Document No. 129991966

Справа № 991/7904/25

Провадження №11-сс/991/552/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2025 року: частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_10, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025; застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; визначено підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень; у разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_5 процесуальні обов`язки; відмовлено в іншій частині клопотання.

Не погодившись із указаним рішенням, прокурор САП ОСОБА_9 та захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 звернулися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами.

19 серпня 2025 року від прокурора САП ОСОБА_9 надійшли доповнення до його апеляційної скарги.

27 серпня 2025 року від захисника ОСОБА_7 надійшли доповнення до його апеляційної скарги.

01 вересня 2025 року від захисника ОСОБА_6 надійшли заперечення на доповнення прокурора САП до апеляційної скарги.

Прокурор САП ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2025 у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025; постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ задовольнити в повному обсязі та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із можливістю внесення застави у розмірі 10000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 30 280 000 гривень; у разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 у межах строків досудового розслідування обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Прокурор не оспорюючи висновків суду в частині набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного; наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України; наявності ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення); не можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою,

все ж таки вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з наступного:

-за ч. 5 ст. 191 КК України ОСОБА_5 підозрюється в тому, що 17.06.2025 учасники організованої групи, до якої в тому числі входив як організатор ОСОБА_5, заволоділи грошовими коштами в сумі 81 157,44 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 17.06.2025 становило 3 370 517,18 грн. За іншим епізодом, а саме за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368 КК України, розмір неправомірної вигоди, в проханні та одержанні якої підозрюються учасники організованої групи, в тому числі ОСОБА_5, становив 1 500 000,00 гривень. Таким чином, лише на виконання п. 11 ч. 1 ст. 178 КПК України загальна сума, інкримінована ОСОБА_5, становить 4 870 513,18 гривень;

-слідчий суддя не врахував відомості про майновий стан підозрюваного ОСОБА_5, його співмешканки ОСОБА_11 та її матері ОСОБА_12, а також ймовірне приховування ними отриманих доходів;

-слідчий суддя не надав належну оцінку розмови від 20.03.2025 (том 2, аркуш 145 додатків до клопотання) з протоколу за результатами проведення оперативно-розшукового заходу аудіо-, відеоконтроль особи від 26.03.2025 відносно ОСОБА_13, згідно якої ОСОБА_13 та ОСОБА_5 розподіляють між собою кошти в сумах більше 1 млн. грн. для кожного від інших протиправних діянь;

-окрім того, в ході вказаної розмови (том 2, аркуш 145-146) ОСОБА_5 та ОСОБА_13 обговорювали виведення активів за межі України, інвестування таких активів на території Португальської Республіки в сумі щонайменше 100 000 доларів США (понад 4 000 000 млн грн по курсу НБУ), а також розглядали можливість інвестицій в Королівстві Іспанія, що також потребує значних коштів.

Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в своїх апеляційних скаргах просять скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2025 року та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_5 просив змінити покладений на нього обов`язок «не відлучатися за межі міста Ужгород Закарпатської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора» у зв`язку з необхідністю відвідування м. Мукачево.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та невмотивованою, а отже підлягає скасуванню виходячи з наступного:

-правова кваліфікація, яка міститься у витягу з ЄРДР, який був долучений до матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 не містить додаткової кваліфікації відповідно до ст. 27 КК України, що в свою чергу ставить під сумнів як наявність самої організованої групи так і участь в ній ОСОБА_5 в якості співорганізатора;

-матеріали клопотання не містять жодних доказів виконання ОСОБА_5 хоча б однієї з функцій співорганізатора злочинної групи, які зазначені в повідомленні про підозру від 03.08.2025;

-матеріали клопотання не містять доказів як спілкування, так і навіть знайомства ОСОБА_5 з іншими учасниками злочинної групи ОСОБА_14 та ОСОБА_15, хоча, як вбачається з матеріалів справи, впродовж досить тривалого часу органом досудового розслідування здійснювалися відносно вказаних осіб негласні слідчо-розшукові дії - аудіо та відео контроль. Вказане ставить під сумнів не тільки роль ОСОБА_5 як співорганізатора, а й взагалі його участь у вказаній злочинній групі;

-хоча ОСОБА_5 до 02.08.2025 і обіймав посаду голови Мукачівської РДА і був в розумінні положень КК України службовою особою, проте виходячи з суті повідомленої підозри не вбачається, що ним скоєно заволодіння грошовими коштами чи іншим майном саме як службовою особою - головою Мукачівської РДА, що, в свою чергу, ставить під сумнів обгрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

-висновки слідчого судді, викладені в п. 79 оскаржуваної ухвали щодо можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення злочинів є передчасним та не грунтуються на матеріалах справи;

-слідчим суддею застосовано до ОСОБА_5 найтяжчий запобіжний захід - тримання під вартою, відповідно причетність ОСОБА_5 до інкримінованих йому злочинів повинна бути доведена поза розумним сумнівом, як цього вимагає відповідна практика ЄСПЛ;

-на думку сторони захисту є можливість запобігти ризикам, встановленим слідчим суддею, застосувавши щодо підозрюваного ОСОБА_5 одного із запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою;

-визначений розмір застави 10 000 000,00 грн. є не обгрунтованим. Слідчий суддя не аргументував чому саме такий розмір застави може гарантувати належне виконання процесуальних обов`язків підозрюваного.

