справа № 991/12719/25

провадження № 11-сс/991/30/26

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі захисника ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.12.2025 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. відносно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и л а:

16.12.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вказана апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до розгляду.

До початку апеляційного розгляду захисником ОСОБА_6 подані доповнення до апеляційної скарги.

1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, погоджене з прокурором САП ОСОБА_8, та застосовано до ОСОБА_7, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 15 млн. грн. та покладено обов`язки, визначені ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування до запобіжного заходу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених слідчим суддею, фактичним обставинам справи, а також у зв`язку з істотним порушенням вимог КПК України. Наголошує на необґрунтованості повідомленої ОСОБА_10 підозри, оскільки з її змісту та наданих до клопотання матеріалів неможливо встановити, що ОСОБА_10 мав спільній умисел з іншими підозрюваними на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва. Сторона обвинувачення кваліфікує дії ОСОБА_7 як замах на заволодіння земельними ділянками, однак на підтвердження цього надав лише фрагменти переписки ОСОБА_7 з іншими підозрюваними після придбання проблемної нерухомості, яку останній у подальшому відбудовував. Натомість, матеріали клопотання не містять доказів, що ОСОБА_7 звертався до КМДА із заявами про отримання у власність або користування спірних земельних ділянок. Також, наголошує на відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, натомість слідчий суддя обґрунтував їх наявність виключно припущеннями. Така позиція слідчого судді суперечить практиці ЄСПЛ. Це стосується ризику переховування, оскільки перетин кордону ОСОБА_7 здійснювався на законних підставах. Останній обізнаний про кримінальне провадження ще з лютого 2025 року, і з цього моменту не вчинив жодних дій, які б свідчили про наявність вказаного ризику. Ризик знищення речей чи документів, які мають значення для провадження також відсутній, оскільки відсутні факти намагання змінити або спотворити якісь дані, що стосуються провадження. В матеріалах клопотання також відсутні дані, які б вказували, що ОСОБА_7 погрожував, зокрема, свідкам у даному провадженні. Що стосується ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то даний ризик слідчий суддя описує абстрактно без посилання на конкретні обставини провадження. Також, захисник наголошує на непомірності застави, визначеної оскаржуваною ухвалою, без належного обґрунтування її розміру та аналізу доходів ОСОБА_7 .

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Додатково наголосив на необґрунтованості підозри та відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також непомірності визначеного слідчим суддею розміру застави. Просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу слідчого судді.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника та зазначив, що жодного відношення до обставин даного кримінального провадження не має. Наголосив на непомірності розміру застави, оскільки у його родини немає 15 млн. грн., щоб сплатити заставу.

Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Зазначив, що стороною обвинувачення надано докази на підтвердження причетності ОСОБА_7 до незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва поза процедурою земельних торгів з метою їх подальшої забудови, вчинених у співучасті з іншими підозрюваними. Вважає, що підозра є обґрунтованою, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, детально оцінені слідчим суддею та підтверджуються матеріалами клопотання.

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

За змістом клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_11 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_12, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_13, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_14, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_15, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_16, а також ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після чого, вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_11 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.

Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_11 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.

У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади Києва незаконно виведено земельні ділянки в м. Києві вартістю 11,6 млн. грн, чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.

Водночас, до реалізації вказаного злочинного механізму (проекту «Торгівля») із заволодіння вищевказаними земельними ділянками як співучасники долучилися ОСОБА_21 та довірена і підконтрольна йому особа - ОСОБА_7 .

При цьому, згідно розподілених ролей ОСОБА_7, будучи пособником у заволодінні земельними ділянками, здійснював фінансування та контроль фізичних осіб, які реєстрували на себе право власності на неіснуючі об`єкти нерухомості, які начебто побудовано до 05.08.1992 року. Крім того, ОСОБА_7 виступав директором ТОВ «В-6» та ТОВ «Маякоф», на адресу яких начебто продавалися або вносилися до їх статутного капіталу підконтрольними співучасникам особами, а також номінальними власниками товариств, неіснуючі будівлі, здійснював фінансування та контроль самочинного будівництва нежитлових будівель на земельних ділянках, якими намагалися заволодіти співучасники.

Внаслідок своєчасного втручання правоохоронних органів вдалося запобігти реалізації злочинного плану по незаконному заволодінню земельними ділянками поза процедурою земельних торгів. Зокрема, члени злочинної організації або підконтрольні їм особи планували оформити права на ці ділянки через нібито наявні на них об`єкти нерухомості, які або не існували взагалі, або були неправомірно визнані такими, що збудовані до 05.08.1992 року. Завдяки вчасному припиненню цих дій не допущено незаконного вибуття земель з комунальної власності м. Києва, що могло спричинити територіальній громаді м. Києва збитки на загальну суму 19 570 000 грн.

