Cправа №991/12181/25

Провадження №11-сс/991/784/25

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

за участю:

представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2025 року про арешт майна,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 26.11.2025 клопотання прокурора САП ОСОБА_8 про арешт майна задоволено частково, накладено арешт (із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися) на майно, вилучене 19.11.2025 під час проведення обшуку будинковолодіння (будинок та господарські споруди) за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:185:0073, а саме на: iPhone 15 PRO Max білого кольору; iPhone 17 PRO Max білого кольору; iPhone рожевого кольору A1634.

Вважаючи цю ухвалу незаконною, представник подав апеляційну скаргу, у якій посилається на такі обставини.

ОСОБА_5 не має жодного відношення до діяльності АТ «Укрзалізниця», АТ «Харківобленерго», ТОВ «Еліз», здійснення постачання/придбання кабельної продукції зазначеними товариствами, що підтверджується відсутністю в клопотанні описання обставин, які свідчать про вплив ОСОБА_5 на прийняття управлінських рішень щодо постачання/придбання кабельної продукції АТ «Укрзалізниця», АТ Харківобленерго», ТОВ «Еліз». Наявність смс-повідомлень, у яких згадується ТОВ «Еліз», не є достатньою підставою для визнання законним вилучення мобільних телефонів.

Факт знайомства ОСОБА_5 із ОСОБА_9 не може слугувати підставою для проведення обшуку у ОСОБА_5 . Суд не може надати оцінку законності вилучення мобільних телефонів, не пересвідчившись у змісті спілкування між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 .

Факт вилучення виключно мобільних телефонів, не проведення обшуку за місцем роботи з метою вилучення комп`ютера та документів, свідчить про те, що єдиною метою обшуку було вилучення мобільних телефонів ОСОБА_5 та членів його родини для незаконного втручання в його особисте життя, перевірки законності одержання ним доходів. Вилучення мобільних телефонів у членів родини, зважаючи на відсутність відповідних прохань у клопотанні про проведення обшуку, свідчить про безпідставність вилучення мобільних телефонів.

Вважає, що справжньою підставою для проведення обшуку у ОСОБА_5 стала не мета збирання доказів вчинення кримінального правопорушення, а інтерес до особи, яка обіймала посади в Офісі Генерального прокурора та ТОВ «ГК «Нафтогаз України», зокрема спосіб життя та зв`язки ОСОБА_5 .

Факт придбання криптовалюти ОСОБА_5, обставини одержання ним доходів, не є предметом розслідування у кримінальному провадженні, в межах якого проводилися обшуки, що свідчить про відсутність законних підстав для проведення обшуку - проведення досудового розслідування обставин одержання доходів ОСОБА_5 без внесення відомостей до ЄРДР. Відомості про перевірку доходів ОСОБА_5 у клопотанні свідчать, що обшук проводився для перевірки інформації в мережі Інтернет щодо доходів ОСОБА_5 .

Обшуки у ОСОБА_5, який є адвокатом, проведені з порушенням порядку проведення обшуку у адвокатів, визначеним КПК України, а тому такі є незаконними, а вилучене під час обшуку майно підлягає поверненню його власникам.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 26.11.2025 та постановити нову, якою в задоволенні клопотання пркурора САП про арешт майна відмовити.

Прокурором подано заперечення на апеляційну скаргу, у яких посилається на такі обставини.

Зв`язок ОСОБА_5 з предметом розслідування чітко наведений у клопотанні про обшук.

З листування між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вбачається підконтрольність ОСОБА_10 як члена наглядової ради акціонерного товариства ОСОБА_5, який за родом своїх службових обов`язків (високопоставлений працівник прокуратури) взагалі не міг бути дотичний до діяльності АТ «Харківобленерго».

Комунікації між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 відбувались за допомогою мобільних додатків та месенджерів, тому вилучення мобільних телефонів було метою детективів під час проведення обшуків у домоволодіння та автомобілі, якими користувався ОСОБА_5 .

Наявність спеціального статусу адвоката ОСОБА_5 було встановлено на початку проведення обшуку.