В заперечення на доповнення прокурора САП до апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 відзначає наступне:

-встановлення застави у розмірі 10 000 000,00 гривень є завідомо непомірною для підозрюваного, оскільки слідчий суддя не врахував те, що: підозрюваний ОСОБА_5, на момент судового розгляду, був звільнений зі своєї посади та втратив будь-які законні джерела отримання доходів, як державний службовець; наявне у підозрюваного ОСОБА_5 рухоме майно, у своїй сукупній вартості, не може забезпечити сплату застави у розмірі 10 000 000,00 гривень; відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 нерухомого майна; заощадження підозрюваного ОСОБА_5, жодним чином не покривають встановлений йому розмір застави; жодне належне підозрюваному ОСОБА_5 рухоме майно не може враховуватись при обранні застави підозрюваному ОСОБА_5, оскільки воно не є фінансовим активом, який може бути сплачений у вигляді застави; майно третіх осіб, які не є членами сім`ї ОСОБА_5, не може враховуватись при обранні застави підозрюваному ОСОБА_5 ;

-апеляційну скаргу прокурор мотивує та додає до неї новий документ (доказ), а саме протокол огляду від 18.08.2025 року, який не досліджувався у суді першої інстанції. Окрім того, при складанні протоколу огляду від 18.08.2025 року слідчим допущено порушення вимог, передбачених ст. 237 КПК України, а детектив НАБУ ОСОБА_16 вийшов за межі своїх повноважень під час складання цього протоколу.

В судове засідання з`явилися підозрюваний ОСОБА_5, його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та прокурор САП ОСОБА_9 . Учасники провадження не заперечували щодо розгляду справи за наявного складу учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_5, його захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтримали апеляційні скарги сторони захисту, просили задовольнити її у повному обсязі, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора САП; прокурора САП ОСОБА_9, який підтримав свою апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі, заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту; дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28 ст. 336, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 368 КК України.

За версією слідства, в період з березня по серпень 2025 року утворена ОСОБА_13 та ОСОБА_5 організована група у складі ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, вчинила ряд особливо тяжких корупційних злочинів, пов`язаних із заволодінням бюджетними коштами в особливо великих розмірах, та одержання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах.

03 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою;

-ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України, тобто в проханні надати та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого службового становища, вчинених організованою групою.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.

Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).

На стадії досудового розслідування перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

Як вбачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, про підозру у яких йому було повідомлено. Про це, зокрема, свідчать докази та документи, які містяться в матеріалах провадження та досліджені слідчим суддею в судовому засіданні. З таким висновком слідчого судді погоджується колегія суддів.

А тому, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів на підтвердження події вказаного кримінального правопорушення та можливої причетності до його вчинення ОСОБА_5 є безпідставними.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025 і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_5, необгрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки на думку сторони захисту, виходячи з суті повідомленої підозри, не вбачається, що ОСОБА_5 вчинено заволодіння грошовими коштами чи іншим майном саме як службовою особою - головою Мукачівської РДА, відсутність складу та події злочину. Під час розгляду клопотання про застування запобіжного заходу не вирішуються ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, доведеність об`єктивної та суб`єктивної сторін вчиненого кримінального правопорушення. Суд на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначив, що причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо нього запобіжного заходу на підставі наданих стороною обвинувачення доказів та документів.

Окрім того, орган досудового розслідування наразі продовжує здійснювати розслідування та збір доказів у кримінальному провадженні, що може впливати на визначення ймовірної ролі і кваліфікації дій кожного зі співучасників, зокрема й ОСОБА_5, з огляду на установлені додаткові факти і обставини.

Відповідно до установленої практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим слідчим суддею ризикам можливо шляхом застосування саме тримання під вартою.

Обґрунтовуючи клопотання детектив НАБУ послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити корупційні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 368 КК України. За ч. 5 ст. 191 КК України законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Звільнення від покарання з іспитовим строком, відповідно до ст. 75 КК України, в даному випадку не допускається, як і призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, як про це йдеться у ч. 1 ст. 69 КК України.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. У рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У справі «Летельє проти Франції» суд визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Про це, на думку слідчого судді, свідчать також наступні відомості:

-наявність у ОСОБА_5 дійсних паспортів громадянина України для виїзду за кордон із номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 37), що не виключає можливості перетину кордону ОСОБА_5, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється;

-у власності ОСОБА_5 є цінне майно та активи, які можуть бути використані для переховування від органу досудового розслідування та суду у разі такої необхідності;

-підозрюваний ОСОБА_5 протягом останнього часу обіймав посаду голови Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області під час чого міг набути зв`язків та знайомств із посадовими особами Державної прикордонної служби України.

