- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
Справа № 991/8093/25
Провадження 1-кс/991/8162/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52023000000000154 від 03.04.2023,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшла вищевказана скарга, у якій адвокат ОСОБА_5 просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_4 в частині інкримінованого йому злочину - пособництва у незакінченому замаху на протидію законній господарській діяльності, вчиненому злочинною організацією, у тому чисті службовою особою з використанням службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України.
Обґрунтовуючи скаргу, адвокат зазначає, що підставами для скасування повідомлення про підозру є необґрунтованість останньої та відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України. Разом з тим, сторона захисту наголошує на тому, що подання скарги саме в цій частині конкретного епізоду в жодному разі не означає, що сторона захисту погоджується з усім, що стосується інших епізодів, за якими повідомлено про підозру ОСОБА_4, а пов`язане лише зі здобуттям захистом доказів, які є достатніми для скасування повідомлення про підозру в конкретній частині.
В запереченнях на подану скаргу ст. детектив НАБУ ОСОБА_3 просив відмовити в її задоволенні, зазначивши, що питання обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підзори вже неодноразово було предметом судового контролю слідчими суддями ВАКС та суддями Апеляційної палати ВАКС, у т.ч, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу, постановлену за результатами розгляду такого клопотання (ухвала ВАКС від 07.02.2025 у справі № 991/1083/25, ухвала АП ВАКС від 20.03.2025 у справі № 991/1083/25), під час розгляду клопотання про арешт майна і так само розгляду апеляційної скарги на ухвалу про арешт майна (ухвала ВАКС від 25.02.2025 у справі № 991/1163/25, ухвала АП ВАКС від 09.04.2025 у справі № 991/1163/25), тощо. Суддями детально було досліджено та надано оцінку зібраним матеріалам досудового розслідування, якими детально зафіксовано обставини та характер участі безпосередньо підозрюваного ОСОБА_4 у діяльності злочинної організації, її роль та функції у вчинюваних ним кримінальних правопорушеннях.
В свою чергу, захисник ОСОБА_6 подав додаткові пояснення по скарзі, у яких послався на те, що твердження сторони обвинувачення та посилання на інші судові рішення у цьому кримінальному провадженні є неспроможними, так як стороною захисту надані саме нові докази, які є підставою для відступу від попередніх висновків суду щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого правопорушення.
У судовому засіданні учасники провадження підтримали свої правові позиції: підозрюваний ОСОБА_4 та його захисники просили задовольнити подану скаргу повністю; ст. детектив НАБУ просив відмовити у її задоволенні.
Слідчий суддя, заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши матеріали скарги, дійшов наступних висновків.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено право підозрюваного або його захисника оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023.
06.02.2025 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 255, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
За версією слідства підозрюваний ОСОБА_4, будучи учасником злочинної організації, у ході вчинення кримінальних правопорушень використав повноваження депутата Київської міської ради та голови її постійної комісії з питань архітектури, містопланування та земельних відносин з метою заволодіння майном територіальної громади м. Києва - земельними ділянками комунальної власності, а також сприяв протидії законній господарській діяльності ПП «Колібріс» для передачі підконтрольним злочинній організації особам земельної ділянки, яка перебувала у користуванні згаданого підприємства.
Сторона захисту не погоджується зі змістом і висновками повідомлення про підозру та вважає його необґрунтованим за всіма епізодами.
Втім, як зазначає сторона захисту у своїй скарзі, наразі нею здобуті беззаперечні докази явної необґрунтованості підозри саме за епізодом, що стосується ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України, а саме пособництва у незакінченому замаху на протидію законній господарській діяльності, вчиненому злочинною організацією, у тому чисті службовою особою з використанням службового становища, що і стало підставою для звернення сторони захисту до слідчого судді зі скаргою з цього приводу.
