Справа № 991/372/26

Провадження 1-кп/991/4/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 січня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених в режимі відеоконференції ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисників - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні зали суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року на

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшов вищезазначений обвинувальний акт.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2026 року головуючим суддею справи № 991/372/26 (провадження № 1-кп/991/4/26) визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2026 року призначено підготовче судове засідання на 20 січня 2026 року на 10 годину 00 хвилин.

16 січня 2026 року засобами електронного зв`язку до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та свідками: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_24, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_24 у кримінальному провадженні № 52019000000000585; крім випадків проведення слідчих/процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні у спосіб передбачений кримінальним процесуальним кодексом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн. Із застосуванням запобіжного заходу на підозрюваного ОСОБА_5 покладено процесуальні обов`язки, передбачених ст. 194 КПК України.

В подальшому строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду. Останній раз ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2025 року термін дії обов`язків продовжено до 26 січня 2026 року, включно.

Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальних обов`язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду, здійснення ним незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у пособництві у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Загроза бути підданим такому покаранню сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих злочинів, ОСОБА_5 може планувати втечу за кордон або на тимчасово окуповану територію України, або переховуватися на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зважаючи на наявність у ОСОБА_5 паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 14 липня 2017 року та достатніх матеріальних статків, останній має можливість тривалий час переховуватися як закордоном, так і на території України. Наведені вище обставини, на думку сторони обвинувачення, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_5 . Заявлений ризик станом дотепер не змінився, оскільки обставини, які обумовлюють його існування, не перестали існувати. Саме тому є необхідним і виправданим продовження строку дії раніше покладених на ОСОБА_5 обов`язків здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що останній у період вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень і на даний час є довіреною особою ОСОБА_10 . Посада Міністра аграрної політики та продовольства України, яку обіймає ОСОБА_10, сама по собі, а також набуті ним зв`язки, дають йому можливість незаконно впливати на всю вертикаль органів Дергеокадастру та його службових осіб, у тому числі з метою впливу на показання як свідків працівників ГУ ДГК в Сумській області щодо обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_5 злочинів. Також ОСОБА_10 може здійснювати такий вплив як особисто, так і через довірену особу - ОСОБА_5 . Крім того, ОСОБА_5 може незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», оскільки має їхні персональні дані та засоби для зв`язку. Також, ОСОБА_5 брав безпосередню участь у забезпеченні фінансування діяльності ПП «Ромни-Проект» по розробленню проєктів землеустрою, а тому він має можливість впливати на працівників землевпорядної організації з метою викривлення чи зміни ними показань. З огляду на викладене, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Саме тому продовження судом строку дії обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_5, утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними (наразі обвинуваченими) у даному кримінальному провадженні, зі свідками, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_5, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, є необхідним і виправданим.

З огляду на заявлені ризики, які не зменшилися та продовжують існувати, сторона обвинувачення вбачає необхідність у продовженні дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 ще на два місяці. У разі, якщо суд не продовжить строк дії цих обов`язків, це унеможливить досягнення мети застосування запобіжного заходу та не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Позиції учасників кримінального провадження

