Document No. 134484412

Date of the hearing: 27/02/2026
Date of the decision: 27/02/2026
Case №: 991/12546/25
Proceeding №: 2/991/43/25
Instance: HACC
Judicial form: Civil

Presiding judge (HACC): Zadorozhna L.I.

Справа № 991/12546/25

Провадження № 2/991/43/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої судді Задорожної Л.І.,

суддів Шкодіна Я.В., Крикливого В.В.,

за участю: секретаря судового засідання Ярмолюк М.І.,

сторін:

представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Посвистака О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

встановив:

І. Історія провадження

04.12.2025 Держава Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Посвистака О.М. (далі - позивач) звернулася до Вищого антикорупційного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), як особи, уповноваженої на виконання функцій держави (військової посадової особи Збройних Сил України), та ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) як особи, яка набула у власність активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про визнання необґрунтованими активів, а саме:

- житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею - 180,8 кв.м, оціночною вартістю 2 723 518,11 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1264379446224;

- земельної ділянки, площею 0,0651 га, кадастровий номер 4622410100:03:002:0417, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2973111246224, оціночною вартістю 212 864,14 грн.

Також, просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно в дохід держави вартість цих необґрунтованих активів у сумі 2 936 382,25 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 позовну заяву передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючої судді Задорожної Л.І., суддів Шкодіна Я.В. та Крикливого В.В. (далі - Суд).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05.12.2025 накладено арешт на транспортний засіб марки та моделі HYUNDAI SONATA, 2015 року випуску, VIN код: НОМЕР_1, що на праві власності належить ОСОБА_1 . Із заяви про забезпечення позову та долучених до неї матеріалів вбачається, що активи, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість (житловий будинок та земельна ділянка), були реалізовані подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проте у власності ОСОБА_1 перебуває інший актив (транспортний засіб), який не є предметом спору, однак, з огляду на його вартість, може частково забезпечити заявлені позовні вимоги та виконання судового рішення (у разі задоволення позову). Суд з метою забезпечення позову наклав арешту на інший актив, що на праві власності належить ОСОБА_1, з огляду на те, що його вартість (426 165,04 грн) не перевищує суми заявлених позовних вимог (2 936 382,25 грн), а також існує ризик його відчуження, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі задоволення позову).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, призначеному на 03.02.2026 та 19.02.2026, задоволено заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Посвистака О.М. про виклик свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які можуть повідомити обставини придбання/продажу будинку АДРЕСА_1, встановлено порядок з`ясування обставин у справі та порядок дослідження доказів під час розгляду справи таким чином: дослідження письмових доказів, наданих учасниками справи; допит свідків.

ІІ. Стислий виклад позицій учасників справи та їх заяви, клопотання

2.1. У позовній заяві представник позивача зазначив, що при виконанні повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 290 ЦПК України, за результатами опрацювання матеріалів Державного бюро розслідувань та Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) щодо перевірки наявності обґрунтованості активів особи, уповноваженої на виконання функції держави - начальника складу пального та мастильних матеріалів НОМЕР_2 об`єднаного центру забезпечення тилу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3, АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1., встановлено відомості, що можуть свідчити про набуття ним та його дружиною ОСОБА_2 (за дорученням особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) необґрунтованих активів, а саме:

ОСОБА_1 із 1999 по 2024 рік проходив військову службу на різних посадах у військових частинах Збройних сил України. З 07.04.2022 по 06.09.2024 обіймав посаду начальника складу пального та мастильних матеріалів ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3, АДРЕСА_1 ). Станом на 18.07.2024 (дату набуття спірних активів у власність) ОСОБА_1 перебував на зазначеній посаді.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII, Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

ОСОБА_1, як начальник складу пального та мастильних матеріалів НОМЕР_2 об`єднаного центру забезпечення тилу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3, АДРЕСА_1 ), був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, відповідно до положень пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (06.09.2025 звільнений з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), який, за твердженням позивача, за допомогою дружини набув у власність активи, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість.

Дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 також є суб`єктом щодо якого може застосовуватись цивільна конфіскація, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 290 ЦПК України, вона є іншою фізичною особою, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а ОСОБА_1 може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Про наявність зв`язку спірних активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прокурор зазначає, що відповідні активи були набуті іншими фізичними особами за дорученням ОСОБА_1, а також вказує на наявність у нього можливості прямо чи опосередковано вчиняти щодо цих активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Так, 18.07.2024 між ОСОБА_7, від імені якої діяв ОСОБА_5, як представник продавця, та ОСОБА_2, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки № 4583, який посвідчено приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицьким Р.С. Згідно з п. 1 Договору, ОСОБА_2 купила житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею - 180,8 кв.м та земельну ділянку, на якій він розташований, площею 0,0651 га, кадастровий номер 4622410100:03:002:0417. Пунктом п. 5 Договору визначено, що оціночна вартість житлового будинку становить 2 723 518, 11 грн, а земельної ділянки - 212 864, 14 грн, згідно довідок про оціночну вартість об`єктів нерухомості від 08.07.2024. Відтак, загальна вартість нерухомого майна придбаного ОСОБА_2 становить 2 936 382, 25 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 334, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації такого права (пункт 11 Договору). 18.07.2024, у день укладення договору, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про набуття ОСОБА_2 у власність житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною вартістю 2 936 382,25 грн, у зв`язку з чим саме з цієї дати вона є власником зазначеного майна.

Водночас, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06.08.2005, а тому відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України майно, набуте за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, що свідчить про можливість ОСОБА_1 прямо чи опосередковано вчиняти щодо цього майна дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Укладенню договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 18.07.2024 передувало надання ОСОБА_1 того ж дня нотаріально посвідченої згоди своїй дружині ОСОБА_2 на придбання зазначеного майна. На думку прокурора, така нотаріально засвідчена згода свідчить про обізнаність ОСОБА_1, як суб`єкта декларування, щодо факту набуття дружиною права власності на відповідні об`єкти нерухомості.

Окрім цього, у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024140120000419 від 02.04.2024 слідчими Державного бюро розслідувань встановлено обставини, які, за твердженням представника позивача, свідчать про набуття ОСОБА_2 спірного майна за кошти та за дорученням ОСОБА_1 .

Так, під час проведення обшуку 11.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що у вказаному будинку проживає ОСОБА_1, який був присутній під час слідчої дії, що, на переконання прокурора, підтверджує його фактичне користування цим майном.

У протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_1 від 07.02.2025, який використовував номер мобільного телефону НОМЕР_4 виявлено спілкування з особою на ім`я ОСОБА_8 ( ОСОБА_4 ) з номером мобільного телефону НОМЕР_5 .

Як встановлено слідчими органами, ОСОБА_4 є рієлтором, який із 04.07.2024 почав надсилати ОСОБА_1 пропозицію про продаж будинку АДРЕСА_1, копії правовстановлюючих документів, проект договору завдатку від 05.07.2025 між продавцем ОСОБА_9 та ОСОБА_2 у розмірі 2 000 доларів США, суми нотаріальних послуг та державного мита. У відповідь на це ОСОБА_1 надсилав ОСОБА_4 копії паспорта громадянина України та індивідуального податкового номера своєї дружини - ОСОБА_2 для укладення договору купівлі будинку та оформлення права власності на будинок на дружину, а не нього особисто.

Відповідно до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової дії) - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 09.10.2024 з абонентського номеру НОМЕР_4, що належить ОСОБА_1, встановлено, що безпосередньо ОСОБА_1 організовував укладення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки з рієлтором ОСОБА_4, укладення цього правочину на ім`я його дружини ОСОБА_2, надання завдатку. Отже, наведені обставини можуть свідчити про набуття ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований, за дорученням її чоловіка - ОСОБА_1, який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та може прямо чи опосередковано вчиняти щодо зазначених активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

У позовній заяві прокурор зазначає, що з метою об`єктивного та достовірного з`ясування обставин справи необхідно враховувати законні доходи ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України майно, у тому числі грошові кошти, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом їх спільної сумісної власності. У зв`язку з цим прокурор посилається на необхідність дослідження фінансової спроможності відповідачів щодо набуття спірних активів та наводить відповідні відомості про їхні доходи за визначений період.

Із відомостей декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - ОСОБА_1 за 2023 рік (період, який передував придбанню активу) слідує, що у нього були наявні готівкові грошові активи - 185 000 грн, у його дружини ОСОБА_2 кошти розміщені на банківських рахунках - 660 343 грн. Відтак, загальна вартість активів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 31.12.2023 становила 845 343 грн.

У декларації ОСОБА_1 особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (при звільненні) за період з 01.01.2024-06.09.2024 відображено власні готівкові кошти - 200 000 грн, тобто додалося 15 000 грн з попереднього року, а в його дружини ОСОБА_2 залишилися без змін кошти, які розміщені на банківських рахунках - 660 343 грн. Отже, загальна сума коштів подружжя становила 860 343 грн. При цьому, ОСОБА_1, будучи суб`єктом декларування, не відобразив у цій декларації відомості про належність його дружині на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, чим, на думку позивача, порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

У декларації за 2024 рік ОСОБА_1 відобразив: його кошти, що розміщені на банківських рахунках - 749 156 грн, готівкові кошти - 200 000 грн, тобто всього 949 156 грн (+ 749 156 грн з попереднього періоду) та кошти, що розміщені на банківських рахунках його дружини - 650 000 грн (- 10 343 грн з попереднього періоду), що разом становить 1 599 156 грн. У декларації ОСОБА_1 за 2023 рік зазначено про наявність у подружжя фінансового зобов`язання у розмірі 52 800 грн, а у декларації за 2024 рік відомості щодо зазначеного зобов`язання відсутні, що може свідчити про здійснення видатку на вказану суму у 2024 році. У період 2023-2024 років зростає сума грошових заощаджень ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а отже, такі кошти не могли бути витрачені на придбання нерухомого майна.

