ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 991/6740/24
провадження № 61-15997св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лагоміна Артура Анатолійовича на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Саландяк О. Я., Олійник О. В., Широкої К. Ю. та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Чорної В. В., Никифорова А. С., Павлишина О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2024 року до Вищого антикорупційного суду надійшла заява прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара О. І. про забезпечення позову до подання позовної заяви позивачем - Державою Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання необґрунтованими активів на суму 5 884 010, 70 грн та їх стягнення в дохід держави.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що прокурором при виконанні повноважень, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та частиною п`ятою статті 290 ЦПК України, встановлено факт набуття особою, уповноваженої на виконання функції держави - начальника управління організації запобігання нелегальній міграції Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області ОСОБА_1., необґрунтованих активів.
ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_5 є сестрою ОСОБА_1 .
Прокурор вказував, що зібраними доказами підтверджується той факт, що за дорученням ОСОБА_1 інші фізичні особи ( ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ) набули у власність необґрунтовані активи, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 1 628 000 грн; квартиру за адресою: АДРЕСА_2, вартістю за договором 698 100 грн; автомобіль AUDI А6, 2014 року випуску, вартістю 713 087,70 грн; автомобіль CUPRA FORMENTOR, 2022 року випуску, вартістю 1 535 881,2 грн; автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 2020 року випуску, вартістю 1 308 941,80 грн. При цьому ОСОБА_1 може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження цим майном.
З огляду на те, що автомобіль марки та моделі CUPRA FORMENTOR, 2022 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, був відчужений під час процедури моніторингу, прокурор просив накласти арешт на активи, які є предметом спору, а також інші активи, які відповідають вартості необґрунтованих активів - вказаного відчуженого автомобіля, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
Загальна вартість необґрунтованих активів складає 5 884 010,70 грн, що перевищує визначену частиною другою статті 290 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) мінімальну межу - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (1 003 500 грн), та не перевищує межу, передбачену статтею 368-5 Кримінального кодексу України.
Прокурор зазначив, що відповідно до вимог частини четвертої статті 152 ЦПК України протягом 10 днів буде подано позовну заяву про визнання необґрунтованими активів на суму 5 884 010,70 грн. У випадку задоволення судом вказаного позову, виконання такого рішення суду шляхом звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 буде неможливим, так як останній підлягає звільненню. Також це рішення буде неможливо виконати шляхом звернення стягнення на доходи відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, так як вони або отримують незначні, порівняно із вартістю необґрунтованих активів, доходи, або не отримують їх взагалі. Виконати це рішення за рахунок інших активів також може бути складно, так як передбачаючи можливість прийняття судом негативного для відповідачів рішення, вони можуть відчужити належні їм активи.
Враховуючи викладене, прокурор просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на:
1. активи, що є предметом спору, а саме:
- квартиру АДРЕСА_4, вартістю 1 628 000 грн (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065630980000);
- квартиру АДРЕСА_5, вартістю за договором 698 100 грн (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1898791163101);
- транспортний засіб - автомобіль марки та моделі AUDI А6, 2014 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2, вартістю 713 087,70 грн;
- транспортний засіб - автомобіль марки та моделі VOLKSWAGEN GOLF, 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3, вартістю 1 308 941,80 грн.
2. інші активи, які відповідають їх вартості, у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а саме квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1184104063101).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2024 року, заяву прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Макара О. І. про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі задоволено.
Накладено арешт на активи, які є предметом спору, а саме:
- квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065630980000), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ;
- квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1898791163101), яка на праві власності належить ОСОБА_5 ;
- автомобіль марки та моделі AUDI А6, 2014 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_3 ;
- автомобіль марки та моделі VOLKSWAGEN GOLF, 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3, який на праві власності належить ОСОБА_2 .
Накладено арешт на інші активи відповідачів, які відповідають вартості необґрунтованих активів, а саме квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1184104063101), яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_2 .
Ухвала суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивована тим, що з досліджених доказів у їх сукупності вбачається, що суми доходів, нараховані та виплачені ОСОБА_1 за період з 2008 року по березень 2024 року, ОСОБА_2 за період з 2014 року по січень 2024 року, ОСОБА_3 за період з 1998 року по лютий 2024 року, ОСОБА_4 за період з 1999 року до березень 2024 року та ОСОБА_5 за період з 4 кварталу 2016 року по жовтень 2023 року, у співвідношенні із видатками на придбання майна, свідчать про те, що квартири та автомобілі можуть бути предметом майбутнього позову про визнання активів необґрунтованими. Разом з тим, суд зазначив, що при розгляді заяви про забезпечення позову до подачі самого позову неможливо оцінювати доводи та мотиви, які стосуються вже суті самого майбутнього позову, оскільки це виходить за межі предмету такої заяви.