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала власне клопотання та зазначила, що на даний час продовжують існувати заявлені ризики, а саме: ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та ризик незаконного впливу на обвинувачених, свідків у цьому кримінальному провадженні, їх ступінь не зменшився, а тому з огляду на необхідність забезпечення ефективності кримінального провадження та недопущення реалізації зазначених ризиків, прокурор вказала на доцільність продовження строку дії покладених обов`язків ще на два місяці. Додатково та на запитання пояснила, що ОСОБА_5 за версією обвинувачення був пособником у вчиненні інкримінованих злочинів, виконував вказівки організаторів. У ході досудового розслідування обов`язки неодноразово продовжувались різними слідчими суддями, внаслідок чого зміст обов`язків видозмінився, було втрачено обов`язок не спілкуватись із обвинуваченим ОСОБА_25 і таке подібне.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що клопотання прокурора є незаконним, необґрунтованим і немотивованим, а відтак таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, неможливо продовжити строк дії обов`язків, які фактично ніколи не покладалися на обвинуваченого ОСОБА_5, оскільки продовження неіснуючих обов`язків є юридично неможливим. Водночас сторона обвинувачення не просить про продовження обов`язків, які раніше застосовувалися до підозрюваного, щодо обвинуваченого. В порушення вимог ч. 1 ст. 184, ч. 7 ст. 194 та ч. 3 ст. 199 КПК України посилання на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, мають формальний характер і не підтверджені жодними матеріалами. Прокурором не доведено ані наявність відповідних ризиків, ані неможливість їх усунення шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а також не обґрунтовано необхідність покладення конкретних обов`язків. Щодо ризику переховування від суду, сторона захисту наголосила, що відповідно до практики ЄСПЛ він не може ґрунтуватися виключно на тяжкості можливого покарання. ОСОБА_5 має постійне місце проживання, раніше не судимий, не намагався ухилятися від слідства чи суду, має на утриманні трьох малолітніх дітей та матір. Наявність закордонного паспорта не свідчить про намір залишити територію України, а є лише свідченням того, що останній, як будь-який громадянин України, скористався своїм правом на отримання такого документу. Також відсутні будь-які докази незаконного впливу на свідків чи інших учасників провадження. За майже 1 рік і 8 місяців сторона обвинувачення не надала жодного підтвердження таких тверджень. Водночас вимога прокурора продовжити строк дії обов`язку щодо «утримання від спілкування» з іншими підозрюваними та особами, зазначеними у повідомленні про підозру, є необґрунтованою та такою, що обмежує права сторони захисту, порушуючи загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 7 КПК України, зокрема принципи рівності сторін та забезпечення права на захист. Зазначене обмеження, з урахуванням відсутності будь-якого обґрунтування ризиків, є непропорційним, оскільки передбачає заборону спілкування з невизначеним колом осіб без зазначення їхніх анкетних даних чи будь-якої ідентифікації, а також без визначення меж такого обмеження. Це, у свою чергу, створює необґрунтовані переваги для сторони обвинувачення та суттєво обмежує процесуальні права обвинуваченого, у тому числі його право на збирання доказів. Таким чином, на переконання сторони захисту, матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей, які б свідчили про наявність або можливість незаконного впливу з боку ОСОБА_5 чи про ризик його переховування від суду. З урахуванням викладеного, сторона захисту просить суд відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 . Вказані заперечення долучені до матеріалів справи у письмовому вигляді (т. 4 а.с. 145-148)

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні повністю підтримав позицію свого захисника. На запитання повідомив, що йому 38 років, є військовозобов`язаним, не заброньований, однак має відстрочку від призову. Має трьох малолітніх дітей віком 1 рік 4 місяці, 5 та 6 років, здоровий. Перебуває в офіційному шлюбі. У нього є матір, яка проживає окремо, є пенсіонеркою, інвалідності не має, однак обвинувачений надає їй матеріальну допомогу. Працює у ТОВ «Ака Полісся» на посаді начальника земельного відділу, щомісячний дохід становить близько 20 000 грн, додатково отримує приблизно 10 000 грн. доходу від оренди земельного паю, інших джерел доходу не має. Дружина не працює у зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною. Застава за нього внесена підприємством, у якому він працював. Зареєстрований та фактично проживає за адресою, яка вказана в обвинувальному акті, не судимий, про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень не повідомлявся. Доступу до зброї не має, паспорт громадянина України ним здано.

Суд, вирішуючи подані сторонами клопотання, встановив такі факти та обставини.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14 травня 2024 року (справа № 991/3675/24, провадження 1-кс/991/3712/24) до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн. з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України (том 3, а.с. 149-160)

В подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2024 року, 05 вересня 2024 року, 31 жовтня 2024 року, 19 грудня 2024 року, 14 квітня 2025 року, 11 червня 2025 року, 06 серпня 2025 року та 01 жовтня 2025 року продовжувалися строки дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 991/12157/25 (1-кс/991/12248/25) строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 продовжено до 26 січня 2026 року включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до детектива НАБУ, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та свідками: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_24, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_24 у кримінальному провадженні № 52019000000000585; крім випадків проведення слідчих/процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні у спосіб передбачений кримінальним процесуальним кодексом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (том 3 а.с. 161-164).

