Справа № 991/4493/23

Провадження 1-кп/991/64/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 січня 2026 року Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченого за ч. 4 ст. 368 КК України ОСОБА_5 ухвалою від 09 травня 2024 року в кримінальному провадженні № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року.

Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

секретаря судового засідання ОСОБА_9 .

У процесі розгляду суд встановив:

1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) перебуває об`єднане кримінальне провадження № 52023000000000043 від 27 січня 2023 року та № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 .

2.26 січня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Мотиви клопотання зводились до такого. Вироком ВАКС від 31 жовтня 2025 року в справі № 761/40713/17 ОСОБА_5 визнано винуватим за ч. 2 ст. 364 КК України та засуджено до 6 років позбавлення волі з додатковими санкціями. Цим же вироком запобіжний захід у вигляді застави змінено на безальтернативне тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

З моменту ухвалення вироку належна процесуальна поведінка ОСОБА_5 фактично забезпечується триманням під вартою, у зв`язку з чим застава втратила функцію забезпечення виконання процесуальних обов`язків, передбачених ст. 182 КПК України. На думку захисту, у цьому кримінальному провадженні відсутні актуальні ризики, які б виправдовували подальше застосування застави, а сторона обвинувачення, не ініціюючи продовження додаткових обов`язків за ч. 5 ст. 194 КПК України, фактично визнала їх неактуальність.

Подальше утримання значної суми застави, з огляду на тривалий строк її застосування, захист розцінює як непропорційне обмеження майнових прав заставодавців. У зв`язку з цим заставодавці звернулися із заявами про повернення коштів, обґрунтовуючи, що за умов тримання під вартою застава є формальним та неефективним запобіжним заходом.

Захист вважає, що застосування особистого зобов`язання є достатнім і пропорційним заходом, який забезпечить баланс між інтересами кримінального провадження та правами обвинуваченого і заставодавців.

Додатково зазначила про запланований у березні 2026 року розгляд у Комітеті міністрів Ради Європи питання щодо виконання рішення ЄСПЛ у справі «Монахов та інші проти України», зокрема в частині перегляду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 .

2.1.У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримала своє клопотання.

2.2.Обвинувачений ОСОБА_5 просив задовольнити клопотання.

2.3.Захисник ОСОБА_8 підтримав клопотання своєї колеги. Додав, що у КПК України про безстроковість запобіжного заходу у вигляді застави не йдеться.

2.4.Заперечуючи проти задоволення клопотання прокурор ОСОБА_6, зазначив, що вносячи заставу за обвинуваченого ризик тривалого її утримання має нести заставодавець. Вносячи заставу, заставодавці діяли добровільно. Застава у визначеному ухвалою від 09 травня 2024 року розмірі -є саме тим запобіжником, який може забезпечити належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків саме у цьому кримінальному провадженні. Просив урахувати, що застава є безстроковим запобіжним заходом. Дія запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні не зумовлює автоматичного нівелювання ризик у поточному провадженні.

3Заслухавши думку сторін та дослідивши подане клопотання, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

3.1.Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 331 КПК України).

3.1.Частиною першою статті 201 КПК України визначено, зокрема, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

3.2.Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

3.3.Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

3.4.На переконання колегії суддів, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому в контексті розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не переглядає рішення про його застосування, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу. Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, які унеможливлюють подання обвинуваченим чи його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

3.5.Таким чином, суд констатує, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

3.6.З огляду на зазначені положення закону колегії суддів під час вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу необхідно в межах доводів цього клопотання 1) розкрити питання існування обставин, про які не були відомо сторонам, та які не були предметом оцінки під час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу, 2) та чи виникли після постановлення такого рішення нові обставини, що свідчать про зменшення встановлених ризиків.

