Справа № 991/372/26

Провадження 1-кп/991/4/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 січня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених в режимі відеоконференції ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисників - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні зали суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року на

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львів, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшов вищезазначений обвинувальний акт.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2026 року головуючим суддею справи № 991/372/26 (провадження № 1-кп/991/4/26) визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2026 року призначено підготовче судове засідання на 20 січня 2026 року на 10 годину 00 хвилин.

16 січня 2026 року засобами електронного зв`язку до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження на два місяці строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а саме: прибувати до прокурора у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_4, у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року зі свідками: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, іншими обвинуваченими: ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_4, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52019000000000585; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 травня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 6700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 20 287 600 грн. 09 травня 2024 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави в розмірі 20 287 600 грн. та покладено обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. В подальшому ухвалами слідчих суддів продовжувались строки дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, останній раз ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2025 року строк дії обов`язків продовжено на два місяці, тобто до 26 січня 2026 року включно.

Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних обов`язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду, здійснення ним незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у пособництві у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Загроза бути підданим такому покарання сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих злочинів, ОСОБА_4 може планувати втечу за кордон, тимчасово окуповану територію України, або переховуватися на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зважаючи на наявність у ОСОБА_4 паспортів громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 09 лютого 2023 року, НОМЕР_2 від 29 вересня 2016 року та значних матеріальних статків, останній має можливість тривалий час переховуватися як за кордоном, так і на території України. У період воєнного стану по даний час ОСОБА_4 19 разів покидав межі України. Крім того, сторона обвинувачення просить врахувати те, що ОСОБА_4 обіймав посаду заступника Міністра аграрної політики та продовольства України, а також його обізнаність у галузі права, напрацьовані ним ділові зв`язки, у тому числі серед працівників правоохоронних органів, які обвинувачений може використати для переховування від суду. Наведені вище обставини, на думку сторони обвинувачення, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду. Саме тому є необхідним і виправданим продовження строку дії раніше покладених на ОСОБА_4 обов`язків здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що частина службових осіб ГУ ДГК в Сумській області, яким відомі обставини кримінального провадження, не знали про існування плану вчинення злочину, направленого на заволодіння землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Як і у період вчинення злочину, так і наразі, діяльність Держгеокадастру спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра агарної політики та продовольства, який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. З огляду на викладене, зв`язки, напрацьовані ОСОБА_4 на посаді заступника Міністра аграрної політики та продовольства України, можуть бути ним використані з метою незаконного впливу на вертикаль органів Держгеокадастру та його службових осіб, у тому числі з метою впливу на показання свідків працівників ГУ ДГК в Сумській області щодо обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_4 злочинів. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», оскільки має їхні персональні дані та засоби зв`язку, а також може впливати на власників земельних ділянок використовуючи їхню залежність від договірних відносин з ТОВ «АФ Довіра 2008» по оренді землі. З огляду на викладене, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Саме тому продовження судом строку дії обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_4, утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними (наразі обвинуваченими) у даному кримінальному провадженні, зі свідками, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_4, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, є необхідним і виправданим.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином прокурор обґрунтовує тим, що в ході досудового розслідування за результатами розгляду клопотань сторони обвинувачення, слідчим суддею ВАКС 04 жовтня 2023 року постановлено ухвали про дозвіл на проведення обшуку ряду житлових та офісних приміщень (судові справи № 991/8699/23, № 991/8700/23, № 991/8697/23, № 991/8698/23, № 991/8696/23), які пов`язані безпосередньо з ОСОБА_12 та його довіреними особами, у томи числі ОСОБА_4 . В подальшому стороною обвинувачення отримано відомості про витік інформації, що стосується вищевказаних обшуків, які заплановано провести у жовтні 2023 року. Окрім цього, відповідно до інформації детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585, невстановленими особами з використанням логіну та паролю судді Шевченківського районного суду м. Києва із застосуванням повного доступу здійснено контекстний пошук: 52019000000000585, а також перегляд 100 судових рішень постановлених у цьому кримінальному провадженні. За рахунок цього, невстановлені особи одержали доступ до інформації, що становить таємницю досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_4 будували плани по встановленню контролю над Національною академією аграрних наук України шляхом призначення підконтрольної особи президентом НААН. Для цього ОСОБА_12 та ОСОБА_4 планували використати наявний вплив, зокрема, у судовій гілці влади та мережі НААН, яка є одним з найбільших землекористувачів земель сільськогосподарського призначення державної власності в Україні. Встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_4 здійснювали систематичний вплив на низку судів з метою забезпечення прийняття ними потірбних співучасникам рішень не на користь державних підприємств, у справах між ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» з однієї сторони та ГУ ДГК в Сумській області з іншої сторони. Вказаний вплив, на думку сторони обвинувачення, не обмежувався лише предметом даного кримінального провадження, а стосувався також і іншої землі державної власності, що перебувала у постійному користуванні. Наведене свідчить про наявність високого ризику перешкоджання кримінальному провадженню шляхом тиску на судову гілку влади. Крім цього, за час перебування ОСОБА_4 на посаді, у нього склалися тісні зв`язки з представниками низки органів державної влади, представників силового блоку, експертних установ, які обвинувачений може використовувати для перешкоджання кримінальному провадженню з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З огляду на заявлені ризики, які не зменшилися та продовжують існувати, сторона обвинувачення вбачає необхідність у продовженні дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 ще на два місяці. У разі, якщо суд не продовжить строк дії цих обов`язків, це унеможливить досягнення мети застосування запобіжного заходу та не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Позиції учасників кримінального провадження

