Справа № 991/372/26

Провадження 1-кп/991/4/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 січня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених в режимі відеоконференції ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

захисників - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні зали суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_4 та клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, подані у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Львів, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшов вищезазначений обвинувальний акт.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2026 року головуючою суддею у справі № 991/372/26 (провадження № 1-кп/991/4/26) визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2026 року в межах кримінального провадження призначено підготовче судове засідання на 20 січня 2026 року на 10 годину 00 хвилин.

16 січня 2026 року засобами електронного зв`язку до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження на два місяці строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та свідками: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_4, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52019000000000585; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2024 року до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн. 00 коп. та покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

В подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду продовжувався строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, останній раз ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2025 року на строк два місяці, тобто до 26 січня 2026 року.

Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на обвинувачену ОСОБА_4 процесуальних обов`язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останньої від суду, здійснення нею незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тяжкістю інкримінованих ОСОБА_4 особливо тяжких корупційних злочинів, у разі засудження за які може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Загроза бути підданим такому покарання сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватися від суду. Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих злочинів, ОСОБА_4 може планувати втечу за кордон або на тимчасово окуповану територію України, або переховуватися на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зважаючи на наявність в ОСОБА_4 паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 22 грудня 2016 року та її стать, на неї не поширюються обмеження права виїзду за кордон під час воєнного стану, а наявність достатніх матеріальних статків забезпечує останній можливість тривалий час переховуватися як за кордоном, так і на території України. Крім того, сторона обвинувачення просить врахувати те, що ОСОБА_4 тривалий час перебуває у керівному складі ГУ ДГК в Сумській області, а тому має напрацьовані ділові зв`язки, у тому числі серед працівників правоохоронних органів, які вона може використати для переховування від суду. Наведені вище обставини, на думку сторони обвинувачення, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченої ОСОБА_4 . Заявлений ризик станом дотепер не змінився, оскільки обставини, які обумовлюють його існування, не перестали існувати. Саме тому є необхідним і виправданим продовження строку дії раніше покладених на ОСОБА_4 обов`язків здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що остання у період вчинення інкримінованих їй злочинів і наразі перебуває у керівному складі ГУ ДГК в Сумській області, а також має усталені зв`язки з керівною ланкою центрального апарату Держгеокадастру. З огляду на викладене, ОСОБА_4 має можливість незаконно впливати на працівників ГУ ДГК а Сумській області, у тому числі з метою викривлення чи зміни ними показань про обставини вчинення інкримінованих їй злочинів, чи взагалі з метою відмови у наданні ними показань. Наявна службова залежність та підпорядкованість працівників ГУ ДГК в Сумській області від ОСОБА_4, робить такий ризик реальним та обґрунтованим. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», оскільки має їхні персональні дані та засоби для зв`язку. З огляду на викладене, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Саме тому продовження судом строку дії обов`язку, покладеного на обвинувачену ОСОБА_4, утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними (наразі обвинуваченими) у даному кримінальному провадженні, зі свідками, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_4, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, є необхідним і виправданим.

З огляду на заявлені ризики, які не зменшилися та продовжують існувати, сторона обвинувачення вбачає необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, ще на два місяці. У разі, якщо суд не продовжить строк дії цих обов`язків, це унеможливить досягнення мети застосування запобіжного заходу та не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Крім того, 19 січня 2026 року засобами електронного зв`язку до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, у якому із уточненням, висловленим у судовому засіданні, останній прохає змінити запобіжний захід у вигляді застави з 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн. 00 коп. на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000585; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. У разі, якщо суд не прийде до висновку про можливість зміни виду запобіжного заходу на менш суворий, просив застосувати запобіжний захід у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн. 00 коп. та повернути ОСОБА_4, а також заставодавцю - АО «Кролевецький та Партнери», код ЄДРПОУ 40334549, кошти, внесені як застава за підозрювану ОСОБА_4 згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2024 року у справі № 991/3677/24.

В обґрунтування необхідності зміни запобіжного заходу як підстави для перегляду застосованої до ОСОБА_4 застави зазначається сукупність таких обставин: добросовісна процесуальна поведінка обвинуваченої протягом усього періоду досудового розслідування, а також часткове припинення існування та істотне зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з перебігом досудового розслідування.

