справа № 991/12718/25

провадження №11-сс/991/36/26

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі захисника ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.12.2025 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. відносно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Чернівці, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и л а:

19.12.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вказана апеляційна скарга, яку ухвалою від 22.12.2025 р. призначено до розгляду.

До початку апеляційного розгляду захисником ОСОБА_6 подано доповнення до апеляційної скарги.

1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, погоджене з прокурором САП ОСОБА_8, та застосовано до ОСОБА_7, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 35 млн. грн., з покладенням обов`язків, визначених ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_10 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням процесуальних обов`язків, визначених ст. 194 КПК України. У разі ж, якщо колегія суддів дійде висновку про неможливість зміни запобіжного заходу на нічний домашній арешт, просить змінити оскаржувану ухвалу шляхом зменшення розміру застави до 2 млн. грн.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню через невідповідність висновків слідчого судді, викладених в ухвалі, фактичним обставинам справи, а також у зв`язку з істотним порушенням вимог КПК України. Наголошує на необґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів вчинення ним інкримінованих дій, а ґрунтуються переважно на припущеннях, узагальненнях та відомостях щодо інших осіб. Вважає, що слідчий суддя належним чином не дослідив матеріали клопотання, що призвело до хибних висновків, викладених в ухвалі. Також, стверджує про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тоді як слідчий суддя встановив їх наявність суто абстрактно, без посилання на конкретні обставини чи факти. Окремо наголошує на непомірності застави, визначеної оскаржуваною ухвалою, натомість слідчий суддя замість обґрунтування розміру застави, виходячи з доходів ОСОБА_7 та його родини, вдався до цитування чинного законодавства та практики ЄСПЛ, ігноруючи також те, що на все майно підозрюваного накладено арешт, що унеможливлює здійснення його реалізації з метою внесення застави.

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_10 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Додатково наголосив на відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки посилання слідчого судді на гіпотетичну можливість ОСОБА_7 нелегально перетнути кордон, здійснити тиск на свідків у провадженні та спотворити речі чи документи, які мають значення для провадження, не підтверджуються жодними доказами. Окремо зазначив про непомірність розміру застави для підозрюваного. Вважає, що належне забезпечення процесуальної поведінки ОСОБА_7 може бути досягнуто з визначенням розміру застави, що не перевищує 2 млн. грн., або шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби. Відтак, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника та зазначив, що жодного відношення до обставин даного кримінального провадження не має. Наголосив на непомірності визначеного слідчим суддею розміру застави, оскільки його родина не має 35 млн. грн., щоб сплатити заставу. Більше того, на все його майно накладено арешт.

Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Зазначив, що стороною обвинувачення надано докази на підтвердження причетності ОСОБА_7 до незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва поза процедурою земельних торгів з метою їх подальшої забудови. При цьому, матеріали клопотання містять докази залучення підозрюваним до вчинення кримінального правопорушення інших осіб - зокрема, свого племінника ОСОБА_11, який займався саме забудовою цих земельних ділянок.

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

За змістом клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_12 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_13, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_14, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_15, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_16, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_17, а також ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після чого, вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_12 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.

Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_12 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.

У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади Києва незаконно виведено земельні ділянки в м. Києві вартістю 11,6 млн. грн, чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.

До реалізації вказаного злочинного механізму (проекту «Торгівля») із заволодіння вищевказаними земельними ділянками як співучасники долучилися ОСОБА_7 та довірена і підконтрольна йому особа - ОСОБА_11 .

При цьому, згідно розподілених ролей ОСОБА_7, будучи пособником у реалізації вказаного механізму, залучив підконтрольних йому ОСОБА_11 та ОСОБА_22 в якості номінальних власників і директорів товариств, які придбавали неіснуючі нежитлові будівлі та вносили їх до свого статутного капіталу, набуваючи статусу добросовісних набувачів майна та отримуючи право звернутися до КМР із заявами про формування земельних ділянок для обслуговування нежитлових будівель та передачі їх у користування підконтрольним товариствам. Крім того, ОСОБА_7 забезпечував виплату через ОСОБА_11 заробітної плати номінальним власникам нерухомості, а також компенсовував їх витрати, пов`язані з участю в реєстраційних діях та продажем неіснуючих будівель підконтрольним ОСОБА_7 юридичним особам. Також, він фінансував самочинне будівництво нежитлових будівель, виготовлення технічних паспортів на них та реєстрацію права власності, а також реєстрацію підконтрольних товариств.

