- Presiding judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F.
Cправа №991/4191/25
Провадження №11-сс/991/486/25
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 серпня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
за участю:
представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2025 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.05.2025 частково задоволено клопотання прокурора, накладено арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_5, а саме на приміщення (групу приміщень), загальною площею 64,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101924426120), та відмовлено у задоволенні клопотання у частині заборони користування арештованим майном.
На вказане рішення ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала -незаконна, необґрунтована, адже слідчий суддя допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Посилається на таке.
ОСОБА_5 із ОСОБА_8 не є подружжям. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.07.2023 між ними розірвано шлюб. На цей час вона вже перебуває в інших стосунках. Візити ОСОБА_8 за місцем проживання ОСОБА_5 пов`язані виключно з реалізацією ним своїх обов`язків щодо піклування про спільних дітей. Фрагментарна участь ОСОБА_8 у вихованні й утриманні дітей не може вважатися веденням спільного побуту та подружнім життям. Із липня 2023 року ОСОБА_5 займається підприємницькою діяльністю. Отримані доходи є виключно її особистими приватними коштами. Арештоване майно набуте нею у власність на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.07.2023 до вчинення розслідуваних дій, а тому ОСОБА_5 є добросовісним набувачем. Жоден із вказаних у ст.96-2 КК України випадків не може застосовуватися до арештованого майна.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту шляхом заборони відчуження та розпорядження майном, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_5, а саме приміщення (групу приміщень), загальною площею 64,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3101924426120).
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор зазначив, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Посилається на таке.
ОСОБА_8 після заволодіння бюджетними грошовими коштами в особливо великому розмірі із метою приховання їхнього злочинного походження та попередження можливої конфіскації у разі викриття його злочинної діяльності, набув за 319 152,50 доларів США арештоване майно. Реєстрація такого здійснена на його колишню дружину ОСОБА_5 . При цьому сукупний дохід ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не кореспондується із вартістю придбаного майна. Також, незважаючи на розірвання шлюбу, між останніми збереглися сімейні відносини: вони разом проживають, ведуть побут та виховують дітей. Тому є підстави вважати, що це майно, одержане внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України, та є предметом вчинення злочину, визначеного ч.3 ст.209 КК України, а відтак, відповідає критеріям п.1, 3 ч.1 ст.96-2 КК України і до нього можливо застосувати спеціальну конфіскацію у порядку п.2 ч.2 ст.170 КПК України.
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5
ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибула, про поважність причин неприбуття суд не повідомила.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі ОСОБА_5 .
У судовому засіданні представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись доводи, наведені в ній, прокурор ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна, прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
Слідчим суддею встановлено такі обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000305 від 20.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч3 ст.368, ч.4 ст.368 КК України, а саме за обставинами:
(1) заволодіння службовими особами Національної гвардії України, Центральної бази виробничо?технологічної комплектації Національної гвардії України (далі - Центральна база ВТК) за попередньою змовою зі службовими особами та реальними власниками ТОВ «Гелеон Компані» коштами в особливо великому розмірі (у сумі понад 50 000 000,00 грн) шляхом придбання нерухомого майна в неналежному стані та за завищеною ціною;
(2) заволодіння службовими особами Національної гвардії України, Центральної бази ВТК за попередньою змовою зі службовими особами та реальними власниками ТОВ «Еко Гриб» коштами в особливо великому розмірі (у сумі понад 80 000 000,00 грн) шляхом придбання нерухомого майна за завищеною ціною;
(3) одержання командувачем Національної гвардії України ОСОБА_9 за попередньою змовою з іншими службовими особами Національної гвардії України та Центральної бази ВТК неправомірної вигоди у вигляді транспортного засобу та нежитлового приміщення за вчинення в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які надали неправомірну вигоду, дій з використанням наданого йому службового становища, а саме за сприяння в укладенні договорів, визнання переможцями у процедурах закупівель товарів, робіт та послуг, замовником яких є Національна гвардія України, Центральна база ВТК, військові частини та інші установи, підпорядковані Національній гвардії України;
(4) заволодіння службовими особами Міжнародного міжвідомчого багатопрофільного центру підготовки підрозділів, Центральної бази ВТК та ТОВ «Киловатт» за попередньою змовою між собою бюджетними коштами в особливо великому розмірі шляхом закупівлі обладнання та використання матеріалів при проведенні робіт за завищеною ціною;
(5) одержання керівником Центральної бази ВТК ОСОБА_8 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі у вигляді транспортного засобу за вчинення і інтересах ТОВ «Нонбіз» дій з використанням наданого йому службового становища, а саме за сприяння у визнання переможцем у процедурах закупівель товарів, робіт та послуг, замовником яких є Центральна база ВТК;
(6) легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом в особливо великому розмірі.
09.05.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000305 від 20.06.2024.
Постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя дійшов до таких висновків: існують достатні підстави вважати, що майно придбане за рахунок коштів, здобутих злочинним шляхом у результаті заволодіння бюджетними коштами; таке майно може підлягати спеціальній конфіскації, оскільки відповідає передбаченим п.1, 3 ч.1 ст.96-2 КК України ознакам, а саме - могло бути одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та могло бути предметом кримінального правопорушення (за версією слідства - легалізації (відмивання) майна); прокурор довів необхідність арешту приміщень на підставі п.2 ч.2 ст.170 КПК України, з метою забезпечення спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні, та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження; відсутні обґрунтовані підстави позбавляти права користування апартаментами; застосування такого способу арешту не буде надмірним та непропорційним втручанням в права особи (осіб), які цим майном володіють; ступінь втручання у право мирного володіння майном є незначним із урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на тимчасовий характер, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України; на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження; враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника, клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню частково.