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала власне клопотання та зазначила, що на даний час продовжують існувати заявлені ризики, а саме: ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, ризик незаконного впливу на обвинувачених, свідків у цьому кримінальному провадженні, а також ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, їх ступінь не зменшився, а тому з огляду на необхідність забезпечення ефективності кримінального провадження та недопущення реалізації зазначених ризиків, прокурор вказала на доцільність продовження строку дії покладених обов`язків ще на два місяці. Прокурор вказала, що саме застава у визначеному судом розмірі у сукупності із обов`язками, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 . Додатково та на запитання пояснила, що ОСОБА_4 був пособником у вчиненні інкримінованих злочинів, працював у офісі, щодо якого було прийнято рішення про проведення обшуків. До часу реалізації відповідних ухвал було здійснено моніторинг реєстру судових рішень за ідентифікатором номера кримінального провадження. З доданих протоколів НСРД вбачається, що працівники даного офісу утримувались від його відвідування до закінчення строку дії ухвали. Вказане пов`язує із обвинуваченим ОСОБА_4, та іншими обвинуваченими. У ході даного провадження обов`язки неодноразово продовжувались різними слідчими суддями, внаслідок чого зміст обов`язків видозмінився, було втрачено обов`язок не спілкуватись із обвинуваченим ОСОБА_21 і таке подібне.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що клопотання прокурора є необґрунтованим, а долучені до нього матеріали не підтверджують викладених у ньому обставин. Окремі твердження прокурора не відповідають дійсним обставинам справи, як і сама підозра та подальше обвинувачення щодо ОСОБА_4 . На думку сторони захисту, орган досудового розслідування неправильно тлумачить норми закону та ігнорує наявні в матеріалах справи документи, зокрема чинне судове рішення, яким встановлено відсутність у ДП «Надія» та ДП «Іскра», потерпілих у цьому кримінальному провадженні, права постійного користування земельними ділянками. Крім того, станом на сьогодні істотно змінилися обставини, у зв`язку з чим заявлені прокурором ризики фактично перестали існувати. Щодо ризику переховування від суду, захист наголосив, що на момент повідомлення про підозру ОСОБА_4 перебував за кордоном у службовому відрядженні як заступник міністра агрополітики. Попри обізнаність про підготовку підозри, він добровільно та вчасно повернувся в Україну, з`явився до НАБУ та отримав підозру у встановленому законом порядку. За таких обставин, твердження прокурора про ризик переховування є безпідставними, оскільки ОСОБА_4 мав реальну можливість не повертатися, однак свідомо цього не зробив, що свідчить про його добросовісну процесуальну поведінку. Посилання прокурора на неодноразове перетинання державного кордону також є маніпулятивними, оскільки всі поїздки мали службовий характер і здійснювалися в межах виконання посадових обов`язків, а не з приватною метою. Твердження про наявність у ОСОБА_4 значних матеріальних статків не підтверджуються жодними доказами: наявні в матеріалах справи відомості про доходи та майно цього не засвідчують. Станом на сьогодні ОСОБА_4 не обіймає жодної державної посади, є приватною особою та не має повноважень чи можливостей, які могли б свідчити про ризик переховування або впливу на учасників кримінального провадження. Щодо ризику незаконного впливу на свідків чи інших осіб, то сторона захисту звернула увагу, що Міністерство агрополітики реорганізовано, структура органів влади змінилася, а коло власників земельних ділянок, на яких нібито може впливати обвинувачений, у клопотанні прокурора не визначене, що суперечить вимогам КПК України. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином також не доведений, оскільки відсутні будь-які докази причинно-наслідкового зв`язку між ОСОБА_4 та переустановленням телефонів чи іншими діями, на які посилається прокурор. У матеріалах клопотання відсутні показання свідків, які б підтверджували, що такі дії здійснювалися за вказівкою ОСОБА_4 . Крім того, прокурор посилається на обставини, які не відповідають дійсності, зокрема щодо підпорядкування окремих державних підприємств НААН, тоді як відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 697 від 11 серпня 2023 року ДП «Надія» та ДП «Іскра» передані до сфери управління Фонду державного майна України. Посилання прокурора на нібито систематичний вплив ОСОБА_4 та ОСОБА_12 на суди фактично є твердженням про вчинення окремого кримінального правопорушення, однак жодних доказів такого впливу або навіть відомостей про реєстрацію відповідного кримінального провадження матеріали справи не містять. З огляду на викладене, сторона захисту вважає, що прокурор не довів наявність жодного з передбачених КПК України ризиків, не підтвердив їх належними та допустимими доказами і не обґрунтував, що такі ризики продовжують існувати, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав свого захисника та підкреслив, що на момент повідомлення про підозру прокурор перебувала біля його помешкання в місті Києві та телефонувала йому, коли він знаходився за кордоном у Польщі. Під час телефонної розмови прокурор повідомила про намір вручити підозру, на що він пояснив, що перебуває у службовому відрядженні, вибачився та уточнив, коли і куди йому необхідно з`явитися для її отримання. Після завершення відрядження він добровільно з`явився до НАБУ, де прокурор у присутності детектива, з фіксацією на відео, вручила йому повідомлення про підозру. У зв`язку з цим обвинувачений вважає, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, є необґрунтованими та належним чином спростовані захисником. Він наголосив, що ризики відсутні, застава є значною, а вимоги прокурора щодо додаткових обмежень є безпідставними та такими, що необґрунтовано обмежують його права. Відповідаючи на запитання суду, повідомив, що йому 36 років, здоровий, є військовозобов`язаним, проте заброньований у зв`язку з роботою на підприємстві, яке належить до об`єктів критичної інфраструктури (юрисконсульт у Приватному сільськогосподарському підприємстві ім. Ватутіна). Має постійне місце проживання, яке є відмінним від місця реєстрації, перебуває у цивільному шлюбі, має неповнолітнього сина. Має обох батьків, один з яких є особою з інвалідністю ІІ групи, інший - ІІІ групи, які проживають за тією ж адресою, вони можуть самі себе обслуговувати, однак обвинувачений надає їм допомогу. Його середньомісячний дохід становить близько 20 000 гривень, інших джерел доходу не має, має заощадження. Заставу за нього повністю внесло одне з сільськогосподарських підприємств. Раніше не судимий, підозр у вчиненні інших кримінальних правопорушень не має. Доступу до зброї не має. Паспорт для виїзду за кордон здав на виконання відповідних обов`язків.