У позовній заяві також зазначені відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми отриманих доходів та нарахованих податків, згідно з якими сукупний дохід ОСОБА_2 за період з 2001 року по червень 2024 року включно, за вирахуванням податків та без урахування витрат на проживання, становив 459 634,51 грн, що, на думку прокурора, свідчить про відсутність у неї достатніх коштів для придбання житлового будинку та земельної ділянки. Водночас, офіційний сукупний дохід ОСОБА_1 за період з 2003 року по червень 2024 року включно, за вирахуванням податків та без урахування витрат на проживання, становив 3 041 630,66 грн.

Відповідно до поданих ОСОБА_1 декларацій його задекларовані грошові активи у 2023-2024 роках зростали (готівкові кошти та кошти на банківських рахунках у загальному розмірі 949 156 грн станом на 2024 рік), що, на переконання позивача, свідчить про те, що зазначені кошти не були використані на придбання спірного нерухомого майна.

Представник позивача зазначає, що у декларації за 2024 рік ОСОБА_1 у розділі «Фінансові зобов`язання» вказав, що 18.07.2024 він отримав позику від ОСОБА_10 в розмірі 50 000 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 13.07.2024 - 2 044 000 грн). При цьому в декларації зазначено, що як майнове забезпечення зазначеної позики ОСОБА_1 надано житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 2 900 000 грн. На думку прокурора, встановлені факти свідчать про неправдивість відомостей щодо отримання ОСОБА_1 позики від ОСОБА_10 та про недійсність відповідного правочину, оскільки:

- з аналізу відомостей, що містяться в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, встановлено, що прибуток ОСОБА_10 з 2001 по 2021 роки включно (відсутні дані за 2022-2024 роки) за вирахуванням податків та без урахування витрат на проживання становить 743 145,48 грн; доходи його дружини - ОСОБА_11 за 2003 по 2021 роки (відсутні дані за 2022-2024 роки) за вирахуванням податків та без урахування витрат становлять 118 171,44 грн. Як вважає представник позивача, вказані відомості можуть свідчити про відсутність доходів у ОСОБА_10, з яких він міг би позичити ОСОБА_1 50 000 доларів США. Окрім цього, слід врахувати, що у позикодавця ОСОБА_10 перебуває на утриманні троє неповнолітніх дітей, що може вказувати на наявність постійних витрат на утримання родини;

- з відомостей, отриманих з інформаційно-комунікаційної системи Державної прикордонної служби України «АРКАН», ОСОБА_10 і його дружина ОСОБА_11 20.08.2022 виїхали за межі України та до теперішнього часу не поверталися. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період із 08.11.2017 по 26.11.2025 (дату надання відомостей) не перетинали державний кордон України ні на виїзд, ні на в`їзд. З огляду на це зазначені особи фізично не могли передати ОСОБА_1 кошти, укласти договір позики або оформити розписку про боргові зобов`язання на території України чи за її межами станом на 13.07.2024;

- з відповіді Львівської митниці від 03.12.2025 № 7.4-3/17-04/8.14/30163 вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у період із 01.01.2022 по 03.12.2025 не перевозили валютні цінності, зокрема валюту України, іноземну валюту та банківські метали, у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 євро. Це може свідчити про те, що вони не вивозили та не завозили в Україну 50 000 доларів США, які нібито були позичені ОСОБА_1 13.07.2024, і підтверджує відсутність у них зазначеної суми іноземної валюти;

- з декларації ОСОБА_1 за 2024 рік вбачається, що як майнове забезпечення виконання зобов`язання перед ОСОБА_10 щодо повернення позики у сумі 50 000 доларів США, він надав житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 2 900 000 грн.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 577 ЦК України та положень ст. 210, 215 ЦК України щодо державної реєстрації застави нерухомого майна, та за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного Державного реєстру заборони відчуження та Державного реєстру іпотек, станом на 18.07.2024 та 04.09.2024 відомості про державну реєстрацію заборони відчуження цього будинку відсутні. Таким чином, на думку прокурора, зазначений правочин може бути недійсним, оскільки він не був оформлений у формі та порядку, передбачених законом, та не спрямований на настання реальних правових наслідків. На недійсність зазначеного правочину також вказує те, що станом на 13.07.2024 (дату начебто одержання позики) житловий будинок, начебто наданий ОСОБА_10 як майнове забезпечення, ще не перебував у власності його дружини ОСОБА_2, яка придбала його лише 18.07.2024. Також, це може свідчити про фактичну можливість ОСОБА_1 прямо чи опосередковано розпоряджатися цим майном.

Окрім цього, згідно з декларацією ОСОБА_1 за 2024 рік, у період із 13.07.2024 по 31.12.2024 він не сплатив жодних коштів на погашення позики, маючи власні активи на суму 949 156 грн. Також, ОСОБА_1 не подав повідомлення про суттєві зміни у майновому стані до НАЗК у десятиденний строк після отримання коштів, а також не зазначив фінансове зобов`язання у декларації при звільненні. Аналогічно, ОСОБА_1 не повідомив про передачу частини коштів 50 000 доларів США своїй дружині ОСОБА_2 для придбання будинку та земельної ділянки шляхом відображення повідомлення про зміни в майновому стані.

На неможливість ОСОБА_2 сплатити залишок суми за придбання будинку у розмірі 892 382,25 грн (2 936 382,25 грн - 2 044 000 грн, еквівалент 50 000 доларів США) вказує її фінансовий стан. Зокрема, грошові активи на кінець 2023 року становили 660 343 грн, а у 2024 році - 650 000 грн (- 10 343 грн), тобто вони не могли бути використані для придбання нерухомості.

Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів та нарахованих податків платником податків вбачається, що ОСОБА_2 із четвертого кварталу 2022 по другий квартал 2024 років включно (передував придбанню будинку) отримувала виключно соціальні виплати від Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області у розмірі 27 970 грн (у IV кварталі 2022 - 12 040 грн, 2023 - 10 320 грн, І-ІІ кварталі 2024 - 5 610 грн), інші доходи у неї були відсутні.

ОСОБА_1 не мав змоги надати дружині для сплати частину коштів у сумі 892 382,25 грн, оскільки як зазначалось вище, на кінець 2023 року ОСОБА_1 задекларував наявність у нього готівкових коштів у сумі 185 000 грн, на 06.09.2024 - 200 000 грн, а в кінці 2024 року - 749 156 грн кошти розміщені на банківських рахунках та 200 000 грн готівкових коштів, тобто всього 949 156 грн. Представник позивача вважає, що зростання заощаджень може свідчити про те, що вони не могли бути витрачені на придбання нерухомого майна.

Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів та нарахованих податків платником податків вбачається, що ОСОБА_1 за період січня-червня 2024 року включно одержав 163 056, 45 грн прибутку без урахування витрат, що свідчить про неможливість надання ним дружині 892 382,25 грн, як частини коштів для оплати вартості будинку. Разом з тим, необхідно врахувати, що ОСОБА_1 утримує троє дітей, а його дружина ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не працює, що обмежує можливість заощадження значних коштів і потребує забезпечення витрат родини. Представник позивача вказує, що інших підтверджених джерел доходу, які б дозволили ОСОБА_1 здійснити придбання, не встановлено. Це свідчить про відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фінансової спроможності для придбання зазначеного нерухомого майна та може вказувати на отримання прихованих доходів із ймовірно незаконних джерел.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що 14.03.2025 ОСОБА_1 об`єкти нерухомості, які є предметом позову продані ОСОБА_12, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 за 2 497 374 грн; земельну ділянку, на якій розташований будинок - за 299 118 грн. Отже, загальна сума вищевказаного правочину становила 2 796 492 грн. Відповідно до ч. 3 ст. 290 ЦПК України, вартість активів визначається на дату укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 18.07.2024 № 4583 за оціночною вартістю майна, зазначеною у договорі: житловий будинок АДРЕСА_1 - оціночною вартістю 2 723 518,11 грн та земельна ділянка - 212 864,14 грн, згідно з довідками про оціночну вартість від 08.07.2024. Позаяк, загальна вартість придбаного нерухомого майна подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить 2 936 382,25 грн, вона підлягає стягненню в дохід держави в порядку ст. 292 ЦПК України.

До суду від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходило будь-яких заяв по суті справи, з передбачених статтями 178, 180 ЦПК України.

Однак, до Суду надійшли процесуальні заяви організаційного характеру щодо направлення позовної заяви та відкладення судового засідання, які не впливають на вирішення спору по суті та не містять позиції відповідачів по суті спору.