Як свідчать подані матеріали, версія обвинувачення викладена у повідомленні про підозру, зводиться до того, що група осіб у складі злочинної організації, в тому числі ОСОБА_4, створювала штучні перешкоди для продовження договору оренди землі ПП «Колібріс», організувала спробу демонтажу об?єктів цього підприємства та мала намір силовими і неправовими методами змусити підприємство припинити свою діяльність на спірній ділянці, щоб заволодіти нею для власних проектів. Ці дії кваліфікуються як замах на протидію законній господарській діяльності ПП «Колібріс», поєднаний із погрозами і вчинений організованою групою, тобто за ч. 3 ст. 206 КК України (у поєднанні з ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28 КК України), а ОСОБА_4 інкримінується роль пособника за ч. 5 ст. 27 КК України в цьому епізоді.
Спростовуючи вказану версію, сторона захисту посилається на здобуті докази (офіційні документи та судові рішення), які, на її переконання, підтверджують, що діяльність ПП «Колібріс» як землекористувача згаданої земельної ділянки не була законною і саме це спричинило припинення його права на оренди ділянки, абсолютно незалежно від будь-яких дій чи намірів підозрюваних.
Зокрема, сторона захисту посилається на те що діяльність ПП «Колібріс» на спірній земельній ділянці як землекористувача (орендаря) не відповідала вимогам законодавства та умовам договору оренди. Підприємство систематично допускало грубі порушення: здійснювало самочинне будівництво великих, капітальних будівель без належних дозволів (у тому числі на місці громадського фонтану, який було самовільно демонтовано), а також самовільно розміщувало на ділянці тимчасові споруди (торговельні ряди) без проєктно-дозвільної документації, що порушує Правила благоустрою м. Києва.
Факти порушень з боку ПП «Колібріс» зафіксовані та підтверджені рішеннями судів. Так, інспекторами КП «Київблагоустрій» було видано припис щодо незаконно встановлених тимчасових споруд ПП «Колібріс». Підприємство оскаржило цей припис до Окружного адміністративного суду м. Києва (справа № 826/7306/17), але рішенням від 30.11.2018 суд відмовив у задоволенні позову, констатувавши відсутність у ПП «Колібріс» належних дозвільних документів та порушення з його боку правил благоустрою міста. Суд прямо зазначив, що підприємство не довело законність розміщення своїх тимчасових споруд («МАФів») на цій ділянці.
Спроби ПП «Колібріс» продовжити оренду через суд визнані судом фактично незаконними (безпідставними) через порушення, допущені підприємством. Так, ПП «Колібріс» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною (справа № 910/14706/24). Однак рішенням Господарського суду м. Києва від 02.04.2025 у задоволенні позову відмовлено. Суд встановив численні факти порушень з боку орендаря (ПП «Колібріс»), зокрема самочинне будівництво, через що визнав відмову Київради продовжити договір оренди правомірною, а у задоволенні позову ПП «Колібріс» відмовив повністю. Це рішення набрало законної сили (Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.07.2025 закрив апеляційне провадження у зв?язку з відмовою позивача від позову).
Договір оренди земельної ділянки з ПП «Колібріс» не було продовжено саме через порушення, допущені ПП «Колібріс», а не через дії підозрюваних. Відмова у поновленні договору була єдиним законним рішенням органу місцевого самоврядування (Київради) на ці порушення і жодним чином не залежала від волі чи дій підозрюваних разом та/або кожного з них окремо, а його не продовження викликано саме протиправними діями ПП «Колібріс» і було єдиною вірною реакцією органу місцевого самоврядування на допущені землекористувачем порушення.
З огляду на викладені обставини, сторона захисту вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 06.02.2025 не відповідає фактичним даним, є необґрунтованим та підлягає скасуванню в частині епізоду, що стосується ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи з наданих учасниками матеріалів, слідчий суддя дійшов висновку про причетність ОСОБА_4 до обставин, що досліджуються в рамках даного кримінального провадження.