Внаслідок своєчасного втручання правоохоронних органів вдалося запобігти реалізації злочинного плану по незаконному заволодінню земельними ділянками поза процедурою земельних торгів. Зокрема, члени злочинної організації або підконтрольні їм особи планували оформити права на ці ділянки через нібито наявні на них об`єкти нерухомості, які або не існували взагалі, або були неправомірно визнані такими, що збудовані до 05.08.1992 року. Завдяки вчасному припиненню цих дій не допущено незаконного вибуття земель з комунальної власності м. Києва, що могло спричинити територіальній громаді м. Києва збитки на загальну суму 19 570 000 грн.

Відтак, наразі ОСОБА_7 підозрюється у пособництві двом незакінченим замахам на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалюючи рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

За результатом дослідження наданих сторонами доказів слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у клопотанні.

Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків, визначених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних у провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином. При цьому, дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

З урахуванням встановлених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_7 не може бути застосовано інший, більш м`який запобіжний захід, ніж застава, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано обставини вчинення кримінальних правопорушень, майновий стан підозрюваного та дані, які характеризують його особу, а також вагомість встановлених ризиків. Відтак, при визначенні розміру застави слідчий суддя вийшов за межі, визначені ст. 182 КПК України, водночас, дійшов висновку про визначення застави у розмірі 35 млн. грн., який, на його думку, не є завідомо непомірним для підозрюваного. У випадку внесення застави на підозрюваного строком до 11.02.2026 року покладено обов`язки, визначені п. п. 2-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.

Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. На початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відтак, повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.

Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим кримінальним правопорушенням, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо нього та застосування заходів забезпечення провадження.

З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а у відповідному розділі оскаржуваної ухвали на обґрунтування цього висновку наведено перелік відповідних доказів та розкрито їх зміст (т. 7 а.с. 75-78). Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого йому повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчить про наявність ознак відповідного злочину.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що підозра, повідомлена ОСОБА_7, ґрунтується переважно на припущеннях, узагальненнях та відомостях щодо інших осіб, колегія суддів зазначає, що обставини вчинення членами злочинної організації незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва поза процедурою земельних торгів з метою їх подальшої забудови і становить предмет розслідування у даному провадженні. При цьому, з матеріалів клопотання вбачається участь ОСОБА_7 у реалізації злочинного механізму (проекту «Торгівля») із заволодіння вищевказаними земельними ділянками, оскільки саме він залучив підконтрольних йому ОСОБА_11 та ОСОБА_22 в якості номінальних власників і директорів товариств, які придбавали неіснуючі нежитлові будівлі та вносили їх до свого статутного капіталу, набуваючи статусу добросовісних набувачів майна та отримуючи тим самим право у подальшому звернутися до КМР із заявами про формування земельних ділянок для обслуговування нежитлових будівель та передачі їх у користування підконтрольним юридичним особам.

Під час апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_7 наголосив, що не є учасником злочинної організації та має жодного відношення до обставин даного провадження. Водночас, вказані доводи не сприймаються колегією суддів як переконливі, оскільки долучені до клопотання матеріали свідчать про те, що ОСОБА_7 забезпечував виплату через ОСОБА_11 заробітної плати номінальним власникам нерухомості, компенсував їх витрати, пов`язані з участю в реєстраційних діях та продажем неіснуючих будівель підконтрольним товариствам, а також, ймовірно, фінансував самочинне будівництво нежитлових будівель, виготовлення технічних паспортів на них та реєстрацію права власності, а також реєстрацію підконтрольних товариств.

При цьому, долучені до клопотання матеріали НСРД свідчать про неодноразові розмови ОСОБА_22 з ОСОБА_11 та ОСОБА_7, у ході яких останній надає ОСОБА_22 вказівку про необхідність приїхати до ЦНАП для оформлення документів, зазначаючи, що там про все домовлено (т. 6 а.с. 245-249).

