- Presiding judge (HACC): Чернова О.В.
Справа № 991/5468/25
Провадження 1-кп/991/80/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
його захисника ОСОБА_7,
обвинуваченого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_8,
його захисника ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000047 від 25.01.2024, за обвинуваченням ОСОБА_8, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, ОСОБА_6, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
І. Історія провадження.
06.06.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52024000000000047 від 25.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.
У результаті проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження судді ОСОБА_1 06.06.2025.
Ухвалою судді від 09.06.2025 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 16.06.2025.
Ухвалою суду від 16.06.2025 призначено судовий розгляд кримінального провадження. Постановлено судовий розгляд здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів у відкритому судовому засіданні.
01.08.2025 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10, про припинення повноважень.
04.08.2025 через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження дії процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .
ІІ. Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
2.1. Обґрунтування заявленого прокурором клопотання
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що 29.04.2025 за ОСОБА_6 внесено заставу у розмірі 6 000 000,00 млн грн, у зв`язку із чим його звільнено з СІЗО та почався відлік строку виконання обов`язків. 16.06.2025 судом продовжено строк дії обов`язків до 15.08.2025 включно. Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на ОСОБА_6 процесуальних обов`язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування від суду та здійснювати незаконний вплив на свідків. На переконання сторони обвинувачення, з огляду на тяжкість та невідворотність покарання за вчинення корупційних правопорушень існує можливість планування втечі ОСОБА_6 за кордон з метою уникнення кримінальної відповідальності. На підтвердження цього прокурор вказує, що з огляду на наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також широкого кола знайомств та зв`язків, зокрема серед службових осіб державних та правоохоронних органів, набутих в період проходження служби в Державній прикордонній службі України та Службі безпеки України, існує можливість переховування обвинуваченого від суду, у тому числі шляхом залишення території України. У своєму клопотанні прокурор вказує, що зважаючи на необхідність безпосереднього дослідження доказів судом, можливість настання негативних наслідків для кримінального провадження через вплив на свідків зберігається до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх аналізу на стадії судового розгляду та не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування. Метою продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 є забезпечення його належної процесуальної поведінки, а також запобігання спробам переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
2.2. Позиції учасників щодо клопотання прокурора про продовження дії процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на ОСОБА_6 .
У судовому засідання прокурор заявлене клопотання підтримав, послався на обґрунтованість повідомленої підозри та обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, а також на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме можливість переховування ОСОБА_6 від суду та здійснення з його боку незаконного впливу на свідків.
На теперішній час існує необхідність у продовженні обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, оскільки ризики, зазначені в клопотанні, не перестали існувати. На думку прокурора, продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та запобігання вказаним ризикам.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 загалом не заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив його задовольнити частково. Зазначив, що застосування електронного засобу контролю та його технічні особливості спричиняють обвинуваченому незручності у його носінні та призводить до розладу здоров`я. На підтвердження цього надав Довідку №123 від 11.06.2025, а також Консультативні висновки спеціаліста №33 від 06.08.2025 та №74 від 10.06.2025 КНП «Могилів-Подільський МЦ ПМСД», відповідно до яких встановлений діагноз «Алергічний контактний дерматит правої гомілки».
Додатково звернув увагу, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 інших обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, окрім носіння електронного засобу контролю, забезпечує нівелювання ризиків, зазначених у клопотанні прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника, повідомив про те, що засіб електронного контролю швидко розряджається та викликає подразнення шкіри, що створює йому незручності. Відповідних підтверджуючих документів Національної поліції України не має.
Прокурор заперечив проти тверджень сторони захисту та зазначив, що недоведеним є факт, що саме застосування електронного засобу контролю призводить до розладу здоров`я.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 при вирішенні цього клопотання поклався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника.
2.3. Обставини, встановлені судом.
Як зазначено у клопотанні прокурора, 27.02.2025 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду частково задоволено клопотання детектива та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27.04.2025 включно, у межах строку досудового розслідування. У той же час підозрюваному визначено заставу у розмірі 10 000 000 грн та за умови внесення застави покладено такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива) та прокурора; не відлучатися із Вінницької області, в якій проживає, без дозволу слідчого (детектива) або прокурора; повідомляти слідчого (детектива) та прокурора про зміни свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_11 та свідками ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №52024000000000047; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.04.2025 ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів. При цьому визначено, як альтернативу, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 6 000 000 грн, з покладенням відповідних обов`язків у разі внесення застави строком на два місяці з дня її внесення, а саме: не відлучатися із Вінницької області, в якій проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 з приводу обставин цього кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
29.04.2025 за ОСОБА_6 внесено заставу у розмірі 6 000 000 грн, у зв`язку із чим його звільнено з СІЗО та почався відлік строку виконання обов`язків.
16.06.2025 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 до 15.08.2025 включно, а саме: не відлучатися із Вінницької області, в якій проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 з приводу обставин цього кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, носити електронний засіб контролю.
2.4. Оцінка судом доводів прокурора.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Зі змісту ч.6 ст.182 КПК України слідує, що з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч.4 ст.202 КПК України).
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч.7 ст.194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1, 5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Враховуючи положення ч.3, 4, 5 ст.199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.
Водночас, в силу положень ч.2 ст.42 КПК України, ОСОБА_6 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати наступні заявлені органом досудового розслідування ризики, що визначені у ч.1 ст.177 КПК України: ризик переховування від суду та ризик впливу на свідків.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
2.4.1. Ризик переховування обвинуваченого від суду.
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду прокурор послався на тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, та зазначив, що у обвинуваченого ОСОБА_6 наявні сталі зв`язки із працівниками правоохоронних органів та інших органів державної влади, які також можуть бути використані ним з метою переховування від суду. ОСОБА_6 має паспорт для виїзду за кордон, яким він може скористатися в будь-який момент та залишити територію України з огляду на військову агресію зі сторони рф, що створює невизначеність на кордонах України та позбавляє відповідальні органи здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону. Розмір неправомірної вигоди у сумі 358 000 доларів США, а також отримані доходи у вигляді заробітної плати, дозволяють ОСОБА_6 залишити територію України, та проживати за кордоном протягом тривалого часу.
Щодо вказаного ризику колегія суддів зазначає таке.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, який відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст.12 КК України, належить до особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст.45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п.33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, сталі зв`язки обвинуваченого ОСОБА_6 із працівниками правоохоронних органів та інших органів державної влади, використовуючи які він може реалізувати ризик втечі та ухилення від суду, можливість накопичення фінансових ресурсів за попередній час.
Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.
Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.
Зазначені обставини, на думку колегії суддів, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, та наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
2.4.2. Ризик незаконного впливу на свідків.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, колегія суддів виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_6 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_6 на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
2.5. Оцінка доводів сторони захисту.
Не є обґрунтованими доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про те, що саме застосування електронного засобу контролю та його технічні особливості спричиняють обвинуваченому незручності у його носінні та призводить до розладу здоров`я.
Суд не враховує ці доводи сторони захисту, оскільки для обвинуваченого ОСОБА_6 такі незручності не є суттєвими у розумінні ч. 4 ст. 195 КПК України, тобто такими, що суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров`я особи, яка їх використовує.
Окрім того, на переконання суду, стороною захисту не вжито всіх наявних засобів для усунення цих незручностей та не доведено відповідними документами.
IІІ. Висновки суду.
Оцінюючи співмірність обов`язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками його переховування від суду та впливу на свідків, колегія суддів дійшла таких висновків.
Покладення зазначених у клопотанні обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_6 становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти ризику його переховування від суду та незаконного впливу на свідків, а отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч.7 ст.194, ст. ст., 369, 372, 376, 392 КПК України, суд
постановиВ :
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000047 від 25.01.2024, - задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, а саме:
- не відлучатися із Вінницької області, в якій проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 з приводу обставин цього кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано);
- носити електронний засіб контролю.
Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, до 08.10.2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000047 від 25.01.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3