Як вбачається з повідомлення про підозру ОСОБА_4, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 206 КК України, охоплюють період 2024 року, протягом якого Департамент земельних ресурсів не приймав визначених Порядком рішень за результатами розгляду листа-повідомлення ПП «Колібріс» про поновлення договору оренди земельних ділянок, у тому числі внаслідок дій ОСОБА_4 ..
Отож, у 2024 році Департамент земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА), на якого відповідно до умов договору оренди покладався контроль за виконанням ПП «Колібріс» умов договору та виявлення порушень в межах компетенції, визначеної рішенням КМР від 25.09.2003 № 16/890 «Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві», не виявляв порушень у використанні ПП «Колібріс» земельної ділянки та не звертався до суду з позовом про захист інтересів територіальної громади м. Києва, а також не інформував правоохоронні органи про допущені ПП «Колібріс» порушення вимог законодавства.
Старшим детективом НАБУ доведено, що зі змісту розмов, зафіксованих в цей період у протоколах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, вбачається, що учасники злочинної організації, серед яких ОСОБА_4, обговорювали створення перешкод у продовженні ПП «Колібріс» договору оренди земельних ділянок та не пропонували захистити інтереси територіальної громади м. Києва шляхом підготовки позовів або інформування правоохоронних органів.
Заперечуючи проти скарги, ст. детектив НАБУ послався на те, що 21.03.2024 на розгляд до Департаменту земельних ресурсів надійшов лист-повідомлення ПП «Колібріс» про поновлення договору оренди 2-х земельних ділянок на транспортній розв?язці вулиці Гната Юри та проспекті Леся Курбаса у м. Києві, засвідченого приватним нотаріусом КМНО 10.10.2000.
15.05.2024 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів проведено обстеження земельних ділянок, що перебували в оренді ПП «Колібріс», та за його результатами у відповідному акті обстеження не зазначено про виявлені порушення у користуванні ділянками та не наведено обставин, які б перешкоджали поновленню договорів оренди земельних ділянок.
Вказані дії відповідали встановленому п. 9.5. Порядку алгоритму при поновленні договору оренди земельної ділянки, який передбачав подальшу підготовку Департаментом земельних ресурсів проекту рішення КМР про поновлення договору оренди земельних ділянок та його направлення до КМР.
Однак, Департамент земельних ресурсів за результатами розгляду листа- повідомлення ПП «Колібріс» про поновлення договору оренди земельних ділянок не направив до КМР будь-яких проектів рішень.
В свою чергу, 19.06.2024 ОСОБА_4 стало відомо про проведену Департаментом земельних ресурсів перевірку стану використання ПП «Колібріс» земельних ділянок та відсутність виявлених порушень.
03.07.2024 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 запропонували ОСОБА_8 розпочати демонтаж розташованих на земельній ділянці об?єктів нерухомості ПП «Колібріс», що мало спонукати представників підприємства до спілкування з учасниками злочинної організації з метою за вирішенням проблемних питань продовження договору оренди.
При цьому 26.06.2024 Департамент земельних ресурсів, за наявності акту обстеження земельних ділянок від 15.05.2024 та відсутності виявлених порушень у користуванні ПП «Колібріс» земельними ділянками, звернувся до Департаменту територіального контролю м. Києва з проханням провести перевірку належності до тимчасових споруд розміщених на земельних ділянках об?єктів нерухомого майна, у зв?язку з чим 23.07.2024 представники Департаменту внесли приписи на адресу ПП «Колібріс» про відновлення підприємством благоустрою шляхом проведення демонтажу тимчасових споруд.
Водночас, ОСОБА_4 . 24.07.2024 доповів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про спілкування з директором Департаменту територіального контролю ОСОБА_9 з питань необхідності демонтажу об?єктів нерухомості ПП «Колібріс», а також підтвердив свою причетність до створення перешкод у направленні Департаментом земельних ресурсів до КМР проекту рішення про поновлення ПП «Колібріс» договору оренди.