Суд, вирішуючи подані сторонами клопотання, встановив такі факти та обставини.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09 травня 2024 року (справа № 991/3710/24, провадження 1-кс/991/3747/24) до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. ОСОБА_4 визначено розмір застави у розмірі 6700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 20 287 600 грн. 00 коп. У разі внесення застави на ОСОБА_4 покладено обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України (том 3, а.с. 19-30).

Того ж дня ОСОБА_4 звільнено з під варти, у зв`язку із внесенням застави у розмірі 20 287 600 грн. 00 коп.

В подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 28 червня 2024 року, 23 серпня 2024 року, 21 жовтня 2024 року, 19 грудня 2024 року, 17 лютого 2025 року, 14 квітня 2025 року, 11 червня 2025 року, 06 серпня 2025 року, 01 жовтня 2025 року продовжувалися строки дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 991/12162/25 (том 3 а.с. 38-46) строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 продовжено до 26 січня 2026 року включно, а саме: прибувати до слідчого (детектива) чи прокурора у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року зі свідками: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, іншими підозрюваними: ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_4, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52019000000000585; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Також судом досліджено відомості щодо особи ОСОБА_4 (том 3, а.с. 66-91), які наявні у матеріалах провадження, та які повідомлені суду в ході опитування.

Щодо обгрунтованості підозри.

Прокурор у клопотанні послалась на фактичні обставини інкримінованих, зокрема і ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та послалась на матеріали, які обгрунтовують підозру останнього за версією обвинувачення. Захист, спростовуючи вказані доводи, послався на наявність у матеріалах справи копій рішень, згідно яких ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» намагалось в судовому порядку отримати право постійного користування земельними ділянками, які є об`єктами злочинів. Такі рішення про відмову в задоволенні позовів свідчать про хибність позиції обвинувачення та спростовують зміст обвинувального акту.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування (том 1 а.с. 4-250), клопотання про продовження строку дії обов`язків, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарту «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для оцінки питання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (підготовче провадження), на якій вирішуються питання підготовки до судового розгляду, в ході якого сторона обвинувачення у змагальному судовому процесі зобов`язана буде довести, зокрема, вину осіб, у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Оцінка судом доводів прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховуватися від суду, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування обвинуваченого від суду.

На підтвердження існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду прокурор зазначив, що такий ризик зумовлений тяжкістю інкримінованих йому злочинів та невідворотністю покарання у виді позбавлення волі у разі визнання його винуватим. Крім того, прокурор вказав на реальну можливість ухилення обвинуваченого від суду шляхом виїзду за межі України, перебування на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території або переховування на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначене, на думку сторони обвинувачення, підтверджується наявністю у ОСОБА_4 паспортами для виїзду за кордон, достатніх матеріальних ресурсів, знаннями у галузі права та сформованих ділових зв`язків, у тому числі серед працівників правоохоронних органів, які можуть бути ним використані для переховування від суду.

Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 3 ст.15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого ОСОБА_4 бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Також варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону, з огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 паспортів громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1 дійсного до 09 лютого 2023 року та НОМЕР_2 від 29 вересня 2016 року. Також, як повідомив обвинувачений, він є заброньованим працівником - юриконсультом сільськогосподарського підприємства, яке є об`єктом критичної інфраструктури.

Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 у спосіб виїзду за межі України, а охоплює також імовірність його переховування на території держави, з огляду на достатній його матеріальний стан. У зв`язку з цим, сам по собі факт передання ним на зберігання документа, що дає право на виїзд за кордон, не усуває зазначеного ризику. Водночас у разі не продовження дії покладених на нього мінімальних процесуальних обов`язків, отримання у розпорядження ОСОБА_4 паспорта створить реальну можливість залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, визначення можливих негативних для обвинуваченого наслідків у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, робить цей ризик достатньо високим. На даний час захисту відкрито матеріали досудового розслідування, які сторона обвинувачення має намір використовувати як докази, а відтак обвинувачені мають можливість оцінити вагомість вказаних доказів та надати перевагу незаконним діям з метою уникнення відповідальності, зокрема і переховуванню від суду.

