ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 758/1780/17

провадження № 51-4254км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1,суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4,засудженого захисника прокурорів ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7, ОСОБА_8,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська та жителя АДРЕСА_1 також його захисника ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду (ВАКС) від 17 березня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (АП ВАКС) від 14 лютого 2025 року.

Обставини справи

1. Оскарженим вироком ОСОБА_5 засуджено за частиною 2 статті 3692 Кримінального кодексу України (КК) до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права займати посади у судах, правоохоронних органах, адвокатурі на строк 3 роки.

2. Суд визнав доведеним, що він, будучи суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, 07 жовтня 2016 року отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 10 000 доларів США за здійснення впливу на службових осіб Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для прийняття рішень про закриття кримінальних проваджень щодо останнього.

3. Апеляційна інстанція ухвалою від 07 червня 2021 року змінила вирок, пом`якшивши основне покарання до 2 років 6 місяців позбавлення волі.

4. Касаційний суд постановою від 02 грудня 2022 року скасував згадану ухвалу та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Суд послався на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання захисту про призначення судово-технічної фоноскопічної експертизи, а також не відповів на доводи щодо недопустимості записів розмов, здійснених ОСОБА_9 та в подальшому переданих ним працівникам Національного антикорупційного бюро України (НАБУ).

5. Після нового розгляду апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок, призначивши засудженому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, та на підставі статті 49 КК, частини 5 статті 74 КК звільнив його від відбуття невідбутої частини основного покарання у вигляді 7 місяців 21 дня та додаткового покарання, зарахував у строк відбування основного покарання строк його фактичного відбуття, виключив з вироку посилання на ряд доказів, а також стягнув із засудженого витрати за проведення судової експертизи відео-, звукозапису в сумі 254061,60 грн.

Вимоги і доводи касаційних скарг

6. Сторона захисту, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить скасувати оскаржені рішення і закрити кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку з недостатністю доказів для доведеності винуватості засудженого в судіі вичерпанням можливості їх отримати.

7. Захист стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не визнав недопустимими:

- ряд додатків до протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) карт пам`яті та дисків, а також похідні від них докази;

- протоколи за результатами проведення НСРД аудіо-, відео контролю особи, хоча стороною обвинувачення не відкрито стороні захисту в порядку статті 290 КПК відповідні ухвали про дозвіл на проведення НСРД.

8. Як наслідок висновок про винуватість засудженого обґрунтований припущеннями та доказами, отриманими незаконним шляхом, а також відомостями, які викликають обґрунтовані сумніви у їх достовірності.

9. Також апеляційний суд:

- відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про виклик та допит ОСОБА_9 ;

- не надав оцінку доводам касаційної скарги засудженого;

- незаконно стягнув з засудженого процесуальні витрати на проведення експертизи.

10. Також сторона захисту зазначає, що суди не зважили на те, що:

- постанова про проведення контролю за вченням злочину від 23 вересня 2016 року винесена неуповноваженою особою і складена з порушеннями вимог КПК;

- протокол про результати проведення НСРД від 29 листопада 2016 року недопустим, оскільки складений з порушеннями вимог КПК;

- всі НСРД у кримінальному провадженні недопустимі, оскільки проведені за участі ОСОБА_9 без постанови про його участь у їх проведенні.

11. Також вони вважають, що суд першої інстанції порушив право засудженого на захист, відмовивши у клопотанні сторони захисту про допит свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 .

Позиції учасників касаційного розгляду

12. У судовому засіданні сторона захисту підтримала доводи касаційних скарг, просила їх задовольнити.

13. Сторона обвинувачення заперечила проти задоволення касаційних скарг.

Оцінка Суду

14. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

15. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412-414 КПК.

16. Відповідно до статті 433 КПК касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

Щодо недопустимості доказів

17. Сторона захисту стверджує, що відомості в доданих до протоколів проведення НСРД картах пам`яті та дисках, а також похідні від них докази є недопустимими, оскільки за висновком експертизи від 12 грудня 2024 року неможливо встановити за допомогою якого технічного пристрою здійснювались на них записи, чи є наявні на носіях інформації записи копіями або оригіналами, чи здійснювались записи на них безперервно, а також неможливо спростувати доводи захисту щодо ознак монтажу, перезапису файлів та їх неповноти.

