Справа № 991/7868/23

Провадження 1-кп/991/99/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 січня 2026 року Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянула у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження № 52022000000000228 щодо нього у цій частині.

Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6,

представників потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

захисників ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_16, ОСОБА_17,

секретаря судового засідання ОСОБА_18 .

У процесі розгляду суд встановив:

1.На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52022000000000228 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

1.2.Наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.

2.24 вересня 2025 року захисник ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього у цій частині.

Мотивувала клопотання таким. Згідно з викладу фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення, суттю кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, є підписання ОСОБА_5 завідомо підробленого протоколу кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» від 15 січня 2014 року (с. 173-175 обвинувального акта). В обвинувальному акті зазначено, що такі протиправні дії ОСОБА_5 вчинив «у грудні 2016 року напередодні останнього робочого дня перед визнанням Банку неплатоспроможним» (с. 175 обвинувального акта). Національний Банк України відніс ПАТ «КБ «Приватбанк» до неплатоспроможних 18 грудня 2016 року (с. 4 обвинувального акта). Тобто, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5 вчинив це кримінальне правопорушення не пізніше 18 грудня 2016 року. Станом на 18 грудня 2016 року, злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, був злочином невеликої тяжкості. На сьогодні, це кримінальне правопорушення було б проступком. Враховуючи приписи статей 12, 49, строк давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України сплив 18 грудня 2019 року, тому він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

3.У судовому засіданні 22 січня 2026 року захисник ОСОБА_4 підтримала своє клопотання, просила його задовольнити.

3.1.У судовому засіданні 22 січня 2026 року обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника. Повідомив, що суть обвинувачення йому зрозуміла. Підстава звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави йому відомі. Продовжувати судовий розгляд в межах інкримінованого кримінального правопорушення, про яке йдеться в клопотанні захисника, в загальному порядку не бажає. Наслідки закриття кримінального провадження в частині йому також зрозумілі.

3.2.Прокурор ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення клопотання. Не оспорював, що строки давності за ч. 1 ст. 366 КК України минули. Водночас, оскільки частина 1 статті 366 КК України була інкримінована ОСОБА_5 не як самостійна кваліфікація, а як спосіб вчинення іншого злочину, необхідним буде дослідження доказів на підтвердження обставин вчинення службового підроблення. Враховуючи таку необхідність, з метою забезпечення дослідження доказів, запропонував альтернативу - у випадку визнання винуватості ОСОБА_5 прийняти рішення про звільнення від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України вироком суду.

3.3.Представник потерпілого ОСОБА_8 підтримав позицію прокурора. Вважає клопотання захисника передчасним. Не зрозуміло, чи визнає ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України.

3.4.Захисник ОСОБА_17 підтримав клопотання захисника ОСОБА_4 .

4.Дослідивши клопотання захисника, суд дійшов до висновку про необхідність звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо нього у цій частині з огляду на таке.

5.Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 1 та ч. 4 ст. 286 КПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 2 та 3 статті 4 КК України, передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Положення ст. 49 КК України передбачають звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

В ухвалі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі № 493/1843/16-к зроблено такий висновок:

«Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України».

Аналогічні висновки зокрема містяться в ухвалах Верховного Суду від 16 грудня 2019 року в справі № 754/10717/17, від 30 березня 2020 у справі № 635/5683/18, постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року в справі № 463/5277/16-к, від 19 листопада 2019 року в справі № 345/2618/16-к, від 20 жовтня 2020 року у справі № 204/4728/15-к, від 11 листопада 2020 року в справі № 455/229/17.

6.Зі змісту обвинувального акта вбачається, що дії ОСОБА_5 під час досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України. Щодо обвинувачення за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, то ОСОБА_5, обвинувачується у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 366 КК України складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів - караються штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

6.1.З обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52022000000000228 від 19 серпня 2022 року вбачається, таке:

«Окрім того, ОСОБА_20 в грудні 2016 року займаючи посаду Голови правління ПАТ «КБ «Приватбанк», тобто будучи службової особою, з метою прикриття розтрати грошових коштів банку, доручив невстановленим в ході досудового розслідування особам розробити протокол кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» та внести до нього завідомо неправдиві відомості щодо дати проведення кредитного комітету банку 15.01.2014 та нібито прийняття на даному комітеті рішення про можливість застосування Розпорядження ПАТ КБ «Приватбанк» Про реалізацію нового депозиту з виплатою винагороди у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США (НБУ) Э.35.0.0.0/1-6619444 від 25.03.2013 Приватному акціонерному товариству «СК «Інгосстрах» по депозитному договору від 11.01.2014 № 238217 починаючи нарахування з 11.01.2014 та депозитному договору від 29.12.2005 № СЗ/198 починаючи нарахування з 01.08.2013.

