- Presiding judge (HACC AC): Bodnar S.B.
Справа № 991/7927/25
Провадження №11-сс/991/550/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
підозрюваної ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025,
УСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року: частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7, у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025; застосовано до підозрюваної ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою; визначено підозрюваній ОСОБА_5 заставу у розмірі 661 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 001 508 (два мільйони одна тисяча п`ятсот вісім) гривень 00 копійок; у випадку внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_5 процесуальні обов`язки; відмовити в іншій частині клопотання.
Не погодившись із указаним рішенням, прокурор САП ОСОБА_8 звернулися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.08.2025 у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 та постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити в повному обсязі та застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є необгрунтованою в частині визначеної застави як альтернативного запобіжного заходу та визначеного судом розміру відповідної застави, виходячи з наступного:
-у клопотанні орган досудового розслідування просив застосувати тримання під вартою без визначення застави як альтернативи;
-слідчий суддя не в повній мірі врахував наявні ризики, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України;
-в розмові від 31.03.2025 ОСОБА_5 обговорює з ОСОБА_10 заходи конспірації під час здійснення злочинної діяльності з використанням захищених засобів зв`язку. Крім цього, неодноразово вказується на необхідності використання захищених засобів зв`язку, тим самим приховування злочинної діяльності;
-на теперішній час у кримінальному провадженні розслідуються ще 10 інших епізодів злочинної діяльності організованої групи, до вчинення злочинів у яких може бути причетна підозрювана. Крім цього, під час проведення НС(Р)Д у вказаному кримінальному провадженні зафіксовані й інші відомості про факти та обставини вчинення злочинів організованої групи, що потребують перевірки під час досудового розслідування. Ці факти дають підстави вважати, що ОСОБА_5 може продовжувати вчинення кримінальних правопорушень у складі організованої групи;
-матеріали провадження у їх сукупності спростовують позицію слідчого судді про можливість визначення застави як альтернативного запобіжного заходу та визначення її розміру лише у сумі 2 001 508 гривень, адже вказаний розмір є явно недостатнім для забезпечення ефективності відповідного запобіжного заходу.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 надав заперечення на апеляційну скаргу прокурора.
В судове засідання з`явилися підозрювана ОСОБА_5, її захисник ОСОБА_6, прокурор САП. Учасники провадження не заперечували щодо розгляду справи за наявного складу учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора САП ОСОБА_7, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі, пояснення підозрюваної ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї', колегія суддів дійшла наступних висновків.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 ст. 336, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 368 КК України.
За версією слідства, в період з березня по серпень 2025 року утворена ОСОБА_10 та ОСОБА_11 організована група у складі ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5 та ОСОБА_14, вчинила ряд особливо тяжких корупційних злочинів, пов`язаних із заволодінням бюджетними коштами в особливо великих розмірах, та одержання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах.
03 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України. ОСОБА_5 підозрюється у: заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим стадовищем, вчиненим в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою (ч. 5 ст. 191 КК України); перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинені групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України).
Згідно вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що, на його думку, слідчий суддя вірно встановив обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України та інші обставини, водночас вважає ухвалу слідчого судді необгрунтованою в частині визначеної застави як альтернативного запобіжного заходу та визначеного судом розміру застави.
Таким чином, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, колегія суддів переглядає ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року лише в частині визначення застави як альтернативного запобіжного заходу та визначеного розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України (ч. 4 ст. 183 КПК України).
Слідчий суддя аргументував, що тяжкість та обставини вчинених кримінальних правопорушень, рівень їх суспільної небезпечності, а також характер встановлених ризиків свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваної, негативно позначиться на здійсненні повного, швидкого та ефективного досудового розслідування, оскільки не здатний буде нівелювати ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної. Водночас, на думку слідчого судді, застосування безальтернативного тримання під вартою в цьому випадку буде надмірним запобіжним заходом по відношенню до підозрюваної. За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що необхідним і достатнім запобіжним заходом є тримання під вартою, з застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у визначеному розмірі, з покладенням на підозрювану додаткових обов`язків.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, предмет кримінального правопорушення та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми неправомірної вигоди.
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25 квітня 2000 року (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
Визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 661 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 001 508 (два мільйони одна тисяча п`ятсот вісім) гривень 00 копійок, слідчим суддею враховано характер кримінального правопорушення, особу підозрюваної, відомості про її майновий стан.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що застава у розмірі 661 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, не є завідомо непомірною, а також, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів буде не достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, й встановлених слідчим суддею, та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для часткового задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 та визначення застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 661 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним, вмотивованим і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3