18. Суд зазначає, що апеляційний суд за результатами експертизи виключив ряд відомостей, зафіксованих на записах, доданих до протоколів НСРД як неналежні, однак проаналізував решту відеозаписів і дійшов висновку про їх достовірність виходячи з сукупності представлених йому доказів. Суд не має підстав ставити цей висновок під сумнів та відхиляє вказані доводи сторони захисту.

Відкриття матеріалів

19. Суд відхиляє довід щодо недопустимості результатів аудіо-, відео-контролю особи через те, що стороні захисту ухвали про дозвіл на їх проведення відкриті лише під час розгляду в суді першої інстанції.

20. Суд уже зазначав, що у разі відкриття таких процесуальних документів після закінчення досудового розслідування суди мають забезпечити стороні захисту достатній час і можливість ознайомитися з такими документами, щоб ефективно здійснювати захист та наводити під час судового розгляду свої аргументи[1].

21. У цій справі до початку дослідження доказів в першій інстанції прокурор відкрив стороні захисту всі рішення, на підставі яких були проведені НСРД. Тому права засудженого на захист порушено не було, оскільки сторона захисту була обізнана зі змістом відповідних документів і мала час і можливості для формування своєї позиції.

22. В касаційній скарзі не зазначені обставини, які перешкодили б стороні захисту ефективно обстоювати свою позицію. Жодний з доводів, які стосувалися б законності і обґрунтованості рішень, відкритих стороні захисту на початку розгляду справи, під час судового провадження в трьох інстанція захистом не було наведено.

23. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту.

Щодо повноважень прокурора

24. Суд не вважає за необхідне повторно розглядати довід про відсутність повноважень прокурора, який дозволив здійснення контролю за вчиненням злочину, який вже було розглянуто касаційною інстанцією в постанові від 02 грудня 2022 року[2].

Щодо контролю за вчиненням злочину

25. Суд відхиляє і доводи про невідповідність постанови прокурора вимогам процесуального закону через те, що в постанові не зазначені відомості, які свідчать про відсутність провокування засудженого під час здійснення цієї слідчої дії, а також не обґрунтована неможливість отримання доказів без такої слідчої дії.

26. Суд зазначає, що в постанові прокурор міг викласти лише ті обставини, які йому були відомі на час її ухвалення. Спірна слідча дія відбувалася після винесення постанови, тому обставини, які склалися на час її проведення, у тому числі ті, що можуть свідчити про провокування до вчинення злочину, не могли бути відомі прокурору до проведення цієї дії і відзначені в постанові.

27. Суд також зазначає, що неможливість здобути докази отримання неправомірної вигоди іншим способом є самоочевидною у такого роду розслідуваннях.

28. Тому Суд не вважає, що недоліки у викладенні тексту постанови, відзначені стороною захисту, зумовлюють недопустимість доказів, отриманих під час здійснення відповідних слідчих дій[3].

29. Щодо провокації злочину Суд зазначає, що підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники цих органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а схиляють особу до вчинення злочину, який без такого впливу не був би вчинений.

30. Для висновку про наявність або відсутність провокації визначальним є з`ясування питання, чи мало місце з боку правоохоронних органів спонукання особи до вчинення злочину, для чого мають прийматися до уваги, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції попри початкову відмову особи, наполегливі нагадування тощо. Жодна зі згаданих обставин сама по собі не має визначального значення і лише оцінивши всі фактичні і юридичні аспекти події в сукупності, суди можуть зробити висновок, чи була поведінка агентів такою, що спонукала особу до дій, які та не вчинила б без їх втручання[4].

31. Доводи касаційної скарги і матеріали провадження не дають підстав Суду ставити під сумнів висновки попередніх інстанцій про відсутність провокації.

32. Також сторона захисту стверджує, про недопустимість протоколу про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 29 листопада 2016 року, оскільки він складений без присутності засудженого та майже через два місяці після проведення (припинення) НСРД, що може свідчити про можливі спроби його фальсифікації.