Разом з цим, з метою реалізації спільного злочинного плану, направленого на розтрату грошових коштів банку в особливо великих розмірах, невстановлені в ході досудового розслідування особи за попередньою змовою з ОСОБА_5, маючи умисел на службове підроблення, умисно, з корисливих мотивів внесли до змісту протоколу кредитного комітету банку датованого 15.01.2014, наступні завідомо неправдиві відомості:

- Анотація: про розгляд можливості нарахування індексації по депозитам клієнта СК «Інгосстрах»;

- Протокол Кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» 49094. Україна. Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50;

- Протокол від 15.01.2014 року;

- Розгляд можливості нарахування індексації по депозитним договорам

СК «Інгосстрах»;

- Повістка дня: розгляд можливості нарахування індексації по депозитним договорам клієнта СК «Інгосстрах»;

- слухали : Розгляд можливості застосування нарахування і виплати індексованої комісії по депозитам в рамках наказу (розпорядження) «Про реалізацію нового депозиту з виплатою винагороди у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США (НБУ)» (Э.35.0.0.0/1-6619444 від 25.03.2013)

- Застосувати нарахування індексації наступним чином:

СК «Інгосстрах» договір від 29.12.2005 № СЗ/198 з 01.08.2013р.

СК «Інгосстрах» договір від 11.01.2014 № 238217 з 11.01.2014р.

- Нарахування і виплату додаткового доходу (індексації) здійснити не пізніше 16.1.2016 року з обов`язковим укладенням додаткової угоди до депозитного договору в день виплати індексації.

- Вирішили: згідно наказу (розпорядження) «Про реалізацію нового депозиту з виплатою винагороди у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США (НБУ)» (Э.35.0.0.0/1-6619444 від 25.03.2013), застосувати нарахування індексованої комісії по наступним депозитним договорам клієнта СК «Інгосстрах»

СК «Інгосстрах» договір від 29.12.2005 № СЗ/198 з 01.08.2013р.

СК «Інгосстрах» договір від 11.01.2014 № 238217 з 11.01.2014р.

- Нарахування і виплату додаткового доходу (індексації) здійснити не пізніше 16.12.2016 року з обов`язковим укладенням додаткової угоди до депозитного договору в день виплати індексації.

Насправді, ОСОБА_5 та невстановлені в ході досудового розслідування особи достовірно знали, що створення вказаного протоколу кредитного комітету призначене для прикриття злочинної діяльності співучасників та надання вигляду законності нарахування безпідставної винагороди, оскільки безпосередньо засідання кредитного комітету не проводилось, відповідне рішення на ньому не приймалось та виплата таким чином грошових коштів на ПрАТ «Інгосстрах» в дійсності суперечить указаному розпорядженню та встановленим заборонам Національного банку України.

В подальшому ОСОБА_5, перебуваючи у м. Дніпро у грудні 2016 року напередодні останнього робочого дня перед визнанням Банку неплатоспроможнім та на посаді Голови Правління Банку, будучи службовою особою та виконуючи свою роль у реалізації злочинного плану, після отримання від невстановлених в ході досудового розслідування осіб протокол кредитного комітету датований 15.01.2014, діючи умисно, зловживаючи службовим становищем незаконно підписав зазначений підроблений документ та передав невстановленим в ході досудового розслідування особам для виконання - тобто за попередньою змовою групою осіб склав і видав неправдивий офіційний документ за попередню дату.

Таким чином, ОСОБА_5, обвинувачується у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України».

6.2.Відповідно до викладу фактичних обставин та формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, вчинення цього злочину відбулось у грудні 2016 року, адже протокол кредитного комітету, датований 15 січня 2014 року, за версією сторони обвинувачення, був підписаний у грудні 2016 року.

6.3.На той час вказана норма діяла в редакції Закону від 07 квітня 2011 року № 3207-VI, за якою було передбачено покарання у виді штрафу до двохсот п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. На час вчинення інкримінованих діянь положення статті 12 КК України діяли в редакції Закону від 15 листопада 2011 року № 4025-VI. Таким чином, згідно зі ст. 12 КК України таке діяння відносилося до злочину невеликої тяжкості.

На час вчинення інкримінованих діянь положення статті 49 КК України передбачали, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

01 липня 2020 року набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII. У редакції цього закону, відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення були поділені на кримінальні проступки і злочини. У свою чергу злочини були поділені на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Отже, за змістом статті 12 КК України в редакції станом на дату розгляду питання про звільнення від кримінальної відповідальності, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, з огляду на передбачене покарання на момент вчинення діяння відноситься до кримінальних проступків.

Строк давності за вказаний проступок згідно із ч. 1 ст. 49 КК України становить 3 роки.

Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинене. Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили. Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення певної тяжкості.