Так, на момент застосування запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні його розміру слідчий суддя виходив із наявності, окрім обґрунтованої підозри, ризиків, зокрема: ризику переховування від органів досудового розслідування та суду; ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 991/12304/24 та від 19 грудня 2024 року у справі № 991/14068/24 підтверджено припинення існування частини ризиків, якими обґрунтовувалось застосування запобіжного заходу у вигляді застави та визначення розміру застави. Крім того, обставини проведення досудового розслідування свідчать про бездоганну поведінку ОСОБА_4 протягом усього часу розслідування. Бездоганна поведінка, на думку сторони захисту, свідчить про зменшення як ризику переховування, так і ризику ймовірного впливу на свідків та інших підозрюваних. Враховуючи вищевикладені обставини щодо належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 протягом усього часу досудового розслідування та протягом більше 20 місяців дії запобіжного заходу, приймаючи до уваги наявність міцних соціальних зв`язків ОСОБА_4 за місцем проживання, її майновий та сімейний стан, відсутність фактів затягування як процесу досудового розслідування, так і будь-яких випадків затягування чи зриву судових засідань, зокрема по розгляду клопотань про продовження дії обов`язків, про продовження строків досудового розслідування тощо, захист стверджує, що зі спливом часу існування кримінального провадження встановлений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2024 року ризик знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, нівельовано та він припинив існувати. Водночас ризик переховування ОСОБА_4 значно зменшився у порівнянні з часом ухвалення відповідного процесуального рішення - остання жодним чином не ухилялася від явки для участі у процесуальних та слідчих діях, участі у судових засіданнях тощо, через неможливість безпосередньої присутності у місті Києві, систематично здійснює ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за посередництва захисників; своєю поведінкою під час процесуальних дій систематично демонструвала намір доводити свою невинуватість та добиватися власного виправдання, використовуючи гарантовані законом засоби правового захисту. Зменшення ризику переховування, на переконання захисту, свідчить про можливість зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу на особисте зобов`язання. У разі, якщо суд не прийде до висновку про можливість зміни виду запобіжного заходу на менш суворий, захист вбачає наявність підстав для зміни запобіжного заходу шляхом зменшення застави.

Позиції учасників кримінального провадження

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала власне клопотання та зазначила, що на даний час продовжують існувати два ризики, а саме: ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. З огляду на необхідність забезпечення ефективності кримінального провадження та недопущення реалізації зазначених ризиків, прокурор вказала на доцільність продовження строку дії покладених обов`язків ще на два місяці. Прокурор вказала, що саме застава у визначеному судом розмірі у сукупності із обов`язками, про продовження яких вона має намір клопотати впродовж судового розгляду, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останніх, адже кількість обвинувачених у провадженні є великою, і їх процесуальна поведінка має бути бездоганною, щоб уникнути зловживань та затягувань.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання, у якому ініціював зміну запобіжного заходу із застави з покладенням відповідних обов`язків на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з підстав, викладених у клопотанні. В клопотанні прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 просив відмовити.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8 підтримав клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та просив його задовольнити в повному обсязі, з приводу задоволення клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії обов`язків - заперечував.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позицію своїх захисників та надала пояснення щодо обставин, які підлягають врахуванню під час обрання запобіжного заходу. Зокрема, вона зазначила, що працює у ГУ ДГК в Сумській області на посаді заступника начальника управління - начальника управління державної політики у сфері земельних відносин. Під час перебування на посаді начальника головного управління тричі відсторонювалася від виконання службових обов`язків. Наразі їй 56 повних років, інвалідності вона не має, однак страждає на хронічні захворювання. Проживає та зареєстрована за адресою, яка вкзана в обвинувальному акті, розлучена, має повнолітніх дітей. На її утриманні перебуває мати, догляд за якою на даний час здійснює брат обвинуваченої. Її середньомісячний дохід становить приблизно 28-30 тисяч гривень, має заощадження. Раніше не судима, повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень не отримувала, доступу до зброї не має.

Суд, вирішуючи подані сторонами клопотання, встановив такі факти та обставини.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2024 року (справа № 991/3676/24, провадження 1-кс/991/3713/24) до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн. 00 коп. та покладено на неї обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, строком на 2 місяці (т. 2 а.с. 107-116).

Застава у вказаному розмірі внесена відповідно до двох квитанцій (т. 3 а.с. 198-198-зворот), з яких сума в розмірі 2 958 000 грн., 00 коп. внесена АО "Кролевецький та Партнери".