Відтак, наразі ОСОБА_7 підозрюється у пособництві двом незакінченим замахам на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому злочинною організацією в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалюючи рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

За результатом дослідження наданих сторонами доказів слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у клопотанні.

Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків, визначених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних у провадженні, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином. При цьому, дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення існування ризику продовження вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень та вчинення іншого кримінального правопорушення.

З урахуванням встановлених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_7 не може бути застосовано інший, більш м`який запобіжний захід, ніж застава, у розмірі, достатньому для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано обставини вчинення кримінальних правопорушень, майновий стан підозрюваного та дані, які характеризують його особу, а також вагомість встановлених ризиків. Відтак, слідчий суддя вийшов за межі, визначені ст. 182 КПК України, та визначив заставу у розмірі 15 млн. грн., який, на його думку, не є завідомо непомірним для підозрюваного. У випадку внесення застави на підозрюваного строком до 10.02.2026 року покладено обов`язки, визначені п. п. 2-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.

Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. На початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим кримінальним правопорушенням, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо нього та застосування заходів забезпечення провадження.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а у відповідному розділі оскаржуваної ухвали наведено перелік відповідних доказів та на достатньому рівні розкрито їх зміст (т. 7 а.с. 80-82). Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого йому повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідного злочину.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що підозра, повідомлена ОСОБА_7, неконкретизована, не підтверджує спільний умисел останнього з іншими підозрюваними на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва, натомість ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення, колегія суддів зазначає, що обставини вчинення членами злочинної організації незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва поза процедурою земельних торгів з метою їх подальшої забудови і становлять предмет розслідування у даному провадженні. При цьому, з матеріалів клопотання вбачається участь ОСОБА_7 у реалізації злочинного механізму (проекту «Торгівля») із заволодіння вищевказаними земельними ділянками, оскільки саме він здійснював фінансування та контроль фізичних осіб, які реєстрували на себе право власності на неіснуючі об`єкти нерухомості, а також саме він був директором ТОВ «В-6» та ТОВ «Маякоф», на адресу яких начебто продавалися або вносилися до їх статутного капіталу підконтрольними співучасникам особами, а також номінальними власниками товариств, неіснуючі будівлі.

Під час апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_7 наголосив, що не є учасником злочинної організації та має жодного відношення до обставин даного провадження. Вказані твердження не сприймаються колегією суддів як переконливі, оскільки долучені до клопотання матеріали свідчать, що ОСОБА_7 здійснював фінансування та контроль фізичних осіб, які реєстрували на себе право власності на неіснуючі об`єкти нерухомості. Зокрема, матеріали НСРД підтверджують неодноразові розмови ОСОБА_22 з ОСОБА_7 та ОСОБА_21, у ході яких останній надає ОСОБА_22 вказівку про необхідність приїхати до ЦНАП для оформлення документів, зазначаючи, що там про все домовлено (т. 6 а.с. 245-249).

Крім того, згідно протоколу огляду від 10.02.2025-21.04.2025 р. мобільного телефона ОСОБА_7, у ньому виявлено листування зі ОСОБА_21, зі змісту якого слідує, що останній через ОСОБА_7 контролював та фінансував діяльність фізичних осіб, які реєстрували на себе право власності на об`єкти нерухомості, які начебто побудовані до 05.08.1992 року або які взагалі не існували, а також здійснював фінансування та контроль будівництва об`єктів нерухомого майна на земельних ділянках, якими, за змістом повідомлення про підозру, намагалися заволодіти учасники злочинної організації, зокрема: ТОВ «В-6» (неіснуюча нежитлова будівля площею 40,8 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 6, на земельній ділянці № 8000000000:79:221:0215), ТОВ «Маякоф» (неіснуюча нежитлова будівля площею 41,7 кв. м за адресою: м. Київ, пр. Червоної Калини, 6-Б, на земельній ділянці № 8000000000:62:004:0102). Крім того, виявлено листування з ОСОБА_16 щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру, зокрема щодо будівництва об`єктів нерухомого майна за адресами: м. Київ, пр. Червоної Калини, 6-Б, та м. Київ, вул. Васильківська, 6 (т. 5 а.с. 1-181).

Крім того, протоколом зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 09.12.2024 р. зафіксовано виплату «чорної» заробітної плати ОСОБА_16 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_20, вірогідно, за оформлення на нього з метою приховання та конспірації об`єктів нерухомого майна, а також те, що ОСОБА_20 був лише номінальною особою в ТОВ «В-6», ТОВ «Маякоф», ТОВ «Реносент Компані» та ТОВ «Креймолт Фаст» (т. 6 а.с. 189-235).