Відповідно до інформації, наданої прокурором, ОСОБА_1 працював і продовжує працювати у Державній міграційній службі у м. Києві та Київській області, тому обізнаний про положення антикорупційного законодавства, має передбачати наслідки визнання активів необґрунтованими та розуміти процедуру виконання судового рішення та звернення стягнення на майно.
Існує достатньо обґрунтоване припущення, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протягом судового розгляду можуть вжити заходів по відчуженню належного їм майна, яке є предметом спору, а також інших активів, які відповідають вартості необґрунтованих активів, у тому числі на користь їх неповнолітньої дитини. З урахуванням рівня доходів осіб, які можуть набути статусу відповідачів, це фактично унеможливить виконання судового рішення про визнання активів необґрунтованими у разі його задоволення.
З Єдиного державного реєстру транспортних засобів, судом встановлено, що в період проведення моніторингу, а саме 08 червня 2024 року відповідачами відчужено автомобіль CUPRA FORMENTOR, 2022 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 .
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності без визначення часток належить квартира АДРЕСА_6, загальна площа 65,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1184104063101. Однак в матеріалах справи відсутні відомості про ринкову вартість цієї квартири. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 лютого 2017 року, реєстраційний № 5-17-320853-Ц2, її відновна вартість на момент приватизації складала 11,72 грн.
Таким чином, з сукупності досліджених доказів суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав вважати, що незастосування заходу забезпечення позову призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Враховуючи те, що автомобіль CUPRA FORMENTOR, 2022 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 відчужений та в майбутньому, у разі задоволення позову про визнання активів необґрунтованими, на цей автомобіль за рішенням суду неможливо буде звернути стягнення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 153, частини третьої статті 292 ЦПК України вважав за необхідне забезпечити позов шляхом накладенням арешту на інші активи відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які відповідають вартості необґрунтованих активів, а саме на квартиру АДРЕСА_6 . Наявність співвласника цієї квартири - ОСОБА_7 не є перешкодою для накладення арешту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лагомін А. А. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, а 03 січня 2025 року - уточнену касаційну скаргу на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2024 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20, у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, а також заявник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо обмеження представника відповідача в праві ознайомлюватися з матеріалами справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Вищого антикорупційного суду.
03 лютого 2025 року справа № 991/6740/24 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвокат Лагоміна А. А. мотивована тим, що перше його усне клопотання про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, підготувати процесуальну позицію, заперечення та надати відповідні докази, судом першої інстанції було залишено без задоволення, а друге аналогічне клопотання - задоволено частково та оголошено перерву протягом 15 хв, однак цього часу було недостатньо для ознайомлення з матеріалами справи та реалізації прав учасника процесу.
Судом першої інстанції було прийнято рішення про розгляд заяви без повідомлення відповідача, однак під час заповнення обліково-статистичної картки заяви прокурора про забезпечення позову в автоматизованій системі документообігу суду, до неї було внесено реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, що призвело до автоматичного поширення інформації про дату та час судового засідання в електронному кабінеті відповідача. Відтак, у судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову прибув заявник, якого було допущено до участі в якості представника відповідача.
З наведеної хронології подій слідує, що хоча судом первісно і було прийнято рішення розглядати заяву про забезпечення позову без участі відповідача, втім його представника було допущено до участі у розгляді цієї заяви. Тому судом першої інстанції порушено основні засади (принципи) цивільного судочинства, зокрема, щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
За подання до суду заяви про забезпечення позову позивач був зобов`язаний сплатити судовий збір - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 грн), однак цього не зробив. Оскільки позивачем було подано заяву про забезпечення позову, а не позовну заяву, то суд першої інстанції безпідставно зазначив про те, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. В апеляційній скарзі наголошувалося на вищевказані порушення порядку сплати судового збору, однак суд апеляційної інстанції відхилив зазначені доводи.