Зазначені обставини, на думку Суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, у сукупності з усіма іншими обставинами, що враховуються при обранні запобіжного заходу, підтверджує існування ризику переховування останнього від суду на високому рівні.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків/інших обвинувачених суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків чи інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, обвинувачений ОСОБА_4 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Також суд звертає увагу, що пред`явлене обвинувачення стосується вчинення інкримінованих злочинів у змові. Відтак в ході судового розгляду прокурор має довести, а захист має право спростовувати наявність такої кваліфікуючої ознаки. Доведення/ спростування змови осіб, як правило, грунтується на оцінці поведінки осіб в ретроспективі, а відтак для суду матиме значення як ті чи інші особи пояснюватимуть суду свої дії та вчинки з метою оцінки сукупності усіх доказів у справі. Відтак ризик впливу на інших обвинувачених теж оцінюється судом як високий.

Отже, вказане в сукупності дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_4 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Поза увагою суду не залишилось те, що обвинувачений ОСОБА_4 має сталі зв`язки із аграрним сектором, у якому він працює на даний час, за рахунок чого має статус заброньованого від несення військової служби чи то перебуває під заставою, внаслідок внесення застави агропромисловим підприємством. Відтак суд погоджується, із прокурором, з приводу можливих зв`язків обвинуваченого ОСОБА_4, набутих ним у період перебування на посаді Міністра аграрної політики та продовольства України, які можуть бути ним використані з метою незаконного впливу на вертикаль органів Держгеокадастру та його службових осіб, у тому числі з метою впливу на показання свідків працівників ГУ ДГК в Сумській області щодо обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_4 злочинів.

При цьому суд зазначає, що для встановлення ризику незаконного впливу на свідків не вимагається доведення факту такого впливу, а достатнім є обґрунтоване припущення про його реальну можливість, яке у даному випадку підтверджується проаналізованою вище сукупністю обставин.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 внаслідок ознайомлення з матеріалами кримінального провадження володіє персональними даними власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також має засоби зв`язку з ними, вказане створює реальну можливість незаконного впливу на зазначених осіб з метою зміни їхньої процесуальної поведінки або показань.

При цьому суд переконався, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 зазначений чисельний, але вичерпний перелік осіб, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Також до суду надійшло клопотання про допит як свідків осіб, земельні ділянки яких арештовані у межах кримінального провадження, які зазначені в обвинувальному акті (т. 4 а.с. 35-36). Також частина вказаних осіб має намір та бажання активно брати участь у судовому провадженні, реалізуючи вказане право через відповідного представника, яким до суду уже надано чисельні клопотання у їх інтересах.

З огляду на вказане, суд погоджується із прокурором про наявність потенційної можливості допиту в якості свідків обвинувачення чи захисту осіб, щодо яких нею заявлено встановлення обмеження на спілкування. Перелік таких осіб є вичерпним та обмежується їх даними, зазначеними в обвинувальному акті, а тому вказаний у клопотанні обов`язок стосується визначеного кола осіб та є застосовним у розумінні п. 4) ч.5 ст. 194 КПК України. Покладення вказаного обов`язку зможе запобігти впливу на вказаних осіб, з метою схиляння останніх до надання неправдивих показань, у разі їх виклику для допиту в якості свідків тощо.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків та інших учасників кримінального провадження є не абстрактним, а є реальним та обґрунтованим.

Ризик перешкоджати кримінальному проваженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України)

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалами слідчого судді ВАКС від 04 жовтня 2023 року було надано дозвіл на проведення обшуків у низці житлових та офісних приміщень, які за версією обвинувачення безпосередньо пов`язані із ОСОБА_12 та його довіреними особами, зокрема ОСОБА_4, із визначенням строку дії таких ухвал до 04 листопада 2023 року. Разом із тим у ході досудового розслідування стороною обвинувачення отримано відомості, які об`єктивно свідчать про можливий витік інформації щодо запланованих слідчих дій.

