Справа № 991/14/25

Провадження 1-кп/991/1/25

У Х В А Л А

22 грудня 2025 року м.Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000190 від 24.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

Ухвалою Суду від 14.01.2025 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.

Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .

2. Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків

Подане клопотання прокурор обґрунтовує застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою та покладанням на останнього низки обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Востаннє обов`язки продовжувалися ухвалою суду від 27.10.2025 строком до 27.12.2025 включно. Даною ухвалою продовжені такі обов`язки: 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вказуючи на продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії раніше покладених на нього обов`язків на два місяці. Існування ризику переховування прокурор обґрунтовує тяжкістю можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, відсутністю міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого на території України через проживання дружини та дітей за кордоном, наявністю у родини Колесникових житла за кордоном, матеріальним становищем родини, що підтверджується проживанням родини за кордоном протягом тривалого часу.

3. Позиція учасників кримінального провадження

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав та зазначив таке. Дотепер продовжує існувати ризик можливого переховування обвинуваченого від суду. Просив клопотання задовольнити та продовжити обов`язки на два місяці.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив таке. За час проведення досудового розслідування та судового розгляду його поведінка є бездоганною, обов`язки не порушував та належним чином дотримується усіх процесуальних обмежень. Своєю поведінкою довів відсутність будь-яких ризиків. Проте сторона обвинувачення вже в сьомий раз звертається до суду з клопотанням про продовження обов`язків, яке є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. Додатково ОСОБА_4 надав пояснення стосовно тверджень прокурора та зазначив таке. Його син дійсно у січні 2022 року виїхав за кордон та не повертався. Даний виїзд пов`язаний з вступом Микити на навчання в Сполучених Штатах Америки. Не повернення до України також пояснюється саме фактом навчання сина за кордоном за рахунок державного бюджету США. Разом з цим, дружина, молодший син та донька також проживають за кордоном. Дана обставина є вимушеною та пов`язана виключно з повномасштабним вторгненням російської федерації. Члени родини мають статус біженців у Великій Британії. Все утримання родини за кордоном, в т.ч. надання житла, відбувається за рахунок даної держави. Наведене спростовує твердження прокурора стосовно наявності великих грошей у родині, які використовуються для проживання усіх членів родини за кордоном і які також може використати обвинувачений з метою переховування. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Окремо ОСОБА_4 просив видати йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон на перший час для можливості завершення оформлення необхідних документів для його доньки. Оскільки без паспорту він не має можливості зробити необхідні дії в електронній системі онлайн.

Захисник ОСОБА_7 підтримала позицію ОСОБА_4 . Вказала на відсутність ризику переховування, його не доведеність стороною обвинувачення.

Захисник ОСОБА_8, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

4. Оцінка та висновки суду

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, Суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас вказаною ухвалою визначено в якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 1 000 000 грн з покладанням низки процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді, суду на першу вимогу; 2) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_6, ОСОБА_5, свідками: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 5) носити електронний засіб контролю.

23.02.2023 у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_4 звільнено з-під варти та він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладанням вищезазначених процесуальних обов`язків.

У подальшому покладені на ОСОБА_4 обов`язки частково були скасовані, проте неодноразово продовжувалися. Востаннє обов`язки продовжені ухвалою суду від 27.10.2025, строком до 27.12.2025.

На теперішній час відносно обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави та продовжують діяти такі обов`язки: 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України)

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цьому частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування.

Розглядаючи питання актуальності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Попереднім судовим рішенням, яким продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, встановлено існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.

Зазначений ризик, за змістом клопотання та твердженнями прокурора у судовому засіданні, не втратив своєї актуальності дотепер.

Так, заслухавши доводи прокурора та ознайомившись з клопотанням, Суд погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду виходячи з такого.

Інкримінований ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 4 ст. 369 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої, що разом з віднесенням його до корупційних злочинів позбавить суд можливості, у випадку визнання останнього винуватим, звільнити його від кримінальної відповідальності чи звільнити від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_4, до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання Суду, може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Водночас Суд враховує, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або свідчити про те, що вона маловірогідна («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia). До таких факторів, зокрема, належать характер особи, її місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв`язки та усі види зв`язків з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).

У цьому контексті Суд бере до уваги наявність соціальних зв`язків у обвинуваченого за межами України, а не на її території. Так, родина обвинуваченого ОСОБА_4 (дружина та діти) виїхали з України у зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України, та за кордоном мають статус біженців. Ще один член родини - ОСОБА_20 також проживає за кордоном у зв`язку з навчанням. Наведені обставини, на переконання Суду, свідчать про наявність у обвинуваченого саме родинних зв`язків безпосередньо за кордоном. Разом з цим, Суд приймає до уваги і наявність у родини Колесникових постійного житла за межами України (навіть соціального, як про це стверджує сторона захисту).

Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують Суд в актуальності ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.

Враховуючи наведені обставини, оскільки в судовому засіданні підтверджено існування ризику переховування обвинуваченого від суду, Суд переконаний, що продовження строку дії таких процесуальних обов`язків, як повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, є виправданим, та буде спрямовано саме на мінімізацію даного ризику. Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою обвинуваченого з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Стосовно твердження ОСОБА_4 відносно необхідності отримання йому паспорту громадянина України для виїзду за кордон для оформлення документів на дітей, які проживають за кордоном, Суд зазначає таке. Сторона захисту не позбавлена можливості звернутися з окремим клопотанням до суду, в якому буде наведені точні строки, на які ОСОБА_4 необхідно отримати паспорт. Наведене неодноразово зазначалося судом, в т.ч. і в попередніх ухвалах від 11.09.2025 та 27.10.2025. Втім сторона захисту не скористалася таким правом. Наведене сприймається судом, як відсутність крайньої необхідності у ОСОБА_21 в отриманні паспорту. Враховуючи викладене, та відсутність обґрунтування строків, на які ОСОБА_4 просить надати паспорт, Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо скасування обов`язку здачі на зберігання певних документів.

Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:

1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали встановити до 22 лютого 2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1