Також судом досліджено відомості щодо особи ОСОБА_5 (том 3, а.с. 165-178), які наявні у матеріалах провадження, та які повідомлені суду в ході опитування.

Щодо обгрунтованості підозри.

Прокурор у клопотанні послалась на фактичні обставини інкримінованих, зокрема і ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та послалась на матеріали, які обґрунтовують підозру останнього за версією обвинувачення. Захист не спростовував вказаного, доводячи зменшення ризиків у такому ступені, який дає підстави для відмови в задоволенні клопотання.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування (том 1 а.с. 4-250), клопотання про продовження строку дії обов`язків, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарту «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для оцінки питання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (підготовче провадження), на якій вирішуються питання підготовки до судового розгляду, в ході якого сторона обвинувачення у змагальному судовому процесі зобов`язана буде довести, зокрема, вину осіб, у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Оцінка судом доводів прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховуватися від суду, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування обвинуваченого від суду.

На підтвердження існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду прокурор зазначив, що такий ризик зумовлений тяжкістю інкримінованих йому злочинів та невідворотністю покарання у виді позбавлення волі у разі визнання його винуватим. Крім того, прокурор вказав на реальну можливість ухилення обвинуваченого від суду шляхом виїзду за межі України, перебування на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території або переховування на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначене, на думку сторони обвинувачення, підтверджується наявністю у ОСОБА_5 паспорту для виїзду за кордон та достатніх матеріальних ресурсів, за рахунок яких, останній має можливість тривалий час переховуватися як за кордоном так і на території України.

Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 3 ст.15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого ОСОБА_5 бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Також варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, з огляду на наявність відстрочки від військової служби, з огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 паспорту громадянина України для виїзду за кодон: НОМЕР_1 від 14 липня 2017 року, а також незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону.

Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 у спосіб виїзду за межі України, а охоплює також ймовірність його переховування на території держави, з огляду на достатній його матеріальний стан. Як вбачається, у обвинуваченого ОСОБА_5 міцні соціальні зв`язки, які, тим не менш, не нівелюють втановлений ризик. Відтак сам по собі факт передання ним на зберігання документа, що дає право на виїзд за кордон, не усуває зазначеного ризику. Водночас у разі не продовження дії покладених на нього мінімальних процесуальних обов`язків, отримання у розпорядження ОСОБА_5 паспорта створить реальну можливість залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, робить цей ризик достатньо високим. На даний час захисту відкрито матеріали досудового розслідування, які сторона обвинувачення має намір використовувати як докази, а відтак обвинувачені мають можливість оцінити вагомість вказаних доказів та надати перевагу незаконним діям з метою уникнення відповідальності, зокрема і переховуванню від суду.

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5, наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, у сукупності з усіма іншими обставинами, що враховуються при обранні запобіжного заходу, підтверджує існування ризику переховування останнього від суду на високому рівні.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків/інших обвинувачених суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків чи інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, обвинувачений ОСОБА_5 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Також суд звертає увагу, що пред`явлене обвинувачення стосується вчинення інкримінованих злочинів у змові. Відтак в ході судового розгляду прокурор має довести, а захист має право спростовувати наявність такої кваліфікуючої ознаки. Доведення/ спростування змови осіб, як правило, грунтується на оцінці поведінки осіб в ретроспективі, а відтак для суду матиме значення як ті чи інші особи пояснюватимуть суду свої дії та вчинки з метою оцінки сукупності усіх доказів у справі. Відтак ризик впливу на інших обвинувачених теж оцінюється судом як високий.

Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_5 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Крім того, стороною обвинувачення заявлено, що ОСОБА_5 у період вчинення інкримінованих йому злочинів і на даний час є довіреною особою ОСОБА_10, у змові із яким інкримінується вчинення злочинів, вказаних в обвинувальному акті.

Тож Суд погоджується із прокурором, що перебування на посадах в органах влади, набуті зв`язки, дають можливість обвинуваченим незаконно впливати на вертикаль органів Держгеокадастру та його службових осіб, у тому числі з метою впливу на показання як свідків працівників ГУ ДГК в Сумській області щодо обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_5 злочинів.

