Справа № 991/3548/24

Провадження №11-сс/991/25/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_4,

редставника власника майна - адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2024 про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2024 задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, зареєстроване за ОСОБА_8, шляхом накладення заборони на його відчуження та розпорядження ним, а саме:

- земельна ділянка площею 1,0001 га кадастровий номер 3221485801:01:021:0026;

- земельна ділянка площею 2,4146 га кадастровий номер 3221485800:04:001:0056;

- земельна ділянка площею 2,4146 га кадастровий номер 3221485800:04:001:0055;

- автомобіль SKODA OCTAVIA, номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2012.

Приймаючи дане рішення, слідчий суддя дійшов висновку, що вищевказане майно є предметом можливої конфіскації майна, як виду покарання, за санкцією ч. 5 ст. 191 КК України.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим, невмотивованим, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, представника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді ВАКС від 29.04.2024 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ в частині арешту майна ОСОБА_8 (трьох земельних ділянок), якого належить ОСОБА_6 у зв`язку зі спільною сумісною власністю подружжя.

Зазначає, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє обґрунтування підстав для розгляду слідчим суддею клопотання детектива про арешт майна без повідомлення третьої особи щодо майна якої вирішувалось питання про арешт. Слідчим суддею в порушення ч. 2 ст. 171 КПК України не зазначено документи, конкретні факти та докази, що свідчать про володіння третьою особою - ОСОБА_6 таким майном. На думку представника, до арештованого майна ОСОБА_6, яка не має статусу підозрюваної, не може бути застосований арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації чи конфіскації як виду покарання.

В апеляційній скарзі представник також просив поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді ВАКС від 29.04.2024, оскільки розгляд клопотання детектива НАБУ про арешт майна здійснювався в закритому судовому засіданні без виклику власників майна чи їх представників.

Прокурор до початку судового розгляду подав заперечення на апеляційну скаргу представника власника майна та просив здійснювати її розгляд за його відсутності.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала від 29.04.2024 приймалась у закритому судовому засіданні без виклику та участі власників майна чи їх представників.

Згідно ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.2 ст.395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення.

У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З огляду на те, що відсутні відомості про офіційне отримання власником чи його представником ухвали ВАКС від 29.04.2024, а також матеріалами підтверджено розгляд клопотання детектива НАБУ в закритому судовому засіданні, колегія суддів вважає строк на апеляційне оскарження не пропущеним, а тому підстави для його поновлення відсутні.

23.04.2024 детективом НАБУ ОСОБА_9 за погодженням із прокурором САП ОСОБА_10 складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, яке того ж дня вручено останньому.

Згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив пособництво у заволодінні в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 1250 земельними ділянками загальною площею 2499,1387 гa, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент переходу у приватну власність становила 291 122 287 грн., чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК у Сумській області на цю суму.

Також, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_23, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, у період з 02.03.2017 по 09.02.2021 вчинив пособництво у незакінченому замаху на заволодіння в інтересах «АФ «Довіра 2008» 291 земельною ділянкою загальною площею 3218,9192 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 190 341 832 грн.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, яке, серед іншого, підлягає можливій конфіскації (абз.1 ч.1). Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. (абз. 2 ч. 1). Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання (п.3 ч. 2). У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5).

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

На переконання колегії, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора дійшов вірних висновків щодо обґрунтованості підозри, яка дає підстави для вирішення питання про застосування заходу забезпечення, однак, з огляду на відсутність документів на підтвердження сімейного стану, частково дійшов помилкового висновку щодо накладення арешту на майно, а саме земельні ділянки, зареєстровані за ОСОБА_8 .

Колегією суддів встановлено, згідно свідоцтва про шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб 03.05.2019. З долучених представником власника майна договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на які слідчим суддею накладено арешт, вбачається, що ОСОБА_8 набув їх у власність 18.10.2021 року за згоди дружини ОСОБА_6 . З огляду на положення сімейного законодавства майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить чоловіку та дружині на праві спільної сумісної власності, щодо якої вони мають рівні права та обов`язки. Відтак, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221485801:01:021:0026; 3221485800:04:001:0056; 3221485800:04:001:0055 набуті ОСОБА_8 у шлюбі, а тому до них застосовується режим спільної сумісної власності.

ЄСПЛ проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право на мирне володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Враховуючи зазначене, колегія вважає, що слідчий суддя дійшов правильних висновків про наявність підстав для накладення арешту на земельні ділянки, зареєстровані за ОСОБА_8, але не оцінив обґрунтованість втручання у право на мирне володіння ОСОБА_6 майном в контексті ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_6 не має статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, а отже застосування заходів його забезпечення шляхом втручання в її право на мирне володіння майном не є пропорційним меті, заради якої такі заходи застосовуються. Тому з метою дотримання її прав як співвласника такого майна, апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 слід задовольнити частково, застосувавши до майна, зареєстрованого за ОСОБА_8 та яке є спільною сумісною власністю подружжя, принцип презумпції пропорційності та зняти арешт з частини земельних ділянок, зареєстрованих за ОСОБА_8 з урахуванням приписів ст. 60, 63 СК України. При цьому залишення арешту 1/2 частини земельних ділянок, які на праві спільної сумісної власності належать ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є пропорційним і співмірним завданням цього кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують висновку суду щодо накладення арешту на вищевказані об`єкти. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга власника майна підлягає частковому задоволенню, а рішення слідчого судді зміні щодо арешту частини прав ОСОБА_8 у спільній сумісній власності з ОСОБА_6 .

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 131, 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2024 скасувати в частині накладення арешту на 1/2 частину земельних ділянок, зареєстрованих за ОСОБА_8 як майно спільної сумісної власності з ОСОБА_6 .

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна в цій частині.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2024 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3