В подальшому ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2024 року, 05 вересня 2024 року, 30 жовтня 2024 року (т. 3 а.с. 199-202), 19 грудня 2024 року (т. 3 а.с. 202 зворот - 206), 17 лютого 2024 року, 14 квітня 2025 року, 11 червня 2025 року, 06 серпня 2025 року, 01 жовтня 2025 року продовжувався строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 .

В ухвалі від 19 грудня 2024 року (т. 3 а.с. 202 зворот - 206), слідчий суддя прийшов до висновку про зменшення ризику переховування та про відсутність ризику знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді від 26 листопада 2025 року у справі № 991/12161/25 (т. 2 а.с. 117-121) строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, продовжено до 26 січня 2026 року включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до детектива НАБУ, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та свідками: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_5, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також судом досліджено відомості щодо особи ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 122-130), які наявні у матеріалах провадження, та які повідомлені суду в ході опитування.

Щодо обгрунтованості підозри.

Прокурор у клопотанні послалась на фактичні обставини інкримінованих, зокрема і ОСОБА_4, кримінальних правопорушень та послалась на матеріали, які обгрунтовують підозру останньої за версією обвинувачення. Захист не спростовував вказаного, доводячи зменшення ризиків у такому ступені, який дає підстави для зміни запобіжного заходу.

Разом з тим, проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування (т. 1 а.с. 4-250), клопотання про продовження строку дії обов`язків, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарту «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для оцінки питання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (підготовче провадження), на якій вирішуються питання підготовки до судового розгляду, в ході якого сторона обвинувачення у змагальному судовому процесі зобов`язана буде довести, зокрема, вину осіб, у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Оцінка судом доводів прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_4 .

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховуватися від суду та ризик незаконного впливу на обвинувачених/свідків у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування обвинуваченої від суду.

На підтвердження існування ризику переховування обвинуваченої ОСОБА_4 від суду прокурор зазначив, що такий ризик зумовлений тяжкістю інкримінованих їй злочинів та невідворотністю покарання у виді позбавлення волі у разі визнання її винуватою. Крім того, прокурор вказав на реальну можливість ухилення обвинуваченої від суду шляхом виїзду за межі України, перебування на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території або переховування на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначене, на думку сторони обвинувачення, підтверджується наявністю у ОСОБА_4 паспорта для виїзду за кордон, достатніх матеріальних ресурсів та сформованих ділових зв`язків, у тому числі серед працівників правоохоронних органів, які можуть бути використані нею для переховування від суду.

Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 3 ст.15, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченої ОСОБА_4 бути засудженою на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного їй майна.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченої існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Також варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, в силу своєї статі, обвинувачена ОСОБА_4 не позбавлена можливості виїжджати закордон в умовах воєнного стану, з огляду на те, що вона володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1 від 22 грудня 2016 року.

Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення обвинуваченої ОСОБА_4 у спосіб виїзду за межі України, а охоплює також імовірність її переховування на території держави, з огляду на її достатній матеріальний стан. У зв`язку з цим сам по собі факт передання нею на зберігання документа, що дає право на виїзд за кордон, не усуває зазначеного ризику. Водночас у разі не продовження дії покладених на неї мінімальних процесуальних обов`язків отримання у розпорядження ОСОБА_4 паспорта створить реальну можливість залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Також суд погоджується із прокурором, що з огляду на те, що обвинувачена тривалий час обіймає керівні посади у склді ГУ ДГК у Сумській області, вона має широке коло знайомств, які може використати з метою переховування.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченої, співставлення можливих негативних для обвинуваченої наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим. На даний час захисту відкрито матеріали досудового розслідування, які сторона обвинувачення має намір використовувати як докази, а відтак обвинувачені мають можливість оцінити вагомість вказаних доказів та надати перевагу незаконним діям з метою уникнення відповідальності, зокрема і переховуванню від суду.

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, у сукупності з усіма іншими обставинами, що враховуються при обранні запобіжного заходу, підтверджує існування ризику переховування останньої від суду на високому рівні.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків/інших обвинувачених суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків чи інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, обвинувачена ОСОБА_4 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_6 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Крім того, Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 тривалий час перебуває у керівному складі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, а тому має сталі професійні та службові зв`язки з керівництвом центрального апарату Держгеокадастру України. Зазначене свідчить про наявність у неї реальних важелів впливу на працівників відповідного територіального органу.