Матеріали клопотання також містять протоколи допиту та додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_20, який повідомив, що до діяльності злочинної організації його залучив ОСОБА_16, який познайомив його з ОСОБА_7 . За домовленістю з ОСОБА_16 з березня 2023 року він почав систематично їздити до м. Києва до нотаріусів, де підписував документи про реєстрацію на нього об`єктів нерухомого майна. За кожен такий візит ОСОБА_16 або ОСОБА_7 надавали ОСОБА_20 грошову винагороду у розмірі 500 доларів США готівкою або на банківську картку (т. 6 а.с. 236-242).

Вищенаведене об`єктивно пов`язує ОСОБА_7 із досліджуваними обставинами, оскільки він ймовірно діяв спільно з іншими особами, причетність яких до вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень розслідується у даному провадженні.

Враховуючи викладені висновки та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим - відсутні.

4.2. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків.

Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність чотирьох із п`яти ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.

Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, слідчим суддею були враховані, з чим погоджується і колегія суддів, відомості про офіційний дохід підозрюваного та його дружини, належність йому на праві приватної власності п`яти земельних ділянок, наявність значних часток у статутних капіталах низки юридичних осію, а також наявність значних активів ТОВ «Техно Валді», ТОВ «Валді-Холдинг», ПП «Валді 2004», кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_7, які є достатніми для можливого тривалого переховування від органу досудового розслідування та суду. Крім того, незважаючи на запровадження на території України правового режиму воєнного стану та встановлені обмеження для перетину державного кордону військовозобов`язаними чоловіками, ОСОБА_7 після 24.02.2022 року, у тому числі у 2025 році, неодноразово виїжджав з України. Натомість стороною захисту не надано доказів, які б підтверджували належність підозрюваного до кола осіб, які згідно з Правилами перетину державного кордону громадянами України мають таке право під час воєнного стану. Відтак, колегія суддів не виключає можливість безперешкодного перетину ОСОБА_7 кордону у подальшому з метою переховування. При оцінці наявності цього ризику колегія суддів також враховує, що суворість передбаченого покарання, хоча і не може бути визначальним фактором, все ж є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. За наведених обставин, доводи апеляційної скарги захисту про відсутність ризику переховування відхиляються.

Оцінюючи ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків та інших підозрюваних у провадженні, слідчий суддя врахував, що з огляду на зміст повідомлення про підозру та докази, якими вона обґрунтована, ОСОБА_7 контролював та координував діяльність значної кількості осіб, які супроводжували реалізацію проекту «Торгівля», зокрема: юристів, бухгалтерів, номінальних засновників та керівників товариств, серед яких ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_20, ОСОБА_24, надаючи їм вказівки щодо вчинення конкретних дій (т. 5 а.с. 1-247, т. 6 а.с. 189-242). Крім того, наявні відомості про діяльність учасників злочинної організації із залученням ОСОБА_7 до підкупу службових осіб низки державних органів за вчинення дій в інтересах злочинної організації та до забезпечення своєї подальшої злочинної діяльності і унеможливлення її викриття, а також відомості щодо матеріального заохочення учасників злочинної організації, які є службовими особами, для забезпечення їх лояльності, вмотивованості та оплати їх участі у спільних проектах (т. 5 а.с. 1-247, т. 6 а.с. 1-80).

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність документальних доказів впливу ОСОБА_7 на свідків та інших підозрюваних у провадженні, колегія суддів враховує, що до 09.12.2025 року ОСОБА_7 не було повідомлено про підозру, а тому не було і необхідності вживати заходи, спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності. Разом з тим, з огляду на встановлені вище обставини, можливість здійснення підозрюваним спроб впливу на свідків та інших підозрюваних у майбутньому не виключається, адже судом братимуться до уваги лише показання, надані під час розгляду справи по суті.