ІІІ. Позиції учасників, присутніх під час розгляду позовної заяви

Представник позивача - прокурор Посвистак О.М. у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити та стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави вартість необґрунтованих активів у сумі 2 936 382,25 грн. Зазначив, що солідарний обов`язок у відповідачів виник з огляду на те, що спірне майно набуте у режимі спільної сумісної власності подружжя, оформлене на дружину за рахунок необґрунтованих активів її чоловіка. Водночас, у дружини відсутні власні кошти, достатні для придбання цього майна. Щодо обставин позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1, будучи суб`єктом декларування, здійснював пошук об`єкта нерухомості, самостійно контактував із рієлтором та безпосередньо організовував укладення відповідного договору, тоді як його дружина, на яку було зареєстровано право власності, фактично участі в цьому не брала. Крім того, договір позики, укладений із ОСОБА_10, може бути недійсним, оскільки останній не мав реальної фінансової можливості передати кошти у зазначеному розмірі. На запитання Суду щодо застосування положень ст. 14, 15 КПК України в цивільному процесі, прокурор пояснив, що надані відомості з кримінального провадження містять виключно інформацію про обставини, які покладені в основу цивільного позову. Жодні інші дані, що стосуються особистого життя відповідачів, для обґрунтування позовних вимог не використовуються. Зазначені матеріали були надані ініціатором перевірки - Державним бюро розслідувань. Матеріали негласних слідчих (розшукових) дій можуть використовуватися як письмові докази, поряд з іншими доказами, зокрема показаннями свідків. Вони стосуються виключно обставин набуття необґрунтованих активів і в межах цього провадження застосовуються лише для підтвердження факту їх придбання. На переконання представника позивача, долученими доказами підтверджується відсутність у ОСОБА_2 коштів для придбання майна. ОСОБА_1, як суб`єкт декларування, обіймаючи посаду начальника складу пального та мастильних матеріалів НОМЕР_2 об`єднаного центру забезпечення тилу ІНФОРМАЦІЯ_1, не зменшував свої грошові заощадження у період придбання нерухомості. Факт отримання позики від ОСОБА_10 документально не підтверджено, а надані докази спростовують існування такої позики. Показаннями свідків підтверджено, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо угоди купівлі-продажу, спілкувався зі свідками з приводу її обставин та був активно залучений до процесу її укладення, що, на думку представника позивача, свідчить про необґрунтований характер відповідного активу. При цьому доходів, достатніх для придбання зазначеного майна, відповідачі не мали.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, про причини своєї неявки не повідомили.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 259 ЦПК України Судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, яку внесено до протоколу судового засідання від 19.02.2026. У протокольній ухвалі Суду від 19.02.2026 зазначено про належне повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про час та місце розгляду позовної заяви, де вони є відповідачами, не повідомлення ними про причини своєї неявки, така неявка має місце не вперше, отже відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду позову. Крім того, ОСОБА_1 сам повідомляв суду адресу, за якою йому необхідно надсилати повістки, на цю адресу було надіслано як повістку, так і позовну заяву, яка ним була отримана. У подальшому, повістки, які надсилалися на цю адресу, ОСОБА_1 не отримувалися, і поверталися до суду з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою. На адресу відповідача ОСОБА_2 надсилалися повістки як за місцем її реєстрації, що зазначена в позовній заяві, так і за місцем її проживання, яка була зазначена її чоловіком ОСОБА_1 . Повістки нею не отримувалися та поверталися до суду з відміткою, що відповідач відсутній за цією адресою, однак одну повістку на судове засідання на 27.01.2026 відповідачем було отримано. Відповідачі відзиву до суду не подали, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, тому Суд постановив про проведення заочного розгляду цивільної справи за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки встановив для цього підстави відповідно до ст. 280 ЦПК України (відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 були повідомлені належним чином про судове засідання, що підтверджується матеріалами справи, не з`явилися до суду без поважних причин і не повідомили про причини неявки, не подали відзиву на позовну заяву та представник позивача висловив згоду на заочне вирішення справи).

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2024 у справі № 761/7879/22 зазначено, що заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез`явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України). Водночас суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи. У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи. З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.

ІV. Правове регулювання

Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави визначені Главою 12 ЦПК України (ст. 290-292).

Так, позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).

Такий позов може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у ч. 2 ст. 290 ЦПК України, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (ч. 4 ст. 290 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України для цілей глави 12 цього Кодексу особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 та у підпункті «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України передбачено, що позов пред`являється щодо: активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України, відтак позов про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави подається, якщо різниця між вартістю активів особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та її законними доходами перевищує 1 505 250 грн (раніше цей поріг становив 1 003 500 грн до 17.07.2025).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» від 31.10.2019 набрав чинності 28.11.2019. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.07.2019 встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2007 грн. Тобто для пред`явлення відповідного позову мінімальна сума різниці між вартістю активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, становить 1 505 250 грн (2007 грн х 750).

Статтею 368-5 КК України встановлена межа - більше ніж на 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує її законні доходи (9 084 000 грн). Тобто, для подання позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави різниця між вартістю активів та законними доходами особи має становити не менше 1 505 250 грн та не повинна перевищувати максимальну межу - 9 084 000 грн, встановлену ст. 368-5 КК України.

Термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених п. 7-8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» (п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

Так, визначені такі джерела доходів суб`єкта декларування або членів його сім`ї: заробітна плата (грошове забезпечення), отримана як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи; грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються в банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах (п. 7-8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

V. Обставини, що підлягають з`ясуванню судом при вирішенні позовної заяви

При вирішенні справи за позовом про визнання активів необґрунтованими з`ясуванню підлягають такі обставини:

(1) чи є відповідачі особами, які визначені в ч. 4 ст. 290 ЦПК України як такі, до яких може бути пред`явлений позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

(2) чи пред`явлено позов щодо активів, передбачених ч. 2 ст. 290 ЦПК України;

(3) чи наявний зв`язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

(4) чи відбулось набуття активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, у один зі способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, а саме:

- особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність;

- іншою фізичною або юридичною особою за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

(5) чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, були набуті за рахунок законних доходів;

(6) чи відповідають заявлені позивачем об`єкти ознакам активу у розумінні частини 2 статті 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи;

(7) чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідача.

Враховуючи викладене, суд оцінить надані учасниками справи докази та усні пояснення, після чого послідовно зробить висновки з наведених вище питань.

(1) Чи є відповідачі суб`єктами в розумінні ч. 4 ст. 290 ЦПК України

ОСОБА_1 обіймав посаду начальника складу пального та мастильних матеріалів ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3, АДРЕСА_1 ), 06.09.2025 звільнений з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається ч. 20 цієї статті (наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) (а.с. 170-173, т. 1).

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 290 КПК України та пп. г п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 06.08.2005 та відомостями щорічної декларації за 2023, 2024 роки та декларації при звільненні за період з 01.01.2024 - 06.09.2024 (а.с. 159, 30-33, 44-47, 57-60 т. 1).

Оскільки ОСОБА_2 не є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, позов заявлено до неї як до іншої фізичної особи, яка набула у власність активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є належними відповідачами у справі.

(2) Чи пред`явлено позов щодо активів, передбачених ч. 2 ст. 290 ЦПК України

Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», тобто 28.11.2019, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 КК України (абз. 2).

Для цілей глави 12 ЦПК України:

- термін «активи» означає, зокрема грошові кошти та інше майно (п. 1 ч. 8 цієї статті),

- під «набуттям активів» слід розуміти, зокрема набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 цієї статті).

Активами, щодо яких ставиться питання про необґрунтованість, є об`єкти нерухомого майна, загальна вартість яких становить 2 936 382,25 грн, а саме:

- житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею - 180,8 кв.м, оціночною вартістю 2 723 518,11 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1264379446224;

- земельна ділянка, площею 0,0651 га, кадастровий номер 4622410100:03:002:0417, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2973111246224, оціночною вартістю 212 864,14 грн.

Ці об`єкти набуті відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя 18.07.2024, що підтверджується договором купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки від 18.07.2024, інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 393543907, № 393542272 від 04.09.2024, відомостями щорічної декларації за 2024 рік (а.с. 57-73, 140- 143, 160-162, т. 1).

18.07.2024 між ОСОБА_7, від імені якої діяв ОСОБА_5, як представник продавця, та ОСОБА_2, як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки № 4583, який посвідчено приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицьким Р.С.

Згідно з п. 1 Договору, ОСОБА_2 купила житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею - 180,8 кв.м та земельну ділянку, на якій він розташований, площею 0,0651 га, кадастровий номер 4622410100:03:002:0417. Пунктом п. 5 Договору визначено, що оціночна вартість житлового будинку становить 2 723 518, 11 грн, а земельної ділянки - 212 864, 14 грн, згідно довідок про оціночну вартість об`єктів нерухомості від 08.07.2024.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив, що 18.07.2024 було укладено нотаріально посвідчену угоду купівлі-продажу будинку та земельної ділянки між ним та ОСОБА_2 . У свідка відсутня будь-яка інформація про походження коштів, які використані на придбання майна.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що бачив ОСОБА_14 та ОСОБА_15 лише один раз у житті під час посвідчення відповідного договору. Щодо обставин посвідчення договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 пояснив, що, як пригадує, до нього звернувся продавець у зв`язку з оформленням спадкової справи після смерті батька. ОСОБА_5 представляв інтереси своєї матері на підставі довіреності, з метою продажу будинку.. Для укладення договору був зібраний необхідний пакет документів, хто саме з боку покупців подавав документи, свідок не пам`ятає. Під час посвідчення договору, за словами свідка, точно був присутній ОСОБА_5, оскільки сторони за процедурою перечитували текст договору. Договір було прочитано, після чого здійснено перевірку інформації по особі у відповідних реєстрах, зокрема за допомогою платформи YouControl, де міститься інформація про особу, у тому числі щодо наявності кримінальних проваджень, санкцій чи заборон. За результатами перевірки будь-яких сумнівів щодо продавців або покупців не виникло. Перед свідком був наявний примірник договору і з нього вбачається, що покупцем будинку була ОСОБА_2 . Він пригадує, що ОСОБА_1 був військовим, однак на якій саме посаді він перебував на момент укладення договору, йому не було відомо. Про це він дізнався пізніше під час допиту представником Державного бюро розслідувань. Щодо перевірки законності джерел походження коштів, за які укладаються правочини, свідок пояснив, що як нотаріус здійснює таку перевірку лише у випадках посвідчення договорів щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, оскільки це прямо передбачено законом. В інших випадках, перевірка джерел коштів проводиться лише тоді, коли особа належить до категорії політично значущих осіб. У нього наявна заява ОСОБА_2, яка долучалася до матеріалів фінансового моніторингу, у якій вона підтвердила, що її фінансовий стан відповідає зазначеній операції, а кошти, за рахунок яких придбавається нерухоме майно, не одержані нею злочинним шляхом і не спрямовуються на фінансування тероризму. В анкеті також було зазначено, що на момент укладення договору вона є безробітною. У даному випадку він не може пригадати, що було озвучено нею щодо джерел її коштів. Свідок не може достеменно підтвердити, чи були сторони зі сторони покупця присутні одночасно разом під час посвідчення договору. Проте, зазначив, що відповідно до реєстру нотаріальних дій спочатку було посвідчено заяву-згоду на придбання, а вже за наступним реєстраційним номером - сам договір купівлі-продажу. Тобто, точно спочатку був присутній ОСОБА_1, а згодом представник продавця та покупця, однак чи перебували вони одночасно під час посвідчення договору, пригадати не може. Водночас, підтвердив, що всі ці дії були вчинені в один день, а реєстраційні номери документів ідуть послідовно - спочатку заява, потім договір.

