- Presiding judge (HACC AC): Bodnar S.B.
Справа № 991/7924/25
Провадження №11-сс/991/551/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2025 року: частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, погоджене Генеральним прокурором ОСОБА_11, у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025; застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою; визначено підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 2643 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 003 004 гривень 00 коп; у випадку внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_5 процесуальні обов`язки; відмовлено в іншій частині клопотання.
Не погодившись із указаним рішенням, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_6 звернулися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами.
Прокурор САП ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2025 у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025; постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити в повному обсязі та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб із можливістю внесення застави у розмірі 30 000 000 гривень; у разі внесення застави покласти на підозрюваного процесуальні обов`язки.
Прокурор, не оспорюючи висновків суду в частині набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного; наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України; наявності ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає, що вказана ухвала підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з наступного:
-загальна сума, інкримінована ОСОБА_5, становить 4 870 513,18 гривень;
-наявні відомості, що ОСОБА_5 вживав заходів щодо приховування свого матеріального становища;
-слідчий суддя не надав належну оцінку розмові від 20.03.2025 з протоколу за результатами проведення оперативно-розшукового заходу аудіо-, відеоконтроль особи від 26.03.2025 відносно ОСОБА_5 із якої вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_12 розподіляють між собою кошти в сумах більше 1 млн. грн. для кожного від інших протиправних діянь;
-в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_5 (від 12.05.2025) у розмові від 09.04.2025 із ОСОБА_13 ОСОБА_5 вказує, що має заплановану зустріч із особою щодо закупівлі товарів оборонного призначення на суму 2 мільярди гривень;
-враховуючи ризики, викладені у клопотанні про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 та обставини кримінального провадження, а також доводи апеляційної скарги, визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу у 8 003 004 гривні не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою та не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків.
Захисник ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2025; постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_10 ; у разі, якщо суд дійде до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, визначити розмір застави для ОСОБА_5 у сумі 2 000 000,00 (два мільйони) гривень, що становить 806 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як такий, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 182 КПК України щодо пропорційності застави майновому та сімейному стану підозрюваного.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є безпідставною, оскільки слідчим суддею застосовано запобіжний захід за відсутності доказів щодо обґрунтованості підозри та відсутності ризиків кримінального провадження.
На думку сторони захисту:
-слідчий суддя міг обрати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Однак, слідчим суддею не було всебічно проведено аналіз ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України;
-орган досудового розслідування не довів неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою;
-слідчий суддя не дослідив матеріали щодо обґрунтованості підозри, як і не дослідив відсутність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зі сторони ОСОБА_5 ;
-слідчий суддя необґрунтовано визначив розміру застави. ОСОБА_5 не має можливості реалізації свого права на внесення суми застави для звільнення з-під варти.
21 та 22 серпня 2025 року від захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надійшли заперечення на апеляційну скаргу прокурора САП ОСОБА_9 .
В судове засідання з`явилися підозрюваний ОСОБА_5, його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та прокурор САП ОСОБА_9 . Учасники провадження не заперечували щодо розгляду справи за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_5, його захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6, просили задовольнити її у повному обсязі, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора САП; прокурора САП ОСОБА_9, який підтримав свою апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 ; дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг та заперечення на неї, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 ст. 336, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 368 КК України.
За версією слідства, в період з березня по серпень 2025 року утворена ОСОБА_5 та ОСОБА_12 організована група у складі ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, вчинила ряд особливо тяжких корупційних злочинів, пов`язаних із заволодінням бюджетними коштами в особливо великих розмірах, та одержання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах.
03 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України. ОСОБА_5 підозрюється у:
- заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
- проханні надати та одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого службового становища, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).
На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, про підозру у яких йому було повідомлено. Про це, зокрема, свідчать докази та документи, які містяться в матеріалах провадження та досліджені слідчим суддею в судовому засіданні. З таким висновком слідчого судді погоджується колегія суддів.
А тому, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів на підтвердження події вказаного кримінального правопорушення та можливої причетності до його вчинення ОСОБА_5 є безпідставними.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до установленої практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим слідчим суддею ризикам можливо шляхом застосування саме тримання під вартою.