При цьому суд зазначає, що для встановлення ризику незаконного впливу на свідків не вимагається доведення факту такого впливу, а достатнім є обґрунтоване припущення про його реальну можливість, яке у даному випадку підтверджується проаналізованою вище сукупністю обставин.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 володіє персональними даними власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також має засоби зв`язку з ними, вказане створює реальну можливість незаконного впливу на зазначених осіб з метою зміни їхньої процесуальної поведінки або показань.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків та інших учасників кримінального провадження є не абстрактним, а реальним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні строку дії обов`язків, раніше покладених на підозрюваного ОСОБА_5 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, і після надходження обвинувального акту до суду.

Разом з тим, як вірно зазначено захистом в судовому засіданні, прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 у прохальній частині свого клопотання зокрема, просив зобов`язати останнього утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та особами, вказаними у повідомленні про підозру, а також з приводу обставин, викладених в повідомленні про підозру. Таке формулювання сторона обвинувачення обґрунтувала тим, що відповідні обов`язки у подібному формулюванні неодноразово продовжувалися слідчим суддею на стадії досудового розслідування. Разом з тим, на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, обвинувальний акт надійшов до суду, а особи набули процесуального статусу обвинувачених. У зв`язку з цим, у розпорядженні Суду наразі відсутнє повідомлення про підозру як процесуальний документ, що визначав обсяг обвинувачення на досудовій стадії. За таких обставин, з урахуванням зміни стадії кримінального провадження та процесуального статусу осіб, доречним та юридично коректним є формулювання відповідних обов`язків із посиланням на осіб, зазначених в обвинувальному акті, а також на обставини, викладені в обвинувальному акті. При цьому, таке уточнення формулювання покладених обов`язків не є встановленям нових обовязків, не розширює їх змісту та жодним чином не погіршує процесуального становища обвинувачених, а має на меті виключно приведення їх викладу у відповідність до стадії судового розгляду та чинного процесуального статусу учасників кримінального провадження.

З огляду на викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні строку дії обов`язків у редакції, яка відповідає стадії кримінального провадження, а також виходячи із змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року зі іншими обвинуваченими: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та свідками: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

При цьому Суд переконався, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 зазначений чисельний, але вичерпний перелік осіб, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Також до суду надійшло клопотання про допит як свідків осіб, земельні ділянки яких арештовані у межах кримінального провадження, які зазначені в обвинувальному акті (т. 4 а.с. 35-36). Також частина вказаних осіб має намір та бажання активно брати участь у судовому провадженні, реалізуючи вказане право через відповідного представника, яким до суду уже надано чисельні клопотання у їх інтересах.

З огляду на вказане, Суд погоджується із прокурором про наявність потенційної можливості допиту в якості свідків обвинувачення чи захисту осіб, щодо яких нею заявлено встановлення обмеження на спілкування. Перелік таких осіб є вичерпним та обмежується їх даними, зазначеними в обвинувальному акті, а тому вказаний у клопотанні обов`язок стосується визначеного кола осіб та є застосовним у розумінні п. 4) ч. 5 ст. 194 КПК України. Покладення вказаного обов`язку зможе запобігти впливу на вказаних осіб, з метою схиляння останніх до надання неправдивих показань, у разі їх виклику для допиту в якості свідків тощо.

Оцінюючи співмірність обов`язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками: переховування від суду та впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, Суд дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 наведених вище обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти вказаним ризикам у цьому кримінальному провадженні.

Оцінка доводів сторони захисту.

Твердження захисту щодо неможливості продовження строку дії обов`язків через невірне формулювання, суд вважає формальним. Оскільки на ОСОБА_5 було покладено обов`язки як на підозрюваного, то набуття ним процесуального статусу обвинуваченого не виключає можливості продовження раніше покладених обов`язків.

Зменшення кількості ризиків під час досудового розслідування, як на це посилається захист, не виключає продовження тих обов`язків, які зможуть запобігти встановленим ризикам. Суд, встановивши наявність ризиків, ретельно обгрунтував доцільність продовження тих обов`язків, які зможуть запобігти встановленим ризикам. При цьому суд не вирішував питань, які на його розгляд не виносились учасниками.