Із долучених матеріалів позову вбачається, що активи, щодо яких порушується питання про їх необґрунтованість (житловий будинок та земельна ділянка), були реалізовані подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 14.03.2025 (а.с.196-199, т. 1). За цим договором ОСОБА_2 (продавець) передала у власність покупця ОСОБА_12 житловий будинок АДРЕСА_1 (вартістю 2 497 374 грн) та земельну ділянку (вартістю 299 118 грн), на якій він розташований за попередньо визначеною ціною сторонами у розмірі 2 796 492 грн (п. 1,7 Договору). Також, з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав та нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.11.2025, 26.11.2025 № 453987192, № 453712231 підтверджується, що ОСОБА_12 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1, земельної ділянки, площею 0,0651 га, кадастровий номер 4622410100:03:002:0417 (а.с.192-195, т. 1).

Із наведеного вбачається, що правові підстави виникнення права власності на спірні активи, зокрема укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, набуття права власності на них і проведення фінансових розрахунків за таким договором, мали місце у період перебування ОСОБА_1 на посаді в Збройних Силах України, тобто у статусі особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Матеріалами справи підтверджується, що всі спірні активи набуті після 28.11.2019. Отже, зазначене майно відповідає встановленим законом ознакам поняття «активи», набуте після вказаної дати та, відповідно, може бути предметом позову про визнання активів необґрунтованими і їх стягнення в дохід держави.

(3) Чи наявний зв`язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний, зокрема навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України)

Чинне законодавство не розкриває поняття «зв`язок особи з активом», щодо якого ставиться питання про необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв`язку. У цій справі мова йде про житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований. При визначенні зв`язку особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з активами, необхідно дослідити правову або фактичну пов`язаність цієї особи з відповідними об`єктами нерухомого майна.

У порядку тимчасового доступу у кримінальному провадженні № 62024140120000419 від 02.04.2024 слідчими Державного бюро розслідувань отримано документи, які перебувають у володінні приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Яксманицького Р.С., зокрема оригінал договору купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки від 18.07.2024 зі всіма додатками (заявами сторін, розписками, довіреностями на купівлю/продаж, книгою реєстрових записів) (а.с. 131- 139, т. 1).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка 04.09.2024 № 393543907) (а.с. 160-162, т. 1) ОСОБА_2 з 18.07.2024 до 14.03.2025 на праві власності належало таке майно: житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею - 180,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1264379446224; земельна ділянка, площею 0,0651 га, кадастровий номер 4622410100:03:002:0417, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2973111246224.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Як зазначено вище, відповідачі в період набуття об`єктів нерухомого майна перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною (постанова Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18).

У цьому аспекті суд також враховує, що у декларації за 2024 рік ОСОБА_1 відобразив набуття його дружиною ОСОБА_2 права власності на відповідні активи - житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1, а також зазначив про власні фінансові зобов`язання у вигляді позики від 13.07.2024, отриманої від ОСОБА_10, у розмірі 50 000 доларів США, із визначенням майнового забезпечення за цією позикою (житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 2 900 000 грн). Зазначене свідчить про його обізнаність із відповідним майновим станом сім`ї та участь у фінансуванні придбання вказаного нерухомого майна.

Слід зауважити, що матеріали цієї позовної заяви отримані, зокрема, з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024140120000419 від 02.04.2024, яке перебуває у провадженні слідчих Державного бюро розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, за фактом викрадення пального військової частини. Також, саме Державне бюро розслідувань звернулося до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з листом від 14.07.2025 вх. № 10-3-04-02-17080 про звернення з позовом до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованим активу та стягнення його в дохід держави.

Відповідно до постанови слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові Снурнікова Д.О. від 28.02.2025 надано співробітникам Головного оперативному відділу державного бюро розслідувань, співробітникам першого оперативного відділу ТУ ДБР розташованого у м. Львові та співробітникам Національного агентства із запобігання корупції доступ і дозвіл на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024140110000419 від 02.04.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 410 КК України, та копії з матеріалів цього кримінального провадження, з метою достатньої і об`єктивної перевірки з боку НАЗК щодо обґрунтованості набутих ОСОБА_1 активів і з метою перевірки його декларації (а.с. 75-76, т. 1). З огляду на викладене, вбачається, що матеріали кримінального провадження № 62024140110000419 отримані в законний спосіб від Державного бюро розслідувань та надано дозвіл на їх розголошення в частині, яка стосується питання обґрунтованості активів, набутих ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства ухвалою слідчого судді Львівського апеляційного суду від 19.06.2024 надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_1, а саме: (1) зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг) абонентського номеру НОМЕР_4, що знаходяться у користуванні ОСОБА_1 ; (2) установлення місцезнаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу), що полягає у застосуванні технічних засобів для отримання від мережевої інфраструктури або мобільного кінцевого (термінального) обладнання відомостей про місцезнаходження мобільного кінцевого (термінального) обладнання (точки його підключення до мережі), а в мережі фіксованого зв`язку - даних про фізичну адресу кінцевого пункту мережі, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, щодо абонентського номеру мобільного телефону НОМЕР_4, що знаходяться у користуванні ОСОБА_1 (а.с. 77-78, т. 1).

Відповідно до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 09.10.2024 проведено зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, на підставі ухвали слідчого судді, з абонентського номеру НОМЕР_4 ОСОБА_1 та 04.07.2024 о 15 год. 48 хв. зафіксовано розмову ОСОБА_1 з ОСОБА_4, який має номер телефону НОМЕР_6 (а.с. 79-83, т. 1), під час якої ОСОБА_4 запитав у ОСОБА_1 на кого оформляти, на що той відповів, що на дружину, після чого ОСОБА_4 попросив скинути паспорт і код для оформлення договору завдатку.

05.07.2024 о 15 год. 48 хв. зафіксовано розмову ОСОБА_1 з ОСОБА_4, в ході якої останній уточнив у ОСОБА_1 чи бронювати, і, отримавши погодження, сказав, що дізнається про годину і скине йому договір завдатку почитати.

05.07.2024 о 17 год. 41 хв. зафіксовано розмову ОСОБА_1 з ОСОБА_4, під час якої ОСОБА_4 повідомив, що скинув ОСОБА_1 договір завдатку, документ на право власності на будинок і документ на право власності на земельну ділянку, щоб перевірити правильність інформації в них. На запитання про те чи хоче ОСОБА_1, щоб було підписано того ж дня, отримав підтвердження, після чого повідомив, що попередить сина власника, щоб він приїхав сьогодні і все обговорять.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4, відповідаючи на запитання прокурора, зазначив, що пам`ятає такі розмови з ОСОБА_1 . У нього є два мобільні номери телефонів: НОМЕР_7 - робочий, а НОМЕР_12 - особистий, за якими свідок міг спілкуватися з ОСОБА_2 . За його словами, це стандартне запитання щодо того, на кого саме буде оформлюватися майно на чоловіка чи на дружину. З урахуванням цієї інформації одразу формуються документи. ОСОБА_2 могла просити, щоб надсилати договір чоловіку для ознайомлення, він також брав участь в цьому процесі. У кінцевому результаті він більше комунікував з ОСОБА_2, оскільки траплялися випадки, коли свідок телефонував до ОСОБА_1, але той міг не підняти трубку. За словами свідка, хоч ОСОБА_2 також інколи могла не відповідати на дзвінки, вона не була настільки зайнятою, як її чоловік. Також, вона подавала документи нотаріусу та безпосередньо підписувала договір. Таким чином, у частині підписання договору та вирішення основних питань саме вона була ключовою особою. Свідок підтвердив, що він міг писати повідомлення про те, що нотаріус зробив знижку ОСОБА_1, оскільки він є військовим, а також нотаріус перебуває у добрих стосунках з отцем ОСОБА_16, який представляв продавця. Як правило, нотаріус робить знижки для військових. Уточнив, що тут йдеться про надання знижки для дружини військового, оскільки майно набувалося у період шлюбу та є спільною сумісною власністю.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.12.2024 було надано дозвіл на проведення обшуку будинку та прилеглих господарських споруд, якими користується та і фактично проживає ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_2 (а.с. 84-87, т. 1). Відповідно до протоколу обшуку від 11.12.2024 за цією адресою обшук проводився за участі ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 (а.с. 88-94, т. 1).

Із протоколу огляду від 07.02.2025 мобільного телефону, що належить ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) вбачається, що у месенджері WhatsApp наявний контакт з «ОСОБА_22» ( ОСОБА_4 ) з номером мобільного телефону НОМЕР_6 . Відповідно до цього листування, 04.07.2024 абонент «ОСОБА_22» надсилає оголошення про продаж будинку у Мостиськах, загальною площею 180, 8 кв.м. за ціною 77 000 доларів США з фотографіями та відео. На ці повідомлення ОСОБА_1 у відповідь надсилає скан-копію паспорту дружини ОСОБА_2 та її ідентифікаційного коду. ІНФОРМАЦІЯ_4 контакт з назвою «ОСОБА_22» надсилає ОСОБА_1 файл з назвою «договір завдатку ОСОБА_23 з документами на будинок (державний акт на право власності на земельну ділянку, витяг з Державного реєстру) та пише, що: «завдаток 2000 $». Потім, 11.07.2024 контакт «ОСОБА_22» надіслав ОСОБА_1 повідомлення, що: «Нотаріальні послуги і державне мито получилося - 41 670 грн, але нотаріус зробив ще нам знижку, так як Ви військовий і він у добрих відносинах з отцем то все він заокруглив до 34 000 грн : 2 = 17 000 грн (за держмито і нотаріальні послуги) 50/50», «Будинок оцінили в 2 723 520 грн, тому 1 % від оцінки получається : (реквізити Пенсійного ГУК) 27 235, 20 грн», «В сумі разом 27 235, 2 + 17 000 = 44 235, 2 грн». Далі о 13:19 відбувся аудіодзвінок від абонента «ОСОБА_22».