33. Суд зазначає, що сторона захисту не обґрунтувала, які наслідки потягло складання протоколів після спливу строку, визначеного у статті 252 КПК, для прав та свобод засудженого, у тому числі для можливості ефективно здійснювати захист від обвинувачення, тому Суд не вважає це порушення істотним в значенні статті 412 КПК[5].

34. Також захист, посилаючись на частину 4 статті 271 КПКвважає, що згаданий протокол мав складатися в присутності підозрюваного та до нього повинні були бути долучені вилучені грошові кошти.

35. Суд зазначає, що в цьому випадку контроль за вчиненням злочину складався з двох етапів: (1) негласних слідчих дій і (2) наступного затримання засудженого після передання йому грошей. Другий етап був зафіксований протоколом затримання, складеним у присутності засудженого, та під час якого у нього було вилучено, крім іншого, грошові кошти.

36. Спірний протокол контролю за вчиненням злочину відображав відомості лише про події, які відбувалися приховано від засудженого, тому він не міг засвідчити чи спростувати жодні факти, відображені у протоколі. Отже складання цього протоколу за відсутності засудженого не може вважатися порушенням процесуального закону[6].

37. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту.

Щодо розгляду апеляційної скарги засудженого

38. Також Суд відхиляє доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув касаційну скаргу засудженого. Апеляційний суд переглядав вирок першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, а тому, відповідно до частини 1 статті 404 КПК, не мав підстав розглядати доводи касаційної скарги засудженого.

Щодо проведення НСРД за участю ОСОБА_9 .

39. Сторона захисту стверджує, що НСРД у справі були проведені за участі неуповноваженої особи - ОСОБА_9, оскільки постановою від 11 липня 2016 року його було залучено до проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, а матеріалах справи відсутня постанова про залучення його до проведення НСРД.

40. При цьому в матеріалах справи, крім згаданої постанови, наявна письмова згода ОСОБА_9 від 11 липня 2016 року на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД.

41. Суд уже зазначав, що залучення до конфіденційного співробітництва є не слідчою або розшуковою дією, а однією із організаційних умов проведення слідчих або розшукових дій. Стаття 275 КПК, дозволяючи використовувати конфіденційне співробітництво для розслідування злочинів, не передбачає форму, у якій має відбуватися залучення таких осіб. Враховуючи характер конфіденційного співробітництва, орган розслідування сам визначає форми і способи його організації з урахуванням потреб розслідування, необхідності запобігти розголошенню факту і деталей такого співробітництва тощо. Оскільки КПК не містить вимоги щодо оформлення у формі постанови рішення про залучення особи до участі в НСРД, тому її відсутність у матеріалах провадження не є підставою для визнання результатів НСРД недопустимим доказом[7].

42. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказаний довід сторони захисту.

Щодо допиту свідків

43. Суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції порушив право засудженого на захист, відмовивши у клопотанні сторони захисту про допит свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 .

44. Під час судового засідання 22 грудня 2020 року ВАКС було частково задоволено клопотання захисника про виклик свідків, а саме постановлено викликати в судове засідання в якості свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та відмовлено у виклику інших свідків.

45. При цьому Суд уже зазначав, що відмова у задоволенні того чи іншого клопотання сторони кримінального провадження, які, на переконання суду, не були обґрунтовані належним чином, не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення виключно через незгоду учасників кримінального провадження з результатом розгляду їх клопотань[8].

46. Стороною захисту не наведено доводів, які дають підстави вважати, що можливі показання згаданих свідків могли б змінити оцінку обставин, які є важливими для вирішення цієї справи.

47. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту.

48. Також Суд відхиляє і довід сторони захисту щодо відмови апеляційного суду допитати свідка ОСОБА_9 за клопотанням сторони захисту.

49. Згаданий свідок був допитаний 07 вересня 2020 року під час розгляду справи судом першої інстанції, у тому числі і стороною захисту.

50. Відповідно до частини 3 статті 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

51. Разом з тим у випадку, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку та обсязі, як це було зроблено в суді першої інстанції[9].

