УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року

м. Київ

справа № 991/11617/25

провадження № 51-279 ск 26

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 грудня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

установила:

Як убачається з матеріалів за касаційною скаргою, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду 23 грудня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12017040000000531, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 березня 2017 року.

Не погодившись із рішенням слідчого судді, ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку.

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, керуючись ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), 29 грудня 2025 року, відмовив у відкритті провадження за поданою скаргою.

Представник ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржника зводиться до того, що положення п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК передбачають право на апеляційне оскарження лише ухвал про арешт майна або відмову в ньому, а перегляд ухвали про відмову в скасуванні арешту майна нормами КПК не врегульовано. На думку автора скарги ухвала слідчого судді обмежує право власності його довірительки, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд не врахував цього, конвенційних гарантій, загальних засад, висновків Верховного Суду і застосував неналежну правову процедуру.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла такого висновку.

Додатковий протокол до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 1) гарантує кожному право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Правосуддя в Україні здійснюється судами відповідно до визначених законом процедур судочинства (ч. 1 ст. 5 Закону України від 2 червня 2016 року 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»). Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ст. 1 КПК).

Провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції регламентовано в главі 31 розділу V КПК.

Частиною 3 ст. 392 вказаного Кодексу установлено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

У ст. 309 КПК визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Зокрема, п. 9 ч. 1 ст. 309 вказаного Кодексу передбачено апеляційне оскарження ухвал суду про арешт майна або відмову в цьому. Тож посилання скаржника на те, що нормами КПК не врегулювано питання стосовно рішень слідчого судді, які є предметом апеляційного перегляду, не можна визнати прийнятними.

Апеляційний суд установив, що ухвала слідчого судді від 23 грудня 2025 року, постановлена в порядку ст. 174 КПК, якою було відмовлено скаржнику в скасуванні арешту майна, не входить до переліку за ст. 309 цього Кодексу, отже, і не підлягає апеляційному оскарженню.

Наразі такий підхід узгоджується з висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 травня 2024 року (справи № 712/191/23).

За правилами ч. 4 ст. 399 КПК суддя доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_5 суддя апеляційного суду діяв згідно з вимогами ч. 4 ст. 399 КПК, а твердження в касаційній скарзі про прийняття такого рішення всупереч нормам права є неспроможними.

Оскільки з касаційної скарги, копій судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, немає потреби в перевірці матеріалів судового провадження.

Тому з огляду на викладене та п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

постановила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 грудня 2025 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3