Свідок ОСОБА_4 щодо його листування з ОСОБА_1, яке міститься в протоколі огляду мобільного телефону, пояснив що він їм надав список документів, який був потрібен для оформлення. Свої документи ОСОБА_2 могла йому приносити, а сам ОСОБА_1 міг надсилати на Viber або WhatsApp. Свідок не заперечує того, що ОСОБА_1 міг надсилати йому документи. Якщо говорити про договір завдатку, то свідок міг йому надсилати договір завдатку для того, щоб він прочитав і чи не виникли в нього якісь заперечення.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що він міг надати знижку при посвідченні договору як ОСОБА_2, так і ОСОБА_5, оскільки з останнім знайомий з дитинства, перебуває у дружніх стосунках. За його словами, у разі якщо озвучувалося, що покупець або її чоловік є військовослужбовцем, зазвичай надавалася певна знижка.

На переконання Суду, наведені обставини можуть свідчити про наявність зв`язку ОСОБА_1 зі спірними активами, зокрема про їх набуття в інтересах сім`ї та фактичне користування ними, що є релевантним для оцінки питання щодо необґрунтованості цих активів.

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що він у квітні - травні звернувся до рієлтора ОСОБА_4, який займався організацією продажу будинку, земельної ділянки та опублікував оголошення в інтернеті. ОСОБА_4 повідомив, що знайшлися бажаючі, які хочуть подивитися будинок і вони готові його купити. На огляд будинку разом із рієлтором з`являлися чоловік ОСОБА_17 та його дружина. Це були ОСОБА_1 та ОСОБА_15 . Оглянувши будинок, вони взяли час на роздуми чи підходить він їм, але небагато часу минуло, можливо, декілька днів і вони сказали рієлтору, що їм все підходить і вони готові придбати цей будинок за 77 тисяч доларів США, за цю ціну він був виставлений і в інтернеті. У офісі рієлтора ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали свідку завдаток, це було десь 2-3 тисячі доларів США. Під час надання задатку були присутні ОСОБА_4, обоє (дружина та чоловік) та свідок. На цій зустрічі озвучувалася загальна вартість будинку в розмірі 77 тисяч доларів США, тобто вони знали вартість будинку. Свідок не звернув уваги, хто саме йому надав завдаток, але йому здається, що дружина витягувала гроші з сумки. Решту суми від вартості будинку свідок отримав у банку, але це вже було перед тим, як вони йшли до нотаріуса оформлювати всі документами. У банку були перераховані кошти, які були передані йому і потім вони пішли до нотаріуса. Оскільки, свідок не пам`ятає точну суму завдатку (десь 2-3 тисячі доларів США), то він міг отримати решту суми десь 74-75 тисячі доларів США, яку давали в банку. Свідок не пам`ятає, чи надавав ОСОБА_18 своїй дружині ОСОБА_15 дозвіл на укладення угоди про придбання будинку та земельної ділянки, він не звернув на це уваги. Йому пізніше стало відомо, що ОСОБА_1 працював у військовій частині, якийсь військовий. Підтвердив, що безпосередньо рієлтор займався пошуком цих клієнтів і спілкувався з ними до моменту укладення угоди та отримання завдатку.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що до нього звернулася ОСОБА_2 із запитом щодо купівлі житла, а десь за місяць-два до того, він взяв на продаж будинок ОСОБА_5, тому і запропонував цей будинок їй. Вони зустрілися на об`єкті нерухомості, показали будинок та все, що було на його території, обумовили вартість, за яку ОСОБА_5 був готовий продати остаточно і ОСОБА_19 поїхали думати. Вони разом з чоловіком оглядали будинок, але свідок контактував лише з пані ОСОБА_15 . У питанні купівлі будинку він найбільше контактував з ОСОБА_2 . ОСОБА_1, як чоловік, мав попередньо підписати заяву-згоду на придбання дружиною нерухомого майна. Для того, щоб засвідчити серйозність намірів він запропонував дати завдаток продавцю, щоб вони могли зняти з продажу будинок. Під час передачі завдатку, як ін пам`ятає, в офісі були продавець, покупець, який отримав завдаток у розмірі 2 тисяч, можливо 3 тисяч доларів США. Він отримав завдаток, написав розписку, тобто вони обумовили всі моменти і почали домовлятися про оформлення нотаріального посвідчення договору. У день посвідчення договору сторони зайшли у банк «Львів», щоб сплатити податки, зробили перевірку коштів, а покупець розрахувався з продавцем безпосередньо в банку. Потім, після отримання підтвердження про сплату податків, нотаріус передав договір для ознайомлення продавцю та покупцю. Сторони повідомили, що не мають зауважень, а також підтвердили проведення повного розрахунку. Після цього договір було роздруковано на відповідних бланках, підписано сторонами та посвідчено нотаріально. ОСОБА_1 був раніше знайомий свідку, оскільки у березні - квітні 2022 року звертався до свідка з питанням оренди житла для його сім`ї у місті Мостиська. Потім, в розмові свідок зрозумів, що він є начальником якоїсь місцевої частини, тому свідок йому допоміг з пошуком житла для його сім`ї, оскільки на той час був дуже великий попит і наплив людей. Основною щодо питання укладення договору купівлі-продажу будинку була ОСОБА_2, але він міг спілкуватися як з нею, так і з ОСОБА_1, останній постійно був на роботі. Свідок не пам`ятає, чи був присутній ОСОБА_1 під час надання завдатку ОСОБА_5, ОСОБА_2 точно була. Як пам`ятає свідок, то під час передачі іншої суми коштів у розмірі 75 тисяч доларів США ОСОБА_1 не було. Тоді були присутні лише ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 підписував заяву-згоду, а під час посвідчення самого договору ОСОБА_1 не було. Додав, що в банку не виникло жодного питання щодо походження коштів.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами (1); висновками експерта (2); показаннями свідків (3).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України)

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження. Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження (ч. 3 ст. 14, ч. 3 ст. 15 КПК України).

У цій справі Суд ураховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 9901/501/19 щодо можливості використання матеріалів кримінального провадження поза межами кримінального процесу. В ці постанові зокрема зазначено, що положення ст. 257 КПК України регламентують порядок використання матеріалів НСРД саме в межах кримінального провадження та не визначають порядку їх використання в інших видах проваджень. Водночас, відсутність спеціального регулювання у КПК України щодо використання таких матеріалів поза кримінальним процесом сама по собі не виключає можливості їх застосування в іншому судочинстві за умови дотримання встановленого законом порядку отримання та розголошення. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові виходила з того, що матеріали кримінального провадження можуть використовуватися у дисциплінарному провадженні, якщо вони оцінюються не з точки зору кримінально-правової кваліфікації діяння, а в межах предмета відповідного провадження. Такі матеріали аналізуються лише у частині обставин, що мають значення для вирішення конкретного питання, без встановлення вини особи. Аналогічний підхід, на думку Суду, може бути застосований і в цій справі про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

У цій справі Суд не перевіряє допустимість доказів з точки зору вимог КПК України, як доказів у кримінальному провадженні, та не встановлює наявності/відсутності складу кримінального правопорушення. Оцінка матеріалів кримінального провадження, у тому числі матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється виключно в аспекті з`ясування обставин набуття спірних активів, наявності чи відсутності законних джерел доходу та встановлення зв`язку активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Зокрема, до проваджень кримінального характеру застосовується презумпція невинуватості, тоді як провадження про визнання активів необґрунтованими має іншу правову природу та спрямоване на перевірку майнової відповідності доходів і витрат. Отже, за умови отримання матеріалів кримінального провадження у законний спосіб та надання дозволу на їх розголошення в частині, що стосується питання обґрунтованості активів, їх використання у цьому цивільному процесі є допустимим, оскільки вони оцінюються виключно для встановлення майнових обставин і не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, ті гарантії, які встановлені для здійснення НСРД, є вищими в порівнянні з процедурою збору доказів для цивільної конфіскації, тому що НСРД використовується для притягнення особи до найсуворішої відповідальності - кримінальної. У цій справі не йдеться про такі суворі санкції, тому і не потрібні такі високі стандарти (постанова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.12.2022 у справі № справа № 991/366/22).

Відповідно до п. 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

На переконання Суду, одні лише матеріали негласних слідчих (розшукових) дій не можуть використовуватися як достатні докази у цивільній справі, оскільки їх повнота, належність і допустимість підлягають перевірці саме в межах кримінального провадження. При цьому, суд у межах цивільного процесу не наділений повноваженнями здійснювати таку перевірку. Однак, суд може враховувати матеріали НСРД у сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах. Питання повноти, достовірності, належності та допустимості матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій підлягають оцінці насамперед у межах відповідного кримінального провадження за правилами, визначеними КПК України. У межах цього цивільного провадження Суд не здійснює перевірку таких матеріалів на предмет їх відповідності вимогам КПК України, як доказів у кримінальній справі, та не надає їм оцінки з точки зору доведеності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення, а враховує їх виключно в аспекті встановлення обставин, що мають значення для вирішення питання про обґрунтованість/необґрунтованість спірних активів.

У цій справі саме органом досудового розслідування - Державним бюро розслідування, на виконання повноважень, передбачених п.8-1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», було ініційоване звернення до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про можливе набуття ОСОБА_1 необґрунтованих активів, на придбання яких не було достатніх заощаджень у його родини. При цьому було надано матеріали, зібрані Державним бюро розслідувань в межах повноважень, на 227 аркушах. Ці матеріали містили копії документів з кримінального провадження № 62024140120000419 від 02.04.2024 та постанову від 28.02.2025 про надання дозволу на розголошення даних досудового розслідування і доступу до матеріалів кримінального провадження з метою достатньої і об`єктивної перевірки з боку НАЗК обґрунтованості набутих набутих ОСОБА_1 активів і з метою перевірки його декларації.

