УВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року

м. Київ

справа № 991/2030/22

провадження № 51 - 1046 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2025 року про повернення апеляційної скарги,

встановила:

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2025 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково, кримінальне провадження щодо нього за ч.1 ст.255 Кримінального кодексу України (далі - КК) закрито в частині пред`явленого йому обвинувачення щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння; у клопотанні обвинуваченого ОСОБА_7 про закриття провадження за ч.1 ст.255 КК відмовлено, постановлено, що питання про закриття провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.255 КК в частині пред`явленого йому обвинувачення щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння, слід вирішити під час ухвалення судом остаточного рішення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу у якій просив скасувати ухвалу місцевого суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2025 року повернуто апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 на підставі п. 2 ч. 3 ст.399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2025 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

При цьому, у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддано допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. При цьому право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином чи такою мірою, що саму суть права буде зведено нанівець.

Разом з тим, за п.9-2, 10 ч.1 ст.393 КПК апеляційну скаргу мають право подати: фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію; інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому процесі.

Отже, при вирішенні питання про наявність підстав для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів особи тією мірою, що надає їй згідно з ч. 2 ст. 24 КПК право оскаржити його до вищих судових інстанцій.

Як убачається з матеріалів провадження за касаційною скаргою, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2025 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково, кримінальне провадження щодо нього за ч.1 ст.255 Кримінального кодексу України (далі - КК) закрито в частині пред`явленого йому обвинувачення щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння; у клопотанні обвинуваченого ОСОБА_7 про закриття провадження за ч.1 ст.255 КК відмовлено, постановлено, що питання про закриття провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.255 КК в частині пред`явленого йому обвинувачення щодо участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння, слід вирішити під час ухвалення судом остаточного рішення.

Із оскаржуваного судового рішення видно, що суддя апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 подану в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2025 року, встановив, що її подано всупереч положень п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, оскільки оскаржувана ухвала не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 .. Більш того, судом апеляційної інстанції зазначено, що текст оскаржуваного рішення не містить відомостей стосовно ОСОБА_5, а стосується виключно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Дослідження та надання оцінки діям інших осіб суд не здійснював, отже не вирішував наперед питання про їхні права, свободи чи інтереси та не встановлював щодо них фактів, що мають преюдиціальне значення.

З огляду на зазначене, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду дійшов обґрунтованого переконання про необхідність повернення апеляційної скарги.

Колегія суддів Верховного суду погоджується з висновком судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про повернення апеляційної скарги що узгоджується із зазначеними вище вимогами кримінального процесуального закону.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

За таких обставин, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судового рішення, не встановлено.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що обґрунтування касаційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданої до неї копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2025 року про повернення апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3