- Presiding judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F.
Cправа №991/7332/25
Провадження №11-сс/991/516/25
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 липня 2025 року стосовно
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Перечин Ужгородського району Закарпатської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України,
у кримінальному провадженні №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.07.2025 частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5, продовжено підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20.09.2025 включно, визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5000 (п`ять тисяч) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 15 140 000 (п`ятнадцять мільйонів сто сорок тисяч) гривень, яка може бути внесена самим підозрюваним чи іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який час на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду. У разі внесення застави вважається, що до підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді застави та на підозрюваного покладаються строком до 20.09.2025 включно такі обов`язки: не відлучатись за межі Закарпатської області без дозволу детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво; повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування щодо обставин цього кримінального провадження, викладених у чинному повідомленні про підозру, із свідком ОСОБА_10 та іншим підозрюваним ОСОБА_11 ; здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України; носити електронний засіб контролю..
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисниками ОСОБА_5 подано апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі стверджує, що підозра ОСОБА_5 є необґрунтованою, та, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Посилається на такі обставини.
Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, на майно підозрюваного та його близьких осіб накладено арешт, що спростовує ризик переховування підозрюваного. Підозрюваний ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв`язки, постійне місце проживання та місце роботи, одружений, має сина, раніше не судимий, у розшуку не перебував.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин розслідуваних кримінальних правопорушень з урахування тієї обставини, що стороною обвинувачення проведено обшуки, є недоведеним. Стороною обвинувачення не зазначено, які саме речі або документи можуть бути знищені, сховані чи спотворені підозрюваним ОСОБА_5 та яким чином.
Ризик продовження вчинення кримінального правопорушення підозрюваним є необґрунтованим.
Щодо визначеного розміру застави захисник зазначає, що матеріальний стан підозрюваного не дає йому можливості внести заставу у розмірі 15 140 000 грн.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого детектива про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що з оскаржуваною ухвалою не згоден, вважає застосування такого запобіжного заходу надмірним, а розмір визначеної застави непомірним для підозрюваного.
Посилається на такі обставини.
Підозра ОСОБА_5 необґрунтована та ґрунтується виключно на показах ОСОБА_10 .
Заявником у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_10, який обвинувачується у іншому кримінальному провадженні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. ч. 3,4 ст. 358 КК України, що дає підстави стороні захисту вважати, що в діях ОСОБА_10 могла мати місце провокація.
У рамках кримінального провадження оглянуто мобільні телефони підозрюваних, за результатами такого огляду не виявлено контактів, які мають відношення до ДПС України, що свідчить про відсутність будь-якого впливу на працівників та відношення підозрюваного до ДПС України.
Після застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5, сторона обвинувачення не здійснює жодних слідчих дій.
Позиція сторони обвинувачення щодо існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є необґрунтованою та не доведеною, а тому існують підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді визначено заставу у розмірі 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що перевищує граничну межу розміру застави, визначену законодавством, та є завідомо непомірним для підозрюваного.
ОСОБА_5 має ряд захворювань, регулярно перебуває на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, постійно потребує лікування, з січня 2023 року має інвалідність ІІІ групи без терміну переогляду.
Слідчий суддя продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному поза межами строку досудового розслідування, оскільки на момент розгляду клопотання строк досудового розслідування спливав 26.07.2025.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.07.2025 та постановити нову, якою у задоволенні клопотання старшого детектива НАБУ про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 - відмовити та обрати більш м`який запобіжний захід підозрюваному у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1, в межах строку досудового розслідування та встановити розмір застави, яка може забезпечити належне виконання підозрюваним обов`язків прибувати до суду, в межах передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 апеляційні скарги підтримали з мотивів, наведених у них, та просили скасувати ухвалу слідчого судді.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_5 та його захисників - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, прокурора, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі не є обґрунтованими.
Задовольняючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_12, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України є обґрунтованою.
Наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити приховувати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин розслідуваних кримінальних правопорушень, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, продовжити вчиняти розслідувані кримінальні правопорушення та вчинити нові.
Більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не здатен достатнім чином забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 і виконання ним процесуальних обов`язків на цьому етапі досудового розслідування.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 5000 (п`ять тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб забезпечить належне виконання обов`язків підозрюваним.
Колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011).
Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Із матеріалів кримінального провадження убачається, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, підтверджується такими доказами:
1) протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 08.04.2025 № 294/7907-52КП;
2) протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 09.04.2025;
3) протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.04.2025;
4) протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 26.05.2025, в ході якого свідок надав показання щодо обставин передачі неправомірної вигоди, а також стосовно майнового стану ОСОБА_5 ;
5) протоколом огляду від 09.04.2025, в ході якого оглянуто офіційний вебсайт Закарпатської обласної ради «https://zakarpat-rada.gov.ua/» та встановлено, що ОСОБА_5 є депутатом Закарпатської обласної ради VIII скликання (2020-2025) від Закарпатської обласної організації політичної партії «За майбутнє», а також членом постійної комісії Закарпатської обласної ради з питань транскордонного співробітництва, розвитку туризму та рекреації. Під час огляду досліджено біографічну довідку останнього;
6) протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відеоконтролю особи від 06.05.2025, якими зафіксовано зустрічі та спілкування протягом 15.04.2025 між ОСОБА_10 та депутатом Закарпатської обласної ради ОСОБА_5, а також зі ОСОБА_11 ;
7) протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відеоконтролю особи від 15.05.2025, якими зафіксовано зустрічі та спілкування протягом 25-26.04.2025 між ОСОБА_10 та депутатом Закарпатської обласної ради ОСОБА_5, а також зі ОСОБА_11 ;
8) протоколом огляду та вручення грошових коштів від 23.05.2025 (20000 ЄВРО, як предмета неправомірної вигоди за зловживання впливом на працівників ДПС України та організацію переміщення осіб через державний кордон України);
9) протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відеоконтролю особи від 11.07.2025, якими зафіксовано зустрічі та спілкування протягом 24-26.05.2025 між ОСОБА_10 та депутатом Закарпатської обласної ради ОСОБА_5 ;
10) протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_5 від 26.05.2025, в ході якого вилучено предмет неправомірної вигоди - 20000 ЄВРО;
11) протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 від 26.05.2025, в ході якого виявлено та вилучено, серед іншого, паспорти громадянина Угорщини на ім`я ОСОБА_13 ( ОСОБА_13 );
12) протоколом огляду від 17-19.06.2025, в ході якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_10, в якому виявлено спілкування з ОСОБА_5 ;
13) протоколом огляду від 09.06.2025, в ході якого оглянуто грошові кошти - предмет неправомірної вигоди у розмірі 20000 ЄВРО;
14) протоколом огляду від 13.06.2025, в ході якого оглянуто 8 аркушів паперу (вилучені за місцем проживання ОСОБА_11 ), які при поєднанні між собою утворюють збільшену карту території с. Соломонове Ужгородського району Закарпатської області та схему з позначеними маршрутами перетину державного кордону України зі Словаччиною та Угорщиною, а також нанесеними на ній географічним розташуванням підрозділів Державної міграційної служби України (ДМС), Управління Служби безпеки України (УСБУ), Управління Міністерства внутрішніх справ України (УМВС), НОМЕР_1 прикордонного загону.
Отже, на указаній стадії досудового розслідування наявні достатні докази для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає неспроможним твердження захисників в апеляційних скаргах щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_5 .
Посилання апеляційної скарги, що сторона обвинувачення намагається обґрунтувати підозру виключно показами ОСОБА_10, в діях якого вбачаються ознаки провокації, не приймаються до уваги.
Так, для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін. Для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад ініціатива в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Вказані вимоги узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року. (постанова Верховного Суду від 19.10.2022, справа № 728/1614/17)
З наведеного слідує, що за наявності ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд має перевірити це в судовому засіданні шляхом безпосереднього дослідження відповідних доказів і лише після цього дійти висновку щодо наявності (відсутності) факту провокації і, як наслідок, щодо належності, допустимості та достатності доказів, наявних у справі, для ухвалення відповідного процесуального рішення
А відтак, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться лише до твердження, що в діях ОСОБА_10 вбачаються ознаки провокації, встановлення існування чи відсутності провокації злочину на цьому етапі досудового розслідування крізь призму наведених вище критеріїв не є можливим, і має розглядатися судом під час розгляду справи по суті, із дослідженням та наданням оцінки всім доказам у їх сукупності.
Також не спростовують доводи апеляційних скарг захисників висновків слідчого судді, що продовжують існувати ризики того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити приховувати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин розслідуваних кримінальних правопорушень, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, продовжити вчиняти розслідувані кримінальні правопорушення та вчинити нові.
При встановленні ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування і суду, слідчим суддею враховано:
-можливість притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема суворістю можливого покарання;
-вік підозрюваного, який дає законну можливість виїзду за межі України у період дії воєнного стану в України;
-наявність у підозрюваного паспорту громадянина Угорщини на ім`я ОСОБА_13 ;
-розмови, зафіксовані у протоколах НСРД, які свідчать, що ОСОБА_11 та ОСОБА_5 підтримують зв`язок із невстановленими особами на території Угорщини, що свідчить про потенційну можливість ОСОБА_5 перетнути кордон України поза межами пунктів пропуску через державний кордон України або з порушенням процедури перетину державного кордону України;
-майновий стан ОСОБА_5 цілком може забезпечити його проживання за кордоном, або й спонукати підозрюваного переховуватись на території України.
Таким чином, слідчий суддя при встановленні наявності ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду врахував не тільки тяжкість можливого покарання, а й наявність зв`язків підозрюваного за межами України, можливість як законного, так і незаконного перетину кордону України, майновий стан підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку, що цей ризик не зменшився та продовжує існувати.
У зв`язку із викладеним колегія суддів вважає безпідставним твердження в апеляційних скаргах захисників про те, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду встановлено лише у зв`язку з тяжкістю можливого покарання.
Наявність соціальних зв`язків, постійного місця проживання, сімейний стан не можуть нівелювати існування ризику переховування з огляду на встановлені слідчим суддею обставини.
Також колегія суддів не приймає до уваги факт арешту майна підозрюваного на підтвердження відсутності ризику переховування, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не може категорично стверджувати відсутність іншого майна, на яке не накладено арешт.
Посилання захисників у апеляційних скаргах на недоведеність ризику впливу на інших учасників кримінального провадження є неспроможним.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчим суддею встановлено, що на вказаній стадії досудового розслідування, детективами не вчинено ряд слідчих дій, зокрема встановлення та допит осіб, які можуть повідомити відомості, які мають значення для указаного кримінального провадження, а тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо існування ризику впливу підозрюваного на інших осіб.
Крім того, не зазначення слідчим суддею способу впливу, не вжиття заходів безпеки свідка ОСОБА_10, не відсторонення від посади ОСОБА_5 не можуть бути засновком для висновку про відсутність вказаного ризику, наявність якого залежить виключно від обставин, що стосуються особи підозрюваного.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження існування ризику знищити, спотворити або приховати речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження.
Слідчим суддею встановлено, що у цьому кримінальному провадженні ще не вчинено усі процесуальні дії на стадії досудового розслідування, відтак цілком вірогідним є ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушень, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 може вживати заходів, спрямованих на таке знищення чи приховування з урахуванням свого авторитетного статусу в регіоні, про що свідчать зміст розмов, зафіксованих у протоколах за результатами проведення НСРД.
Доводи захисників в апеляційних скаргах щодо необґрунтованості існування такого ризику спростовуються наявними в матеріалах справи доказами про маскування домовленостей щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України та незаконного впливу на працівників ДПС України: використання співучасниками під час злочинної діяльності зашифрованих носіїв інформації (рацій), спілкування через захищенні поштові сервіси та месенджери, періодичну зміну мобільних телефонів.
Також слідчий суддя дійшов висновку про існування ризику продовження вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, враховуючи зміст розмов ОСОБА_5 та його статус, які свідчать про високий ступінь можливості вчинення нового кримінального правопорушення,
Як убачається зі змісту розмов, зафіксованих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відеоконтролю особи, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_10, що схема із незаконного перетину кордону ефективно функціонує тривалий час («таких людей сотні, тисячі»), а тому вірогідність продовження вчинення указаних дій продовжує існувати.
Щодо неможливості перебування підозрюваного ОСОБА_5 під вартою стороною захисту не надано доказів для підтвердження указаного твердження.
Так, відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2.6 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Відповідно до п. 2.8 зазначеного Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.
Крім того, питання щодо госпіталізації особи та перевезення її до закладу охорони здоров`я, де може бути надана екстрена медична допомога особам, узятим під варту, врегульоване Порядком надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, від 21 листопада 2012 року № 1122.
А тому, за відсутності зазначених вище документів нема підстав для висновку про неможливість утримання підозрюваного в умовах СІЗО.
Твердження в апеляційних скаргах щодо непомірного розміру застави, визначеного ухвалою слідчого суді від 23.07.2025, та відсутності матеріальної можливості у підозрюваного внесення такої застави, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на таке.
Згідно із ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ухвалою слідчого судді від 28.05.2025 підозрюваному ОСОБА_5 при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої становить 21 196 000 грн.
Слідчим суддею при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 враховано майновий стан підозрюваного та його сім`ї, зокрема грошові заощадження сім`ї підозрюваного, та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої становить 15 140 000 грн, тобто заставу зменшено з 21 196 000 грн до 15 140 000 грн.
А тому колегія суддів вважає, що у зв`язку з вказаними обставинами слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, щозастава в сумі 15 140 000 грн не буде завідомо непомірною для підозрюваного, здатна запобігти встановленим ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Колегія суддів звертає увагу, що положеннями КПК України визначено, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Твердження захисника ОСОБА_9 в апеляційній скарзі щодо продовження слідчим суддею дії запобіжного заходу поза межами строків досудового розслідування, колегія суддів відхиляє, оскільки таке є голослівним.
Так, вказане твердження не містить даних про початок строку досудового розслідування та даних, що строк досудового розслідування не продовжувався або продовжений з порушенням вимог КПК України.
Посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на порушення презумпції невинуватості є помилковим, так як слідчий суддя не виснував, що «Учасники кримінального провадження, в т. ч. ОСОБА_5 здійснюють системну кримінально-протиправну діяльність, яка не обмежується інкримінованими їм кримінальних правопорушень», що вбачається з п.3.6.4 оскаржуваної ухвали.
Таким чином, істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів не встановлено.
А тому апеляційні скаргизахисників підозрюваного слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційні скаргизахисників підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від23 липня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3