справа № 761/19475/19

провадження № 11-кп/991/131/25

головуючий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

15 грудня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

захисників ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11,

прокурора ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження № 52019000000000217 від 15.03.2019 р. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, -

в с т а н о в и л а:

На розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебували апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Вищого антикорупційного суду від 07.07.2025 р., яким ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

15.12.2025 року колегія суддів задовольнила клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, скасувала вирок Вищого антикорупційного суду від 07.07.2025 р., та закрила кримінальне провадження № 52019000000000217 від 15.03.2019 р. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру.

Підставою постановлення такого рішення стало встановлення під час апеляційного розгляду порушення прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури порядку та строків направлення обвинувального акту до суду, за таких обставин.

Як вбачається з матеріалів провадження, 01.10.2018 року прокурором до ЄРДР внесено відомості за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 368 КК України та зареєстроване кримінальне провадження № 42018110350000166 (т. 2 а.с. 109).

Постановою від 18.10.2018 р. у провадженні № 42018110350000166 змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 4 ст. 189 КК України (т. 2 а.с. 119).

23.10.2018 року та 25.10.2018 року, відповідно, ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України (т. 3 а.с. 47-53, 101-109).

Отже, за загальним правилом, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018110350000166 мало закінчитись протягом двох місяців, тобто до 24.12.2018 року.

Разом з тим, строк досудового розслідування у провадженні продовжено у порядку ст. 294 КПК України: спочатку постановою прокурора - до трьох місяців, а потім на підставі ухвали слідчого судді - до п`яти місяців, у зв`язку з чим кінцевою датою строку досудового розслідування визначено 22.03.2019 року. Вказане сторонами не оспорюється і підтверджується наявними в матеріалах провадження постановою прокурора про продовження строків досудового розслідування від 18.12.2018 р. (т. 2 а.с. 166) та ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.01.2019 р. (т. 2 а.с. 179).

При цьому, 31.10.2018 року прокурором внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та зареєстроване кримінальне провадження № 42018110350000180 (т. 2 а.с. 129-130). Того ж дня кримінальні провадження № 42018110350000180 та № 42018110350000166 об`єднані в одне з присвоєнням номеру останнього (т. 2 а.с. 135-136).

Постановою прокурора від 15.03.2019 р. з кримінального провадження № 42018110350000166 від 01.10.2018 р. виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Цього ж дня виділеному кримінальному провадженню присвоєно номер - 52019000000000217 (т. 2 а.с. 184-185, 199-200).

15.03.2019 року у рамках кримінального провадження № 52019000000000217 ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, зокрема повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (т. 3 а.с. 164-175).

З урахуванням вищевказаних обставин, прокурор у даному провадженні повинен був звернутись до суду з обвинувальним актом не пізніше 22.03.2019 року (включно).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження.

Згідно положень ст. 113 КПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (ч. 2 ст. 113 КПК України). За своєю юридичною природою процесуальні строки виступають темпоральними умовами реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників кримінальних процесуальних правовідносин.

Згідно ст. 28 КПК України, розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень, що співвідноситься з практикою ЄСПЛ. Зокрема, ЄСПЛ у рішеннях «Іванов проти України», «Карт проти Туреччини», «Вемхофф проти Німеччини» наголосив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінальному провадженні застосовується у такий спосіб, щоб особа, яку звинувачено, не залишалася тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі. При цьому, період, який має прийматися до уваги, повинен відраховуватися саме з порушення кримінальної справи проти особи.

В інтерпретації ж до чинного КПК України цей період необхідно відраховувати з дня притягнення особи до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження, яка, згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами у порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (ч. 5 ст. 219 КПК України).

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

При цьому, відповідно до положень ст. 283 КПК України, прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). Відтак, у рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови ККС ВС від 26.05.2020 р. у справі № 556/1381/18, від 01.07.2021 р. у справі № 752/3218/20, від 15.09.2021 р. у справі № 711/3111/19).

