Справа № 991/12680/25

Провадження №11-сс/991/56/26

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 грудня 2025 року про арешт майнау межах кримінального провадження № 42025000000000706 від 19.08.2025.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 грудня 2025 року задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 про арешт майна у межах кримінального провадження № 42025000000000706 від 19.08.2025 та накладено арешт із забороною розпорядження на майно підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою забезпечення конфіскації майна, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1, квартиру за адресою: АДРЕСА_2, квартиру за адресою: АДРЕСА_3, автомобіль VОLКSWАGЕN СRАFТЕR 2010 р.в., д.н.з.: НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2, автомобіль RENAULT MASTER 2016 р.в., д.н.з.: НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4 та автомобіль INFINITI QX60 2017 р.в., д.н.з.: НОМЕР_5, VIN: НОМЕР_6 .

Слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42025000000000706 від 19.08.2025 за підозрою ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

05.12.2025 ОСОБА_6 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

Слідчий суддя дійшов висновку, що відомості, які містяться у матеріалах клопотання узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності, дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК.

Також слідчий суддя, з огляду на повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК, санкція якого передбачає можливість застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, дійшов висновку, що у підозрюваного є вагомі підстави для вчинення дій щодо приховування, втрати, передачі, перетворення та відчуження майна, на яке детектив просить накласти арешт.

Слідчим суддею не встановлено надмірних негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який у цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності ОСОБА_6 .

Крім того, оскільки йдеться про обґрунтовану підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, слідчий суддя дійшов переконання, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання детектива про накладення арешту на майно ОСОБА_6 з метою конфіскації майна як виду покарання, підлягає задоволенню.

2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Посилаючись на грубе порушенням норм матеріального процесуального права та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі прохає скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.12.2025 та постановити нову ухвалу - якою відмовити в накладенні арешту із забороною розпорядження на майно підозрюваного ОСОБА_6 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що у наданих суду разом з клопотанням доказах немає жодного допустимого та належного доказу, який би вказував на те, що арештоване майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Захисник також вказує, що власниками арештованого майна, є не тільки підозрюваний ОСОБА_6, а також його дружина ОСОБА_11 . Також в арештованих квартирах зареєстровані діти ОСОБА_6, що є порушенням прав дітей при накладенні арешту без участі їх представника. Вказана ухвала була винесена без участі власників майна та їх представників, які взагалі не були викликані в судове засідання щодо розгляду клопотання про арешт.

Захисник ОСОБА_7 заперечує обґрунтованість підозри та наголошує, що в оскаржуваному рішенні вказані тільки слова органів досудового слідства, які прописані в клопотанні, без доказів та підтвердження.

Сторона захисту вважає, що слідчий суддя формально віднісся до дослідження клопотання про накладення арешту на майно та матеріалів кримінального провадження, та не надав оцінки обставинам, які впливають на прийняття рішення по суті.

Захисник ОСОБА_7 в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що повний текст ухвали підозрюваному ОСОБА_6 було направлено поштою та отримано ним за адресою місця проживання 23.12.2025, а тому строк на оскарження пропущений з поважних причин.

3. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні.

Прокурор ОСОБА_12 подав до суду заперечення на апеляційну скаргу захисника, в яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Також у своїх запереченнях прокурор прохав проводити апеляційний розгляд за його відсутності (том 2 а.п. 45-50).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 405 КПК України, апеляційний перегляд здійснений за відсутності прокурора.

4.Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.12.2025, колегія суддів вказує наступне.

В обґрунтування необхідності поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат вказав, що судовий розгляд клопотання про арешт майна було здійснено без виклику підозрюваного та його захисника у закритому судовому засіданні, копію ухвали від 08.12.2025 ОСОБА_6 отримав 24.12.2025 за адресою місця проживання (том 2 а. п. 17).

За змістом п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів провадження, розгляд клопотання детектива про арешт майна підозрюваного ОСОБА_6 було здійснено слідчим суддею в порядку ч. 2 ст.172 КПК України- без повідомлення підозрюваного та його захисника (том 2 а. п. 10), а відтак перебіг п`ятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді розпочався з моменту отримання підозрюваним ухвали - 24.12.2025 (том 2 а. п. 17) та тривав до 29.12.2025 включно.

Враховуючи, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді від 08.12.2025 подана 28.12.2025, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК, такий строк не є пропущеним, поновленню не підлягає, а клопотання про його поновлення залишається судом без розгляду.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині посилання на необґрунтованість підозри колегія суддів такі відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до матеріалів клопотання детектива про арешт майна, на підставі яких слідчий суддя дійшов відповідних висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, 05.12.2025 ОСОБА_6 було вручено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42025000000000706 від 19.08.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України (том 1 а. п. 253-256).

Так, ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він не пізніше 18.07.2025 був залучений народним депутатом України ОСОБА_9 до підбурення ОСОБА_13 до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище, за вчинення такими службовими особами в інтересах ОСОБА_13 дії з використанням службового становища.

ОСОБА_6 було визначено роль особи, яка має у співучасті з іншими суб`єктами кримінального правопорушення безпосередньо під час зустрічей вчиняти активні дії у вигляді зокрема, висловлювань з метою підбурення ОСОБА_13 до надання неправомірної вигоди.