3.Зміст клопотання адвоката ОСОБА_4 зводиться до такого: 1) виконання покладених на ОСОБА_5 процесуальних обов`язків уже фактично забезпечене його перебуванням під вартою на підставі обвинувального вироку Вищого антикорупційного суду від 31 жовтня 2025 року в справі № 761/40713/17. За умов, коли особа ізольована від суспільства та позбавлена можливості вільного пересування, ризики переховування від суду, впливу на свідків, знищення чи спотворення доказів або будь-якого іншого перешкоджання кримінальному провадженню є гіпотетичними; 2) з огляду на тривалий строк застосування запобіжного заходу у вигляді застави та її значний розмір, подальше утримання відповідних коштів у розпорядженні держави фактично призводить до обмеження майнових прав заставодавців.

3.1.Щодо значення вироку ВАКС та запобіжного заходу в іншому провадженні. Посилання захисту на те, що застава втратила превентивну функцію, є передчасними та ґрунтуються виключно на оцінці фактичного перебування обвинуваченого під вартою в іншій справі, тоді як правові підстави для застосування застави у цьому кримінальному провадженні залишаються незмінними.

Так, наявність щодо обвинуваченого обвинувального вироку та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в іншому кримінальному провадженні не породжує автоматичних правових наслідків для зміни запобіжного заходу, обраного у цьому провадженні, та не підміняє собою процесуальну оцінку ризиків, здійснену судом при його застосуванні.

Інший підхід фактично призводив би до залежності процесуальних рішень суду в одному кримінальному провадженні від рішень, ухвалених у межах іншого, що суперечило б самостійності кримінального провадження, правової визначеності та процесуальної стабільності судових рішень. Крім цього, на переконання суду, застосування запобіжного заходу не може ґрунтуватися на обставинах, які перебувають поза межами конкретного кримінального провадження та не були предметом судової перевірки саме у ньому.

Крім цього, суд звертає увагу, що запобіжний захід, застосований у межах іншого кримінального провадження, може бути змінений або припинити свою дію у зв`язку з набранням вироком законної сили, його скасуванням чи зміною за результатами апеляційного або касаційного перегляду, а також з інших підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом. За таких умов покладання забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні виключно на запобіжний захід, застосований в іншій справі, створювало б ситуацію правової невизначеності та фактичної відсутності ефективного процесуального контролю в межах цієї судової справи у разі припинення або зміни такого заходу іншим судом.

Під час розгляду клопотання захисника обставин, які б свідчили про зменшення встановлених ризиків, суд не встановив. Сам факт не звернення сторони обвинувачення з клопотанням про продовження додаткових процесуальних обов`язків не свідчить про відсутність ризиків у розумінні ст. 177 КПК України та не може розцінюватися як визнання неактуальності запобіжного заходу.

Суд бере до уваги доводи сторони захисту про те, що перебування ОСОБА_5 під вартою в межах запобіжного заходу, застосованого в іншому кримінальному провадженні, об`єктивно зменшує інтенсивність ризиків, які були встановлені судом при застосуванні запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні.

Разом з тим, таке зменшення інтенсивності ризиків не є тотожним їх повному усуненню та не свідчить про втрату ними актуальності у розумінні ст. 177 КПК України. Ризики, покладені в основу застосування запобіжного заходу у цьому провадженні, продовжують існувати, а їх оцінка має здійснюватися з урахуванням не лише поточного фактичного стану, але й перспективи зміни або припинення дії запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні.

Суд зазначає, що тимчасове зменшення інтенсивності ризиків, зумовлене обставинами, які виникли поза межами цього кримінального провадження, саме по собі не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки у випадку припинення або зміни запобіжного заходу, застосованого в іншому кримінальному провадженні, відповідні ризики у цьому провадженні можуть знову набути актуальності за відсутності додаткових процесуальних запобіжників.

За таких умов суд дійшов висновку, що, незважаючи на зменшення інтенсивності ризиків, вони залишаються актуальними та такими, що не втратили свого процесуального значення, а тому не дають підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання.

Суд не приймає доводи сторони захисту про те, що наявність у прокурора повноважень звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу в порядку ст. 200 КПК України є достатнім процесуальним запобіжником у разі припинення або зміни запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого в іншому кримінальному провадженні.