Суд виходить з того, що службова залежність та підпорядкованість працівників ГУ Держгеокадастру в Сумській області від ОСОБА_4, з огляду на її керівний статус, створює об`єктивні передумови для можливого незаконного впливу на таких осіб. Зокрема, не виключається можливість схиляння їх до надання неправдивих показань, зміни або викривлення вже наданих показань, а також узгодження позицій щодо обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_4 злочинів.

При цьому суд зазначає, що для встановлення ризику незаконного впливу на свідків не вимагається доведення факту такого впливу, а достатнім є обґрунтоване припущення про його реальну можливість, яке у даному випадку підтверджується службовим становищем обвинуваченої, характером її повноважень та тривалістю перебування на керівних посадах.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 володіє персональними даними власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також має засоби зв`язку з ними. Це, у сукупності з її посадовим статусом та обізнаністю у сфері земельних відносин, створює реальну можливість незаконного впливу на зазначених осіб з метою зміни їхньої процесуальної поведінки або показань.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків та інших учасників кримінального провадження є не абстрактним, а реальним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, у редакції, яка відповідає стадії кримінального провадження, а також виходячи із змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та зі свідками: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, а також особами, які вказані у обвинувальному акті щодо ОСОБА_4, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000585; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

При цьому суд переконався, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 зазначений чисельний, але вичерпний перелік осіб, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Також до суду надійшло клопотання про допит як свідків осіб, земельні ділянки яких арештовані у межах кримінального провадження, які зазначені в обвинувальному акті (т. 4 а.с. 35-36). Також частина вказаних осіб має намір та бажання активно брати участь у судовому провадженні, реалізуючи вказане право через відповідного представника, яким до суду уже надано чисельні клопотання у їх інтересах.

З огляду на вказане суд погоджується із прокурором про наявність потенційної можливості допиту в якості свідків обвинувачення чи захисту осіб, щодо яких нею заявлено встановлення обмеження на спілкування. Перелік таких осіб є вичерпним та обмежується їх даними, зазначеними в обвинувальному акті, а тому вказаний у клопотанні обов`язок стосується визначеного кола осіб та є застосовним у розумінні п. 4) ч. 5 ст. 194 КПК України. Покладення вказаного обов`язку зможе запобігти впливу на вказаних осіб, з метою схиляння останніх до надання неправдивих показань, у разі їх виклику для допиту в якості свідків тощо.

Оцінюючи співмірність обов`язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками: переховування від суду та впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, суд дійшов висновку, що покладення на обвинувачену ОСОБА_4 наведених вище обов`язків становитиме мінімальне втручання у її права, а тому є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти вказаним ризикам у цьому кримінальному провадженні.

Оцінка судом доводів захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу.

Відповідно до ч.1,5 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Розмір застави визначається, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Суд зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 1, 4 ст. 201 КПК України).

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, положення статті 201 КПК України вказують тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються його доводи. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

У той же час варто наголосити, що запобіжним заходом, застосованим до обвинуваченої ОСОБА_4, визначена застава, яка перевищує межі, визначені п.3) ч.5 ст. 182 КПК України, яка є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат. А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Разом з тим, обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави, може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу, в т.ч. в сторону його пом`якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалах суду не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Сторона захисту наполягала на зміні запобіжного заходу у вигляді застави на більш м`який запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання, або заставу у меншому розмірі, посилаючись на добросовісну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 протягом усього періоду досудового розслідування, а також на часткове припинення існування та істотне зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з перебігом досудового розслідування.

Однак, оцінюючи наведені доводи сторони захисту у сукупності з матеріалами кримінального провадження, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки на даний час ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати.

Неодноразове посилання сторони захисту на сумлінне виконання обвинуваченою ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов`язків, на переконання Суду, не є тією беззаперечною обставиною, яка може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу. Їх виконання є обов`язковим для особи, стосовно якої вони застосовані, а у разі невиконання таких обов`язків положеннями КПК України передбачено можливість звернення застави в дохід держави або зміну запобіжного заходу на більш суворий.