Оскільки 1/4 частка квартири АДРЕСА_6, належить ОСОБА_7, яка не є відповідачем чи третьою особою у справі, то забезпечення позову прокурора шляхом накладення арешту на вказану квартиру, 1/4 частка якої не належить жодному з відповідачів, є помилковим.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Листом Національного агентство з питань запобігання корупції від 22 липня 2024 року № 281-03/53255-24 керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури було повідомлено про результати моніторингу життя начальника управління організації запобігання нелегальній міграції Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області ОСОБА_1., який відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особою, уповноваженою на виконання функцій держави та місцевого самоврядування (т.1 а.с. 19-34).
У зазначеному листі наведені обставини набуття необґрунтованих активів у власність пов`язаними фізичними особами, а саме дружиною ОСОБА_2, тещою ОСОБА_3, тестем ОСОБА_4 та сестрою ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також те, що останній може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження вказаними активами.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 2022 року, ОСОБА_3 (теща ОСОБА_1 ) придбала за 1 628 000 грн квартиру площею 42,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, а 04 листопада 2022 року зазначений об`єкт нерухомості відчужила за договором дарування своїй дочці - ОСОБА_2 (дружині ОСОБА_1 ).
У відповідь на запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 квітня 2024 року ОСОБА_3 повідомила, що 31 липня 2021 року за власні кошти у розмірі 350 000 грн придбала автомобіль AUDI RS3, 2016 року випуску, VIN-код: НОМЕР_4 . Після відновлення та доведення вказаного автомобіля до ідеального технічного стану 09 вересня 2021 року продала його за 1 026 000 грн та за отримані кошти придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Однак жодних підтвердних документів щодо витрат на проведення ремонтних робіт зазначеного автомобіля не надала. Крім того, у своїх поясненнях ОСОБА_3 вказала, що комунальні та інші платежі за цю квартиру вона не сплачувала.
Аналогічні пояснення щодо походження грошових активів, за які ОСОБА_3 придбала вказану квартиру, надав ОСОБА_1 у відповідь на запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 20 березня 2024 року.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у м. Харкові. Разом з тим, Державна міграційна служба України повідомила, що згідно з наказом від 11 травня 2022 року № 164/кт ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу протидії нелегальній міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області за його згодою в порядку переведення з посади заступника начальника управління - начальника відділу протидії нелегальній міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС України у Харківській області.
У заяві про вжиття заходів забезпечення позову прокурор стверджував, що незначний строк перебування квартири за адресою: АДРЕСА_1 у власності ОСОБА_3, відсутність офіційних доходів останньої з 2012 року, несплата нею житлово-комунальних послуг за вказану квартиру, близький родинний зв`язок між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, постійне місце проживання батьків дружини ОСОБА_1 у м. Харкові та проживання ОСОБА_1 із сім`єю у м. Києві у зв`язку із переведенням по роботі, свідчать про те, що вказаний об`єкт нерухомості був придбаний сім`єю ОСОБА_1 для власних цілей.
Згідно з інформацією з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФОПП) про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_4, починаючи з 2007 року, трудову діяльність не здійснює та доходи отримує у вигляді соціальних виплат, а ОСОБА_3, починаючи з 2012 року, трудову діяльність не здійснює, лише у січні - лютому 2024 року отримала дохід у вигляді соціальних виплат.
За даними ДРФОПП сума доходу ОСОБА_3, отриманого з 1998 по 2011 роки, складає 36 477 грн, доходи з 2012 по 2023 роки - відсутні. Разом з тим сума доходу ОСОБА_4, отриманого з 1999 по 2006 роки, складає 12 116,45 грн, доходи за 2014 рік - 1,93 грн, доходи з 2020 по 2023 роки - 31 877,91 грн у виді соціальних виплат з відповідного бюджету (ознака доходу 128) та відшкодування платнику податку розміру шкоди, заподіяної йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом (ознака доходу 130).
На запит Національного агентства з питань запобігання корупції адміністрація Салтівського району Харківської міської ради надала інформацію з архівних даних електронної бази Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, а саме - про суми пільг, виплачені родині ОСОБА_4 із жовтня 2019 року по грудень 2022 року у розмірі 32 263,03 грн. Також надано відомості щодо отримання ОСОБА_4 компенсації витрат на продукти харчування та оздоровлення як «особою ЧАЕС - 2 категорії-ліквідатором» (ознака доходу 130), так з 2013 по 2019 роки ОСОБА_4 отримав 15 480 грн.
Згідно з відомостями, отриманими від Пенсійного фонду України, ОСОБА_4 отримує пенсійні виплати з лютого 2020 року. По дату укладення договору купівлі-продажу останнього купленого автомобіля - 12 грудня 2023 року- ОСОБА_4 отримав пенсійних виплат на суму 94 492,02 грн. Крім того, за інформацією Пенсійного фонду України, ОСОБА_3 на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії не перебуває.
З листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 22 липня 2024 року № 281-03/53255-24 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, крім вищевказаного рухомого і нерухомого майна, були власниками транспортних засобів, а саме:
- 06 січня 2018 року ОСОБА_4 придбав автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 2012 року випуску, за ціною 113 848,55 грн, та 30 липня 2019 року продав його за 234 898,46 грн;
- 24 лютого 2018 року ОСОБА_3 придбала автомобіль AUDI A4, 2013 року випуску, за ціною 190 743 грн, та 02 серпня 2019 року продала його за 49 000 грн;
- 30 серпня 2018 року ОСОБА_4 придбав автомобіль KIA OPTIMA, 2011 року випуску, за ціною 75 493,96 грн, та 01 лютого 2020 року продав його за 190 000 грн;
- 24 вересня 2019 року ОСОБА_3 придбала автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 2016 року випуску, за ціною 271 637,49 грн, та 27 червня 2024 року продала його за 500 000 грн. З 07 вересня 2021 по 07 вересня 2024 року ОСОБА_1 був належним користувачем вказаного автомобіля. Крім того, згідно з відповіддю Моторного (транспортного) страхового бюро України у єдиній централізованій базі даних наявні відомості щодо укладення 13 лютого 2020 року та 16 лютого 2021 року договорів внутрішнього страхування ЕР/148924672 та ЕР/202833461 між ОСОБА_1 та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» стосовно вказаного автомобіля;
- 31 липня 2021 року ОСОБА_3 придбала автомобіль AUDI RS3, 2016 року випуску, за ціною 350 000 грн, та 10 вересня 2021 року продала його за 1 026 000 грн. Згідно з відповіддю ТОВ «Інтернет реклама РІА» оголошення про продаж вказаного автомобіля було розміщено 14 квітня 2021 року користувачем «Bogdan» (попередній власник вказаного автомобіля ОСОБА_8 ), за ціною 40 900 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 липня 2021 року еквівалентно 1 099 666,03 грн. 16 серпня 2021 року користувач « ОСОБА_9 », e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1, тел. НОМЕР_5 виставив на продаж зазначений автомобіль за ціною 42 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10 вересня 2021 року еквівалентно 1 135 872 грн. Згідно з наданими АТ КБ «ПриватБанк» відомостями ОСОБА_1 регулярно здійснює поповнення вищевказаного номера телефону;
- 09 квітня 2022 року ОСОБА_4 придбав автомобіль AUDI Q5, 2020 року випуску, за ціною 441 290,48 грн. У своїх поясненнях ОСОБА_4 зазначив, що вказаний автомобіль постраждав у повені та був придбаний на аукціоні в США, а після проведення його відновлення був проданий. Так, 03 травня 2022 року ОСОБА_4 продав цей автомобіль за 1 050 000 грн. Однак, на відновлення вказаного транспортного засобу ОСОБА_4 теж витрачав кошти. За інформацією ТОВ «Інтернет реклама РІА», оголошення про продаж цього автомобіля було розміщено 16 квітня 2022 року користувачем « ОСОБА_9 », е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2, тел. НОМЕР_6, за ціною 37 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 03 травня 2022 року еквівалентно 1 097 058,75 грн. Разом з тим електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 вказана ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно з відомостями АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 регулярно здійснював поповнення вказаного вище номера телефону.
Згідно із відомостями з Єдиного реєстру довіреностей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видавали ОСОБА_1 довіреності на вищевказані транспортні засоби, окрім автомобіля KIA OPTIMA, 2011 року випуску.
За інформацією Головного сервісного центру МВС, в Єдиному державному реєстрі МВС відсутні відомості про видачу посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3 .
Відповідно до виписок з карткових банківських рахунків в АТ «КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не здійснили жодного видаткового платежу, пов`язаного із придбанням товарів на АЗС, що викликає обґрунтовані сумніви у користуванні ними будь-якими з цих автомобілів, оскільки без пального використовувати їх неможливо.
11 грудня 2023 року ОСОБА_1 на автомобілі VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_7, на автодорозі «М06 Київ-Чоп 94+686» вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується постановою серії 3АВ № 04265348 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Згідно з відомостями, наданими АТ КБ «ПриватБанк», а також квитанцією від 11 грудня 2023 року № 555601786, отриманою з вебсайту «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі», ОСОБА_1 сплатив штраф за вчинення вказаного адміністративного правопорушення.