Оцінюючи ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для обставин провадження, слідчий суддя правильно врахував механізм вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, який передбачав складання, підписання та використання документації із внесенням до неї недостовірних відомостей (технічні паспорти, договори купівлі-продажу), оформлення на третіх осіб права власності на неіснуючі об`єкти нерухомості, оформлення юридичних осіб, що використовувались як засоби вчинення злочинів, на підставних осіб, тоді як сам ОСОБА_7 був директором ТОВ «В-6» та ТОВ «Маякоф», на адресу яких начебто продавалися або вносилися до їх статутного капіталу підконтрольними злочинній організації особами, а також номінальними власниками товариств, неіснуючі будівлі. Крім того, у матеріалах клопотання наявні відомості про вжиття співучасниками заходів посиленої конспірації для унеможливлення викриття діяльності злочинної організації, що вказує на здатність маскувати свої протиправні дії всіма доступними засобами. Враховуючи, що досудове розслідування ще триває і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у провадженні, наведені обставини підтверджують існування вказаного ризику, з чим погоджується і колегія суддів.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення вчинені у співучасті з іншими особами, зокрема, і з невстановленими наразі особами, тому останній може координувати свою процесуальну поведінку з ними, а також з іншими підозрюваними з метою уникнення відповідальності. Крім того, колегія суддів враховує, що в ході досудового розслідування встановлено відомості щодо наявності у співучасників злочинної організації неформальних зав`язків у правоохоронних органах, завдяки яким вони у позапроцесуальний спосіб отримують інформацію, що становить таємницю досудового розслідування, в тому числі щодо запланованих відносно них слідчих дій.

Посилання сторони захисту на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування, у вигляді протоколів огляду (дослідження) інформації, отриманої за результатами проведення НСРД, протоколів допиту, протоколів оглядів вилучених мобільних телефонів, планшетів тощо, які у достатній мірі переконують колегію суддів у наявності всіх вищезазначених ризиків.

4.3. Щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо сторона обвинувачення доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема і ті, які визначені ч. 1 ст. 178 КПК України.

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, не зможе запобігти ризикам, у тому числі належного виконання ним процесуальних обов`язків, з чим погоджується і колегія суддів. Крім того, в апеляційній скарзі захист не порушує питання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді поруки, особистого зобов`язання чи домашнього арешту, натомість, ставить вимогу про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави в цілому, чому вже надана оцінка у попередніх розділах цієї ухвали, а відтак, колегія суддів не вдається до додаткової оцінки обставин, що стосуються вирішення даного питання.

4.4. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру застави.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непомірності для підозрюваного визначеного розміру застави, колегія суддів виходить з такого.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, зокрема матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Як вбачається зі змісту клопотання, злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, є особливо тяжким. При цьому, вказаний злочин у відповідності до примітки ст. 45 КК України, відноситься до корупційних.

Окремо слід врахувати, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, за умови його доведеності, має особливу суспільну небезпеку, позаяк стосуються участі у створеній ОСОБА_11 злочинній організації, основною метою якої було заволодіння інвестиційно привабливими земельними ділянками територіальної громади м. Києва поза процедурою земельних торгів шляхом передачі права на них підконтрольним та пов`язаним особам, а вчинення цих злочинів відбувалося під час воєнного стану.

У даному випадку колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо виключності випадку та необхідності визначення підозрюваному застави у розмірі, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки констатує, що вказані кримінальні правопорушення могли бути вчинені за наведених у клопотанні обставин, в тому числі й ОСОБА_7 . При цьому слідчим суддею правильно враховано наявність значного офіційного доходу у підозрюваного, а також у його дружини ОСОБА_25, наявність у власності підозрюваного п`яти земельних ділянок, автомобіля MERCEDES-BENZ EQE 500, 2023 року випуску, часток у статутних капіталах ТОВ «Марві», ТОВ «Нивки Строй», ТОВ «СО-5», ТОВ «Р10», ТОВ «П-9», ТОВ «В37», ТОВ «Форестюуд Груп», ТОВ «Раум Контракт», СП «Вітекс», а у власності дружини - житлового будинку, двох земельних ділянок та автомобіля AUDI A6, 2019 року випуску.

Крім того, ОСОБА_7 є кінцевим бенефіціарним власником усіх зазначених вище товариств, а також ТОВ «Техно Валді», ТОВ «Валді-Холдинг», ПП «Валді 2004».

З урахуванням вищенаведеного, а також зважаючи на наявність обґрунтованої підозри та доведеність існування чотирьох ризиків, колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 15 млн. грн., хоча і перевищує межі, визначені ст. 182 КПК України, проте не є явно непомірною для підозрюваного, водночас її розмір буде належним запобіжником від реалізації наведених ризиків під острахом її втрати шляхом звернення в дохід держави у випадку порушення покладених на підозрюваного обов`язків.

Стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані, а тому колегія суддів не знаходить підстав для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави у бік зменшення.

5.Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника містить посилання на те, що слідчий суддя допустив істотні порушення вимог КПК України, втім, жодних доводів про конкретні процесуальні порушення, які б могли вважатися істотними, у ній не наведено. Решті доводів апеляційної скарги, зокрема, щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені.

Доводи щодо непомірності визначеного розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею майнового та сімейного стану підозрюваного, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.12.2025 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4