Справа № 991/12153/25

Провадження 1-кп/991/155/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

власника майна ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту майна

у кримінальному провадженні № 12024240000001325 від 05 вересня 2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Красилові Хмельницької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

установив:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024240000001325 від 05 вересня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4

26 грудня 2025 року власником майна ОСОБА_6 подано до суду клопотання про скасування арешту майна, накладеного на автомобіль Volkswagen Touareg, vin- kod: НОМЕР_1, в частинні надання дозволу на користування цим майном.

Клопотання обґрунтовано тим, що на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024240000001325 від 05 вересня 2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 жовтня 2025 року накладено арешт на належний ОСОБА_6 автомобіль Volkswagen Touareg, зі забороною права відчуження, розпорядження та користування ним.

ОСОБА_6 стверджує, що вона є власницею цього автомобіля, який, як і ряд інших, були придбані нею для тимчасового користування та подальшого перепродажу з вигодою для себе за рахунок різниці в ціні між ринковими цінами на автомобілі в Німеччині та в Україні. Зазначає, що автомобіль Volkswagen Touareg був придбаний за кошти її матері, які остання заробила за кордоном, та у подальшому подарувала їй.

Також у клопотанні ОСОБА_6 посилалась на те, що вона не є підозрюваною у кримінальному провадженні, а з автомобілем проведені всі необхідні слідчі (розшукові) дії. У свою чергу ОСОБА_6 має на утримані неповнолітню дитину, яка хворіє та потребує регулярних візитів до лікарів у місті Хмельницький. Оскільки у зв`язку з діагнозом дитини її проїзд у громадському транспорті, тим більше на далекі відстані і у зимовий період, є ускладненим. Зазначила, що автомобіль не зареєстрований у сервісному центрі через шоковий стан ОСОБА_6 у зв`язку з цим кримінальним провадженням.

Вважає, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна автомобіля з позбавленням права володіння та користування ним відпала потреба.

У судовому засіданні ОСОБА_6 клопотання підтримала, просила задовольнити.

Сторона захисту ОСОБА_4 просила задовольнити клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні клопотання. Пояснив, що метою накладення арешту було забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Станом на дату розгляду клопотання у кримінальному провадженні вже дослідженні письмові докази сторони обвинувачення, заплановано допит свідків. Тобто, судовий розгляд у кримінальному провадженні завершується. Окрім цього, як встановлено на стадії досудового розслідування і чого не заперечує власник майна, автомобіль не зареєстрований у сервісному центрі, а отже наявні ризики щодо можливої втрати цього майна.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання належить відмовити з таких підстав.

За ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає можливій конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням, зокрема, власника майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).

Отже, підставою для скасування арешту, у порядку ст. 174 КПК України, є відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування. Водночас, доведення цих обставин, враховуючи вимог ст. 22 КПК України, покладається на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту майна.

Так, за матеріалами справи встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024240000001325 від 05 вересня 2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 991/10680/25 накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на майно, зокрема на легковий автомобіль Volkswagen Touareg, VIN?код НОМЕР_1 (т. 5 а.с. 160-171).

Правовою підставою для накладення арешту на майно стало те, що ОСОБА_4 підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна. Тому, у разі доведення винуватості ОСОБА_4, у вчиненні інкримінованого йому злочину, до нього судом може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Так, слідчим суддею було встановлено, що з 28 жовтня 2000 року ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з ОСОБА_7, якій, як вважав доведеним слідчий суддя, належав автомобіль Volkswagen Touareg, VIN?код НОМЕР_1, право власності на який не було зареєстроване в органах внутрішніх справ взагалі. Тому слідчим суддею накладено арешт на цей автомобіль на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у кримінальному провадженні та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним.

Згідно із ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадами кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України (ч. 1 ст. 22 КПК України); диспозитивність, якою закріплено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених КПК України (ч. 1 ст. 26 КПК України).

ОСОБА_6, обґрунтовуючи необхідність скасування арешту майна, посилалась на те, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, та автомобіль необхідний їй для транспортування сина, який хворіє.

У той же час суд не погоджується з такими доводами власника майна, оскільки застосовані на стадії досудового розслдіування заходи забезпечення кримінального провадження діють і протягом судового розгляду.

Як вже встановлено вище, метою накладення арешту на майно було забезпечення можливості застосування до ОСОБА_4 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Наразі розгляд кримінального провадження судом не завершено.

Згідно зі змістом обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, тобто правова кваліфікація злочину не змінилась, а отже залишається актуальним можливість застосування до майна обвинуваченого, у тому числі належному йому на праві спільної сумісної власності, додаткового покарання у виді конфіскації.

Окрім цього суд враховує, що завданням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Так, судом встановлено, що 20 листопада 2025 року на виконання ухвали слідчого судді від 15 жовтня 2025 року у справі № 991/10680/25 детективом Національного бюро вилучено автомобіль Volkswagen Touareg, VIN?код НОМЕР_1, та передано ТОВ «Укрспецпарк» на відповідальне зберігання (т. 5 а.с. 87-92).

У судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердила, що право власності на автомобіль Volkswagen Touareg, VIN?код НОМЕР_1, станом на дату розгляду клопотання у органах внутрішніх справ досі не зареєстровано.

Тобто, скасування арешту на автомобіль навіть в частині заборони користування ним, позбавить засотосований захід забезпечення кримінального провадження його дієвості, оскільки не зможе запобігти ризикам кримінального провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосований захід забезпечення, а саме арешт майна забезпечує інтереси судового розгляду та відповідає завданням кримінального провадження, тому у задоволенні клопотання належить відмовити.

Керуючись ст. 2, 7, 132, 170, 174, 350, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1