На підставі викладеного Суд приходить до висновку, що надані суду докази є належними, допустимими та достовірними.

Набуття активу одним із подружжя під час шлюбу, навіть за умови формальної реєстрації права власності на ім`я одного з них, не виключає можливості визнання такого активу набутим у власність особи, уповноваженої на виконання функцій держави, у розумінні ст. 290 ЦПК України. Отже, зв`язок ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, з об`єктами нерухомого майна, які на праві власності належали ОСОБА_2, Суд вважає підтвердженим через режим спільної сумісної власності подружжя.

(4) Чи відбулось набуття активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, у один зі способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України

У відповідності до пункту 2 частини 8 статті 290 ЦПК України під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Тобто мова йде про прямий (безпосередній) або опосередкований (через інших осіб) спосіб набуття активів.

Впровадження процедури цивільної конфіскації пов`язане з суспільною вимогою щодо викорінення незаконних практик в діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямованих на отримання не передбачених законом доходів при виконанні своїх обов`язків. Нормативно закріплена можливість звернення з позовом до інших осіб та врахування законодавцем опосередкованого способу набуття активів в цілях цивільної конфіскації є по суті відповіддю на відому і доволі поширену практику, коли службовці приховують доходи шляхом фіктивної реєстрації цих доходів на своїх друзів або родичів.

Як встановлено під час судового розгляду, відповідач-1 ( ОСОБА_1 ) не був безпосереднім набувачем активу, про необґрунтованість якого стверджує позивач. Власником об`єктів нерухомості була зазначена його дружина (відповідач-2), а ОСОБА_1 (разом з своєю родиною) відкрито користувався ними з відображенням у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2024 рік.

В питанні опосередкованого способу набуття активів нормативна конструкція має альтернативний характер - доведенню підлягає один із передбачених фактів:

- набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Термін «за дорученням», використаний у пункті 2 частини 8 статті 290 ЦПК України, відмінний від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного. Для визнання наявності певної домовленості учасників на здійснення відповідних дій (зокрема, набуття активу за дорученням) може бути достатнім встановлення наміру особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, погодити (скоординувати) поведінку набувача активу для подальшого його набуття у власне користування. При оцінці факту набуття активів за дорученням у справах про визнання активів необґрунтованими, слід брати до увагу саму ідею і природу відповідного провадження - держава через заявлений позов презюмує, що суб`єкт декларування в порушення свого обов`язку дотримання прозорості статків набуває активи через третіх осіб. Відповідно, очікувати або вимагати наявності в матеріалах таких проваджень доручень, оформлених відповідно до вимог цивільного законодавства, абсурдно з огляду на те, що цей суб`єкт намагається приховати набуття цих активів (через це, в тому числі, користується «послугами» третіх осіб на їх придбання). За таких обставин вчинення дії «за дорученням» у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України може бути встановлене із сукупності вторинних ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб`єкта декларування, а суб`єкт декларування, в свою чергу, отримує вигоду від набутого активу.

Інша умова опосередкованого набуття активу третьою особою являє собою складну конструкцію «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження» особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Оскільки процедура визнання активів необґрунтованими за цією умовою базується на презумпції, що зареєстроване право власності на третю особу є формальним, а фактичним власником є суб`єкт декларування, не можна вимагати підтвердження здійснення ним права розпорядження в класичному розумінні. Тим більше, що на законодавчому рівні відсутня унормована дефініція права розпорядження як однієї із правомочностей права власності. В теорії право розпорядження - можливість самостійно вирішувати юридичну й фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад продати, подарувати, передати за заповітом майно).

При регламентації інституту цивільної конфіскації мова йде не про право розпорядження як таке, а про тотожність йому вчинюваних по відношенню до актива дій, які можуть вчинятися як прямо так і опосередковано (в тому числі як і набуття активу - через третю особу з подальшим оформленням на себе або членів своєї сім`ї або без такого). Також слід підкреслити, що для встановлення за цим критерієм умови набуття активів у власність третьою особою в інтересах відповідача, не має значення, чи здійснював він щодо активу відповідні дії, важливим є встановлення самої можливості їх вчинення. У справах про визнання необґрунтованими активів суд також повинен встановити, чи може (або міг) суб`єкт декларування контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності.

Можливість суб`єкта декларування прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, охоплює значне коло факторів:

- користування активом, в тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб`єктом декларування;

- систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом суб`єктом декларування (при чому таке користування не обов`язково має бути постійним або безперервним);

- наявність між власником та суб`єктом декларування родинних, дружніх або інших зв`язків, відносин підпорядкування тощо;

-придбання активу за дорученням та/або в інтересах особи, яка не зазначена його власником;

- здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов`язаних з утриманням активу;

- здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов`язаних з ефективним використанням активу;

- поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби;

- можливість суб`єкта декларування визначати користування активом іншими особами (наприклад, членами своєї сім`ї);

- можливість суб`єкта декларування відмовитися від активу;

- можливість суб`єкта декларування впливати на долю активу, в тому числі шляхом надання відповідного доручення власнику тощо.

Будь-який із зазначених критеріїв як окремо, так і в сукупності з іншими, може свідчити про спроможність особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчиняти щодо активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, якщо ця особа здійснює усвідомлений вольовий акт. Без волі особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вчинення таких дій неможливе. Вольовий компонент визначає динаміку відносин особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з активом, необґрунтованість якого презюмується.

Верховний Суд у постанові від 16.10.2024 (справа № 991/366/22) зазначив, що фактичне володіння через третіх осіб (ч. 4 ст. 290, п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України) «за дорученням»: 1) вказує на відносини, відмінні від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного; 2) означає набуття суб`єктом декларування активів через третіх осіб з метою приховання факту набуття цих активів; 3) вчинення дії «за дорученням» може бути встановлене із сукупності вторинних ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб`єкта декларування, а суб`єкт декларування, у свою чергу, отримує вигоду від набутого активу; у свою чергу «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження», означає: 1) можливість контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності; 2) трактується ширше передбаченої статтею 16 ЦК України складової права власності.

Зв`язок ОСОБА_1 з активами, власником яких є його дружина ОСОБА_2, встановлений у пункті 3 цього рішення. Отже, суду необхідно проаналізувати зміст цього зв`язку в контексті набуття цих активів за дорученням ОСОБА_1 та/або наявності у нього реальних чи потенційних можливостей розпорядження ними.

Судом досліджені представлені докази, пов`язані з набуттям активів, які підтверджують, що набуття житлового будинку та земельної ділянки відбулися за дорученням ОСОБА_1, а також те, що він може щодо цих активів вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Зокрема, про це можуть свідчити відомості, які відображені:

- у щорічній декларації ОСОБА_1 за 2024 рік зазначено, що ОСОБА_1 фактично проживає у будинку АДРЕСА_1 та в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» відображено, що житловий будинок та земельна ділянка належать його дружині ОСОБА_2 . Крім того, у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» відображено, що саме в ОСОБА_1 13.07.2024 виникло зобов`язання у вигляді позики від ОСОБА_10 у розмірі 50 000 доларів США у (а.с. 57-73, т. 1);

- у протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 09.10.2024 проведено зняття інформації з електронних комунікаційних мереж з абонентського номеру НОМЕР_4 ОСОБА_1, детальний зміст якого відображений у п. 3 цього рішення;

- під час допиту свідок ОСОБА_4 зазначив, що він міг надсилати оголошення, фотографії будинку та документи ОСОБА_1 . Під час огляду будинку ОСОБА_2 приїхала автомобілем зі своїм чоловіком ОСОБА_1 . З ОСОБА_1 вони могли узгоджувати, зокрема, на яку годину та які документи необхідно занести до нотаріуса. Він не пам`ятає, хто йому надсилав копії документів, які посвідчують особу ОСОБА_2 чи її чоловіка, хіба що в Viber або WhatsApp міг отримувати. Для укладення договору завдатку, то однозначно він брав документи (паспортні дати та ідентифікаційний код). Свідок не пам`ятає, чи надсилав він на номер ОСОБА_1 реєстраційні документи на будинок та земельну ділянку, але знає точно, що він показував їх під час підписання договору завдатку;

- свідок ОСОБА_5 зазначив, що для огляду будинку його матері разом із рієлтором з`являлися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також, на момент передачі коштів за будинок у банку були присутні ОСОБА_2, ОСОБА_1 і рієлтор;

- обшук 11.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 відбувався за участі ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 (а.с. 88-94, т. 1);

- у протоколі огляду від 07.02.2025 мобільного телефону, що належить ОСОБА_1, детальний зміст якого відображений у п. 3 цього рішення;

- у договорі купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 18.07.2024 між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, детальний зміст якого відображений у п. 3 цього рішення;

- у заяві ОСОБА_1 від 18.07.2024, у якій він надає згоду своїй дружині ОСОБА_2 на купівлю та на укладення відповідного договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований. З діями своєї дружини, які відповідають інтересам сім`ї, він повністю згідний і не має заперечень проти оформлення договору купівлі-продажу зазначеного вище майна. Умови договору купівлі-продажу (у тому числі й сума договору) йому відомі. Ця заява посвідчена приватним нотаріусом Яскманицьким Р.С.(а.с. 144, т. 1). Під час допиту свідок ОСОБА_13 пояснив, що під час укладення договору чоловік ОСОБА_2 надавав згоду на придбання своєю дружиною Гжитлового будинку та земельної ділянки та на укладення договору купівлі-продажу. У самій заяві - згоді є зазначено, що він повністю згідний з діями своєї дружини, які відповідають інтересам сім`ї, не має заперечень щодо оформлення цього договору, а також, що умови договору купівлі-продажу, у тому числі його сума, йому відомі. На практиці сума правочину у заяві-згоді, як правило, не зазначається, оскільки вона визначається безпосередньо в тексті договору купівлі-продажу. На підтвердження сімейного стану було подано свідоцтво про укладення шлюбу з ОСОБА_2 ;

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України). Відповідно як ОСОБА_2, так і ОСОБА_1 мали рівні права щодо володіння, користування та розпорядження активами (житловим будинком та земельною ділянкою).