На переконання Суду, застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави є таким, що відповідає вимогам розумності, пропорційності та є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки останньої під час судового розгляду. Водночас, з урахуванням тривалості досудового розслідування, характеру процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 та принципу співмірності запобіжного заходу, суд вважає за можливе зменшити розмір застави з огляду на наступне.

Так, на момент застосування запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні його розміру слідчий суддя виходив із наявності, окрім обґрунтованої підозри, ризиків, зокрема: ризику переховування від органів досудового розслідування та суду; ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні (ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2024 року у справі № 991/3676/24, провадження 1-кс/991/3713/24).

Водночас, під час розгляду клопотання про продовження дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 слідчим суддею зазначено, що ризик того, що підозрювана має можливість знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження відсутній, враховуючи ту обставину, що досудове розслідування, протягом якого орган досудового розслідування мав можливість зібрати докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, наразі завершено, 29 листопада 2024 року стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, отже необхідні речі та документи, що мають доказове значення для кримінального провадження, отримані органом досудового розслідування та перебувають у його володінні (ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 грудня 2024 року у справі № 991/14068/24, провадження 1-кс/991/14161/24).

У підсумку, аналіз ухвал слідчих суддів в даному у кримінальному провадженні свідчить про те, що один із ризиків, який слугував підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становила 3 028 000 грн.00 коп., припинив своє існування. Таке припинення зумовлено динамікою кримінального провадження на стадії досудового розслідування.

При цьому, розмір застави протягом розгляду клопотань про продовження обов`язків не змінювався, а залишався таким самим, як і при первісному визначенні.

З огляду на те, що у разі призначення справи до судового розгляду учасників даного кримінального провадження очікує тривалий і ресурсомісткий судовий процес, з огляду на значну кількість учасників кримінального провадження, від кожного з них вимагається сумлінне та відповідальне виконання покладених процесуальних обов`язків. Неявка хоча б одного з учасників у судове засідання може зумовити відкладення розгляду всієї справи, що, у свою чергу, призводить до нераціонального використання часу та процесуальних ресурсів суду, сторін і інших учасників кримінального провадження.

Враховуючи викладене, застосування запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі, який буде викликати острах втрати грошових активів, є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 та гарантування її участі у судовому розгляді. Водночас, враховуючи зменшення одного із трьох ризиків, які обґрунтовували застосування застави та визначення її первісного розміру, ще на стадії досудового розслідування, суд доходить висновку, що подальше збереження застави у первісному розмірі є необґрунтованим і непропорційним.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зменшити розмір застави з 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 3 028 000 грн. 00 коп. до 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 329 600 грн. 00 коп.(з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", у сумі 3328 грн.) Визначена у такому розмірі застава, з урахуванням рівня доходів обвинуваченої ОСОБА_4 залишається значною та такою, що створює реальний стимул для дотримання нею всіх процесуальних обов`язків, забезпечує її явку в судові засідання та гарантує належне виконання вимог кримінального процесуального законодавства без покладення на неї надмірного фінансового тягаря.

Суд прийшов до переконання, що продовжує мати місце виключний випадок, коли застава у зазначених у п.3) ч.5 ст. 182 КПК Українимежах не здатна забезпечити виконання особою, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, та замаху на вчинення особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, а тому застава саме у визначеному судом розмірі у сукупності із додатковими обов`язками, продовженими судом, є законним, співмірним, адекватним та обґрунтованим заходом, який відповідає зміненому характеру ризиків, враховує процесуальну поведінку обвинуваченої та забезпечує належний баланс між необхідністю запобігання ризикам і дотриманням її прав та законних інтересів, та зможе забезпечити належну її поведінку в ході судового провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 201, 331, 372, 376 КПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_4, та клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, поданих у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - задовольнити частково.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2024 року у справі № 991/3676/24 (провадження № 1-кс/991/3713/24) у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 грн. 00 коп. змінити на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 329 600 грн. 00 коп.

Частину застави у розмірі 698 400 грн. внесену за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, повернути заставодавцю Адвокатському об`єднанню "Кролевецький та Партнери", код ЄДРПОУ 40334549.

Продовжити на два місяці, тобто до 20 березня 2026 року включно, строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_4, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та зі свідками: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, а також особами, які вказані у обвинувальному акті щодо ОСОБА_4, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000585;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинувачену ОСОБА_4, що в разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 .

Надати обвинуваченій ОСОБА_4 копію ухвали негайно після її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуюча суддя ОСОБА_1