Висновки слідчого судді відповідають встановленим обставинам та положенням закону, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Згідно із ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положеннями п.2 ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Відповідно до приписів ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Положеннями ч.4 ст.96-2 КК України встановлено, що спеціальна конфіскація також застосовується одночасно із заходами кримінально-правового характеру у кримінальних провадженнях щодо вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого статтями 209, 369, 369-2 стосовно службових осіб, передбачених частиною четвертою статті 18 цього Кодексу, до грошей, цінностей чи іншого майна юридичної особи, якщо воно: 1) було одержано внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння та/або є доходами, отриманими безпосередньо від використання такого майна; 2) призначалося (використовувалося) для фінансування або матеріального забезпечення суспільно небезпечного діяння, або винагороди за його вчинення; 3) було предметом зазначеного суспільно небезпечного діяння, крім майна, що повертається власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходить у власність держави; 4) було використано як засіб вчинення суспільно небезпечного діяння, крім майна, що повертається власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про його незаконне використання. У разі якщо гроші, цінності чи інше майно, зазначене у пунктах 1-4 цієї частини, було повністю або частково перетворене в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.03.2025 за ОСОБА_12 зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об`єкт - приміщення (групу приміщень) (апартамент) загальною площею 64,9 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначена група приміщень (апартаменти) набута останньою на підставі укладеного з ТОВ «Глейшер Хілл» договору купівлі?продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому, від 13.07.2023. Загальна вартість приміщення становила суму в національній валюті, яка буде еквівалентною - 319 152,50 доларам США за курсом продажу долара США встановленим АТ КБ «ПРИВАТБАК» на день здійснення оплати. При цьому аванс, який становить суму еквівалентну 159 576,25 доларів США, мав бути сплачений покупцем до 25.12.2023, а решта загальної вартості приміщення та остаточний розрахунок за результатами технічної інвентаризації приміщення - не пізніше як протягом 30 банківських днів із моменту отримання від продавця повідомлення про фактичну загальну площу приміщення, згідно з даними, наданими суб`єктами, що здійснюють технічну інвентаризацію та обміри і про остаточну загальну вартість приміщення.
28.10.2024 виготовлено технічний паспорт на приміщення (групу приміщень) (апартамент) загальною площею 64,9 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
06.02.2025 складено акт приймання-передачі нерухомого майна, а саме вказаного приміщення, від ТОВ «ГЛЕЙШЕР ХІЛЛ» до ОСОБА_5 .
Матеріалами за результатами негласних слідчих (розшукових) дій стверджується, що частина оплати за вказані апартаменти здійснена у 2025 році.
За даними з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за період 1998?2024 років сукупний дохід ОСОБА_12 становив 3 477 512,00 грн (із яких у 2023 році - 1 828 943,00 грн, у 2024 році - 77 292,00 грн). За цей же період дохід ОСОБА_8 складав 3 384 947,00 грн (зокрема у 2023 році - 570 319,00 грн, у 2024 році - 138 528,00 грн).
Відповідно до щорічної декларації ОСОБА_8 за 2024 рік його дохід становив загалом 610 714,00 грн. Грошових активів не задекларовано.
Відтак, слідчий суддя правильно дійшов до переконання, що вищевказане приміщення відповідає передбаченим п.1, 3 ч.1 ст.96-2 КПК України ознакам, а саме - могло бути одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та могло бути предметом кримінального правопорушення (за версією слідства - легалізації (відмивання) майна), а тому може підлягати спеціальній конфіскації у кримінальному провадженні.
При цьому покликання апеляційної скарги на те, що арештоване майно набуте ОСОБА_5 за рахунок особистих приватних коштів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, не спростовує вказаного висновку слідчого судді, адже у матеріалах провадження відсутні докази достатності матеріальних ресурсів у останньої для придбання апартаментів.
Згідно з договором купівлі?продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому, від 13.07.2023 оплата мала бути здійснена покупцем у декілька етапів. Відповідно до відомостей, що містяться у матеріалах за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, частина оплати за вказані апартаменти здійснена у 2025 році. Тобто вказаний проміжок часу охоплює обставини, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні. Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 набула у власність майно до вчинення кримінальних правопорушень, відтак, є добросовісним набувачем, а слідчий суддя безпідставно відступив від вимог щодо безоплатності майна та необхідної обізнаності власника про те, що нерухоме майно має ознаки набутого внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи є предметом вчинення кримінального правопорушення.
Не можуть бути взяті до уваги надані у судовому засіданні представником ОСОБА_6 копії договору про участь в інвестуванні та управлінні об`єктом інвестування від 06.05.2023 та акта приймання-передачі коштів №1 від 10.05.2023, оскільки вони містять суперечливі відомості щодо кількості сторін договору, розміру часток у праві спільної власності та у фінансуванні витрат, і складені у простій письмовій формі, а тому не дають підстав для безумовного висновку, що їхнє складання відбулося до укладення договору купівлі?продажу нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому, від 13.07.2023.
Окрім того, не зважаючи на розірвання шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_8, наявні підстави вважати, що вони зберегли сімейні відносини, продовжують вести спільний побут, виховувати дітей, що підтверджується протоколами про результати здійснення зняття інформації з електронних комунікаційних мереж.
Доводів на спростування даних вищевказаних протоколів в апеляційній скарзі не наведено.
Відтак, неспроможним є посилання апеляційної скарги на відсутність між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 спільного побуту і подружнього життя.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про помилковість тверджень апеляційної скарги про порушення слідчим суддею вимог ст.96-2 КК України та ст.170 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням приписів ст.170-173 КПК України.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відтак, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 травня 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3