У поясненнях, наданих Національному агентству з питань запобігання корупції, ОСОБА_1 зазначив, що його тесть ОСОБА_4 все життя займається перепродажем вживаних авто, а теща ОСОБА_3 все життя працювала на ринку «Барабашово» реалізатором верхнього одягу та своєю плідною працею вони генерували свої особисті грошові активи. Крім того, вказав, що 15 вересня 2009 року продав однокімнатну квартиру у м. Харкові, а кошти від її продажу повністю інтегрував у потреби родини майбутньої дружини та процес купівлі, відновлення та продаж автомобілів. Також ОСОБА_1 зазначив, що за останні 15 років його тесть ОСОБА_4 придбав та перепродав велику кількість транспортних засобів. Купівля, продаж та обмін здійснювалися за довіреностями та шляхом реєстрації на членів родини. ОСОБА_1 вказав, що допомагав тестю в логістичних питаннях, в організації процесів відновлення автомобілів. За необхідності на його ім`я виписувалися довіреності для оптимізації процесу продажу.
На запит Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 квітня 2024 року ОСОБА_4 повідомив, що все життя займається купівлею, відновленням та перепродажем автомобілів, всі транспортні засоби купував за власні кошти. Вказав, що у зв`язку зі збройною агресією рф та щоденними обстрілами м. Харкова видавав довіреності на доньку - ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_1, щоб за необхідності мати можливість допомагати йому у купівлі-продажу автомобілів у більш безпечних регіонах України.
У заяві про вжиття заходів забезпечення позову прокурор вказував, що враховуючи офіційні законні доходи ОСОБА_4 та ОСОБА_3, надання довіреностей на майже всі вищезазначені транспортні засоби ОСОБА_1, продаж автомобілів ОСОБА_1 через вебсайт «AUTO.RIA» (https://auto.ria.com), фактичне вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення на вказаному вище транспортному засобі та оплату ним штрафу, а також з огляду на пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, усі вищенаведені транспортні засоби придбавалися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за дорученням ОСОБА_1, що свідчить про те, що останній міг та може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
В розділі 12 «Грошові активи» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік (ID документа - d01d698a-dd53-452f-a8f1-d4c745bb2b51), яку подав ОСОБА_1, вказано відомості про відсутність у нього та членів його сім`ї грошових активів станом на кінець звітного періоду, а саме - 31 грудня 2021 року.
У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» виправленої декларації за 2022 рік (ID документа - 24872151-9a58-4923-84e0-c3f1fb361e5a) ОСОБА_1 зазначив відомості про отримані доходи в сумі 476 005 грн, доходи інших членів сім`ї - відсутні. Порівняно з даними, зазначеними у декларації за 2021 рік, сума грошових активів, наявних у ОСОБА_1, збільшилась на 100 000 грн.
Згідно з ДРФОПП сума нарахованого доходу ОСОБА_1 у 2022 році складає 476 006,70 грн, доходи дружини ОСОБА_2 - відсутні.
Водночас, відповідно до виписок з карткових банківських рахунків в АТ «КБ «ПриватБанк» у 2022 році ОСОБА_1 здійснював видаткові платежі, що свідчить про його витрати щонайменше на 402 949,08 грн (80 779,96 грн + 7 994,79 грн + 314 174,33 грн). В свою чергу, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснила видаткові операції щонайменше на 156 875,93 грн (19 947,79 грн + 136 928,14 грн).
Таким чином, подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2022 році не мало грошових коштів для придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 1 628 000 грн.
Зі змісту декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (ID документа - 5aba2121-3c82-46dd-ab9a-2549e5d26b29), яку подав ОСОБА_1, вбачається, що сума його доходу складає 480 646 грн, доходи інших членів сім`ї - відсутні. Порівняно з даними, зазначеними у декларації за 2022 рік, сума грошових активів, наявних у ОСОБА_1, збільшилась на 90 000 грн.
Згідно з ДРФОПП сума нарахованого доходу ОСОБА_1 у 2023 році складає 480 645,32 грн, а його дружини - 117,45 грн.
Водночас, відповідно до виписок з карткових банківських рахунків в АТ «КБ «ПриватБанк» у 2023 році ОСОБА_1 здійснював видаткові платежі, що свідчить про його витрати щонайменше на 786 602,66 грн (500 649,53 грн + 285 953,13 грн). В свою чергу, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснила видаткові операції щонайменше на 354 415,25 грн (4 970,29 грн + 349 444,96 грн).