Як вже зазначалось, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Аналогічні строки давності передбачалися у п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у редакції КК України на нас вчинення інкримінованого злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Суду не надано будь-яких відомостей, які би свідчили про переривання чи зупинення перебігу строків давності у розумінні ст. 49 КК України. Суд врахував, що згідно з наявної інформації, зокрема з реєстру матеріалів досудового розслідування, повідомлення про підозру ОСОБА_5 датоване 22 лютого 2021 року (п. 629, 630 розділу І реєстру матеріалів досудового розслідування) постанова від про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_5 датована 26 березня 2021 року, а міжнародного розшуку 08 квітня 2021 року (пункти 147, 148 розділу ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування відповідно). Якщо обвинуваченого було оголошено в розшук після закінчення строків давності притягнення до відповідальності, то перебіг строку вважається таким, що не зупинявся (постанова ККС ВС від 06 березня 2023 року в справі № 161/18237/18). Відтак, можна зробити висновок, що оголошення ОСОБА_5 у розшук 26 березня 2021 року відбулось після закінчення строків давності притягнення до відповідальності з ч. 1 ст. 366 КК України, що не зумовило зупинення перебігу давності.

Враховуючи 1) час вчинення інкримінованого злочину - грудень 2016 року, 2) положення ч. 1 ст. 49 КК України, про те, що строк давності за вказаний проступок становить 3 роки, 3) не зупинення перебігу давності, суд констатує, що строки давності, передбачені у ст. 49 КК України, щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України та інкримінованого ОСОБА_5, закінчилися у грудні 2019 року.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, не належить до злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства, перелік яких визначено у ч. 5 ст. 49 КК України. Тобто законодавча заборонна звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на це кримінальне провадження не поширюється.

7.У випадку вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого. Водночас така думка не має вирішального значення для змісту рішення про звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, оскільки зазначена підстава має імперативний характер та підлягає застосуванню за наявності передбачених законом умов. Імперативність цієї підстави вказує на відсутність впливу потерпілого на звільнення від кримінальної відповідальності за цією підставою.

Крім того, відповідно до усталеної позиції Верховного Суду, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення з підстав спливу строків давності (постанови Верховного Суду від 10 червня 2021 року, справа № 640/11750/17, провадження № 51-6089км20; від 25 лютого 2021 року, справа № 192/3301/16-к; провадження № 51-3094км20).

Приписи ч. 1 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК і положення ст. 49 КК є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання (постанови Верховного Суду від 30 червня 2021 року, справа № 362/2406/17, провадження № 51-6287км20; від 02лютого 2021 року, справа № 175/2118/13-к, провадження № 51-3872км20).

Отже, суд бере до уваги практику Верховного Суду щодо розгляду судами клопотань про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, яка вказує на те, що їх розгляд є обов`язком суду, який має відбутися невідкладно і за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК та відсутності обставин, визначених, зокрема у частинах 2-5 цієї статті, суд зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності і закрити кримінальне провадження щодо неї (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року, справа № 409/1465/16-к, провадження № 51-7157км18).

Те, що ч. 1 ст. 366 КК України інкримінується як спосіб вчинення іншого злочину, не змінює її юридичної природи як самостійного складу кримінального правопорушення. Строки давності застосовуються до конкретного кримінального правопорушення, а не до «способу» в процесуальному розумінні сторони обвинувачення. Ні КПК України, ні КК України не передбачають виключень зі спливу строків давності залежно від «функціонального значення» складу злочину в обвинувальній конструкції.

Подальше збереження кримінального обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України шляхом обрання варіанту звільнення від покарання замість закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності не узгоджується з наведеними вище висновками суду. Посилання сторони обвинувачення на необхідність доведення іншого складу кримінального правопорушення без опори на ст. 366 КК України не може бути підставою для неврахування імперативних вимог закону щодо наслідків спливу строків давності.

Під час вирішення питання про закриття кримінального провадження у зв`язку зі спливом строків давності суд не встановлює та не з`ясовує визнання вини особою. Єдиним обставинами, що підлягають перевірці, є факт спливу строків давності та відсутність заперечень обвинуваченого проти закриття провадження. Вимога визнання вини в такій процедурі не передбачена кримінальним процесуальним законом.

8.Закриття кримінального провадження не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч. 8 ст. 284 КПК України). Обвинуваченому ОСОБА_5 було роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України і право заперечувати проти закриття кримінального провадження в цій частині з цієї підстави. Обвинувачений не заперечував щодо звільнення його від кримінальної відповідальності ч. 1 ст. 366 КК України.

9.Отже, встановивши, що з дня вчинення інкримінованого за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України минуло більше трьох років та що строк давності не переривався й не зупинявся, суд дійшов висновку, що клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності є обґрунтованими та підлягає задоволенню, а кримінальне провадження № 52022000000000228 від 19 серпня 2022 року в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України підлягає закриттю.

Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 12, 49 КК України, 284-286, 288, 372, 375 КПК України суд постановив:

1.Клопотання захисника ОСОБА_4 задовольнити.

2.Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні № 52022000000000228 від 19 серпня 2022 року.

3.Кримінальне провадження № 52022000000000228 від 19 серпня 2022 року в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

4.Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

5.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судді ОСОБА_21

ОСОБА_22

ОСОБА_23