В розвиток саме цієї правової позиції ОП ККС ВС у постанові від 17.02.2025 р. у справі № 369/16172/20 також дійшла висновку, що безпосередність направлення обвинувального акта на адресу суду полягає у скеруванні останнього до суду засобами поштового зв`язку або передачі його відповідальній особі канцелярії суду.

За правилами ч. 5 ст. 219 КПК України, строк ознайомлення сторонами з матеріалами досудового розслідування не включається у строки досудового розслідування, а тому для правильного вирішення питання про кінцеву дату цього строку суд має чітко визначити, до якого часу сторона захисту ознайомлювалась із матеріалами досудового розслідування.

За змістом ст. 290 КПК України, від прокурора вимагається повідомити сторону захисту про завершення досудового розслідування та надати їй доступ до усіх матеріалів досудового розслідування.

У межах вказаного строку досудового розслідування, і за 7 днів до його спливу, а саме - 16.03.2019 року, стороною обвинувачення у порядку ст. 290 КПК України сторону захисту повідомлено про завершення досудового розслідування і відкрито матеріали кримінального провадження для ознайомлення (т. 3 а.с. 176-181).

Починаючи з цієї дати, стороні захисту надано можливість знайомитись з матеріалами кримінального провадження. Реалізовуючи вказане право, сторона захисту підтверджувала факт ознайомлення з ними у відповідних протоколах. У протоколі від 19.04.2019 р. містяться зауваження сторони захисту про ненадання їй для безпосереднього огляду речових доказів (т. 3 а.с. 187-246, т. 4 а.с. 1-40).

19.04.2019 року сторона захисту підтвердила факт ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (т. 3 а.с. 200-220).

За таких обставин, у період з 16.03.2019 року по 19.04.2019 року тривало ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, яке за правилами ч. 5 ст. 219 КПК України не включається у строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України. З огляду на це, строк досудового розслідування у вказаний період не спливав, а його закінчення змістилось на 7 днів від кінцевої дати такого ознайомлення, тобто до 26.04.2019 року.

Відтак, саме до цього часу прокурор повинен був направити обвинувальний акт до суду.

Згідно з матеріалами провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000000217, в межах якого ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, складено та затверджено прокурором 19.04.2019 року (т. 1 а.с. 5-17). В цей же день ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисникам вручено копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, про що в матеріалах справи містяться відповідні розписки (т. 1 а.с. 36-38).

Під час апеляційного розгляду сторони кримінального провадження не заперечували, що обвинувальний акт з додатками складений та затверджений в межах строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, і так само в межах цього строку стороні захисту вручені його копії.

Водночас, закінчення строку досудового розслідування як етапу кримінального провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду, тобто направленням його до суду засобами поштового зв`язку або передачі відповідальній особі канцелярії суду.

У свою чергу, направлення обвинувального акту до суду здійснюється в спосіб, передбачений ст. 111 КПК України для вручення повідомлень. За змістом ст. ст. 111, 133-136 КПК України, обвинувальний акт може бути направлений до суду шляхом його подання безпосередньо до канцелярії суду або надіслання засобами поштового зв`язку.

Враховуючи положення ст. 116 КПК України, обвинувальний акт у даному провадженні мав бути зданий на пошту або переданий особі, уповноваженій його прийняти (працівнику канцелярії суду) до закінчення строку досудового розслідування, а саме - до 26.04.2019 року (включно).

У матеріалах провадження відсутні будь-які документи, що свідчать про направлення обвинувального акту засобами поштового зв`язку, оскільки він був переданий безпосередньо до канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва. Вказаний спосіб направлення обвинувального акту до суду підтвердив також і прокурор у ході апеляційного розгляду.

Визначаючи дату направлення обвинувального акту у даному провадженні, колегія суддів виходить з того, що згідно положень п. 2 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 р. (зі змінами та доповненнями), вхідні документи реєструються в суді лише один раз - у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час. У разі неможливості з об`єктивних причин (кінець робочого дня, тощо) здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну.

У матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про надходження обвинувального акту до Шевченківського районного суду м. Києва раніше 13.05.2019 року, тобто раніше дня його реєстрації та здійснення автоматизованого розподілу, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність будь-яких об`єктивних причин неможливості реєстрації даного обвинувального акту у день його надходження.

Натомість, у матеріалах провадження міститься супровідний лист зі штампом вхідної кореспонденції Шевченківського районного суду м. Києва від 13.05.2019 р. (т. 1 а.с. 1-2), а також протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями цього ж дня (т. 1 а.с. 39).

За таких обставин, прокурор звернувся з обвинувальним актом до суду шляхом подання його до канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва 13.05.2019 року, тобто після спливу строку досудового розслідування.

В свою чергу, сторона обвинувачення стверджує, що 02.05.2019 року прокурором підписано супровідний лист про направлення обвинувального акту до суду, про що 03.05.2019 року внесено відповідні відомості до ЄРДР, а 13.05.2019 року обвинувальний акт надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва. Незначний проміжок часу між датою закінчення досудового розслідування та датою надходження обвинувального акту до суду, на її думку, не свідчить про порушення прав особи, тому не є істотним порушенням вимог КПК України.

Надаючи оцінку таким доводам сторони обвинувачення, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, у матеріалах провадження міститься супровідний лист заступника керівника САП ОСОБА_14 про направлення обвинувального акту у даному провадженні на адресу Шевченківського районного суду м. Києва, який містить номер реєстрації вихідної кореспонденції - № 06-19312-18 від 02.05.2019 р. (т. 1 а.с. 1-2). Відомості про закінчення досудового розслідування у даному провадженні у зв`язку з направленням обвинувального акту до суду внесено до ЄРДР 03.05.2019 року (т. 3 а.с. 89-91).

Втім, самі по собі відомості щодо дати реєстрації вихідної кореспонденції, зазначені у супровідному листі, не підтверджують дату фактичного направлення обвинувального акту до суду. Проставлення відправником дати і вихідного номеру лише фіксує факт реєстрації кореспонденції для подальшого відправлення, втім не свідчить, що воно дійсно відбулось саме у цей день. Більше того, ототожнення поняття направлення обвинувального акту до суду із його передачею до відділу діловодства прокуратури штучно звужує закріплений законодавством обов`язок прокурора звернутись до суду із обвинувальним актом в межах строку досудового розслідування та безпідставно перекладає його з прокурора на працівників відповідного підрозділу (канцелярії).

Так само і відомості щодо дати направлення обвинувального акту до суду, наявні у ЄРДР, не можуть свідчити про точну дату такого відправлення, оскільки їх внесення здійснюється прокурором лише для фіксації своїх дій і не є доказом того, що такі дії дійсно були вчинені у дату та час, зазначені у Реєстрі.

Отже, доводи сторони обвинувачення про направлення обвинувального акту до суду 02.05.2019 року не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд у своїх правових позиціях неодноразово наголошував, що моментом звернення до суду з обвинувальним актом є саме дата його надходження безпосередньо до суду, а не дата, вказана у супровідному листі прокурора (зокрема, в ухвалі від 15.03.2021 р. у справі № 676/6116/18), і що саме звернення до суду з обвинувальним актом, а не лише його складання, затвердження, вручення стороні захисту повинно бути вчинено в межах строку досудового розслідування (постанова від 01.07.2021 р. у справі № 752/3218/20).

Відтак, посилання прокурора на звернення з обвинувальним актом до суду в межах строку, визначеного ст. 219 КПК України, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки прокурор 19.04.2019 року затвердив обвинувальний акт, а суд отримав даний обвинувальний акт 13.05.2019 року, тобто поза межами визначених у ст. 219 КПК України строків, що є безальтернативною підставою для закриття судом кримінального провадження відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена ККС ВС в ухвалах від 08.11.2021 р. у справі № 623/3556/20, від 13.10.2020 р. у справі № 243/11589/19, від 15.03.2021 р. у справі № 676/6116/18, від 05.04.2021 р. у справі № 676/804/20, від 21.04.2021 р. у справі № 991/6516/20, від 04.08.2021 р. у справі № 127/28565/20, від 06.09.2021 р. у справі № 575/320/19, від 13.10.2020 р. у справі № 243/11589/19, а також у постановах від 14.04.2021 р. у справі № 401/217/20, від 26.05.2021 р. у справі № 199/4574/20, від 01.07.2021 р. у справі № 752/3218/20.