Підставою для вилучення мобільних телефонів стало неповідомлення паролів доступу для подолання систем логічного захисту з боку володільців цього майна та необхідність залучення спеціалістів, експертів з метою подолання систем логічного захисту на цих телефонах.

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу слідчого судді від 26.11.2025 залишити без змін.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули, про поважність причин неприбуття суд не повідомили.

Згідно із ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, а тому апеляційна скарга розглядається без участі вказаних осіб.

Прокурор САП у судове засідання не з`явився, просив апеляційний розгляд проводити за його відсутності.

У судовому засіданні представник ОСОБА_5, ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданої апеляційної скарги.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000548 від 22.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ст. 369, ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368 (чинна з 04.06.2014), ч. 4 ст. 368 (чинна з 04.06.2014), ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 368 (чинна з 04.06.2014), ч. 1 ст. 209 КК України.

За версією органу досудового розслідування у м. Києві діє організована група осіб, яка систематично впливає на діяльність службових осіб державних підприємств та акціонерних товариств, серед яких АТ «Укрзалізниця» та АТ «Харківобленерго», з метою надання незаконних переваг наперед визначеним компаніям, забезпечення їх перемоги в конкурсних торгах, які організовуються цими підприємствами (товариствами) та їх афілійованими особами, придбання у цих компаній товарів за цінами, що вищі за ринкові.

Службові особи АТ «Укрзалізниця» та АТ «Харківобленерго» отримують від членів організованої групи або компаній неправомірну вигоду (частину предмету заволодіння) за таке сприяння.

Зокрема, ТОВ «Еліз» постачає на користь АТ «Харківобленерго» кабельно-провідникову продукцію за завищеними цінами, отримує на рахунки державні гроші, частина з яких (предмет заволодіння) розподіляється між учасниками злочину.

Також орган досудового розслідування вважає встановленим, що призначенню ОСОБА_11 до складу цієї наглядової ради сприяв ОСОБА_5, який на той час був керівником департаменту нагляду за додержанням законів органами ДБР Офісу Генерального прокурора. ОСОБА_12 систематично доповідав ОСОБА_13 щодо управлінських та операційних питань діяльності АТ «Харківобленерго» та інформував про спроможності ТОВ «Еліз» постачати будь-яку продукцію, необхідну ХОЕ.

Крім того, у межах кримінального провадження розслідуються ймовірні факти легалізації ОСОБА_14 доходів, одержаних злочинним шляхом (зокрема шляхом операцій з крипто валютами).

Ухвалою слідчого судді від 05.11.2025 у справі № 991/11378/25 детективам НАБУ, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000548 від 22.10.2024, надано дозвіл на проведення обшуку будинковолодіння (будинок та господарські споруди) за адресою: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:185:0073 і перебуває у власності ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_5 з метою відшукання будь-яких паперових носіїв інформації (документів, листування, записників щоденників, блокнотів тощо), електронних носіїв інформації (мобільних терміналів, комп`ютерної техніки ноутбуків, планшетів, флеш-накопичувачів, компакт-дисків, жорстких дисків тощо) чи інших носіїв інформації, які можуть містити відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме відомості про участь ТОВ «Еліз» в постачанні продукції на користь AT «Харківобленерго» інших обленерго, номенклатуру та ціни цієї продукції, неформальні домовленості щодо такого постачання та перемоги в торгах ТОВ «Еліз», спілкування з представниками та менеджментом цього товариства чи службовими особами AT «Харківобленерго», взаємодії з іншими членами організованої групи з цих питань, погоджені та передані розміри неправомірної вигоди (предмету заволодіння), вплив на діяльність АТ «Харківобленерго, та інформацію про легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом.

На підставі вищезазначеної ухвали детективами НАБУ 19.11.2025 проведено обшук будинковолодіння (будинок та господарські споруди) за адресою: м. Київ, провулок Реута Михайла, будинок 19-А.

Постановою детектива НАБУ від 20.11.2025 вилучене у ході обшуку майно визнано речовими доказами.