Отже, у 2023 році подружжя не мало грошових коштів для придбання автомобіля AUDI А6, 2014 року випуску, вартістю 713 087,70 грн, автомобіля CUPRA FORMENTOR, 2022 року випуску, вартістю 1 535 881,20 грн, а також автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, 2020 року випуску, вартістю 1 308 941,80 грн.
За версією Національного агентства з питань запобігання корупції та з урахуванням всіх видатків і законних доходів ОСОБА_1 та члени його сім`ї не мали можливості придбати за рахунок законних доходів квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 1 628 000 грн, автомобіль AUDI А6, 2014 року випуску, вартістю 713 087,70 грн, автомобіль CUPRA FORMENTOR, 2022 року випуску, вартістю 1 535 881,20 грн та автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 2020 року випуску, вартістю 1 308 941,80 грн.
Відповідно до інформації з ДРФОПП ОСОБА_5 до 2014 року трудову діяльність не здійснювала та доходи не отримувала. З 2014 року по кінець 2019 року отримала суму доходу в розмірі 139 067,18 грн. При цьому увесь цей період ОСОБА_5 несла певні витрати, пов`язані з придбанням товарів, робіт та послуг для забезпечення своєї життєдіяльності.
У розділі 12 «Грошові активи» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік (ID документа - 8136c5b8-bee1-4bd8-b79a-aac17831b83b ), яку подав ОСОБА_1, останній зазначив відомості про відсутність у нього та членів його сім`ї грошових активів станом на кінець звітного періоду, а саме - 31 грудня 2018 року.
У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації за 2019 рік (ID документа - 8136c5b8-bee1-4bd8-b79a-aac17831b83b) ОСОБА_1 зазначив відомості про отримані доходи в сумі 274 635 грн у виді заробітної плати і 3 502 грн у виді штрафу, неустойки, доходи інших членів сім`ї - відсутні.
Згідно з ДРФОПП сума нарахованого доходу ОСОБА_1 у 2019 році складає 278 138,73 грн, доходи дружини ОСОБА_2 - відсутні.
За договором купівлі-продажу квартири від 17 грудня 2019 року ОСОБА_5 (сестра ОСОБА_1 ) придбала за 698 100 грн квартиру АДРЕСА_7 . ОСОБА_1 регулярно, починаючи з 12 червня 2020 року сплачує комунальні платежі за цю квартиру, хоча формально не являється її власником. ОСОБА_5 не мала достатніх доходів на придбання цієї квартири.
Враховуючи фізичну неможливість проживання ОСОБА_1 в цій квартирі з травня 2022 року, не відображення її у його деклараціях, близький родинний зв`язок між ним і його сестрою ОСОБА_5, регулярну сплату комунальних платежів за цю квартиру, прокурор вважає, що вказана квартира придбана у власність іншими фізичними особами за дорученням ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також останній може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження цим активом.
При цьому до 17 грудня 2019 року - дати придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 вартістю за договором 698 100 грн, сім`я ОСОБА_1 несла певні витрати, пов`язані із придбанням товарів, робіт та послуг для забезпечення своєї життєдіяльності.
Суди попередніх інстанцій вважали, що вищенаведені обставини свідчать про те, що за дорученням ОСОБА_1 інші фізичні особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули у власність необґрунтовані активи, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 1 628 000 грн, квартиру за адресою: АДРЕСА_2, вартістю за договором 698 100 грн, автомобіль AUDI А6, 2014 року випуску, вартістю 713 087,70 грн, автомобіль CUPRA FORMENTOR, 2022 року випуску, вартістю 1 535 881,20 грн та автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 2020 року випуску, вартістю 1 308 941,80 грн). Загальна вартість необґрунтованих активів складає 5 884 010,70 грн.
При цьому суди врахували лист Національного агентства з питань запобігання корупції із наявними у ньому даними як офіційне джерело інформації.
Зазначені у ньому відомості повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами: деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - ОСОБА_1 за 2018 рік, 2019 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік (т.1 а.с. 35-38, 39-44, 46-52, 53-60, 61-68); платіжними інструкціями та виписками за договором № б/н за період з 01 січня 2023 року по 15 лютого 2024 року, наданими АТ «КБ «ПриватБанк» (т.1 а.с. 69-78, 82-85); відомостями з ДРФОПП про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т.1 а.с. 87-100); інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (т.1 а.с. 101-103, 106); копією договору купівлі-продажу квартири від 17 грудня 2019 року (т.1 а.с. 104-105); листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 01 серпня 2024 року № 281-03/56179-24 з додатками (т.1 а.с. 117-132).