Колегія суддів також враховує, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 293 КПК України, одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.

Відтак, прокурор, вручаючи 19.04.2019 року стороні захисту під розписку копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування, на виконання вимог ст. 293 КПК України зобов`язаний був одночасно передати обвинувальний акт до суду.

Враховуючи, що з моменту оголошення про підозру ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та до направлення обвинувального акту до суду закінчився строк досудового розслідування, а кримінальні правопорушення, у вчиненні яких вони обвинувачуються, не відносяться до категорії тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи, колегія суддів задовольнила клопотання сторони захисту та закрила кримінальне провадження № 52019000000000217 від 15.03.2019 р. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вищенаведене свідчить про невжиття прокурорами САП у даному провадженні необхідних заходів контролю щодо своєчасного направлення обвинувального акту до суду.

Колегія суддів наголошує, що строк досудового розслідування не є простою формальністю, а виступає проявом гарантії фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, яке закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Такий підхід узгоджується з усталеною практикою ЄСПЛ, який у рішенні «Карт проти Туреччини» зазначив, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим не доведеться залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Аналогічна позиція висловлена у рішеннях «Штеґмюллер проти Австрії» та «Вемхоф проти Німеччини». З огляду на це, особа не повинна необмежений час перебувати у стані підозрюваного і якщо публічне обвинувачення з будь-яких причин не має можливості визначити обвинувачення, склавши обвинувальний акт, та спрямувати справу до суду протягом визначеного законом строку, особа має бути звільнена від підозри.

Таким чином, законодавче визначення строку досудового розслідування є одним із найважливіших проявів принципу правової визначеності, який вимагає прогнозованості юридичних процедур у разі його порушення. Саме тому, порушення вказаного строку має наслідком закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

Повноваження прокурора у кримінальному провадженні визначені ч. 2 ст. 36 КПК України, зокрема, передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 37 КПК України, прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Положеннями ст. 5 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності, при здійсненні повноважень він зобов`язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.

У даному випадку, наведені у вказаній ухвалі допущені порушення вимог КПК України та Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів призвели до закриття провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру, що потребує відповідного реагування.

Обов`язок, за наявності на те підстав, звертати увагу державних органів, громадських організацій чи посадових осіб на встановлені у справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів, або виявлені порушення прав громадян чи інші порушення закону, допущені при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом, покладався на суд КПК 1960 року шляхом винесення окремої ухвали чи постанови.

Натомість, чинним КПК України не врегульовано питання постановлення такого виду судових рішень, як окрема ухвала чи постанова, які би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини.

Єдиним випадком, коли чинний КПК України прямо передбачає постановлення окремих ухвал, є наявність процесуальних підстав, визначених ст. 378 КПК України.

Втім, системне та теологічне (цільове) тлумачення норм, закріплених у п. 10 ч. 1 ст. 3, ст. ст. 91, 110, 369, 371, 372 та 419 КПК України, дозволяє дійти висновку про те, що рішення судів будь-якої інстанції приймаються у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження, постановлені або ухвалені в межах судового розгляду, встановлених для відповідного виду провадження.

При цьому, ОП ККС ВС у постанові від 14.06.2021 р. у справі № 686/9636/18 під час розгляду питання щодо законності постановленої судом окремої ухвали висловила правову позицію про те, що ухвалення рішень, які не пов`язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, зумовлені позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, є можливим.

Отже, з урахуванням вказаного висновку, а також виходячи з приписів ст. ст. 369, 418 КПК України, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції за наявності відповідних підстав має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Звернути увагу керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_15 на недопущення у подальшому порушення прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури порядку та строків направлення обвинувального акту до суду, що потягло за собою закриття судом апеляційної інстанції кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4