Того ж дня, 24.07.2024 ПП «Колібріс» надало Департаменту територіального контролю документацію про державну реєстрацію права власності на розміщені на земельних ділянках об?єкти нерухомості, після чого 31.07.2024 Департамент територіального контролю м. Києва повідомив Департамент земельних ресурсів про надання ПП «Колібріс» відповідних документів та завершення перевірки. Таким чином за результатами перевірок не було виявлено порушень вимог законодавства, які б із 31.07.2024 перешкоджали Департаменту земельних ресурсів вчинити одну з дій, передбачених Порядком: направити на розгляд КМР проект рішення про поновлення ПП «Колібріс» договору оренди земельних ділянок або проект рішення про відмову у поновленні такого договору.
Разом з тим, 06.08.2024 ОСОБА_4 повторно повідомив ОСОБА_7 про свою причетність до перешкоджання направленню Департаментом земельних ресурсів до КМР проекту рішення про поновлення ПП «Колібріс» договору оренди земельних ділянок.
23.10.2024 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 узгодили включення питання по ПП «Колібріс» до списку «контрольних» питань, за яким Департамент земельних ресурсів мав не направляти до Київради проект рішення про продовження договору оренди земельної ділянки.
Отже, з викладеного можна дійти висновку, що у зазначений у повідомленні про підозру період, ОСОБА_4 та інші учасники злочинної організації вважали, що вчиняють дії, спрямовані на перешкоджання законній господарській діяльності ПП «Колібріс».
Крім того, у грудні 2024 року ПП «Колібріс», не маючи повідомлення від Департаменту земельних ресурсів про результати розгляду листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельних ділянок, поданого у березні 2024 року, звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Київради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок.
Слідчий суддя погоджується з доводами ст. детектива про те, що про комерційний інтерес учасників злочинної організації, у тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_7, до земельних ділянок, на яких здійснює господарську діяльність ПП «Колібріс», додатково свідчить те, що:
- 15.03.2023 ОСОБА_10 надіслав зі своєї електронної пошти на електронну пошту ОСОБА_7 файл з назвою: «Довідка перетин вул. Гната Юри та Леся Курбаса »;
- 12.04.2023 за ОСОБА_12 зареєстровано право власності на громадські нежитлові будівлі площею 42,6 кв.м. та 40,6 кв.м. на АДРЕСА_1, які розташовані на ділянках з кадастровими номерами 8000000000:75:295:0010 та 8000000000:75:295:0012, що межують з земельними ділянками ПП «Колібріс»;
- 13.04.2023 помічник депутата КМР ОСОБА_4 ОСОБА_13 помістив до розділу «Нотатки» свого мобільного телефону перелік земельних ділянок, серед яких вказана земельна ділянка площею 0,4972 га з кадастровим номером 8000000000:75:295:0012 на АДРЕСА_2 ;
- 28.05.2023 чоловік сестри дружини ОСОБА_4 . ОСОБА_14 створив файл «Перелік ділянок.doсх», до якого у розділ «Перспективні» включено наступні дані: «ринок «Колібріс» (у т.ч. АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 );
- у червні 2023 року ОСОБА_12 продав згадані вище нежитлові будівлі ТОВ «КОЛІБРІК», яке представляв директор товариства ОСОБА_15 .. При цьому встановлено, що у квітні 2023 року ОСОБА_16 надіслав ОСОБА_15 повідомлення з витратами за реєстрацію об?єктів на вул. Гната Юри, а 04.02.2025 ОСОБА_15 надіслав ОСОБА_10 зведену таблицю з переліком об?єктів, у т.ч. на вул. Гната Юри, та розподілом витрат між «САВ» та «М» по кожному об?єкту.
