Справа № 991/4218/25

Провадження 1-кс/991/13060/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2025 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінальної справи № 991/4218/25 (кримінальне провадження № 52024000000000356 від 11.07.2024) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд судді Вищого антикорупційного суду надійшла заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінальної справи № 991/4218/25 (провадження № 1-кп/991/65/25) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.

Заява мотивована тим, що 01.08.2025 під час підготовчого судового засідання, на думку прокурора, суддею: визначено та висловлено власну правову позицію щодо вартості майна, яку повинен був задекларувати обвинувачений; озвучено незгоду з фактичними обставинами та формулюванням обвинувачення, які викладено в обвинувальному акті; здійснено посилання до відповідних письмових роз`яснень НАЗК, що визначають документи, на підставі яких вносяться відповідні відомості до декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Прокурор вважає, що висловлення суддею на стадії підготовчого судового засідання правової позиції щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження, фактів, викладених у пред`явленому обвинуваченні, без здійснення дослідження та надання оцінки доказам (в т.ч. щодо вартості майна), без заслуховувань з цього приводу за правилами судового розгляду правових позиції сторін, викликає обґрунтований сумнів в неупередженості судді, що може призвести до прийняття у подальшому незаконного рішення.

Крім того, прокурор зазначає, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21.10.2025 рішення судді ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання. Прокурор стверджує, що суддею ОСОБА_5 вже висловлено правову позицію у цьому кримінальному провадженні щодо відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону, тому вважає, що повторний розгляд цього провадження цією ж суддею може викликати сумнів у стороннього спостерігача в об`єктивності судді або створити видимість наявності у судді упередженого ставлення до розгляду цього провадження.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, прокурор вважає, що на підставі положень п. 4 ч. 1 ст. 75 та ч. 2 ст. 76 КПК України суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 не може брати участь у цьому кримінальному провадженні та підлягає відводу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 - подав заперечення на заяву прокурора про відвід судді, у яких навів такі доводи.

Відповідно до вимог КПК України заява про відвід має бути подана негайно після встановлення підстав для такого відводу або до початку судового розгляду. На думку захисника, прокурор посилається на обставини, які, за його ж твердженням, виникли ще 01.08.2025, однак звернувся із заявою про відвід лише 15.12.2025, після проведення низки судових засідань. Така поведінка свідчить про пропуск установленого процесуального строку, надуманість підстав відводу та зловживання процесуальними правами.

Також захисник зазначив, що суддя не висловлювала незгоди з обвинуваченням чи будь-якої позиції щодо його обґрунтованості, а лише констатувала суму, прямо зазначену в обвинувальному акті, з метою з`ясування того, чи підпадають дії обвинуваченого під ознаки кримінального правопорушення з урахуванням змін у кримінальному законодавстві. Поставлені суддею запитання щодо розбіжностей у зазначених сумах мали виключно уточнюючий характер і були спрямовані на з`ясування суті обвинувачення та здійснення належного процесуального контролю.

Обґрунтовуючи довід про хибне тлумачення прокурором положень ч. 2 ст. 76 КПК України щодо недопустимості повторної участі судді, захисник звернув увагу на те, що передбачена законом заборона стосується виключно випадків скасування судом апеляційної інстанції кінцевих судових рішень у кримінальному провадженні, що прямо випливає з положень ч. 1 ст. 416 КПК України. Повернення обвинувального акта є процесуальним рішенням, спрямованим на усунення його недоліків, і не є кінцевим судовим рішенням за результатами розгляду кримінального провадження.

За таких обставин, на переконання захисника, заява прокурора про відвід судді є необґрунтованою, поданою з очевидним зловживанням процесуальними правами та такою, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні прокурор підтримав заяву про відвід судді та просив її задовольнити.

Захисник у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви про відвід судді.

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 та обвинувачений, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви про відвід, у судове засідання не з`явились, правом подачі пояснень, у тому числі письмових, не скористались, що відповідно до положень ч. 3 ст. 81 КПК України не є перешкодою для розгляду цієї заяви.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши обставини, якими обґрунтована заява про відвід та заперечення проти неї, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії, учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений ст. 75, 76 КПК України.

Зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно ч. 2 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

Саме на ці норми закону, як на підстави для відводу судді, покликався у заяві прокурор.

Щодо доводів заяви про наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 75 КПК України, для відводу судді слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У Рішенні Європейського суду з прав людини «Олександр Волков проти України» від 09.04.2013 (заява № 21722/11) зазначається, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104).

Щодо суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Білуха проти України», п.п. 49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії», п. 45). При цьому, при визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді, позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», п. 44).

Мотивуючи наявність сумнівів у неупередженості судді ОСОБА_5, прокурор зазначив, що в підготовчому судовому засіданні суддею: 1) визначено та висловлено прокурору власну правову позицію щодо вартості майна, яку повинен був задекларувати обвинувачений; 2) озвучено незгоду з фактичними обставинами та формулюванням обвинувачення, які викладено прокурором в обвинувальному акті; 3) здійснено посилання до відповідних письмових роз`яснень НАЗК, що визначають документи, на підставі яких вносяться відповідні відомості до декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) самостійно встановлено підстави для закриття кримінального провадження, без оцінки доказів та заслуховувань правових позиції сторін.

Перевіряючи вказані доводи на предмет їх обґрунтованості, суд встановив таке.

12.05.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000356 від 11.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.

У вказаному обвинувальному акті викладено формулювання обвинувачення, яке, в тому числі, містить наступний текст: «Таким чином, відомості, які подані ОСОБА_6 в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» за 2021, 2022 та 2023 рік, відрізняються від достовірних на загальну суму 1 517 618 грн, тобто щонайменше в 501 прожитковий мінімум для працездатних осіб».

17.07.2025 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо підвищення відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення» № 4496-IX від 17.06.2025 (далі - Закон України № 4496-IX від 17.06.2025), яким внесено зміни до ч. 1 ст. 366-2 КК України, а саме в абзаці першому слова і цифри «від 500 до 2000» замінено словами і цифрами «від 750 до 2500»;

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ст. 479-2 КПК України, з урахуванням змін у законодавстві та формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_6, 01.08.2025 року під час підготовчого судового засідання суддею ОСОБА_5 було винесено на обговорення сторін питання про наявність підстав для закриття кримінального провадження.

Зокрема, суддя ОСОБА_5 звернула увагу на те, що законом підвищено нижній поріг кримінальної відповідальності за ст. 366-2 КК України з 500 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у зв`язку з чим поставила прокурору запитання, чи підпадає за чинного правового регулювання обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_6, під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого цією статтею. При цьому суддя процитувала відповідний фрагмент обвинувального акту, у якому зазначено, що відомості, подані ОСОБА_6 у деклараціях, відрізняються від достовірних на загальну суму 1 517 618 грн, тобто щонайменше на 501 прожитковий мінімум для працездатних осіб.

У відповідь на запитання судді прокурор зазначив, що Закон України № 4496-IX не підлягає застосуванню у даній справі, оскільки реальна вартість незадекларованого ОСОБА_6 майна становить понад 3 000 000 грн, про що вказано в обвинувальному акті.

Зазначена відповідь прокурора зумовила подальше обговорення змісту обвинувального акту, під час якого суддя ОСОБА_5 переважно ставила уточнюючі запитання з метою з`ясування фактичного змісту висунутого обвинувачення.

Оцінюючи наведене обговорення з точки зору наявності підстав для сумнівів у неупередженості судді, суд зазначає, що суддя ОСОБА_5, всупереч твердженням прокурора, не висловлювала власної позиції щодо вартості майна, яке підлягало декларуванню обвинуваченим, не надавала оцінки фактичним обставинам справи чи правовій кваліфікації дій обвинуваченого по суті, а лише цитувала положення обвинувального акту та норми закону, ставлячи з цього приводу запитання прокурору.

Запитання судді були спрямовані виключно на усунення суперечностей між текстом обвинувачення та його розумінням стороною обвинувачення.

На переконання суду, предметом обговорення були особливості способу формулювання обвинувачення, а не його обґрунтованість чи правова оцінка по суті.