Конструкція п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України та законодавча техніка викладення цього нормативного припису не дає підстав ототожнювати «набуття активу у власність особи, уповноваженої на виконання функцій держави» лише з ситуаціями, за яких така особа набуває певний актив у приватну власність. Відсутність конкретизації виду та типу власності, в яку можуть набуватися активи, орієнтує на те, що під набуттям активів у власність особи, уповноваженої на виконання функцій держави, слід розуміти як набуття їх у приватну власність, так і набуття у спільну (часткову або сумісну) власність.

Отже, на підставі цього Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1, хоча і не був безпосереднім набувачем активів, однак набуття спірних активів ОСОБА_2 можуть розглядатися як такі, що здійснені у інтересах сім`ї та за дорученням ОСОБА_1, який фактично був обізнаний про придбання майна, брав участь у його огляді за участі рієлтора, обговоренні деталей угоди, надсилав та отримував документи, які необхідні для оформлення правочину, надавав згоду на його придбання та брав участь у його фінансуванні. Це вказує на причетність ОСОБА_1 до такого майна, його зв`язку з вищевказаною нерухомістю, що фактично свідчить про надання по суті ним доручення ОСОБА_2 для придбання нерухомості та вчинення щодо цих активів дій, тотожних за змістом здійсненню ним права розпорядження.

Також, слід зауважити, що 14.03.2025 із спільно нажитого майна подружжям ОСОБА_19 вибули активи (житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка), оскільки ОСОБА_2 їх було продано ОСОБА_12, відповідно до договору купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки від 14.03.2025.

(5) Чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, були набуті за рахунок законних доходів

У відповідності до ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

Суд вважає доведеним, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були відсутні достатні фінансові можливості для придбання житлового будинку та земельної ділянки загальною вартістю 2 936 382,25 грн. Із відомостей декларацій ОСОБА_1 у період 2023-2024 років вбачається зростання суми грошових заощаджень ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а отже, такі кошти не могли бути витрачені на придбання нерухомості.

Окрім цього, у позовній заяві прокурор наводить факти, які можуть свідчити про недійсність правочину між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 у вигляді позики у розмірі 50 000 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 13.07.2024 - 2 044 000 грн). Також, згідно з декларацією ОСОБА_1 за 2024 рік, у період із 13.07.2024 по 31.12.2024 він не сплатив жодних коштів на погашення позики, маючи власні активи на суму 949 156 грн. На думку прокурора, на неможливість сплатити ОСОБА_2 залишок суми за придбання будинку у розмірі 892 382,25 грн (2 936 382,25 грн - 2 044 000 грн, еквівалент 50 000 доларів США) вказує її фінансовий стан. Зокрема, грошові активи на кінець 2023 року становили 660 343 грн, а у 2024 році - 650 000 грн (- 10 343 грн), тобто вони не могли бути використані для придбання нерухомості. У період 2022-2024 років ОСОБА_2 отримувала виключно соціальні виплати від Управління соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області у загальному розмірі 27 970 грн, а інші доходи у неї були відсутні. Разом з тим, у ОСОБА_1 перебуває на утриманні троє дітей, а його дружина ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не працює, що обмежує можливість заощадження значних коштів і потребує забезпечення витрат родини.

Матеріалами справи підтверджується, що 18.07.2024 ОСОБА_2 (дружина суб`єкта декларування) придбала житловий будинок АДРЕСА_1, та земельну ділянку, на якій він розташований. Пунктом п. 5 Договору визначено, що оціночна вартість житлового будинку становить 2 723 518, 11 грн, а земельної ділянки - 212 864, 14 грн, згідно довідок про оціночну вартість об`єктів нерухомості від 08.07.2024. Відтак, загальна вартість нерухомого майна, придбаного ОСОБА_2 становить 2 936 382, 25 грн.

У разі якщо різниця між вартістю активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, становить суму, що у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на день набрання чинності відповідним законом, але не перевищує межі, визначеної статтею 368-5 КК України, суд зобов`язаний надати оцінку не лише вартості спірних активів, а й фактичному фінансовому стану відповідача.

З огляду на це підлягає всебічному дослідженню фінансовий стан відповідачів за відповідний період, який передував купівлі нерухомості, зокрема: обсяг та джерела його законних доходів; наявність заощаджень, грошових активів і майна; доходи членів сім`ї, якщо актив набуто у період шлюбу; відповідність витрат рівню задекларованих доходів. Враховуючи вищевикладене, лише після встановлення сукупності зазначених обставин можливим є обґрунтований висновок щодо наявності чи відсутності передбачених законом підстав для визнання активів необґрунтованими.

Із відомостей декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - ОСОБА_1 слідує, що:

- у 2023 році в розділі 3 «Об`єкти нерухомості», розділі 4 «Об`єкти незавершеного будівництва» були відсутні будь-які об`єкти нерухомості; у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» відображено, що у власності ОСОБА_1 перебувають автомобілі ZAZ Lanos, 2011 року випуску та HYUNDAI SONATA, 2015 року випуску; у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» відображено, що ОСОБА_1 отримав заробітну плату за основним місцем роботи від Військової частини НОМЕР_8 у розмірі 623 571 грн, від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат він отримав 13 000 грн державної та соціальної матеріальної допомоги (інше), а його дружина ОСОБА_2 отримала від УСЗН Яворівської районної ДА - 10 320 грн соціальної виплати з відповідних бюджетів; у розділі 12 «Грошові активи» відображено, що в ОСОБА_2 розміщено 660 342 грн на банківських рахунках у АТ КБ «ПриватБанк», у ОСОБА_1 наявні готівкові кошти - 185 000 грн (а.с. 30-43, т. 1);

- у 2024 році (при подачі декларації при звільненні за період з 01.01.2024 - 06.09.2024) в розділі 3 «Об`єкти нерухомості», розділі 4 «Об`єкти незавершеного будівництва» були відсутні будь-які об`єкти нерухомості; у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» відображено, що у власності ОСОБА_1 перебувають автомобілі ZAZ Lanos, 2011 року випуску та HYUNDAI SONATA, 2015 року випуску; у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» відображено, що ОСОБА_1 отримав заробітну плату за основним місцем роботи від Військової частини НОМЕР_8 у розмірі 264 118 грн, від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - 24 313 грн державної та соціальної матеріальної допомоги (інше), а його дружина ОСОБА_2 отримала від УСЗН Яворівської районної ДА - 7 740 грн соціальної виплати з відповідних бюджетів; у розділі 12 «Грошові активи» відображено, що в ОСОБА_2 розміщено 660 342 грн на банківських рахунках у АТ КБ «ПриватБанк», у ОСОБА_1 наявні готівкові кошти - 200 000 грн (а.с. 44-56, т. 1);

- у 2024 році (при подачі щорічної декларації) в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» відображено, що у власності ОСОБА_2 перебуває житловий будинок (вартістю 2 497 374 грн) та земельна ділянки (вартістю 299 118 грн) за адресою: АДРЕСА_1 ; у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» відображено, що у власності ОСОБА_1 перебувають автомобілі ZAZ Lanos, 2011 року випуску та HYUNDAI SONATA, 2015 року випуску; у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» відображено, що ОСОБА_1 отримав заробітну плату (грошове забезпечення) від Військової частини НОМЕР_8 у розмірі 267 125 грн, від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - 6200 грн державної та соціальної матеріальної допомоги (інше), він отримав додаткового блага (у т.ч. кешбек, бонуси) 507 грн від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та 1000 грн АТ КБ «ПриватБанк», 831 707 грн грошової допомоги при звільненні з військової служби від Військової частини НОМЕР_8, 87 396 грн пенсії від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, 26 078 грн соціальної виплати (у т.ч. числі виплати ВПО) від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, а його дружина ОСОБА_2 отримала від УСЗН Яворівської районної ДА - 10 320 грн соціальної виплати з відповідних бюджетів, подружжя отримало 5000 грн грошової допомоги у вигляді Зимової підтримки, також його син ОСОБА_20 отримав заробітну плату - 11 600 грн від Івано-Франківського національно технічного університету нафти і газу; у розділі 12 «Грошові активи» відображено, що в ОСОБА_2 розміщено 650 000 грн на банківських рахунках у АТ КБ «ПриватБанк», у ОСОБА_1 наявні готівкові кошти - 200 000 грн, а також кошти, що розміщені на банківських рахунках - НОМЕР_9 грн у АТ КБ «ПриватБанк»; у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» відображено, що в ОСОБА_1 13.07.2024 виникло зобов`язання у вигляді позики від ОСОБА_10 у розмірі 50 000 доларів США (а.с. 57-73, т. 1).

У Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків зазначено відомості про суми отриманих доходів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Так, ОСОБА_1 за період 2003 (3 квартал) - 2024 (2 квартал) роки отримано доходи на суму 3 665 110, 67 грн (утримано податків 613 480, 01 грн), отже прибуток складає 3 041 630, 66 грн. Зокрема, у період 2023 року ним отримано 519 034, 62 грн та 163 056, 45 грн за 2024 рік (2 квартали) з вирахуванням податків. ОСОБА_2 за період 2001 (4 квартал) - 2024 (2 квартал) роки отримала доходів на суму 515 570, 48 грн (утримано податків на суму 55 935, 97 грн), отже прибуток складає 459 634, 51 грн. Зокрема, у період 2023 року нею отримано 10 320 грн та 5 160 грн за 2024 рік (2 квартали) (а.с. 200-226, т. 1)

З огляду на те, що ОСОБА_1 в декларації за 2024 рік зазначено про отримання позики від ОСОБА_10, а прокурор ставить під сумнів дійсність відповідного правочину, для повного та всебічного з`ясування обставин справи підлягає дослідженню майновий стан ОСОБА_10 та членів його сім`ї.

З відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків вбачається, що ОСОБА_10 за період 2001 - 2021 років отримав доходи на суму 750 227, 80 грн (утримано податків 7 082, 32 грн), отже за двадцять років його прибуток склав 743 145, 48 грн, а його дружина ОСОБА_11 за період 2003 (3 квартал) - 2021 (2 квартал) років отримала дохід на суму 119 874, 05 грн (утримано податків 1 702, 61 грн), отже її прибуток за цей період склав 118 171,44 грн.

З урахуванням всього викладеного, Суд дійшов висновку, що активи, щодо яких ставиться питання про необґрунтованість, не могли бути придбані за особисті кошти відповідачів. Також, є досить сумнівним отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_10 коштів в розмірі 50 000 доларів США, оскільки офіційний дохід ОСОБА_10 складав 743 145, 48 грн за період 2001 - 2021 років, а його дружини ОСОБА_11 - 118 171,44 грн за період 2003 - 2021 років, відтак загальний дохід сім`ї склав 861 316, 92 грн.

Також, представником позивача надано докази, які можуть свідчити про сумнівність позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 . Зокрема, з відомостей інформаційно-комунікаційної системи Державної прикордонної служби України «АРКАН», ОСОБА_10 і його дружина ОСОБА_11 20.08.2022 виїхали за межі України та до теперішнього часу не поверталися. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період із 08.11.2017 по 26.11.2025 не перетинали державний кордон України ні на виїзд, ні на в`їзд (а.с. 188-191, т. 1). Відтак, Суд погоджується з доводами прокурора, що зазначені особи фізично не могли передати ОСОБА_1 кошти, укласти договір позики або оформити розписку про боргові зобов`язання на території України чи за її межами станом на 13.07.2024. Окрім цього, прокурором надано відомості, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у період із 01.01.2022 по 03.12.2025 не перевозились валютні цінності, зокрема валюта України, іноземна валюта та банківські метали, у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 000 євро (а.с.248, т. 1).

З огляду на викладене, не є достатньо переконливою обставиною реальність надання ОСОБА_10 коштів в позику ОСОБА_1, враховуючи його матеріальний стан, відсутність відомостей про перетин кордону з 2022 року та перевезення валютних цінностей через кордон. Відтак, з урахуванням положень ч. 4 ст. 89 ЦПК України, Суд дійшов висновку, що доводи представника позивача щодо сумнівності в реальності договору позики є переконливими. У зв`язку з цим, грошові кошти, отримані на його підставі, не можуть безумовно вважатися «законними доходами» у розумінні статей 81, 290-291 ЦПК України без належного підтвердження їх реального походження. Разом з тим, у межах розгляду справи про визнання активів необґрунтованими Суд не наділений повноваженнями вирішувати питання про дійсність чи недійсність договору позики як самостійного правочину. Предметом такого спору є встановлення відповідності вартості набутих активів законним доходам відповідача, а не вирішення цивільно-правового спору щодо чинності договору. Оцінка договору позики у цьому процесі можлива лише з точки зору його доказового значення.

Отже, Суд визнає не встановленим факт законного походження 50 000 доларів США (2 044 000 грн), які начебто були позичені ОСОБА_1 у ОСОБА_10, та дійшов висновку про необґрунтованість активів - житлового будинку та земельної ділянки.

(6) Чи відповідають заявлені позивачем об`єкти ознакам активу у розумінні частини 2 статті 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи

Позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України. У розумінні інституту цивільної конфіскації діапазон, у межах якого визначається різниця із законними доходами, має становити від 1 505 250 грн (2007 грн * 750) до 9 084 000 грн.

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача (абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

У свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 8 статті 290 ЦПК України термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених п. 7 і 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності та врахувавши, що відповідачами не подано жодних доказів на спростування наведених обставин, Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем об`єкти відповідають ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України. Встановлена різниця між їх вартістю та законними доходами особи ( 2 936 382 грн 25 коп) перевищує визначений законом поріг і не підтверджена належними та допустимими доказами законного походження коштів.

(7) Чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідача

У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України).

Законом визначено, що у справах цієї категорії застосовується стандарт доказування переваги більш переконливих доказів. Тобто, тягар доказування вважається виконаним тоді, коли сукупність наданих доказів дає вищу ймовірність існування спірного факту, ніж його відсутності.

Використаний у національній системі термін «більша переконливість доказів» означає, що існують розумні підстави вважати, що факт скоріше має місце. Цей стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Передбачений ст. 12 ЦПК України принцип змагальності сторін передбачає, що тягар доказування покладається на кожну зі сторін у межах її вимог та заперечень. Водночас цей принцип не зобов`язує суд автоматично вважати доведеною обставину лише на підставі тверджень сторони. Такі обставини повинні бути підтверджені доказами, які за своєю сукупністю переважають за переконливістю протилежні докази, тобто коли висновок про існування стверджуваного факту видається більш імовірним, ніж його відсутність.

За загальним принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У цій категорії справ тягар доведення обґрунтованості активів (спростування необґрунтованості) покладається на відповідача за наявності двох умов: достатньої доведеності зв`язку активів із особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та доведеності, що наявна визначена ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниця між вартістю таких активів та законними доходами такої особи.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 291 ЦПК України, визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

Як встановлено вище, нерухомість (житловий будинок та земельна ділянка загальною вартістю 2 936 382,25 грн) визнаються необґрунтованими активами, тобто це майно було придбане не за рахунок законних доходів відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

За правилами ч. 1 ст. 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів (ч. 3 ст. 292 ЦПК України). Для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття (ч. 3 ст. 290 ЦПК України)

Тобто, для вирішення питання про стягнення активів в дохід держави достатньо встановити їх необґрунтованість, а спосіб їх стягнення залежить від обставин справи (ч. 2, 3 ст. 290 ЦПК України) та є виключно прерогативою складу суду, який розглядає даний позов, що підтверджується відповідною практикою Верховного суду, відповідно до якої у змагальному процесі на підставі аргументів сторін суд має встановити який саме спосіб захисту буде пропорційним легітимній меті його застосування: стягнення активу чи стягнення його вартості (грошових коштів) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 16.10.2024 у справі № 991/366/22).

З огляду на викладене, Суд вважає, що заявлені прокурором вимоги про визнання необґрунтованими активів та стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у дохід держави вартість необґрунтованих активів у сумі 2 936 382,25 грн підлягають задоволенню, з огляду на те, що активи вибули із володіння відповідачів відповідно до договору купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки від 14.03.2025.

Оцінивши встановлені під час розгляду справи обставини, за відсутності підстав, передбачених ч. 2 ст. 290 ЦПК України, та не допускаючи погіршення становища осіб, Суд також враховує постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 991/2396/22. У зазначеній постанові наголошено, що законом не встановлено випадків виникнення солідарного зобов`язання для стягнення необґрунтованих активів у дохід держави чи вартості таких активів. Якщо необґрунтовані активи набуваються двома або більше особами (тобто має місце множинність осіб), їх вартість стягується в дохід держави у визначених частках.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що способом стягнення, пропорційним легітимній меті визнання активів необґрунтованими, є їх звернення в дохід держави шляхом стягнення грошових коштів, еквівалентних вартості таких активів, що відповідає принципу справедливого балансу між публічним інтересом та правами відповідачів.

З урахуванням встановлених обставин, підлягає стягненню загальна вартість необґрунтованих активів у розмірі 2 936 382, 25 грн відповідно до оціночної вартості нерухомого майна, визначеної у договорі купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 18.07.2024 на момент їх придбання ОСОБА_2 . Зазначена сума підлягає стягненню в рівних частках із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тобто по 1 468 191,125 грн з кожного. Отже, Суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову Держави в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Посвистака О.М. до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 .

Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.

Оскільки позовні вимоги в цій справі не є об`єктом справляння судового збору, судовий збір не може бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами не заявлено.

Заходи забезпечення позову

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05.12.2025 задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та накладено арешт на майно (без заборони права користування), що на праві власності належить ОСОБА_1, а саме: транспортний засіб марки та моделі HYUNDAI SONATA, 2015 року випуску, VIN код: НОМЕР_1 .

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (п. 8 ч. 1 ст. 264 ЦПК України). Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову врегульовано нормами ст. 158 ЦПК України.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Під час судового засідання не надходило вмотивованих клопотань про скасування заходів забезпечення позову, тому Суд не вбачає підстав для скасування забезпечення цього позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 290-291, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

1.Позовну заяву Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Посвистака Олександра Миколайовича до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави - задовольнити частково.

2.Визнати необґрунтованими активами:

- земельну ділянку, площею 0,0651 га, кадастровий номер 4622410100:03:002:0417, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2973111246224, оціночною вартістю 212 864,14 грн.

3. Стягнути в дохід держави вартість необґрунтованих активів в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) у дохід держави 1/2 від вартості необґрунтованих активів у сумі 1 468 191,13 грн (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч сто дев`яносто одна гривня 13 копійок);

- стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_11 ) у дохід держави 1/2 від вартості необґрунтованих активів у сумі 1 468 191,12 грн (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч сто дев`яносто одна гривня 12 копійок).

4. Відповідачі згідно зі статтею 284 ЦПК України можуть подати до Вищого антикорупційного суду заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

5. Позивач може оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Інформація про сторін:

Позивач: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, юридична адреса: м. Київ, вул. Ісаакяна, 17, ідентифікаційний код юридичної особи: 45252419.

Відповідач-1: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_10, адреса реєстрації: АДРЕСА_2, адреса проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач-2: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_11, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

8. Повний текст заочного рішення складено 27.02.2026.

Головуюча суддя: Л.І. Задорожна

Судді: Я.В. Шкодін

В.В. Крикливий

Search

Document No. 134484412