За результатами дослідження доказів у їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що суми доходів, нараховані та виплачені ОСОБА_1 за період з 2008 року по березень 2024 року, ОСОБА_2 за період з 2014 року по січень 2024 року, ОСОБА_3 за період з 1998 року по лютий 2024 року, ОСОБА_4 за період з 1999 року до березень 2024 року та ОСОБА_5 за період з 4 кварталу 2016 року по жовтень 2023 року, у співвідношенні із видатками на придбання майна, дають підстави для висновку, що квартири та автомобілі можуть бути предметом майбутнього позову про визнання активів необґрунтованими. Разом з тим, суди вважали неможливим при розгляді заяви про забезпечення позову до подачі самого позову надання оцінки доводам та мотивам, які стосуються вже суті самого майбутнього позову, оскільки це виходить за межі предмету такої заяви.
Відповідно до інформації, наданої прокурором, ОСОБА_1 працював і продовжує працювати у Державній міграційній службі у м. Києві та Київській області. Згідно з наказом начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області В. Гузя від 11 травня 2022 року № 164/кт ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу протидії нелегальній міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області за його згодою в порядку переведення з посади заступника начальника управління - начальника відділу протидії нелегальній міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС України у Харківській області. Відповідно до витягу з наказу начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області В. Гузя від 24 липня 2023 року № 348/кт ОСОБА_1 переведено з посади заступника начальника управління - начальника відділу протидії нелегальній міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на посаду начальника управління організації запобігання нелегальній міграції Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що ОСОБА_1 обізнаний з положеннями антикорупційного законодавства, має передбачати наслідки визнання активів необґрунтованими та розуміти процедуру виконання судового рішення та звернення стягнення на майно. Отже, існує достатньо обґрунтоване припущення, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протягом судового розгляду можуть вжити заходів по відчуженню належного їм майна, яке є предметом спору, а також інших активів, які відповідають вартості необґрунтованих активів, у тому числі на користь їх неповнолітньої дитини. З урахуванням рівня доходів осіб, які можуть набути статусу відповідачів, це фактично унеможливить виконання судового рішення про визнання активів необґрунтованими у разі його задоволення.
Прокурор у заяві про забезпечення позову зазначив, що активами, які є предметом спору, є: квартира за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 1 628 000 грн (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065630980000); квартира за адресою: АДРЕСА_2, вартістю за договором 698 100 грн (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1898791163101); транспортний засіб - автомобіль AUDI А6, 2014 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2, вартістю 713 087,70 грн; транспортний засіб - автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 2020 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3, вартістю 1 308 941,80 грн та транспортний засіб - автомобіль CUPRA FORMENTOR, 2022 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 .
Оскільки автомобіль марки та моделі CUPRA FORMENTOR, 2022 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, був відчужений під час процедури моніторингу, прокурор просив накласти арешт на активи, які є предметом спору, а також інші активи, які відповідають вартості необґрунтованих активів - вказаного відчуженого автомобіля, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_3, що належить на праві спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
З Єдиного державного реєстру транспортних засобів судами встановлено, що автомобіль CUPRA FORMENTOR, 2022 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 на час розгляду заяви відповідачами відчужено, а саме 08 червня 2024 року (т.1 а.с. 129-132), тобто в період проведення моніторингу, відповідно до листа Національного агентства з питань запобігання корупції листа від 22 липня 2024 року (т.1 а.с. 19-34).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності без визначення часток належить квартира за адресою: АДРЕСА_3, загальна площа 65,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1184104063101 (т.1 а.с.106-108).
У матеріалах справи відсутні відомості про ринкову вартість цієї квартири. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 лютого 2017 року, реєстраційний № 5-17-320853-Ц2, її відновна вартість на момент приватизації становила 11,72 грн.
Таким чином, з сукупності досліджених доказів суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав вважати, що незастосування заходу забезпечення позову призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лагоміна А. А. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з пунктом 11 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи. Якщо у такій заяві про забезпечення позову порушується питання про її розгляд без повідомлення відповідача, у ній також має бути наведено належне обґрунтування такої необхідності (частина третя статті 151 ЦПК України).
