- Presiding judge (HACC AC): Chornenka D.S.
Справа № 991/7899/25
Провадження №11-сс/991/533/25
Головуючий суддя- ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_6 та прокурор не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 серпня 2025 року про повернення скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 серпня 2025 року ОСОБА_6 повернуто скаргу, подану на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Судове рішення мотивоване тим, що скарга не підсудна Вищому антикорупційному суду, оскільки у заяві про вчинення кримінальних правопорушень не зазначено відомостей, які б відповідали критеріям, визначеним у ст.33-1 КПК України з урахуванням положень п.п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України.
04 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга заявника ОСОБА_6, у якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою: задовольнити скаргу на бездіяльність НАБУ та зобов`язати уповноважених осіб невідкладно внести до ЄРДР відомості за поданою ним заявою від 19 липня 2025 року з попередньою кваліфікацією за ст.364, 366, 368, 369-2, 191 КК України (у взаємозв`язку зі ст.358, 190 КК України) та надати витяг у 24-годинний строк; зобов`язати НАБУ вирішити питання про застосування стосовно нього заходів безпеки та гарантій захисту викривача відповідно до Законів України «Про запобігання корупції» та «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», у разі наявності загроз заявнику чи його сім`ї; витребувати у НАБУ матеріали реєстрації та попереднього опрацювання за поданою ним заявою (журнал реєстрації, службові резолюції, довідки, висновки тощо); якщо колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду дійде висновку про іншу підсудність, то скасувати ухвалу та направити матеріали для продовження розгляду за належною підсудністю. На його думку, судове рішення слідчого судді є незаконним, оскільки ст.214 КПК України передбачає обов`язок внесення відомостей до ЄРДР, а тому на даній стадії заборонено слідчому судді вимагати доведення достатності доказів. Заява про вчинення злочину містить відомості про корупційні злочини, які належать до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, зокрема вчинення злочинів прокурорами, суддями, посадовими особами НАЗК та іншими службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з попередньою правовою кваліфікацією їх діянь за ст.364, 366, 368, 369-2, 191 КК України (у взаємозв`язку з фактами підроблення/використання підроблених документів ст.358 КК України, та заволодіння майном шляхом обману ст.190 КК України). Крім того, у заяві вказано дані про організованість дій та істотну шкоду, яка завдана Державному бюджету. Відмова НАБУ вносити відомості до ЄРДР нівелює гарантії захисту викривачів, який визначений Законом України «Про запобігання корупції». Слідчий суддя не взяв до уваги, що заява містила конкретні фактичні дані, достатні для внесення відомостей до ЄРДР, тобто мінімальний поріг на стадії ст.214 КПК України виконано, а тому мотиви судового рішення необґрунтовані.
У судове засідання особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_6 не з`явився, просив проводити апеляційний розгляд за його відсутності. Прокурор у судове засідання також не з`явився, про причини неявки не повідомив. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України неявка учасників судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали апеляційного провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований КПК України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування передбачено ст.303 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні, в тому числі, може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
До ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (ч.5 ст.214 КПК України).
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, порядок формування та ведення якого затверджується Офісом Генерального прокурора.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генерального прокурора 30 червня 2020 року №298). Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення до Реєстру дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
У цілому такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_7 від 17 червня 2020 року, згідно з п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
З матеріалів судового провадження вбачається, що заявник ОСОБА_6 подав до НАБУ заяву №01-19/07/25 від 19 липня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення, яка була отримана НАБУ 21 липня 2025 року та зареєстрована за №299/17689-00. У заяві про вчинення кримінального правопорушення заявник вказує на те, що у кримінальному провадженні №12025025040000070, за його заявою щодо факту використання фальшивого пенсійного посвідчення інвалідності ОСОБА_8 з метою ухилення від сплати судового збору (ознаки шахрайства), дізнавачем та процесуальним керівником було неправильно кваліфіковано діяння за ч.1 ст.358 КК України, тоді як наявні ознаки ч.4 ст.27, ч.2, 4 ст.358, ч.2 ст.364, ст.366, ч.4,5 ст.190, ч.4 ст.191, ч.3 ст.369 КК України. Його заяви про визнання потерпілим залишені без розгляду, а провадження було закрито до розгляду клопотання, не допитано лікарів, членів МСЕК, не призначено