Наведені вище відомості та дані свідчать про існування ризику переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування або/та суду, та спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності такого ризику.

Про існування ризику знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення свідчить, зокрема, те, що ОСОБА_5 має дружні відносини із народним депутатом України ІХ скликання ОСОБА_13, через якого може підтримувати особисті тісні зв`язки із головами, іншими посадовими особами міських військових адміністрацій Луганської області, а також іншими особами, причетними до вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень.

Окрім цього, у розмові 24.06.2025 між ОСОБА_13 та ОСОБА_5 останні обговорювали необхідність знищення електронних документів та листування шляхом видалення інформації з мобільних телефонів та планшетів за допомогою спеціальних комп`ютерних програм, зокрема ОСОБА_13 повідомив про те, що «телегу він мені, коли минулого разу зустрічалися, якось почистив мені, там щось зробив» (протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 02.08.2025 стосовно ОСОБА_13 (т. 4 а.с. 72, 73).

Враховуючи викладене, є підстави вважати обґрунтованим наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості підозрюваного знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Під час оцінки ризику впливу підозрюваного на свідків, слідчий суддя, зокрема, обґрунтовано взяв до уваги, що кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_5, ймовірно вчинені ним у співучасті з іншими особами, що свідчить про можливу координацію ОСОБА_5 своїх дій з іншими співучасниками, впливаючи на зміст та характер їх показань, формування версії подій. Отже, з метою уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 може впливати на усіх цих осіб задля надання ними неправдивих показань на його користь, тому ризик незаконного впливу на інших підозрюваних також є достатньо ймовірним.

Обґрунтованими є висновки слідчого судді про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на виявлені органом досудового розслідування факти, що можуть вказувати на вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень. Зокрема, в ході кримінального провадження № 42025000000000261 від 31.03.2025 зафіксовано діяльність організованої групи під керівництвом ОСОБА_13 та ОСОБА_5 з метою вчинення як кримінальних правопорушень, у яких наразі ОСОБА_5 повідомлено про підозру, так і у підготовці до вчинення інших кримінальних правопорушень.

На даний час досудове розслідування триває, слідством перевіряються причетність і інших осіб до вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_5 та інші учасники організованої групи.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що орган досудового розслідування не довів ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, згідно позиції органу досудового розслідування, кримінальні правопорушення у яких підозрюється ОСОБА_5 наразі є закінченими.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що, з огляду на існування вагомих доказів висунутої ОСОБА_5 підозри, а також з огляду на суттєвість встановлених ризиків щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, наявні обставини, які виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зважаючи на тяжкість злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_5, обставини кримінальних правопорушень, індивідуальні особливості підозрюваного та його імовірну роль у їх вчиненні, майновий стан підозрюваного, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що розмір застави, який належить визначити підозрюваному ОСОБА_5 має бути більшим за розмір, встановлений п. 2 ч. 4 ст. 182 КПК України.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, предмет кримінального правопорушення та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми неправомірної вигоди.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25 квітня 2000 року (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

Визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень, слідчим суддею враховано характер кримінального правопорушення, особу підозрюваного, відомості про його майновий стан.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що застава у розмірі у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень є обґрунтованою, не є завідомо непомірною, та здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів буде не достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, й встановлених слідчим суддею, та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

В доповненнях до апеляційної скарги прокурор просив долучити та надати оцінку протоколу огляду від 18.08.2025 року, який не досліджувався у суді першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Колегія суддів відхиляє доводи прокурора щодо можливості врахування протоколу та відомостей, які містяться в ньому, на обгрунтування поданої ним апеляційної скарги, оскільки прокурор не довів неможливість подання зазначених відомостей під час розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу.

Окрім того, колегія суддів відхиляє доводи прокурора про неврахування слідчим суддею відомостей про майновий стан підозрюваного ОСОБА_5, його родичів, ймовірне приховування отриманих доходів. Адже слідчим суддею досліджувалися зазначені відомості, зокрема, в пунктах 87-89 оскаржуваної ухвали, надавалась оцінка, зокрема, майновому та фінансовому стану ОСОБА_5 та його близьких родичів.

Щодо клопотання підозрюваного ОСОБА_5 про зміну покладеного на нього обов`язку «не відлучатися за межі міста Ужгород Закарпатської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора» у зв`язку з необхідністю систематичного відвідування м. Мукачево з метою відвідування ІНФОРМАЦІЯ_2, то колегія суддів звертає увагу на наявність передбаченого КПК України механізму/можливості звернення до слідчого (детектива), прокурора з заявою/клопотанням про надання дозволу на залишення місця перебування із зазначенням потреби, мети та часу відлучення.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки слідчого судді щодо наявності достатніх підстав для часткового задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42025000000000261 від 31.03.2025.

Неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним, вмотивованим і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2025 року залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3