики (ч. 1 ст. 281 КПК України) є самостійною підставою для оголошення його в розшук, у тому числі міжнародний. Обізнаність сторони обвинувачення про місцеперебування підозрюваного, який перебуває за межами України та не з`являється на виклики, не є підставою для припинення розшуку, оскільки в такому випадку метою розшуку є забезпечення явки підозрюваного до органу досудового розслідування/прокурора/суду.
Таким чином, у даному випадку доказом того, що така підстава для зупинення досудового розслідування (оголошення в розшук, у тому числі підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_5 ) дійсно існує з огляду на положення статей 110, 281 КПК України є постанова слідчого/прокурора про оголошення у розшук.
Щодо доводів сторони захисту з приводу невиконання слідчим/детективом до зупинення досудового розслідування всіх слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій та обмеження прав ОСОБА_5 та ОСОБА_8 внаслідок зупинення досудового розслідування на невизначений строк.
Так, досудове розслідування у Кримінальному провадженні (Т. 5 а. 24-29) продовжено постановою керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_16 до трьох місяців для проведення слідчих (розшукових) дій.
Разом з тим, стороною захисту не надано достатніх доказів, що вказані всі слідчі (розшукові) дії, для проведення яких продовжено строк досудового розслідування, стороною обвинувачення не проведено.
Проте, 29.08.2024 захисником ОСОБА_3 направлено клопотання про допит свідка за участі сторони захисту, а саме вона просить допитати як свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Вказані клопотання були задоволені слідчим СБУ ОСОБА_19, що підтверджується листами від 30.08.2024 № 70/6-9676 та № 70/6-9677. Зі змісту листів вбачається, що дату та час проведення допиту вказаних свідків у Кримінальному провадженні буде повідомлено завчасно, однак після виконання оперативними співробітниками доручення слідчого, направленого на встановлення місцезнаходження цих осіб та забезпечення їх прибуття для допиту до органу досудового розслідування.
За ч. 1-2 ст. 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Тобто, хоча слідчий/детектив зобов`язаний був виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, однак, така необхідність та можливість повинна вирішуватися із врахуванням можливості досягнення мети таких дій.
Якщо на день зупинення досудового розслідування відсутня можливість проведення слідчої (розшукової) дії, то винесення постанови про зупинення досудового розслідування в цей день відповідає положенням КПК України, оскільки на день винесення постанови про зупинення проведення такої слідчої (розшукової) дії неможливе. Виникнення в подальшому можливості проведення слідчої (розшукової) дії є підставою для поновлення досудового розслідування, а не для скасування постанови про зупинення досудового розслідування.
За такого, слідчий суддя дійшов до висновку, що наявні були підстави для зупинення досудового розслідування у Кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, у Постановах обґрунтовано обставини, які стали підставою для зупинення досудового розслідування, в тій мірі, що є необхідним з урахуванням встановлених КПК України вимог. Наявність у Постановах передбачених законом підстав для зупинення досудового розслідування з урахуванням відповідності Постанов формальним вимогам, зазначеним у ч.5 ст. 110 КПК України, щодо структури, форми, змісту, є достатнім аби дійти висновку про її законність та обґрунтованість.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що Скарги не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 303, 305- 307, 309, 369- 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні скарг відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_20