Прокурор САП звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя дійшов таких висновків: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінальних правопорушень, що підпадають під ознаки діянь, передбачених ч. 4, ст. 369, ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368 (чинна з 04.06.2014), ч. 4 ст. 368 (чинна з 04.06.2014), ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 368 (чинна з 04.06.2014), ч. 1 ст. 209 КК України; мобільні телефони, на які прокурор просить накласти арешт, у розумінні ч. 2 ст. 181 ЦК України є рухомим майном; наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України; накладення арешту є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.

Колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді відповідають встановленим обставинам та положенням закону, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого крім іншого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 170 КПК України) .

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя дійшов висновку, що могли бути вчинені кримінальні правопорушення, про які зазначається у клопотанні.

Висновок слідчого судді ґрунтується на підставі сукупності досліджених документів, зокрема у їх копіях: витягу з ЄРДР; протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколів огляду; протоколів про результати спостереження за особою; протоколів за результатами проведення ОТЗ аудіоконтролю особи; інших матеріалів кримінального провадження в їх сукупності.

Відповідно до матеріалів клопотання зміст розмов між ОСОБА_9 та іншими можливими учасниками злочинного угрупування не тільки підтверджує існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а й підтверджує наявність достатніх підстав вважати, що вилучені мобільні телефони відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає неспроможним твердження в апеляційній скарзі, яке зводиться до відсутності правової підстави для арешту майна та можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що факт знайомства ОСОБА_5 з ОСОБА_9 не може слугувати підставою для проведення обшуку у ОСОБА_5 є безпідставним, так як відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя не має повноважень давати оцінку доказам, наведеним в ухвалі слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення обшуку.

Однією із засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, яка вказує, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК України).

Прокурор, слідчий здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності (ст. ст. 36, 40 КПК України).

Таким чином, здійснення досудового розслідування та проведення слідчих дій є дискрецією слідчого/прокурора.

А відтак, сам лише факт вилучення тільки мобільних телефонів та не проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_5 не може підтверджувати те, що обшук проводився з іншою метою, ніж збирання доказів вчинення кримінального правопорушення.

Як убачається із витягу з ЄРДР, у межах кримінального провадження № 52024000000000548 від 22.10.2024, окрім іншого, розслідується факт легалізації грошей (доходів) службовою особою органу прокуратури, яка надавала незаконне сприяння приватним компаніям при веденні господарської діяльності на території України, отриманих як винагорода за таке сприяння.

А тому, твердження в апеляційній скарзі представника ОСОБА_7, що придбання криптовалюти ОСОБА_5, обставини одержання ним доходів, не є предметом розслідування у кримінальному провадженні є безпідставними.

Положеннями ч. 2 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов`язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 частини першої цієї статті. Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

Із протоколу обшуку вбачається, що у ході здійснення обшуку детективами виявлено свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_5, у зв`язку з чим обшук зупинено та з метою дотриманням гарантій адвокатської діяльності викликано представника ради адвокатів, який, прибувши за місцем проведення обшуку та зв`язавшись з ОСОБА_5, повідомив, що за місцем проведення обшуку не зберігаються речі та документи, які стосуються адвокатської діяльності ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

Оскільки ні клопотання про проведення обшуку, ні ухвала слідчого судді від 05.11.2025 у справі № 991/11378/25, якою задоволено клопотання про проведення обшуку, не містили даних про те, що ОСОБА_5 є адвокатом, розпочатий обшук будинковолодіння (будинок та господарські споруди) за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з неможливістю забезпечити збереження доказів без їх негайного відшукання і вилучення обумовив невідкладну необхідність вжиття передбачених КПК України процесуальних заходів з метою збереження мобільних телефонів, шляхом проведення обшуку до отримання рішення слідчого судді, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

24.11.2025 ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої прокуратури та надано дозвіл на проведення обшуку будинковолодіння (будинок та господарські споруди) за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_15 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_5 з метою відшукання мобільних телефонів (а. с.152-154).

Відтак, неспроможним є посилання в апеляційній скарзі на порушення гарантій адвокатської діяльності.

А тому, за викладених вище обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для накладення арешту на мобільні телефони iPhone 15 PRO Max білого кольору; iPhone 17 PRO Max білого кольору; iPhone рожевого кольору A1634, які вилучені у ході обшуку будинковолодіння (будинок та господарські споруди) за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. ст. 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2025 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3