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У справі, що переглядається, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення позову, cуди попередніх інстанцій встановили, що наведені стороною позивача доводи та надані докази свідчать про те, що суми доходів, нараховані та виплачені ОСОБА_1 за період з 2008 року по березень 2024 року, ОСОБА_2 за період з 2014 року по січень 2024 року, ОСОБА_3 за період з 1998 року по лютий 2024 року, ОСОБА_4 за період з 1999 року до березень 2024 року та ОСОБА_5 за період з 4 кварталу 2016 року по жовтень 2023 року, у співвідношенні із видатками на придбання майна, свідчать про те, що квартири та автомобілі можуть бути предметом майбутнього позову про визнання активів необґрунтованими.
Враховуючи, що ОСОБА_1 працював і продовжує працювати у Державній міграційній службі у м. Києві та Київській області, обізнаний з положеннями антикорупційного законодавства, оскільки автомобіль CUPRA FORMENTOR, 2022 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, який на переконання позивача є необґрунтованим активом, був відчужений під час процедури моніторингу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протягом судового розгляду можуть відчужити належне їм майно, яке є предметом спору, а також інші активи, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
Вжитий судами попередніх інстанцій захід забезпечення позову передбачений пунктом 11 частини першої статті 150 ЦПК України, є обґрунтованим, адекватним і співмірним із предметом майбутньої позовної вимоги, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову і, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили в оскаржуваній частині законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/144/20, у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.
Згідно з частиною п`ятою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.
Суд може прийняти рішення про накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, із забороною користування у виняткових випадках з метою забезпечення збереження таких активів та їх економічної вартості.
Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, прокурор просив не повідомляти відповідачів про її розгляд, посилаючись на те, що це поставить під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.
В оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції зазначено, що суд прийняв рішення про розгляд заяви без повідомлення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 . Разом з тим, при заповненні обліково-статистичної картки у Автоматизованій системі документообігу суду на заяву про забезпечення позову до неї було внесено наявні відомості про відповідачів, а саме реєстраційні номери облікових карток платників податків, що призвело до автоматичного поширення інформації про дату та час судового засідання в електронному кабінеті відповідачів.
Відтак останні, будучи повідомленими про дату, час та місце судового розгляду заяви про забезпечення позову, 06 серпня 2024 року уклали договір із адвокатом Лагоміною А. А. на представництво їх інтересів у Вищому антикорупційному суді.
07 серпня 2024 року представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - адвокат Лагомін А. А. з`явився у судове засідання та був допущений до участі в ньому в якості представника відповідачів за ухвалою суду з врахуванням думки представника позивача, який у даній ситуації вважав за доцільне здійснювати розгляд вказаної заяви з участю такого представника. Така участь, на думку прокурора Макара О. І., дозволить в подальшому надати оцінку вибуттю активів, щодо яких буде подано позов, із власності відповідачів та у їх нових власників.
З протоколу судового засідання від 07 серпня 2024 року вбачається, що під час судового розгляду адвокат Лагомін А. А. двічі заявляв клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. У задоволенні першого клопотання було відмовлено з тих мотивів, що розгляд визначено без виклику відповідачів, без їх повідомлення, а також заявнику роз`яснено, що суд проведе дослідження заяви, доказів і надасть йому слово, а якщо він не зможе висловитися, то зможе повторно заявити клопотання. Повторне клопотання представника відповідачів - адвоката Лагомін А. А. про ознайомлення з матеріалами справи було задоволенота оголошено перерву протягом 15 хв.
Враховуючи викладене, оскільки представник відповідачів - адвоката Лагомін А. А. був допущений до розгляду заяви про забезпечення позову, брав участь у судовому засіданні під час дослідження судом першої інстанції заяви та наявних у справі доказів, а також суд надав можливість ознайомитися з матеріалами справи, то доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено основні засади (принципи) цивільного судочинства, зокрема, щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, є безпідставними.
Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Вказані правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20 (провадження № 61-16181св20).
У справі, що переглядається, Верховний Суд, проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень з точки зору застосування норм права, які стали підставою для розгляду заяви про забезпечення позову, дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій були ухвалені судові рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції
Враховуючи викладене, заявлена в касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, є необґрунтованою.
Крім того, доводи касаційної скарги про те, що 1/4 частка квартири АДРЕСА_6, належить ОСОБА_7, яка не є відповідачем чи третьою особою у справі, не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ОСОБА_7 не оскаржувала в касаційному порядку ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2024 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2024 року.
З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лагоміна Артура Анатолійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2024 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. М. Осіян
Судді: Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович