Document No. 129643453

Cправа №991/7101/25

Провадження №11-сс/991/529/25

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

прокурора ОСОБА_6,

представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 серпня 2025 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.08.2025 частково задоволено клопотання, накладено арешт на грошові кошти в сумі 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) євро, 520 (п`ятсот двадцять) фунтів стерлінгів, 19 850 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн, що становить 1/2 частину із вилучених 03.07.2025 коштів у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом тимчасового обмеження власника права на відчуження, розпорядження та користування таким майном.

На вказане рішення прокурор САП ОСОБА_6 та представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.

У апеляційній скарзі прокурор САП ОСОБА_6 зазначає, що ухвала - незаконна та необґрунтована, слідчий суддя допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а його висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Посилається на таке.

Детектив у повній мірі довів правові підстави для накладення арешту на майно. ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, визначеного ч.4 ст.368 КК України, санкція якого передбачає обов`язкове покарання у виді конфіскації майна. Гроші є особистою власністю ОСОБА_9 та спільною сумісною власністю підозрюваного і ОСОБА_7 . Вилучені кошти складають незначну частину заощаджень ОСОБА_9 та його сім`ї з огляду на відомості декларації. Тому арешт такого майна не може мати значних негативних наслідків для власників. Рішення про накладення арешту на 1/2 грошових коштів, належних ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, є безпідставним та суперечить позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 04.10.2022 у справі №752/7440/18. У разі не накладення арешту, майно може бути втрачене. Застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є розумним і співмірним меті кримінального провадження.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити повністю, накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 03.07.2025, за адресою: АДРЕСА_1, що полягає у забороні відчуження розпорядження та/або користування ним, а саме на: належні ОСОБА_9 360 купюр номіналом по 100 доларів США та 50 купюр номіналом по 1000 грн; належні на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9 і ОСОБА_7 : 10 купюр номіналом по 200 євро, 30 купюр номіналом по 100 євро, 100 купюр номіналом по 50 євро, 104 купюри номіналом по 10 фунтів стерлінгів, 6 купюр номіналом по 500 євро, 2 купюри номіналом по 200 євро, 1 купюра номіналом по 100 євро, 4 купюри номіналом по 20 євро, 3 купюри номіналом по 10 євро, 2 купюри номіналом по 5 євро, 79 купюр номіналом по 500 грн, 2 купюри номіналом по 100 грн.

Представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі з доповненнями зазначає, що ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Посилається на таке.

Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подане прокурором із пропуском процесуального строку. Тому протилежний висновок слідчого судді не ґрунтується на положеннях ст.38 КПК України. Усупереч ч.2 ст.64-2 КПК України прокурор САП видала доручення без зазначення дати та обсягу конкретних повноважень, яким передоручила своє виключне право на здійснення представництва в суді, що не передбачено законодавством. Відсутня правова підстава на вилучення майна в ході обшуку, оскільки здійснення обшуку з метою відшукання та вилучення майна для забезпечення виконання вироку у майбутньому в частині конфіскації майна КПК України не передбачено. Тому вилучення майна поза межами дозволу, наданого слідчим суддею, для його арешту з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, суперечить абз.2 ч.1 ст.170, ст.233, 234 КПК України. За таких обставин грошові кошти підлягають поверненню особам, у яких вони були вилучені, із метою дотримання захисту прав людини та її основоположних свобод, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна.

ОСОБА_9 та ОСОБА_7, будучи належними чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, до суду апеляційної інстанції не з`явилися, поважні причини свого неприбуття не повідомили.

Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційні скарги розглядаються без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні прокурор САП ОСОБА_6 підтримала вимоги своєї апеляційної скарги та заперечила проти задоволення апеляційної скарги представника, адвокат ОСОБА_8 просив задовольнити його апеляційну скаргу та вважав безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора САП ОСОБА_6, представника ОСОБА_8, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги представника слід відмовити, а апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369, ч.4 ст.191, ч.2 ст.209 КК України.

За версією слідства, ОСОБА_9, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, діючи в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс», зловживаючи своїм службовим становищем, підписав наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 15.07.2022 №126, згідно з яким ДП «Уркомунобслуговування» визначено балансоутримувачем, за яким на праві господарського відання закpіплено державне майно у вигляді цілісного (єдиного) майнового комплексу Державної агрофірми «Kвіти України», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тиpаспольська, 43 (далі - ЦМК), що нaлежить до сфеpи управління Мінрегіону, і наказ Мінрегіону від 03.11.2022 №203 «Про деякі питання розгляду звернення ДП «Укркомунобслуговування» від 01.11.2022 №408», із метою створення умов для подальшого укладення між ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс» договору №09/12/2022-1 від 09.12.2022, договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022, договору від 09.12.2022 про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) земельної ділянки, розташованої по вул. Тираспольській, 43 у м. Києві, кадастровий номер 8000000000:91:179:0013, що могло спричинити тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 1 086 427 330,60 грн, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.

Також, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_9, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, у період із 17.07.2022 до 26.08.2022 отримав від фактичного бенефіціарного власника та контролера ТОВ «Сітігазсервіс», ТОВ «Фінансова компанія Сістемінвест» ОСОБА_10 і т.в.о. директора ТОВ «Фінансова компанія Сістемінвест» ОСОБА_11, неправомірну вигоду у вигляді знижки на придбання об`єктів інвестування (квартир) для себе та для третіх осіб на загальну суму 14 616 515,50 грн, а саме: ОСОБА_15 у розмірі 5 650 085 грн, ОСОБА_16 - 1 241 960 грн, ОСОБА_17 - 7 724 470,50 грн, а 02.09.2022 неправомірну вигоду для себе у вигляді книги « ОСОБА_18 . Сковороды том. 1» вартістю 1000 дол. США, що згідно офіційного курсу валют Національного банку України становить 36 658,6 грн, за підписання з використанням свого службового становища в інтересах ТОВ «Сітігазсервіс» наказу Мінрегіону №126, відповідно до якого ДП «Укркомунобслуговування» визначено балансоутримувачем, за яким на праві господарського відання закpіплено державне майно у вигляді ЦМК, що нaлежить до сфеpи управління Мінрегіону, та наказу Мінрегіону №203, із метою створення умов для укладення між ДП «Укркомунобслуговування» та ТОВ «Сітігазсервіс» договору №9/12/2022-1 від 09.12.2022, договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022, договору від 09.12.2022 про встановлення права користування земельною ділянкою, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.368 КК України.

23.06.2025 о 16 год 20 хв у кримінальному провадженні №52024000000000088 від 22.02.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.

03.07.2025 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.06.2025 у справі №991/5337/25 проведено обшук житла ОСОБА_9 і ОСОБА_7 та вилучено грошові кошти.

09.07.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора САП про арешт вищевказаного майна.

Постановляючи ухвалу, слідчий суддя дійшов до таких висновків: ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих правопорушень; у випадку встановлення винуватості за ч.4 ст.368 КК України йому загрожує обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна; майно, набуте ОСОБА_9 та ОСОБА_19 за час перебування у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя; доказів того, що грошові кошти є особистою приватною власністю ОСОБА_9 чи його дружини матеріали не містять; слід надати згоду на арешт 1/2 частини із вилучених коштів, які належать ОСОБА_9 та ОСОБА_19 ; незастосування обмежень до користування на розпорядження таким майном може призвести до вжиття підозрюваним заходів для приховування грошових коштів, втрати та передачі третім особам з метою уникнення їх арешту та подальшої можливої конфіскації, а також може зумовити труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення конфіскації; арешт майна на цьому етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження; накладення арешту є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету; необхідно накласти арешт на майно шляхом тимчасового обмеження власника права на відчуження, розпорядження та користування ним.

Однак, із вказаними висновками слідчого судді колегія суддів не може погодитися у повній мірі.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної скарги переглядає ухвалу слідчого судді у межах доводів поданих апеляційних скарг.

Положеннями ч.1 ст.234 КПК України визначено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно із ч.7 ст.236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Із аналізу наведених процесуальних норм слідує, що слідчий, прокурор у ході проведення обшуку має право вилучати речі і документи, у тому числі, ті, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на здійснення зазначеної слідчої дії, проте мають значення для кримінального провадження. Відповідно такі речі та документи набувають статусу тимчасово вилученого майна.

Матеріалами провадження стверджується, що 04.06.2025 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/5337/25 надано дозвіл на проведення обшуку у домоволодінні АДРЕСА_1 (земельна ділянка та будинок), що розташований за адресою: АДРЕСА_2, який перебуває у власності ОСОБА_20 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_9, ОСОБА_7, із метою виявлення та фіксації відомостей про обставини імовірного вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання: паперових та електронних документів, чорнових записів, нотаток, електронних носіїв інформації, зокрема, мобільних телефонів, листування, як у паперовому, так і в електронному вигляді, листування у мобільних додатках та месенджерах на електронних носіях інформації, зокрема, мобільних телефонах, планшетах, ноутбуках, комп`ютерній техніці, накопичуваних на жорстких магнітних дисках, картах пам`яті, флеш-носіях, на яких містяться відомості щодо: залучення ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 до надання послуг із охорони ОСОБА_9 та членів його сім`ї, охорони нерухомого майна, яке перебуває у їх власності (користуванні) та надання для них послуг водіїв; оплати послуг ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 як охоронців та водіїв; працевлаштування ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 у Міністерстві національної єдності України, ДП «Нафтогазбезпека» НАК «Нафтогаз України» та Філії «Нафтогазобслуговування» АТ «НАК «Нафтогаз України».

03.07.2025 на підставі зазначеної ухвали детективи НАБУ провели обшук та виявили, у тому числі, у гардеробній кімнаті, яка перебуває у користуванні ОСОБА_7, у сейфі, в якому також знаходився паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_9 : 10 купюр номіналом по 200 євро; 30 купюр номіналом по 100 євро; 100 купюр номіналом по 50 євро; 104 купюри номіналом по 10 фунтів стерлінгів; 6 купюр номіналом по 500 євро; 2 купюри номіналом по 200 євро; 1 купюра номіналом по 100 євро; 4 купюри номіналом по 20 євро; 3 купюри номіналом по 10 євро; 2 купюри номіналом по 5 євро. У гардеробній кімнаті, яка перебуває у користуванні ОСОБА_7, вилучено: 79 купюр номіналом по 500 грн; 2 купюри номіналом по 100 грн. У гардеробній кімнаті на першому поверсі, яка перебуває у користуванні ОСОБА_9, вилучено: 360 купюр номіналом по 100 доларів США; 50 купюр номіналом по 1000 грн.

Попри те, що дозвіл на проведення обшуку надавався слідчим суддею не для відшукання та вилучення коштів, колегія суддів вважає, що дії детективів насамперед були спрямовані на забезпечення досягнення завдань кримінального провадження, а саме забезпечення виконання можливого покарання у виді конфіскації майна, яке ч.4 ст.368 КК України передбачене як обов`язкове, а тому вони переслідували легітимну мету.

Враховуючи наведене, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що відсутня правова підстава на вилучення майна, оскільки здійснення обшуку з метою вилучення майна для забезпечення виконання можливого вироку у майбутньому в частині конфіскації майна КПК України не передбачено, а також, що вилучення майна поза межами наданого дозволу із вказаною метою, суперечить вимогам абз.2 ч.1 ст.170, ст.233, 234 КПК України.

Як зазначено вище, виявлені грошові кошти не входили до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання слідчим суддею, тому згідно із ч.7 ст.236 КПК України вони є тимчасово вилученим майном.

Частиною 5 ст.171 КПК України встановлено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

04.07.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, про арешт вилучених готівкових коштів. Ухвалою слідчого судді від 08.07.2025 у справі №991/6981/25 таке клопотання повернуте на підставі п.1 ч.2 ст.304 КПК України особі, яка його подала. Повторно з клопотанням про арешт майна звернулася прокурор САП ОСОБА_6 09.07.2025.

Відтак, враховуючи, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна вперше було подане до суду 04.07.2025, тобто наступного робочого дня після вилучення майна 03.07.2025, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення дотримано строк, визначений ч.5 ст.171 КПК України.

Із огляду на наведене помилковим є твердження апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що клопотання про арешт майна подане прокурором з пропуском процесуального строку.

Відповідно до ч.2 ст.64-2 КПК України права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Згідно із ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Із аналізу зазначених процесуальних норм вбачається, що за предметом правового регулювання ст.171 КПК України є спеціальною щодо ст.64-2 КПК України, адже саме нею врегульовано права та обов`язки осіб, уповноважених на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, у тому числі майна третьої особи. Натомість ст.64-2 КПК України є загальною, адже нею визначено процесуальний статус, права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Відтак, відсутні підстави вважати, що звернутися до суду з клопотанням про арешт майна третьої особи, а також брати участь у судовому розгляді такого клопотання, може виключно прокурор.

Таким чином, неспроможним є покликання апеляційної скарги представника на порушення слідчим суддею ст.38 КПК України, а також на незаконність доручення прокурором представництва в суді детективам.

Частиною 4 ст.40 КПК України передбачено, що слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі.

При цьому кримінальний процесуальний закон не містить чітких вимог щодо оформлення доручення. Так, доручення ОСОБА_6 викладено у письмовій формі, у його тексті зазначений виключний перелік уповноважених осіб - детективів НАБУ та конкретні обов`язки: подати до Вищого антикорупційного суду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000088, взяти участь у його розгляді та отримати ухвалу слідчого судді. Тому не може бути взяте до уваги посилання апеляційної скарги ОСОБА_8 на те, що прокурор САП ОСОБА_6 видала доручення без дати та обсягу конкретних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положеннями п.3 ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до приписів ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно із ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Положеннями ст.60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Приписами ч.1, 3, 4 ст.368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України.

Санкцією ч.4 ст.368 КК України визначене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Відтак, до ОСОБА_9 у випадку встановлення винуватості за ч.4 ст.368 КК України, буде застосоване обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до актового запису про шлюб №904 від 24.06.2005 ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_2, укладено шлюб. На цей час шлюб не розірвано.

Як вбачається з протоколу обшуку від 03.07.2025, у ході обшуку було виявлено, у тому числі, у гардеробній кімнаті, яка перебуває у користуванні ОСОБА_7, у сейфі, в якому також знаходився паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_9 : 10 купюр номіналом по 200 євро; 30 купюр номіналом по 100 євро; 100 купюр номіналом по 50 євро; 104 купюри номіналом по 10 фунтів стерлінгів; 6 купюр номіналом по 500 євро; 2 купюри номіналом по 200 євро; 1 купюра номіналом по 100 євро; 4 купюри номіналом по 20 євро; 3 купюри номіналом по 10 євро; 2 купюри номіналом по 5 євро. У гардеробній кімнаті, яка перебуває у користуванні ОСОБА_7, вилучено: 79 купюр номіналом по 500 грн; 2 купюри номіналом по 100 грн. У гардеробній кімнаті на першому поверсі, яка перебуває у користуванні ОСОБА_9, вилучено: 360 купюр номіналом по 100 доларів США; 50 купюр номіналом по 1000 грн.

Відтак, оскільки ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді конфіскації майна, грошові кошти набуті в період шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_7, відсутні підстави вважати, що таке майно є особистою приватною власністю, на грошові кошти поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, а тому на нього можливо накласти арешт на підставі п.3 ч.2 ст.170 КПК України.

Враховуючи наведене, обґрунтованим є посилання апеляційної скарги прокурора на те, що гроші є особистою власністю ОСОБА_9 та спільною сумісною власністю підозрюваного і ОСОБА_7 .

Водночас, рішення про накладення арешту на 1/2 вищевказаного майна, колегія суддів вважає помилковим із огляду на таке.

Як вбачається із ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно зі ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Таким чином, диспозиції ст.70 СК України та ст.370, 372 ЦК України визначають рівність часток співвласників майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, у тому числі і подружжя, однак гіпотези вказаних статей встановлюють умови, за яких така рівність враховується - у разі поділу чи виділу.

Також гіпотези ст.70 СК України, ст.370, 372 ЦК України для здійснення їх диспозицій не містять таку умову, як вирішення питання про арешт майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя.

Із наведеного слідує висновок про відсутність будь-яких правових підстав для фактичного поділу майна, згідно зі ст.70 СК України чи ст.370, 372 ЦК України, шляхом накладення арешту на частку майна співвласника у спільній сумісній власності.

Вказані висновки повністю узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №352/1802/18, провадження №14-72цс20, відповідно до яких особа, яка вважає, що порушено її права користуватися та розпоряджатися часткою у спільному майні подружжя, не позбавлена можливості вирішити за правилами цивільного судочинства питання поділу майна, що є спільній сумісній власності.

Із постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18, провадження №51-1815км22 вбачається, що у межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток. Відповідно до ч.12 ст.100 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства. Підставою для виділення частки майна в праві спільної сумісної власності має бути вимога співвласника такого майна або державного чи приватного виконавця.

Відтак, за відсутності доказів того, що вилучені грошові кошти є особистою приватною власністю одного з подружжя, а також, що ОСОБА_9 чи ОСОБА_7 виділена частка у праві спільної сумісної власності, помилковим є висновок слідчого судді про те, що слід накласти арешт на 1/2 частини від вилучених коштів, які належать ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

За таких обставин, слушними є доводи апеляційної скарги прокурора про те, що рішення про накладення арешту на 1/2 грошових коштів, належних ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, є безпідставним та суперечить правовій позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 04.10.2022 у справі №752/7440/18.

Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Оскільки досудове розслідування здійснюється, у тому числі, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.4 ст.368 КК України, слід визнати, що арешт вищенаведеного майна забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження, не покладає індивідуальний та надмірний тягар на власників, а також не стверджує порушення приписів ст.1 Першого протоколу до Конвенції, як зазначає у апеляційній скарзі представник.

За вказаних обставин апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися майном (готівковими коштами), вилученим 03.07.2025 у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 серпня 2025 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт, із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися майном, вилученим 03 липня 2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: на 360 купюр номіналом по 100 доларів США; 50 купюр номіналом по 1000 грн, що належать ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ); 10 купюр номіналом по 200 Євро, 30 купюр номіналом по 100 Євро, 100 купюр номіналом по 50 Євро, 104 купюри номіналом по 10 Фунтів стерлінгів, 6 купюр номіналом по 500 Євро, 2 купюри номіналом по 200 Євро, 1 купюра номіналом по 100 Євро, 4 купюри номіналом по 20 Євро, 3 купюри номіналом по 10 Євро, 2 купюри номіналом по 5 Євро, 79 купюр номіналом по 500 грн, 2 купюри номіналом по 100 грн, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4