експертиз. Суд першої інстанції, апеляція та Верховний Суд формально ухвалили рішення про відмову у скарзі. Він неодноразово звертався до НАЗК як викривач та у своїх зверненнях повідомляв про системну корупцію, зокрема масове оформлення фіктивної інвалідності та ухилення від сплати коштів. На сьогодні офіційно з`ясовано, що мали місце масові випадки оформлення фіктивної інвалідності прокурорами, однак, на його думку, схожі посвідчення отримували також судді, правоохоронці, а також інші впливові та платоспроможні посадовці й наближені до них особи. Проте НАЗК не присвоїло йому статус викривача, не провело перевірки декларацій прокурорів. Вказані обставини, на його думку, свідчать про скоординоване прикриття злочинів, участь в якому могли брати слідчі, прокурори, судді та посадові особи НАЗК. Попередні його спроби подати цю інформацію до поліції виявилися неефективними і супроводжувалися бездіяльністю. Передача справи до поліції призвела лише до того, що він як викривач опинився під тиском і загрозою розправи, а викриті особи залишилися безкарними. Просив: 1) надати йому захист як викривачу відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»; присвоїти 14-значний код викривача та забезпечити безкоштовну правову допомогу; 2) внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами (дізнавач, прокурор, судді, працівники НАЗК), відповідальність за які передбачено ст.396, 375, 364, 366 КК України; 3) присвоїти йому статус викривача відповідно до ст.53-2 Закону України «Про запобігання корупції», з усіма передбаченими гарантіями; 4) провести службове розслідування дій осіб, які свідомо саботували розслідування, зокрема: а) ігнорування доказів, б) фальсифікації рішень, в) порушення його прав, г) бездіяльність антикорупційного органу. 5) зобов`язати поновити досудове розслідування у справі №12025025040000070; 6) надати йому процесуальний статус потерпілого та відповідну інформацію про хід розгляду (а.с.15-16).
Листом уповноваженої особи НАБУ №112-299/21873 від 24 липня 2025 року заявника ОСОБА_6 повідомлено, що за результатами розгляду в межах наданої законом компетенції детективами НАБУ не встановлено з його заяви достатніх об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів НАБУ, у зв`язку з чим відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування. У тому числі даним листом роз`яснено вимоги щодо віднесення особи до викривача корупції, права та гарантії захисту викривачів (а.с.17-18).
Як вбачається з тексту судового рішення слідчим суддею встановлено, що у заяві та скарзі ОСОБА_6 не зазначено конкретних відомостей, на підставі яких можливо встановити, що суб`єкти, які зазначені у заяві від 19 липня 2025 року, вчинили злочини, що підсудні Вищому антикорупційному суду.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновками слідчого судді, виходячи із такого.
У заяві від 19 липня 2025 року ОСОБА_6 зазначає про можливе вчинення суддями, прокурорами, керівниками державних органів та іншими уповноваженими особами на виконання функцій держави злочинів, передбачених ст.396, 375, 364, 366 КК України, а у скарзі та в апеляційній скарзі, додатково ще й з ст.191 КК України. Розгляд кримінальних проваджень щодо злочинів, передбачених ст.191, 364 КК України та вчинених суддями, належить до підсудності Вищого антикорупційного суду. Тому колегія суддів вважає помилковим рішенням слідчого судді про повернення скарги щодо невнесення даних до ЄРДР як не підсудної даному суду. За обставин, зазначених у заяві, слідчий суддя зобов`язаний був розглянути скаргу по суті та відмовити у її задоволенні, так як дійсно заявником не зазначено конкретних відомостей, на підставі яких можливо встановити, що суб`єкти, які зазначені у його заяві від 19 липня 2025 року вчинили злочини, які він кваліфікує як такі, що підсудні Вищому антикорупційному суду. Описані у заяві обставини не є повідомленням про злочини, підслідні НАБУ, оскільки містить інформацію, пов`язану із здійсненням службових обов`язків і не містить конкретних даних про вчинення вказаними особами корупційних кримінальних правопорушень. Закриття кримінального провадження №12025025040000070, та як наслідок не скасування слідчим суддею постанови слідчого не може свідчити про вчинення корупційних злочинів. Разом з тим, рішення про повернення скарги хоча і не відповідає встановленим обставинам справи, разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з одних лише формальних міркувань, так як рішенням про відмову у задоволенні скарги не покращується становище скаржника. У зв`язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в частині скасування ухвали слідчого судді та зобов`язання уповноважених осіб невідкладно внести до ЄРДР відомості за поданою ним заявою від 19 липня 2025 року з попередньою кваліфікацією за ст.364, 366, 368, 369-2, 191 КК України (у взаємозв`язку зі ст.358, 190 КК України) не підлягає задоволенню. Щодо інших вимог апеляційної скарги, то вони не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від перших вимог.
Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
Керуючись ст.214, 216, 303, 304, 309, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 серпня 2025 року про повернення скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4