Крім того, згідно протоколу огляду від 10.02.2025-21.04.2025 р. мобільного телефона ОСОБА_11, у ньому виявлено листування зі ОСОБА_7, зі змісту якого слідує, що останній через ОСОБА_11 контролював та фінансував діяльність фізичних осіб, які реєстрували на себе право власності на об`єкти нерухомості, які начебто було побудовано до 05.08.1992 року або які фактично взагалі не існували, а також здійснював фінансування та контроль будівництва об`єктів нерухомого майна на земельних ділянках, якими, за змістом повідомлення про підозру, намагалися заволодіти учасники злочинної організації, зокрема: ТОВ «В-6» (неіснуюча нежитлова будівля площею 40,8 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 6, на земельній ділянці № 8000000000:79:221:0215), ТОВ «Маякоф» (неіснуюча нежитлова будівля площею 41,7 кв. м. за адресою: м. Київ, пр. Червоної Калини, 6-Б, на земельній ділянці № 8000000000:62:004:0102).

Крім того, виявлено листування з іншим підозрюваним у даному проваджені ОСОБА_17 щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру, зокрема щодо будівництва об`єктів нерухомого майна за адресами: м. Київ, пр.Червоної Калини, 6-Б, та м. Київ, вул. Васильківська, 6 (т. 5 а.с. 1-181).

Протоколом НСРД, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 09.12.2024 р., зафіксовано виплати «чорної» заробітної плати ОСОБА_17 та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_21, вірогідно, за оформлення на нього з метою приховання та конспірації об`єктів нерухомого майна, а також те, що ОСОБА_21 був лише номінальною особою в ТОВ «В-6», ТОВ «Маякоф», ТОВ «Реносент Компані» та ТОВ «Креймолт Фаст» (т. 6 а.с. 189-235).

Вищенаведене пов`язує ОСОБА_7 із досліджуваними обставинами, оскільки він ймовірно діяв спільно з іншими особами, причетність яких до вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень розслідується у даному провадженні, зокрема, залучав підконтрольних осіб в якості номінальних власників і директорів товариств, які придбавали неіснуючі нежитлові будівлі та вносили їх до свого статутного капіталу, набуваючи статусу добросовісних набувачів майна та отримуючи право звернутися до КМР із заявами про формування земельних ділянок для обслуговування нежитлових будівель та передачі таких земельних ділянок у користування товариствам.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника про те, що повідомлення про підозру ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення, а не на конкретних доказах, колегія суддів зауважує, що на даному етапі розслідування суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх повноти, достовірності та достатності, а лише зобов`язаний на підставі оцінки їх сукупності визначити, що причетність особи до вчинення злочину є ймовірною та за встановлених обставин достатньою для подальшого розслідування з метою висунення обвинувачення або спростування підозри.

Колегія суддів також зазначає, що викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування. Кваліфікація певного кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньо правової кваліфікації і яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події.

Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи захисту щодо відсутності у повідомленні про підозру посилання на певні обставини, які підлягають доказуванню, та інші подібні аргументи можуть бути предметом перевірки з наданням їм відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування. До того ж, згідно з положеннями ст. 279 КПК України, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру. Таким чином, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.

Враховуючи викладене та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим - відсутні.

4.2. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків.

Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність чотирьох із п`яти ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.

Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, слідчим суддею були враховані, з чим погоджується і колегія суддів, відомості про офіційний дохід підозрюваного та наявність значних активів ТОВ «Ві-Про», керівником якого є ОСОБА_7, які є достатніми для можливого тривалого переховування від органу досудового розслідування та суду. Крім того, незважаючи на запровадження на території України правового режиму воєнного стану та встановлені певні обмеження для перетину державного кордону військовозобов`язаними чоловіками, колегія суддів не виключає можливість безперешкодного перетину ОСОБА_7 кордону, оскільки він є батьком неповнолітньої дитини з інвалідністю та може вільно виїжджати за межі України, супроводжуючи таку дитину. При оцінці наявності цього ризику колегія суддів також враховує, що суворість передбаченого покарання, хоча і не може бути визначальним фактором, все ж є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

За наведених обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисту про відсутність ризику переховування.