Наявність у ОСОБА_5 закордонного паспорта хоча й є реалізацією його конституційного права, як про це заявляє сторона захисту, однак у сукупності з іншими обставинами свідчить про реальну можливість та потенційний намір останнього залишити територію України. Закордонний паспорт є необхідним та ключовим документом для перетину державного кордону, а тому його наявність об`єктивно полегшує реалізацію такого наміру.

Оцінка наявності відповідних ризиків здійснюється судом не лише на підставі прямих доказів уже вчинених дій, а з урахуванням сукупності даних, які свідчать про реальну можливість їх виникнення, а відтак твердження захисту про відсутність відомостей щодо ризику незаконного впливу ОСОБА_5 на учасників процесу та переховування отримали свою оцінку в ході встановлення вказаних ризиків.

Зокрема, процесуальне законодавство не вимагає доведення факту незаконного впливу або переховування, а передбачає встановлення обґрунтованої ймовірності таких дій. Наявні у матеріалах провадження відомості щодо характеру та тяжкості інкримінованого правопорушення, ролі ОСОБА_5 у його вчиненні, а також стадії судового розгляду об`єктивно створюють ризик як незаконного впливу на учасників кримінального провадження, так і ухилення від суду.

Крім того, можливість переховування від суду зумовлюється не лише фактом уже вчинених спроб, а й наявністю об`єктивних передумов для такого ухилення, зокрема реальними можливостями залишити місце проживання або змінити свою поведінку з метою уникнення правосуддя. Аналогічно, ризик незаконного впливу випливає з потенційної здатності особи контактувати з іншими учасниками процесу та впливати на їхню процесуальну поведінку.

Отже, висновок сторони захисту про повну відсутність ризиків є необґрунтованим та таким, що не враховує вимоги кримінального процесуального законодавства щодо оцінки ймовірності відповідних ризиків, а також фактичні обставини кримінального провадження.

Крім того, обставини, на які посилається сторона захисту, зокрема належна процесуальна поведінка, наявність у ОСОБА_5 постійного місця проживання, відсутність судимостей, факт неухилення від органів досудового розслідування та суду, а також перебування на його утриманні трьох малолітніх дітей і матері, самі по собі не спростовують існування ризиків, визначених кримінальним процесуальним законодавством, і не можуть безумовно свідчити про відсутність правових підстав як для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави так і продовження строку дії, покладених на нього обов`язків.

Посилання захисту на те, що обмеження обвинуваченого ОСОБА_5 у спілкуванні із певним колом осіб, є обмеженням його в праві збирати докази суду не зрозуміле. Прокурор чітко вказав про те, що існують особи, які зазначені в обвинувальному акті, які можуть бути викликані для допиту в якості свідків, та на яких може бути здійснено вплив обвинуваченими. Суд, з посиланням на матеріали справи погодився із такою позицією прокурора та з огляду на зміст положення п. 4) ч. 5 ст. 194 КПК України визнав відповідний обов`язок застосовним. Якщо захист стверджує про те, що така заборона не надасть можливість викликати вказаних осіб до суду для допиту, то вказане не узгоджується із положеннями КПК України. Якщо захист тлумачить вказаний обов`язок по іншому, то суд вважає таку позицію надто узагальненою, щоб з нею погодитись чи її спростовувати. Щодо меж такого спілкування, то безумовно вони є чіткими та зрозумілими щодо кола всіх осіб, яких стосується вказана заборона - з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000585, крім випадків проведення процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, сукупність наведених захистом обставин не спростовує наявних ризиків та не гарантує належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 без продовження на даний час відповідних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 201, 331, 372, 376 КПК України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - задовольнити частково.

Продовжити на два місяці, тобто до 22 березня 2026 року включно, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

-утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та зі свідками: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, а також особами, які вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52019000000000585, крім випадків проведення процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_5, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 .

Надати обвинуваченому ОСОБА_5 копію ухвали негайно після її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуюча суддя ОСОБА_1