Механізм, передбачений ст. 200 КПК України, за своєю правовою природою є реактивним та застосовується після настання відповідних змін обставин, тоді як завдання запобіжного заходу полягає у превентивному запобіганні ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, а не у реагуванні на їх можливу реалізацію.

Крім того, звернення прокурора з клопотанням у порядку ст. 200 КПК України не забезпечує безперервності процесуального контролю за поведінкою обвинуваченого, оскільки між моментом припинення або зміни запобіжного заходу в іншому кримінальному провадженні та фактичним розглядом відповідного клопотання судом у межах цієї справи може існувати проміжок часу, протягом якого обвинувачений не буде обмежений належним запобіжним заходом у цьому кримінальному провадженні.

За таких умов покладання забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого виключно на можливість подальшого звернення прокурора з клопотанням про зміну запобіжного заходу створює ризик виникнення процесуального вакууму та не відповідає превентивній меті застосування запобіжних заходів.

Відтак, сама по собі наявність у сторони обвинувачення процесуального механізму, передбаченого ст. 200 КПК України, не усуває необхідності у збереженні чинного запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні та не може розцінюватися як достатня підстава для його зміни на більш м`який.

Отже, факт перебування ОСОБА_5 під вартою на підставі вироку в іншій справі не усуває та не нівелює ризиків, які були встановлені судом у цьому кримінальному провадженні, а також не позбавляє запобіжний захід у вигляді застави його правової мети та процесуального значення.

3.2.Щодо доводів про обмеження прав заставодавців ОСОБА_5 у цьому провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).

Частиною 11 статті 182 КПК передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Отже, аналіз положень ст. 182 КПК дає підстави стверджувати, що такий запобіжний захід як застава є безстроковим і, відповідно, дія цього запобіжного заходу може припинитись лише внаслідок зміни на інший або його скасування.

Суд врахував, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, інших даних про їх особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Заставодавці у цьому кримінальному провадженні, беручи на себе відповідальність і вносячи за ОСОБА_5 заставу у відповідному розмірі, мали розуміти всю відповідальність і тривалість дії такого запобіжного заходу. Загалом, заставодавець вносить заставу за обвинуваченого на свій страх і ризик. Визначаючи при обранні запобіжного заходу альтернативний вид - заставу суд не зобов`язує конкретну особу до її сплати. Позаяк, внесення застави третьою особою є її вільним волевиявленням. На переконання суду, саме такий розмір застави буде здатний утримувати обвинуваченого ОСОБА_5 від намірів та спроб порушити покладені на нього процесуальні обов`язки.

Отже, аргументи щодо порушення майнових прав заставодавців в силу тривалості цього запобіжного заходу не можуть бути вирішальними при оцінці доцільності зміни запобіжного заходу, оскільки застава за своєю правовою природою є передбаченим законом заходом процесуального примусу, а можливі майнові обмеження є наслідком добровільного внесення застави та не виходять за межі, визначені кримінальним процесуальним законом.

3.3.Посилання на майбутній розгляд питання у Комітеті міністрів Ради Європи за Правилом 9.1 не має правового значення для вирішення цього клопотання, оскільки такий розгляд не є судовим рішенням та не створює обов`язку для національного суду змінювати запобіжний захід за відсутності відповідних процесуальних підстав.

4.Решту доводів клопотання суд не може оцінити у межах розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу та констатує, що вони зводяться до незгоди з ухвалою суду від 09 травня 2024 року, якою ОСОБА_5 визначено заставу.

5.Відтак, колегія суддів вважає, що встановлені ухвалами ризики, а саме переховування ОСОБА_5 від суду та незаконний вплив на свідків не втратили свою актуальність та продовжують існувати, а стороною захисту не надано доказів на їх спростування чи зменшення.

6.Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність нових обставин, які б давали підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 194, 201, 371, 372, 375, 376 КПК, суд постановив:

1.Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою від 09 травня 2024 року, - залишити без задоволення.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді ОСОБА_12

ОСОБА_13

ОСОБА_14