справа № 991/11388/25

провадження № 1-кп/991/145/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до ухвали

від 17 лютого 2026 року у справі № 991/11388/25

(провадження 1-кп/991/145/25)

17 лютого 2026 року місто Київ

17 лютого 2026 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої судді ОСОБА_2, суддів: ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (надалі суд) у кримінальному провадженні за № 52019000000001050 від 21 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 і ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 190 і ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190 і ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190 і ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190 і ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191 КК України була постановлена ухвала про відмову у задоволенні моєї заяви про самовідвід (справа № 991/11388/25, провадження номер 1-кп/991/145/25).

З цією ухвалою я не згоден з огляду на таке.

У заяві про самовідводу я покликався на те, що:

- вимогами ч. 4 ст. 35 КПК України встановлено, що кримінальне провадження, розгляд якого відповідно до КПК України здійснюється колегією суддів, в обов`язковому порядку розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем) суддя-доповідач, а ч. 5 ст. 35 КПК України визначено, що персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду строком на один рік;

- персональний склад постійних колегій суддів Вищого антикорупційного суду для розгляду кримінальних проваджень по суті пред`явленого обвинувачення затверджений Рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду № 1 від 10 червня 2025 року, за яким я є членом постійної колегії суддів у такому складі: ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, та не перебуваю у складі постійної колегії під головуванням (де є суддею доповідачем) суддя ОСОБА_13 (до складу такої колегії входять судді ОСОБА_14 і ОСОБА_15 ).

За таких обставин, я вважав, що був порушений встановлений ч. ч. 3, 4, 5 ст. 35 КПК України обов`язковий порядок визначення мене як судді-члена колегії для розгляду цього кримінального провадження (судової справи), що є визначеною п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України обставиною, яка виключає можливість моєї участі як судді-члена колегії у вказаному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим та у відповідності до вимог ч. 1 ст. 80 КПК України я був зобов`язаний заявити самовідвід у цьому кримінальному провадженні.

Мої колеги виходили з того: «що станом на момент розгляду питання про самовідвід/відвід судді(-в) підсистема електронного документообігу у складі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи не функціонує, реєстрація документів, які надходять на адресу суду, здійснюється в АСДС відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду та інструкції з діловодства (рішення Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21)», що не відповідає дійсності. З 05 жовтня 2021 року в Україні офіційно функціонують три основні підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (надалі ЄСІТС) «Електронний кабінет» і «Електронний суд», які забезпечують роботу електронного суду, дозволяють реєструватися в системі та обмінюватися процесуальними документами між судом та учасниками справи (надсилання та отримання) (п. 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року за № 1845/0/15-21; надалі Положення про ЄСІТС).

Відмова у задоволенні моєї заяви про самовідвід мотивована моїми колегами посиланням на звіт про визначення колегії суддів відповідного суду, що є безпідставним і нерелевантним, оскільки:

- п. 2.3.30 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (затверджене рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року за № 39; надалі Положення про АСДС) визначено, що результатом автоматизованого визначення складу колегії суддів є протокол автоматизованого визначення складу колегії суддів (додаток 2), який автоматично створюється автоматизованою системою, роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи;

- п. 2.3.30 Положення про АСДС також визначено, що звіт про визначення складу колегії суддів відповідного суду автоматично формується системою одночасно з протоколом і може бути роздрукований для використання в суді. Цей звіт є внутрішнім техніко-технологічним документом суду, який не підтверджує результат автоматизованого розподілу, не додається до матеріалів справи і може використовуватися в суді в службових цілях;

- Засадами використання автоматизованої системи документообігу суду (затверджені рішенням зборів суду Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року за № 3; надалі засади ВАКС) звіт про визначення складу колегії суддів відповідного суду взагалі не передбачений.

Мотивуючи відмову у задоволенні мої заяви про самовідвід мої колеги послалися на недіючу норму права, а саме зазначили в ухвалі таке: «в п. 67 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, визначено, що персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду; постійна колегія суддів складається із трьох суддів основного складу та резервних суддів».

Вважаю за необхідне звернути увагу моїх колег на те, що з 05 жовтня 2021 року і станом на теперішній час і Україні офіційно діють лише три основні підсистеми (модулі) ЄСІТС: підсистема «Електронний суд», підсистема «Електронний кабінет» і підсистема відеоконференцзв`язку. Решта модулів та підсистем ЄСІТС станом на теперішній час не введена в дію і не діє, зокрема і підсистема (модуль) «IV. Особливості автоматизованого розподілу судових справ» «2. Повноваження зборів суддів щодо здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями», де міститься п. 67, на зміст якого покликаються мої колеги.

Нерелевантним до застосування у даному випадку є також і п. 1.2.1 Положення про АСДС, на який посилаються мої колеги, оскільки термін постійна колегія вживається у наведеному значенні виключно в Положенні про АСДС, тобто поширюється тільки на його норми. Більше того, ч. 5 ст. 35 КПК України імперативно визначає, що персональні склади постійних колегій суддів визначаються зборами суддів відповідного суду строком на один рік, тобто таке визначення відбувається за рішеннями зборів суддів, а не за нормами Положення про АСДС або за нормою Положення про ЄСІТС, яка, крім того, не діє.

Таким чином, у питанні визначення кількісного та персонального складу постійної колегії де є суддею доповідачем суддя ОСОБА_13 (до складу такої колегії входять судді ОСОБА_14 і ОСОБА_15 ) необхідно виходити виключно зі змісту рішення зборів суддів Вищого антикорупційного суду № 1 від 10 червня 2025 року, без врахування будь-яких резервних суддів, які до складу постійних колегій за цим рішенням не віднесені.

Вважаю за необхідне звернути увагу моїх колег на те, що за нормами ч. ч. 1 і 2 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, що виключає належність до цього законодавства норм як Положення про АСДС, так і Положення про ЄСІТС.

Слід зауважити, що юридична сила та ієрархія нормативних актів встановлені вимогами ч. ч. 1 і 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність», зокрема, п. 3 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» визначено, що закони (до яких в силу ст. 11 Закону України «Про правотворчу діяльність» належить КПК України) мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти (до яких належать Положення про АСДС і Положення про ЄСІТС).

Вважаю за необхідне зазначити, що норми ч. ч. 35 ст. 35 КПК України, є діючими нормами закону, яких мають дотримуватися учасники справи і які мають виконуватися судом з метою дотримання належної правової процедури (due process) у кримінальному провадженні, визначальне значення для якої має дотримання передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий суд, головним чинником якого є здійснення правосуддя «встановленим законом» судом.

Крім того, при вирішенні моєї заяви про самовідвід колегія суддів мала б врахувати таке:

- «Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини» (ч. ч. 1 і 2 ст. 8 КПК України);

- «Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини» (ч. ч. 3 і 5 ст. 9 КПК України).

З огляду на наведене, відмова колег задовольнити мою заяву про самовідвід робить цей склад суду у цьому кримінальному провадженні таким, що не відповідає визначенню суду «встановленого законом». Європейська Комісія з прав людини в справі «Лео Занд проти Австрії» (Leo ZAND v. Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978р., зазначила, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» - п. 68. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, рішення від 20.07.2006р.) Європейський Суд з прав людини підкреслив, що суд, який без жодних пояснень, перевищує звичайні межі повноважень своєї юрисдикції, що є умисним порушенням закону, не є «судом, встановленим на законних підставах» у провадженнях, що розглядаються судом (пункти 27-28).

З огляду на наведене, я переконаний, що мій самовідвід мав бути задоволений.

суддя ОСОБА_1