Крім того, слід зазначити, що питання обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підзори вже неодноразово було предметом судового контролю слідчими суддями Вищого антикорупційного суду та суддями Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, у т.ч., під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу, постановлену за результатами розгляду такого клопотання (ухвала ВАКС від 07.02.2025 у справі № 991/1083/25, ухвала АП ВАКС від 20.03.2025 у справі № 991/1083/25), під час розгляду клопотання про арешт майна і так само розгляду апеляційної скарги на ухвалу про арешт майна (ухвала ВАКС від 25.02.2025 у справі № 991/1163/25, ухвала АП ВАКС від 09.04.2025 у справі № 991/1163/25), тощо.
Також, слідчий суддя приймає до уваги те, що при розгляді судом вказаних клопотань і апеляційних скарг суддями детально досліджено питання обґрунтованості повідомленої йому підозри, зокрема, досліджено та надано оцінку долученим до клопотання 11 томам матеріалів досудового розслідування, серед яких значну кількість складають протоколи за результатами проведення НС(Р)Д, якими детально зафіксовано відомості про формування та діяльність злочинної організації, її структуру та взаємодію між 11 учасниками, детальний механізм вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень, спрямованість їх дій та протиправні наміри щодо безпідставного отримання комерційно привабливих земельних ділянок комунальної власності поза процедурою земельних торгів.
Вказаними протоколами також детально зафіксовано обставини та характер участі безпосередньо підозрюваного ОСОБА_4 у діяльності злочинної організації, її роль та функції у вчинюваних ним кримінальних правопорушеннях.
Таким чином, зібрані органом досудового розслідування докази у їх сукупності та взаємозв`язку підтверджують викладені у повідомлені про підозру обставини діяльності злочинної організації та з розумною достатністю і вірогідністю пов`язують підозрюваного з вчиненими такою злочинною організацією кримінальними правопорушеннями і відповідно свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо їх вчинення за викладених у повідомленні про підозру обставин.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких правил та обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру.
Враховуючи принцип диспозитивності, слідчим суддею досліджено обставини, на які посилається сторона захисту у скарзі як на підставу необґрунтованості повідомлення про підозру ОСОБА_4 ..
Так, чинні положення КПК України містять: вимоги визначені ст. 277 КПК України щодо змісту письмового повідомлення про підозру; випадки, за яких повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, закріплені ч. 1 ст. 276 КПК України; порядок вручення письмового повідомлення про підозру передбачений ст. 278 КПК України, - перевірку щодо дотримання яких слідчий суддя має здійснити під час вирішення питання щодо наявності підстав для скасування повідомлення про підозру.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають суті поняття «достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення», яке застосовується у п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.
Разом з тим, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України») свідчить про наявність в кримінальному процесуальному законодавстві України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)». Стандарт «достатніх підстав (доказів)» використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.
Як вбачається із конструкції п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)». У цьому контексті слідчому судді необхідно з`ясувати, яким є зміст цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру. Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/або можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже, застосування такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомлення її про підозру.
У відповідності до положень ст. 42 КПК України з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного, обсяг процесуальних прав якого значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), та з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі. Саме у зв`язку із цим п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК закріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру, оскільки неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.
У разі, коли повідомлення про підозру спричиняє лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені п. 1, 3 ч. 7 ст. 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення може досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання відповідного втручання в права, свободи і законні інтереси людини.
Виходячи із зазначеного, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній, згідно п. 1 ч. ст. 132 КПК України, використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.
Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим, ніж стандарт «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру, він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Факти, що підтверджують наявність достатніх доказів для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт «достатніх підстав (доказів)» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.
При цьому, слідчий суддя в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Поряд з цим слідчий суддя звертає увагу на те, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, а тому доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості підозри є безпідставними.
Відповідно, право на захист ОСОБА_4 не є порушеним, і він є особою, що має статус підозрюваного у цьому провадженні.
За таких обставин, у задоволенні скарги сторони захисту на повідомлення про підозру від 06.02.2025 у кримінальному провадженні №52023000000000154 від 03.04.2023 слід відмовити.
Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1