Оцінюючи ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків та інших підозрюваних у провадженні, слідчий суддя врахував, що з огляду на зміст повідомлення про підозру та докази, якими вона обґрунтована, ОСОБА_7 залучив підконтрольних йому ОСОБА_11 та ОСОБА_22 в якості номінальних власників і директорів товариств, які придбавали неіснуючі нежитлові будівлі та вносили їх до свого статутного капіталу, а також забезпечував виплату через ОСОБА_11 заробітної плати ОСОБА_21 та ОСОБА_23 та компенсацію їх витрат. Відтак, підозрюваний може мати безпосередній вплив на таких осіб, що дозволяє координувати свої дії та показання з ними, впливаючи на зміст, характер та обсяг їх показань. Крім того, перевіряються відомості про діяльність учасників злочинної організації із залученням ОСОБА_7 до підкупу службових осіб низки державних органів за вчинення дій в інтересах злочинної організації та до забезпечення подальшої злочинної діяльності і унеможливлення її викриття, а також відомості щодо матеріального заохочення учасників злочинної організації, які є службовими особами, для забезпечення їх лояльності, вмотивованості та оплати їх участі у спільних проектах (т. 5 а.с. 1-247, т. 6 а.с. 1-80).

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками, а також враховує, що ОСОБА_7 з січня 2016 року по грудень 2019 року обіймав посаду заступника голови КМДА, відповідаючи за організацію діяльності Департаменту земельних ресурсів і Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) (т. 2 а.с. 218-230), набувши тим самим зв`язки зі службовими особами КМР та її виконавчого органу (КМДА). При цьому, злочинна організація, діяльності якої підозрюваний міг сприяти, набула значного впливу над представниками Київської міської ради та її виконавчого органу, що надавало їм можливість фактично керувати вирішенням основних питань місцевого значення, надавати таким особам прямі вказівки щодо вчинення дій з використанням влади та службового становища в інтересах злочинної організації (т. 6 а.с. 284-326). Такий суттєвий контроль та вплив може бути використаний і підозрюваним у межах реалізації названого ризику, зважаючи на його зв`язки із злочинною організацією, у тому числі шляхом тиску на осіб, обізнаних про ймовірні злочинні дії співучасників.

Оцінюючи ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для обставин провадження, слідчий суддя правильно врахував роль ОСОБА_7 і його керівне становище відносно інших ймовірних співучасників, які безпосередньо підпорядковувались йому і діяли за його вказівками, оскільки саме він координував їх діяльність та визначав їх ролі у загальному механізмі вчинення злочинів, а також забезпечував їх лояльність через систематичну оплату їх участі, у зв`язку з чим має реальну можливість для приховування чи знищення наявних у таких осіб речей та документів, що мають викривальний характер. Враховуючи, що досудове розслідування ще триває і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у провадженні, наведені обставини підтверджують існування вказаного ризику, з чим погоджується і колегія суддів.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинене у співучасті з іншими особами, зокрема, і з наразі невстановленими, тому останній може координувати свою процесуальну поведінку з ними, іншими підозрюваними у провадженні з метою уникнення відповідальності. Крім того в ході досудового розслідування встановлено відомості щодо наявності у співучасників злочинної організації неформальних зав`язків у правоохоронних органах, завдяки яким вони у позапроцесуальний спосіб отримують інформацію, що становить таємницю досудового розслідування, в тому числі щодо запланованих відносно них слідчих дій. При цьому, посилання сторони захисту на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування, у вигляді протоколів огляду (дослідження) інформації, отриманої за результатами проведення НСРД, протоколів оглядів вилучених мобільних телефонів, планшетів тощо, які у достатній мірі переконують колегію суддів у наявності всіх вищезазначених ризиків.

4.3. Щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, не зможе запобігти ризикам провадження, у тому числі належного виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки наявність певних соціальних зв`язків підозрюваного за місцем його проживання в Україні, зокрема, роботи, родини та утриманців, з урахуванням відомостей про його майновий стан, не є достатньо міцними, аби утримати від реалізації встановлених ризиків, зокрема, переховування.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про необхідність зміни підозрюваному запобіжного заходу із застави на нічний домашній арешт, колегія суддів виходить з того, що застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну зацікавленість у збереженні грошової суми. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при її застосуванні обмежується шляхом загрози майнових втрат.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж застава, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає встановлення, що він має реальну можливість допустити це в майбутньому.

На переконання колегії суддів, нічний домашній арешт хоча і полягає у забороні підозрюваному залишати житло у певний період доби, проте в обставинах цього кримінального провадження не буде досить дієвим, оскільки лише обмежує пересування особи у певні часи доби, які до того ж майже повністю співпадають з комендантською годиною, що запроваджена в Україні в умовах воєнного стану. Крім того, дієвість та ефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в умовах постійної загрози ракетних та інших обстрілів, пошкодження об`єктів критичної інфраструктури, систематичних збоїв у роботі мережі електропостачання та засобів зв`язку, навіть за умови застосування електронних засобів контролю, об`єктивно знижується і у даному кримінальному провадженні не зможе запобігти встановленим вище ризикам.