З інформації, доданої до клопотання (т. 3 а.с.48-58), вбачається, що після винесення ухвали від 04.10.2023 про проведення обшуку у приміщенні, де здійснювали діяльність ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_4 та інші особи, встановлено витік інформації, що стосується такого обшуку; мало місце призупинення діяльності офісу однієї з осіб, пов`язаних із ОСОБА_4, до закінчення строку дії ухвали про обшук, зміну паролів в систему, також на заміну мобільних терміналів і переінсталяцію месенджерів іншими особами, щодо яких також було надано дозвіл на проведення обшуків; 23.12.2021 невстановлені особи, використовуючи облікові дані судді Шевченківського районного суду м. Києва, здійснили несанкціонований доступ до матеріалів іншого кримінального провадження, у тому числі шляхом контекстного пошуку за номером провадження, та перегляду значної кількості судових рішень; за фактами такого витоку інформації існує кримінальне провадження № 52023000000000620 від 18.12.2023.

Такі дії з високим ступенем ймовірності свідчать про обізнаність відповідних осіб із намірами органу досудового розслідування.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість тверджень сторони обвинувачення щодо наявності, зокрема у ОСОБА_4 відповідних зв`язків, у тому числі в правоохоронних органах. За таких обставин існують достатні підстави вважати, що, зокрема, ОСОБА_4 може використати зазначені зв`язки з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності переконливо свідчать про те, що перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином мало місце на стадії досудового розслідування. Наразі, захист у своїй промові зосередився на спростуванні та іншій оцінці вказаних доводів обвинувачення, не наводячи суду аргументів того, які обставини змінились з часу встановлення вказаного ризику і до даного часу, чи існує ймовірність і надалі будь-яким чином перешкоджати провадженню в суді тощо. Відтак суд приходить до переконання, що встановлений ризик хоч і зменшився, але продовжує існувати на мінімальному рівні.

Також суд звертає увагу, що прокурор, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, у прохальній частині свого клопотання, зокрема, просив зобов`язати ОСОБА_4 утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та особами, вказаними у повідомленні про підозру, а також з приводу обставин, викладених в повідомленні про підозру. Таке формулювання обґрунтував тим, що відповідні обов`язки неодноразово продовжувалися слідчим суддею на стадії досудового розслідування і на час останнього продовження вони існують саме у подібному формулюванні.

Однак, на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, обвинувальний акт надійшов до суду, а особи набули процесуального статусу обвинувачених. У зв`язку з цим, у розпорядженні Суду наразі відсутнє повідомлення про підозру як процесуальний документ, що визначав обсяг обвинувачення на стадії досудового провадження. За таких обставин, з урахуванням зміни стадії кримінального провадження та процесуального статусу осіб, доречним та юридично вірним суд вважає формулювання відповідних обов`язків із врахуванням змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, що зумовило зміну статусу осіб, зазначених в ньому тощо. При цьому, таке уточнення формулювання покладених обов`язків не є встановленням нових обов`язків, не розширює їх змісту та жодним чином не погіршує процесуального становища обвинувачених, а має на меті виключно приведення їх викладу у відповідність до стадії судового розгляду та чинного процесуального статусу учасників кримінального провадження.

З огляду на викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, у редакції, яка відповідає стадії кримінального провадження, а також виходячи із змісту обвинувального акту, з усуненням зайвих повторів, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року зі іншими обвинуваченими: ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, свідками: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Оцінюючи співмірність обов`язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками: переховування від суду, впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінального провадження іншим чином, Суд дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 наведених вище обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти вказаним ризикам у цьому кримінальному провадженні.