Так, формулювання обвинувального акту, а саме фрагмент: «… відрізняються від достовірних на загальну суму …, тобто щонайменше …», з точки зору стилістики та логіки викладу дійсно міг призвести до неоднозначного тлумачення з огляду на таке. Сполучник «тобто», який поєднує дві частини речення, має пояснювально-ототожнювальне значення, а отже інформація, наведена після нього, вважається рівнозначною тій, що передує. Проте в даному випадку обвинувачення сформульовано таким чином, що одна частина речення викладена в категоричній формі та фіксувала точний розмір, тоді як інша - ввела елемент діапазонної невизначеності.

За таких умов відповідні твердження обвинувачення як логічно несумісні, створили семантичний конфлікт, що й зумовило необхідність їх тлумачення під час підготовчого судового засідання.

Крім того, посилання прокурора під час обговорення на те, що в обвинувальному акті зазначено реальну вартість незадекларованого майна - 3 294 000 грн, в контексті із вищезазначеним давало судді підґрунтя для більш детального обговорення, так як відповідне твердження, хоч і містилося в обвинувальному акті, однак не знаходило свого чіткого відображення у формулі обвинувачення.

З наведеного вбачається, що дії судді ОСОБА_5 під час підготовчого судового засідання відповідали межам її процесуальних повноважень та були зумовлені необхідністю з`ясування змісту й внутрішньої узгодженості формулювання обвинувачення у світлі змін кримінального закону.

Відтак, підстав, передбачених ч. 4 ст. 75 КПК України, для задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_5 немає, оскільки її поведінка та поставлені запитання не виходили за межі законних повноважень та не створювали об`єктивних підстав сумніватися у її неупередженості.

Більш того, подальші дії прокурора свідчать про те, що зміст обвинувального акту міг давати підстави для обговорення питання про закриття кримінального провадження та з`ясування суті обвинувачення з метою вирішення такого питання.

Так, 04.08.2025 прокурором до суду подано обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням, в якому зазначено, що наразі встановлено підстави для зміни обвинувачення у кримінальному провадженні, зокрема з огляду на Закон України № 4496-IX від 17.06.2025 (набув чинності 17.07.2025), яким внесено зміни до ст. 366-2 КК України. Отже, з метою конкретизації та уточнення фактичних обставин, а також формулювання обвинувачення ОСОБА_6, їх слід змінити в частині визначення вартості майна, з якої слід обраховувати різницю незадекларованих відомостей, що відрізняються від достовірних, у прожиткових мінімумах для працездатних осіб. Формулювання обвинувачення змінено та викладено таким чином: «Відомості, які подані ОСОБА_6 в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» за 2021, 2022 та 2023 рік відрізняються від достовірних, відомих йому на момент подання декларацій, на загальну суму 3 294 000 грн, тобто в 1087 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Отже, ОСОБА_6, будучи суб`єктом декларування, обвинувачується в умисному внесенні завідомо недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на суму в 1087 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» за 2021 рік, та вчиненні цих же дій повторно у деклараціях за 2022 рік та 2023 рік».

Надаючи оцінку доводам прокурора про недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні та необхідність її відводу на підставі ч. 2 ст. 76 КПК України, необхідно зазначити наступне.

Ухвалою судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 від 12.09.2025 повернуто прокурору обвинувальний акт із зміненим обвинуваченням, поданий до суду 04.08.2025 під час підготовчого провадження.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21.10.2025 задоволено апеляційну скаргу прокурора, ухвалу судді Вищого антикорупційного суду від 12.09.2025 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.11.2025 кримінальне провадження передано судді ОСОБА_5 для продовження розгляду.

Частиною 3 ст. 35 КПК передбачено, що визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем) під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження на кожного суддю, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Порядок здійснення автоматизованого розподілу справ урегульовано Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженими рішення Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами, внесеними згідно із рішенням Ради суддів України від 26.03.2025 № 15, погодженими наказом ДСА України від 31.03.2025 №119, далі - Положення), а також Засадами використання автоматизованої системи документообігу ВАКС, затвердженими рішенням зборів суддів від 25.03.2025 №3 (з урахуванням змін, внесених рішенням зборів суддів ВАКС від 14.05.2025 №3 та №4; рішенням від 22.05.2025 №1, далі - Засади).

