- Presiding judge (CCC): Makarovets A.M.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 991/5841/24
провадження № 51-5301 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
підозрюваного ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 липня 2024 року задоволено клопотання детектива Національного бюро Четвертого підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів ОСОБА_8, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5, та надано дозвіл на проведення огляду місцевості на території реабілітаційного санаторію, який є частиною цілісного майнового комплексу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2318599246101), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з метою виявлення мобільного телефону «iPhone 15 Pro Max», IMEI: НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6 .
Не погоджуючись із таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, оскаржив його в апеляційному порядку.
Суддя-доповідач Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалою від 27 листопада 2024 року повернув адвокату ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, його апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), мотивуючи своє рішення тим, що ні ОСОБА_6, ні його захисник ОСОБА_7 не є тими особами, дозвіл на проведення огляду власності яких надано оскаржуваною ухвалою слідчого судді, у зв`язку з чим у них відсутнє право на оскарження такої ухвали.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог адвокат ОСОБА_7 зазначає, щосуд апеляційної інстанції, не перевіривши доводів його апеляційної скарги, дійшов необґрунтованого висновку, що таку скаргу подала особа, яка не має права її подавати.
Зокрема, адвокат посилається на те, що ухвалою від 08 липня 2024 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду дійсно надав дозвіл на проведення огляду місцевості на території реабілітаційного санаторію, що на праві власності належить ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, однак його надано виключно з метою виявлення мобільного телефону, який належить ОСОБА_6 .
За таких обставин сторона захисту вважає, що внаслідок огляду насамперед порушуються права ОСОБА_6, зокрема право власності на мобільний телефон.
Крім того, адвокат ОСОБА_7 з підстав, детально наведених у касаційній скарзі, посилається на те, що ухвала від 08 липня 2024 року, якою надано дозвіл на проведення огляду, є такою, що не передбачена КПК.
Отже, на думку сторони захисту, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, не дотримався засад безпосередності, що призвело до порушення інших засад кримінального провадження, а сама ухвала цього суду:
- не відповідає приписам ст. 370 КПК;
- постановлена з істотним порушенням прав ОСОБА_6, у тому числі гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- підозрюваний ОСОБА_6 та його адвокат ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити;
- прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги адвоката ОСОБА_7, просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, щокасаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Положеннями ч. 2 ст. 424 КПК передбачено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Таким чином, з огляду на наведені вище положення кримінального процесуального закону, предметом касаційного перегляду в цьому провадженні може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, а тому колегія суддів позбавлена можливості перевіряти доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6,щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді.
Частиною 1 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
За правилами ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 399 КПК визначено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
У рішенні суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги із цієї підстави має бути викладено належне обґрунтування, зазначено мотиви, чому особа, яка подала апеляційну скаргу, не входить до кола тих осіб, які мають право на апеляційне оскарження судового рішення в конкретному кримінальному провадженні в розумінні ч. 1 ст. 393 КПК.
Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою від 08 липня 2024 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду надав дозвіл на проведення огляду місцевості на території реабілітаційного санаторію, який є частиною цілісного майнового комплексу, що на праві власності належить ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з метою виявлення мобільного телефону, який належить ОСОБА_6 .
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою від 27 листопада 2024 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду повернула апеляційну скаргу адвоката у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права її подавати.
Своє рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що оскільки ні ОСОБА_6, ні його захисник ОСОБА_7 не є тими особами, дозвіл на проведення огляду власності яких надано оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 08 липня 2024 року, то й право на оскарження такої ухвали у них відсутнє.
Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність повернення апеляційної скарги на підставі п. 2 ч. 3 ст.399 КПК, а саме у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права її подавати.
Так, доступ до правосуддя як один з основоположних принципів верховенства права гарантований Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України і ст. 7, ч. 6 ст. 9 КПК).
Статтею 6 Конвенції кожному гарантується право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції втілені також у ст. 55 Конституції України.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Воловік проти України» зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать верховенство права, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (пункти 1, 14, 17 ч. 1 ст. 7 КПК).
За правилами ч. 1 ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК).
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, однією з яких відповідно до п. 17 вказаної норми є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Частинами 1, 3 ст. 21 КПК передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 24 КПК гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Положеннями п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК встановлено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 64-2 КПК третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.
Проте суддя суду апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу:
- не врахував зазначених вище положень законів;
- не звернув уваги на зміст ухвали слідчого судді, згідно з якою надано дозвіл на проведення огляду місцевості на території реабілітаційного санаторію, що на праві власності належить ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, однак такий дозвіл надано з метою виявлення мобільного телефону, який належить ОСОБА_6 ;
- своє рішення належним чином не обґрунтував, не зазначив мотивів, чому особа, яка подала апеляційну скаргу, не входить до кола тих осіб, які мають право на апеляційне оскарження судового рішення в конкретному кримінальному провадженні в розумінні ч. 1 ст. 393 КПК.
За таких обставин колегія суддів уважає, що суддя суду апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про необхідність повернення апеляційної скарги у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права її подавати.
Указане порушення, на переконання колегії суддів, є істотним, оскільки перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК), що, з огляду на передбачені п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК положення, є підставою для скасування такого судового рішення.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_7 наводить доводи про те, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду місцевості є такою, що не передбачена КПК.
Згідно з висновком щодо застосовування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі № 5-142кс(15)17, з яким погодилася і Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та 243/6674/17, у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити вперевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що ц цьому випадку суддя суду апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу саме у зв`язку з тим, що скаргу подала особа, яка не має права її подавати, а не відмовив у відкритті провадження через те, що таку скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Беручи до уваги зазначене вище, а також ураховуючи те, що відповідно до положень, передбачених ст. 424 КПК, доводи щодо незгоди з ухвалою слідчого судді не є предметом касаційного перегляду, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга адвоката ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 436, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого суду потрібно урахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2024 року про повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_6, на ухвалу слідчого судді Вищого Антикорупційного суду від 08 липня 2024 року скасувати іпризначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3