Оцінка Судом доводів сторони захисту

Суд бере до уваги доводи сторони захисту про те, що на момент повідомлення про підозру ОСОБА_4 перебував за кордоном у службовому відрядженні, після чого він повернувся в Україну та добровільно з`явився до Національного бюро України. Водночас, Суд зазначає, що наведені обставини самі по собі не можуть розцінюватися як безумовне підтвердження відсутності ризику переховування від суду. Так, добровільне повернення обвинуваченого ОСОБА_4 в Україну після повідомлення про підозру відбулося у період, коли кримінальне провадження перебувало на початковій стадії, а процесуальні перспективи справи, обсяг доказової бази та реальність призначення суворого покарання, у разі визнання його винуватим, об`єктивно не були для ОСОБА_4 очевидними.

Крім того, Суд враховує, що на момент перебування обвинуваченого ОСОБА_4 за кордоном він продовжував обіймати посаду заступника Міністра з агарної політики та продовольства України, що зумовлювало підвищену публічність справи, суспільний резонанс та наявність репутаційних чинників, які могли впливати на прийняття ним рішення про повернення в Україну, зокрема, з метою демонстрації співпраці з органами досудового розслідування. Разом з тим, подальший розвиток кримінального провадження, пред`явлення обвинувачення, дослідження доказів у суді та усвідомлення реальної загрози призначення покарання у виді позбавлення волі об`єктивно змінюють мотивацію особи та посилюють ризик ухилення від правосуддя, незалежно від попередньої процесуальної поведінки. Отже, добровільне повернення обвинуваченого ОСОБА_4 та його звернення до НАБУ не спростовують встановлені судом обставини, які в сукупності свідчать про наявність реального ризику переховування від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_4 на теперішній час не обіймає жодної державної посади та є приватною особою, не спростовують наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Факт припинення перебування на посаді в органі дежравної влади не нівелює ані рівень професійної обізнаності обвинуваченого ОСОБА_4, ані раніше сформовані ділові та неформальні зв`язки, які зберігають свій вплив незалежно від формального статусу особи. Крім того, реорганізація Міністерства агрополітики, у якому раніше працював обвинувачений ОСОБА_4, шляхом об`єднання з Міністерством економіки та зміна його структури не свідчать про втрату обвинуваченим можливостей використовувати набути ним знання, досвід та контакти для уникнення судового контролю. Відтак, доводи сторони захисту не спростовують наявність ризиків, про які вказує прокурор.

Доводи сторони захисту щодо відсутності у ДП «ДГ Іскра» та ДП «АФ Надія» права постійного користування земельними ділянками відповідного до чинного судового рішення ґрунтується на оцінці обставин, які безпосередньо стосуються предмета обвинувачення та підлягають перевірці під час судового розгляду по суті.

Водночас, доводи сторони захисту про передачу ДП «ДГ АФ Надія» та ДП «ДГ Іскра» до сфери управління Фонду державного майна України відповідно до розпорядження КМУ № 697 від 11 серпня 2023 року є обґрунтованими з точки зору зміни органу управління. Однак, зазначена обставина не усуває ризиків, на які посилаються сторона обвинувачення. Зміна органу управління державними підприємствами не свідчить про припинення або втрату обвинуваченим раніше напрацьованих професійних зв`язків, які формуються в межах тривалої професійної діяльності.

Аргументи сторони захисту щодо доводів прокурора, викладених в клопотанні про систематичний вплив на низку судів з метою забезпечення прийняття ними потрібних співучасникам рішень приймаються до уваги, так як з пояснень прокурора без дослідження будь-яких доказів з даного приводу, встановити про що йде мова неможливо.

Відтак суд прийшов до переконання про часткове задоволення клопотання прокурора із використанням формулювання, яке відповідатиме стадії кримінального провадження, усуне повтори тощо.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 201, 331, 372, 376 КПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - задовольнити частково.

Продовжити на два місяці, тобто до 22 березня 2026 року включно, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з приводу обставин викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року зі іншими обвинуваченими: ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, свідками: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 .

Надати обвинуваченому ОСОБА_4 копію ухвали негайно після її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуюча суддя ОСОБА_1