Щодо доведеності винуватості

52. Сторона захисту стверджує, що у справі відсутні належні і допустимі докази, які б доводили винуватість засудженого, суди попередніх інстанцій обґрунтували свої висновки на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом, а також результатами НСРД, які викликають обґрунтовані сумніви у їх достовірності.

53. Суд неодноразово зазначав, що оцінка доказів у справі є перш за все задачею судів попередніх інстанцій, і КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку[10].

54. Суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, послався на докази, безпосередньо досліджені в ході судового розгляду, зокрема показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_19, протоколами про проведення та про результати проведення НСРД та іншими письмовими доказами.

55. Апеляційний суд, переглядаючи вирок, частково дослідивши письмові докази, зокрема доручення на проведення НСРД; супровідний лист про надсилання розсекречених ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення НСРД у даному провадженні; лист запит прокурора на розсекречення ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення НСРД у даному провадженні; дані протоколів НСРД, зазначених у вироку, у взаємозв`язку із дослідженням даних висновку експертів за результатами проведення судової експертизи відео-, звукозапису № 4827/23-35 від 12 грудня 2024 року, дійшов висновку, що розмови, які згідно згаданого висновку експертів непридатні для висновку про те, що це є мовленням засудженого, підлягають виключенню з доказів, зокрема протоколи НСРД у частині, які не підтверджують його винуватість як неналежні. При цьому апеляцій суд визнав інші надані докази, належними, допустимими та такими, що в своїй сукупності є достатніми для визнання засудженого винним у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Щодо стягнення процесуальних витрат із засудженого

56. Суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про незаконність стягнення з засудженого процесуальних витрат за проведення судової експертизи відео-, звукозапису в сумі 254061,60 грн.

57. Відповідно до частин 2, 3 статті 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не приймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат.

58. Частиною 1 статті 126 КПК визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

59. У даній справі апеляційний суд, змінивши вирок суду першої інстанції, звільнив засудженого від відбуття невідбутої частини основного, а також додаткового покарання, у зв`язку з чим процесуальні витрати за проведення експертизи підлягають стягненню із засудженого на загальних підставах.

Підсумок

60. Таким чином, суди попередніх інстанцій дослідили сукупність доказів, представлених в ході змагальної процедури, які з урахуванням обставин цієї справи дозволили з`ясувати усі передбачені статтею 91 КПК обставини і встановити винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

61. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши вмотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги захисника. Його ухвала відповідає вимогам статті 419 КПК.

62. Отже, у ході касаційного розгляду кримінального провадження Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які дають підстави для скасування або зміни оскаржених судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційні скарги сторони захисту слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Вищого антикорупційного суду від 17 березня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 лютого 2025 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Постанова від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85174578

[2] https://reyestr.court.gov.ua/Review/107805025

[3] Постанови від 30 січня 2024 року у справі № 725/1375/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/116993773; від 26 листопада 2024 року у справі № 676/6929/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/123678721

[4] Постанова від 03 жовтня 2023 року у справі № 758/15672/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114086734

[5] Постанова від 10 червня 2024 року у справі № 727/5573/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/119741445; Постанова від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113817314

[6] Постанови від 17 січня 2023 року у справі 648/1543/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/108606087; від 15 вересня 2021 року у справі № 728/1357/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/99687315; від 14 грудня 2022 року у справі № 754/10882/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107938586; від 23 травня 2023 року у справі № 758/5719/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111251221; від 26 листопада 2024 року у справі № 676/6929/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/123678721

[7] Постанови від 14 грудня2022 року у справі № 754/10882/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/107938586; від 23 травня 2023 року у справі № 758/5719/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111251222;

[8] Постанова від 08 травня 2024 року у справі № 463/5891/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118984854;

[9] Постанова від 16 березня 2023 року у справі № 166/43/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109675124;

[10] Постанови від 07 грудня 2020 року в справі № 728/578/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/93595821; від 20 жовтня 2021 року в справі № 759/14119/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100614114; від 16 лютого 2022 року в справі № 662/729/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/103466918