- Presiding judge (HACC AC): Bodnar S.B.
Справа № 991/7928/25
Провадження №11-сс/991/547/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року: частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025; застосовано до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою; визначено підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 1982 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 001 496 гривень 00 копійок; у випадку внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 процесуальні обов`язки; відмовлено в іншій частині клопотання.
Не погодившись із указаним рішенням, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 звернулися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами.
Захисник ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.08.2025 та постановити нову ухвалу, якою:
-змінити визначений ОСОБА_5 розмір застави та визначити її у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень;
-скасувати обов`язок носити електронний засіб контролю, який покладений на підозрюваного у випадку внесення застави;
-змінити обов`язок не відлучатися з м. Дніпро без дозволу детектива НАБУ, прокурора САП, слідчого судді, який здійснює судовий контроль у даному провадженні, який покладений на підозрюваного у випадку внесення застави, виклавши його в наступній редакції: не відлучатися за межі України без дозволу детектива НАБУ, прокурора САП, слідчого судді, який здійснює судовий контроль у даному провадженні.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, висновки суду, викладені у вказаному судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з наступного:
-матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 не містять сукупності належних та допустимих доказів, які вказують на вчинення ним кримінального правопорушення;
-сторона захисту не погоджується з слідчим суддею щодо можливості та необхідності застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42025000000000261;
-слідчим суддею в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України абсолютно необґрунтовано та безпідставно визначено ОСОБА_5 заставу в розмірі 6 001 496 грн., який є завідомо непомірний для нього.
Захисник ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року скасувати в частині визначення розміру застави та постановити нову ухвалу, якою визначити ОСОБА_5 заставу у сумі 908 400 гривень.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді постановлена внаслідок порушення норм процесуального права та без урахування доказів, які могли істотно вплинути на висновки суду для правильного вирішення клопотання детектива НАБУ, виходячи з наступного:
- ОСОБА_5 не вчинив жодних дій, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню;
-слідчий суддя проігнорував той вагомий факт, що ОСОБА_10, будучи достовірно обізнаним про те, що він буде затриманий, добровільно прибув до детектива НАБУ на території Харківської області для здійснення його затримання та подальшого конвоювання до м. Києва;
-органом досудового розслідування не зазначено та судом не встановлено обставин, які могли б спонукати підозрюваного здійснювати вплив на свідків, та мету, з якою необхідно вчиняти вказаний тиск, оскільки жоден із свідків не вказує на ОСОБА_5, як на особу, що вчинила кримінальне правопорушення;
-будь-яких інших переконливих доводів про наявність ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_5 судом не зазначено, окрім того, що слідчим суддею було застосовано вигаданий критерій для оцінки ризиків, як їх інтенсивність, що взагалі не існує у КПК України;
-слідчий суддя в оскаржуваному рішенні не зазначає та жодним чином не обґрунтовує в чому саме полягає виключність випадку у питанні застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі, який значно перевищує межі, встановлені абзацом 2 п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
В судове засідання з`явилися підозрюваний ОСОБА_5, його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 та прокурор САП ОСОБА_8 . Учасники провадження не заперечували щодо розгляду справи за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_5, його захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтримали подані апеляційні скарги, просили задовольнити їх у повному обсязі; прокурора САП ОСОБА_8, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 ст. 336, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 368 КК України.
За версією слідства, в період з березня по серпень 2025 року утворена ОСОБА_11 та ОСОБА_12 організована група у складі ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, вчинила ряд особливо тяжких корупційних злочинів, пов`язаних із заволодінням бюджетними коштами в особливо великих розмірах, та одержання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах.
03 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України. ОСОБА_5 підозрюється у проханні надати та одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого службового становища, вчинених організованою групою.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).
На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому йому було повідомлено. Про це, зокрема, свідчать докази та документи, які містяться в матеріалах провадження та досліджені слідчим суддею в судовому засіданні. З таким висновком слідчого судді погоджується колегія суддів.
А тому, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів на підтвердження події вказаного кримінального правопорушення та можливої причетності до його вчинення ОСОБА_5 є безпідставними.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до установленої практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим слідчим суддею ризикам можливо шляхом застосування саме тримання під вартою.
Обґрунтовуючи клопотання детектив НАБУ послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити особливо тяжке корупційне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Звільнення від покарання з іспитовим строком, відповідно до ст. 75 КК України, в даному випадку не допускається, як і призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, як про це йдеться у ч. 1 ст. 69 КК України.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. У рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У справі «Летельє проти Франції» суд визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим, тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Про це, на думку слідчого судді, свідчать також наступні відомості:
- ОСОБА_5 володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон із номером НОМЕР_1 ;
- ОСОБА_5, в силу своєї попередньої службової діяльності, має тісні дружні відносини із народним депутатом України ОСОБА_11, іншими впливовими посадовими особами України, тобто має широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі шляхом залишення території України;
-підозрюваний може звернутись до осіб, з числа державних службовців тощо, котрі підтримують з ним зв`язок, з метою отримання допомоги у перетині державного кордону поза контролем уповноважених органів, забезпеченні житлом, коштами для існування, сприянням його переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду.
Наведені вище відомості та дані свідчать про існування ризику переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування або/та суду, та спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності такого ризику.
Про існування ризику знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення свідчить, зокрема, те, що досудове розслідування ще триває та повідомлення про підозру, в тому числі ОСОБА_11 та ОСОБА_5, надало йому гласної стадії. А отже, документи та інформація, що ще не були вилучені чи не зафіксовані органом досудового розслідування, можуть бути знищені чи спотворені ОСОБА_5 або особисто, або безпосередньо через його вплив на посадовців вказаних військових адміністрацій.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Під час оцінки ризику впливу підозрюваного на свідків, слідчий суддя, зокрема, обґрунтовано взяв до уваги надані органом досудового розслідування фактичні дані, а саме роль підозрюваного ОСОБА_5 в організованій групі (за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5 здійснював безпосередньо або через інших осіб вплив на командирів військових частин Національної гвардії України з метою закупівлі ними товарів оборонного призначення). Враховуючи описані обставини, ОСОБА_5, перебуваючи на волі, може здійснювати вплив на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, інших підозрюваних, з метою викривлення відомостей, які мають суттєве значення для кримінального провадження.
Обґрунтованими є також висновки слідчого судді про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на виявлені органом досудового розслідування факти, що можуть вказувати на вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень. У поданому клопотанні детектив НАБУ відзначає, що в ході кримінального провадження № 42025000000000261 від 31.03.2025 задокументовано діяльність організованої групи під керівництвом ОСОБА_11 та ОСОБА_12, до складу якої входив ОСОБА_5, з метою вчинення як кримінальних правопорушень, у яких на даний час ОСОБА_5 повідомлено про підозру, так і у підготовці до вчинення інших кримінальних правопорушень.
На даний час досудове розслідування триває, слідством перевіряються причетність і інших осіб до вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_5 та інші учасники організованої групи.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що, з огляду на існування вагомих доказів висунутої ОСОБА_5 підозри, а також з огляду на суттєвість встановлених ризиків щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, наявні обставини, які виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, предмет кримінального правопорушення та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми неправомірної вигоди.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25 квітня 2000 року (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
Визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1982 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 001 496 (шість мільйонів одна тисяча чотириста дев`яносто шість) гривень 00 коп., слідчим суддею враховано характер кримінального правопорушення, особу підозрюваного, відомості про його майновий стан.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що застава у розмірі 1982 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є обґрунтованою, не є непомірною, та здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів буде не достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, й встановлених слідчим суддею, та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для часткового задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025.
Неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним, вмотивованим і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3