З огляду на сукупність встановлених вище обставин, менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам, про що цілком обґрунтовано зазначив слідчий суддя. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали з цих підстав.

4.4. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру застави.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непомірності для підозрюваного визначеного розміру застави, колегія суддів виходить з такого.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, зокрема матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Як вбачається зі змісту клопотання, злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, є особливо тяжким. При цьому, вказаний злочин у відповідності до примітки ст. 45 КК України відноситься до корупційних.

Окремо слід врахувати, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, за умови його доведеності має особливу суспільну небезпеку, позаяк стосуються участі у створеній ОСОБА_12 злочинній організації, основною метою якої було заволодіння інвестиційно привабливими земельними ділянками територіальної громади м. Києва поза процедурою земельних торгів шляхом передачі права на них підконтрольним та пов`язаним особам, а вчинення цих злочинів відбувалося під час воєнного стану.

У даному випадку колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо виключності випадку та необхідності визначення ОСОБА_7 застави у розмірі, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки вказані кримінальні правопорушення могли бути вчинені за наведених у клопотанні обставин, в тому числі й ОСОБА_7, та ще й в умовах збройної агресії РФ.

Водночас, визначена слідчим суддею застава у розмірі 35 млн. грн. не є належним чином обґрунтованою, оскільки оскаржувана ухвала лише цитує норми законодавства та практику ЄСПЛ, однак не містить аналізу доходів ОСОБА_7 та його родини в контексті вирішення цього питання. З матеріалів клопотання слідує, що офіційний дохід підозрюваного за останні три роки становить близько 7 млн. грн. Його дружина ОСОБА_24 за цей же період одержала дохід, нарахований податковими агентами, у розмірі 1 209 840 грн. Також, підозрюваному особисто та на праві спільної сумісної власності з дружиною належать 2 садові будинки, 1 земельна ділянка та автомобіль Аudi 2019 року випуску. В судовому засіданні підозрюваний зазначив, що його місячний дохід наразі складає близько 250 тис. грн.

При цьому, наявність у власності родичів підозрюваного ОСОБА_7 рухомого та нерухомого майна, а так само майнових прав юридичних осіб («контроль активів») сама по собі не може слугувати підставою для визначення більшого розміру застави, оскільки це не означає доступності коштів саме для її внесення, а тим більше в умовах арешту майна. Крім того, застава перш за все має виконувати функцію забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а не покарання чи інструменту економічного примусу, що виходить за межі мети запобіжного заходу, визначеної ст. 177 КПК України.

Відтак, керуючись власним внутрішнім переконанням, що сформовано на підставі досліджених матеріалів провадження, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 двох замахів на особливо тяжкий корупційний злочин, доведеність існування чотирьох ризиків, виходячи з принципу збереження балансу інтересів сторін кримінального провадження та досягнення завдання кримінального провадження, а також з огляду на потребу забезпечити пропорційність при визначенні розміру застави ОСОБА_7 відносно інших підозрюваних у даному провадженні, з урахуванням ролі кожного з них, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни визначеного слідчим суддею розміром застави у бік зменшення, втім, не до 2 млн. грн., як це просила сторона захисту, та вважає за необхідне визначити її у розмірі 24 960 000 грн., що хоча і перевищує межі, визначені ст. 182 КПК України, проте не є явно непомірним для підозрюваного та буде слугувати належним запобіжником від реалізації наведених ризиків під острахом її втрати шляхом звернення в дохід держави у випадку порушення покладених на підозрюваного обов`язків.

5.Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що доводам апеляційної скарги захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені. Водночас, доводи щодо необхідності визначення іншого розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, інших даних про його особу, під час апеляційного розгляду знайшли свого підтвердження. Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим оскаржувана ухавала підлягає зміні в частині розміру застави.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.12.2025 р. змінити в частині розміру застави, визначивши її у розмірі 24 960 000 (двадцять чотири мільйони дев`ятсот шістдесят тисяч) гривень.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.12.2025 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4