Так, ОСОБА_6 повідомляв ОСОБА_13, що після передачі грошових коштів ОСОБА_10, ОСОБА_13 має отримати від вказаної особи розписку про нібито позику грошових коштів ОСОБА_13 . ОСОБА_10 в якості гарантії виконання обіцяного застосування санкцій або повернення грошових коштів, що будуть надані ОСОБА_13 ; висловлював, у співучасті зі ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_14 вимогу щодо необхідності надати грошові кошти у сумі 250 тис. доларів США в якості неправомірної вигоди, як необхідної умови застосування передбачених ЗУ «Про санкції», санкції щодо ТОВ «Транспортна компанія Бласко»; повідомляв, у співучасті зі ОСОБА_9, ОСОБА_13 про необхідність складення розписок, про нібито позику грошових коштів ОСОБА_13 ОСОБА_10 та навпаки, що мало бути гарантією повернення грошових коштів ОСОБА_13 в разі не застосування санкцій; отримував від ОСОБА_10 та ОСОБА_13 складені ними розписки про нібито позику грошових коштів з метою подальшої їх передачі для зберігання ОСОБА_9 .

Як вже зазначалось, в своїй апеляційній скарзі захисник ставить під сумнів обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_6, що виключало прийняття слідчим суддею рішення про арешт майна підозрюваного, однак з такими доводами суд погодитися не може.

Так, до клопотання про арешт майна підозрюваного детективом було додано відповідні копії матеріалів кримінального провадження, оцінивши та співставивши які зі змістом повідомлення про підозру від 05.12.2025, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 відповідного кримінального правопорушення.

При цьому слідчий суддя послався на конкретні матеріали, якими обґрунтовувалось клопотання про арешт майна, навівши їх зміст та перелік у розділі 2.2. оскаржуваної ухвали (том 2 а. п. 10 зв., 11).

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, та зазначає, що матеріали клопотання, які містяться у томі 1 судового провадження на аркушах 9-256 дозволяють дійти висновку про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, в тій мірі, що дозволяє застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відповідно до приписів п. 7. ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості провадження. Пункт 3 ч. 2 ст. 170 КПК України вказує, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Відповідно до повідомленої підозри ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України. Санкція даної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Згідно із ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати серед іншого: правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що ОСОБА_6 05.12.2025 набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні №42025000000000706, а санкцією ч. 4 ст. 369 КК України передбачено призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про наявність відповідної правової підстави для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Колегія суддів, вважає, помилковим посилання захисника на порушення слідчим суддею вимог ст. 98 КПК України, адже у даному провадженні арешт на майно накладено з метою забезпечення його ймовірної конфіскації, у разі доведення вини підозрюваного у вчинені інкримінованого йому правопорушення, а не з метою забезпечення збереження речових доказів, як на те вказує захисник.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності накладеного арешту, у зв`язку із тим, що у арештованих квартирах зареєстровані діти підозрюваного, а співвласником майна є його дружина з наступних підстав.

КПК України не містить застережень щодо накладення арешту на нерухоме майно в якому зареєстровані малолітні чи неповнолітні особи. КПК України також не визначає окремого порядку розгляду клопотання про накладення арешту на майно в такому випадку.

Щодо посилання захисника на те, що арештоване майно належить дружині ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_6 з 20.06.2003 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_11 (том 1 а. п. 239 зв.).

Майно, на яке накладено арешт оскаржуваною ухвалою слідчого судді, набуто ОСОБА_6 протягом 2013 - 2022 років, а тому може належати іншому із подружжя - ОСОБА_11 на праві спільної сумісної власності.

В той же час, встановлення правового режиму власності майна, вирішення питань про виділення часток в праві спільної власності на таке майно тощо, перебуває поза межами питань, що вирішуються в межах кримінального провадження, та відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК України, мають вирішуватись у порядку цивільного судочинства.

Крім того, ставлячи в апеляційній скарзі питання про захист майнових прав ОСОБА_11, апелянт - захисник ОСОБА_7 не надає повноважень на представництво її інтересів, а відтак не наділений відповідною правоздатністю на оскарження ухвали слідчого судді від 08.12.2025 в інтересах ОСОБА_11 .

Колегія суддів також відхиляє доводи захисника в частині надмірного втручання у право власності ОСОБА_6 у зв`язку з накладеним арештом, виходячи із наступного.

Частиною 4 ст. 173 КПК визначено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту майна підозрюваного - заборону розпорядження, що не створює надмірних негативних наслідків як для підозрюваного так і для членів його родини, оскільки вони не позбавляються можливості користування відповідним майном (можуть проживати у відповідному житлі та користуватися автомобілями).

Інших доводів, які б свідчили про існування підстав для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.12.2025 у справі № 991/12680/25, в апеляційній скарзі захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не наведено.

5. Висновки суду.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду скарги на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно встановлено наявність підстав для арешту квартири за адресою: АДРЕСА_1, квартири за адресою: АДРЕСА_2, квартири за адресою: АДРЕСА_3, автомобіля VОLКSWАGЕN СRАFТЕR 2010 р.в., д.н.з.: НОМЕР_1, VIN: НОМЕР_2, автомобіля RENAULT MASTER 2016 р.в., д.н.з.: НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4 та автомобіля INFINITI QX60 2017 р.в., д.н.з.: НОМЕР_5, VIN: НОМЕР_6 .

Підстав для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.12.2025 за наслідками апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.12.2025 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4