Так, згідно пунктів 2.3.39, 2.3.39.2 Положення передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо судових справ, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування судових рішень, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також судових рішень, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи.

Відповідно до пунктів 12, 12.1 Засад передача судової справи раніше визначеному слідчому судді, судді-доповідачу, колегії суддів, проводиться шляхом автоматизованого розподілу щодо судових справ, що надійшли із суду апеляційної інстанції після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття провадження, ухвал слідчих суддів про задоволення (часткове задоволення) чи відмову в задоволенні клопотання (скарги, заяви), поданих під час досудового розслідування та ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи.

Отже, ці пункти як Положення, так і Засад передбачають передачу справи раніше визначеному судді після скасування ухвал у справах, що надійшли із суду апеляційної інстанції. Такі ухвали діляться на дві групи - 1) ті, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи та 2) ті, що не перешкоджають подальшому розгляду судової справи.

При цьому, саме в першій групі ухвал існують виключення, за яких передача справи раніше визначеному судді не допускається - «крім ухвал про закриття, припинення провадження» (визначено в Положеннях); «крім ухвал про закриття провадження, ухвал слідчих суддів про задоволення (часткове задоволення) чи відмову в задоволенні клопотання (скарги, заяви)» (визначено в Засадах).

Ухвала про повернення прокурору обвинувального акта є такою, що перешкоджає подальшому розгляду судової справи, проте не відноситься до списку виключень, коли передача справи раніше визначеному судді не допускається.

Логіка вказаних нормативних актів пов`язана з тим, що ухвала про повернення обвинувального акту не є остаточним рішенням у справі, після скасування якого судове провадження розпочинається заново і потребує визначення нового складу суду згідно положень ч.2 ст.76 КПК України. В ухвалі про повернення обвинувального акту суд не висловлює своєї позиції щодо винуватості або невинуватості обвинуваченого у скоєнні злочину та інших обставин, які підлягають доказуванню. А тому, відсутній ризик повторної оцінки одним і тим же судом одних і тих же обставин, чому мають запобігати положення ч. 2 ст. 76 КПК України.

Більш того, в ч. 1 ст. 416 КПК України чітко зазначено, що судове провадження здійснюється в іншому складі суду після скасування судом апеляційної інстанції саме вироку або ухвали про закриття кримінального провадження.

Таким чином, справа № 991/4218/25 після скасування ухвали про повернення обвинувального акту правомірно передана раніше визначеному судді і продовження розгляду судом у такому складі не є повторною участю судді у кримінальному провадженні.

Окремо, в контексті доводів прокурора про наявність у судді упередженого ставлення до розгляду цієї справи, оскільки вона висловила позицію про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону, необхідно звернути увагу на наступне.

Правовою підставою для прийняття ухвали суду від 12.09.2025 стало те, що обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням не відповідає вимогам КПК, а саме: такий обвинувальний акт поданий під час підготовчого провадження, що не передбачено процесуальним законом.

Скасовуючи вказану ухвалу, апеляційний суд вказав, що підставою для повернення обвинувального акта слугувала помилкова впевненість суду у відсутності у прокурора повноважень на зміну державного обвинувачення під час підготовчого судового засідання. При цьому, всупереч виконанню завдань кримінального провадження, суд ані в мотивувальній частині, ні в резолютивній частині судового рішення не зазначив конкретних невідповідностей обвинувального акта положенням ст. 291 КПК, які прокурор повинен був усунути та/або виправити.

На думку суду, враховуючи зміст ухвали апеляційної палати, скасування рішення про повернення обвинувального акта прокурору виключає можливість повторного висловлення судом позиції щодо відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону, оскільки такої не було зазначено ні в мотивувальній частині, ні в резолютивній частині скасованого судового рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяв про відвід судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 81, 369, 372, 392 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінальної справи № 991/4218/25 (кримінальне провадження № 52024000000000356 від 11.07.2024) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1