Обґрунтовуючи клопотання детектив НАБУ послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити корупційні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а також позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Звільнення від покарання з іспитовим строком, відповідно до ст. 75 КК України, в даному випадку не допускається, як і призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, як про це йдеться у ч. 1 ст. 69 КК України.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. У рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У справі «Летельє проти Франції» суд визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Про це, на думку слідчого судді, свідчать також наступні відомості:
- ОСОБА_5, будучи народним депутатом України, має широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати, з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі шляхом залишення території України;
-підозрюваний може звернутись до осіб, з числа державних службовців тощо, котрі підтримують з ним зв`язок, з метою отримання допомоги у перетині державного кордону поза контролем уповноважених органів, забезпеченні житлом, коштами для існування, сприянням його переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду;
-25.03.2025 ОСОБА_12 та ОСОБА_5 обговорювали виведення активів за межі України, інвестування таких активів на території Португальської Республіки.
Наведені вище відомості та дані свідчать про існування ризику переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування або/та суду, та спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності такого ризику.
Про існування ризику знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить, зокрема, те, що підозрюваний підтримує тісні зв`язки та користується авторитетом у високопоставлених командирів Національної гвардії України, які у своєму підпорядкуванні мають військові частини до яких постачались безпілотні літальні апарати, а тому, враховуючи описані обставини, ОСОБА_5, може здійснювати вплив на військовослужбовців Національної гвардії України, з метою знищення чи спотворення будь-яких речей і документів, які мають значення для досудового розслідування.
Окрім того, за версією органу досудового розслідування, 18.06.2025 ОСОБА_18 одержав частину заздалегідь ідентифікованих грошових коштів у сумі 43 000 доларів США, якими заволоділа організована ним організована група. На даний час слідством не виявлені усі ці грошові кошти, в тому числі за результатом проведених обшуків за місцем проживання ОСОБА_18 не виявлено жодної грошової купюри. Враховуючи викладене, ОСОБА_18, у разі не застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може вживати заходів для приховування таких грошових коштів.
Враховуючи викладене, є підстави вважати обґрунтованим наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості підозрюваного знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Під час оцінки ризику впливу підозрюваного на свідків, слідчий суддя, зокрема, обґрунтовано взяв до уваги надані органом досудового розслідування фактичні дані, а саме ймовірну роль підозрюваного ОСОБА_18 в організованій групі (за версією органу досудового розслідування ОСОБА_18 є організатором організованої групи, йому достеменно відомо про повідомлення про підозру іншим особам у вказаному кримінальному провадження, тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати на таких підозрюваних з метою надання ними неправдивих показів, приховування обставин вчинення злочинів). Враховуючи описані обставини ОСОБА_18, перебуваючи на волі, може здійснювати вплив на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, інших підозрюваних, з метою викривлення відомостей, які мають суттєве значення для кримінального провадження.
Обґрунтованими також є висновки слідчого судді про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на виявлені органом досудового розслідування факти, що можуть вказувати на вчинення підозрюваним ОСОБА_18 інших кримінальних правопорушень. Зокрема, в ході кримінального провадження № 42025000000000261 від 31.03.2025 задокументовано діяльність організованої групи під керівництвом ОСОБА_5 та ОСОБА_12 з метою вчинення як кримінальних правопорушень, у яких на даний час ОСОБА_5 повідомлено про підозру, так і у підготовці до вчинення інших кримінальних правопорушень.
На даний час досудове розслідування триває, слідством перевіряються також причетність і інших осіб до вчинення кримінальних правопорушень.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що, з огляду на існування вагомих доказів висунутої ОСОБА_5 підозри, а також з огляду на суттєвість встановлених ризиків щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, наявні обставини, які виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, предмет кримінального правопорушення та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми неправомірної вигоди.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25 квітня 2000 року (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
Визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2643 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 003 004 (вісім мільйонів три тисячі чотири) гривень 00 копійок, слідчим суддею враховано характер кримінального правопорушення, особу підозрюваного, відомості про його майновий стан.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що застава у розмірі 2643 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, не є завідомо непомірною, а також, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів буде не достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, й встановлених слідчим суддею, та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для часткового задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025.
Неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним, вмотивованим і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2025 року залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3