Справа № 991/372/26

Провадження 1-кп/991/4/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 лютого 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого в залі суду ОСОБА_6,

обвинувачених в режимі відеоконференції ОСОБА_7, ОСОБА_8

захисників обвинувачених - адвокатів в залі суду ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року на

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Боромля Тростянецького р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшов вищезазначений обвинувальний акт.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2026 року головуючим суддею справи № 991/372/26 (провадження № 1-кп/991/4/26) визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2026 року призначено підготовче судове засідання на 20 січня 2026 року, яке неодноразово відкладалось за клопотаннями представників захисту.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 лютого 2026 року клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 про здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року колегіально у складі трьох суддів задоволено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення складу колегії суддів від 16 лютого 2026 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_14 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24 лютого 2026 року відведено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_14 від розгляду даного кримінального провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2026 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_2

27 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання із додатками прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження на два місяці строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_7 в цьому кримінальному провадженні, а саме зі свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, іншими обвинуваченими: ОСОБА_18, ОСОБА_8 ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, а також особами, які зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_8, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 червня 2024 року включно із одночасним визначенням йому запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 30 280 000 грн. Із застосуванням запобіжного заходу та у разі звільнення з-під варти через внесення застави на підозрюваного ОСОБА_7 покладено процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. 29 квітня 2024 року ОСОБА_7 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави в розмірі 30 280 000 грн.

В подальшому строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_7, неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду. Останній раз ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2026 року строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_7, продовжено до 13 березня 2026 року, включно.

Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 процесуальних обов`язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду та здійснення ним незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення в організації вчинення особливо тяжких корупційних злочинів, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Загроза бути підданим такому покарання сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих злочинів, ОСОБА_7 може планувати втечу за кордон або на тимчасово окуповану територію України, або переховуватися на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зважаючи на наявність у ОСОБА_7 паспортів громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 28 липня 2015 року та НОМЕР_2 від 08 серпня 2019 року та достатніх матеріальних статків, оскільки він фактично очолює агрохолдинг «АВІС УкрАгро», останній має можливість тривалий час переховуватися як закордоном, так і на території України. Зокрема, ОСОБА_7 фактично очолює агрохолдинг «АВІС УкрАгро», який згідно з відкритих даних обробляє близько 20 тис. га землі на території Сумської області та входить в список «Топ 100 Латифундистів» на 83 місті станом на 2024 рік. До складу агрохолдингу фактично входять: ТОВ «АВІС-Україна», ТОВ «АФ Степ», ТОВ «Довіра», ТОВ «Будильське», ТОВ «АФ Козельне», ТОВ «Шпилівське», ТОВ «АФ Довіра 2008», печатки яких відшукано під час обшуку ТОВ «АВІС УкрАгро». Також, ТОВ «АФ Довіра 2008», яке входить до складу агрохолдингу ТОВ «АВІС УкрАгро», фактично з 2019 року використовують для ведення підприємницької діяльності близько 2500 га землі, яка протиправно сформована за рахунок землі ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», чим очевидно отримали значний прибуток. Відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 на праві власності належить: 32 земельні ділянки значною загальною площею; квартира АДРЕСА_2 ; автомобіль Renault Megane, номерний знак НОМЕР_3, рік випуску 2007; автомобіль Toyota Hilux, номерний знак НОМЕР_4, рік випуску 2022; автомобіль Renault Master, номерний знак НОМЕР_5, рік випуску 2024; автомобіль Toyota Hilux, номерний знак НОМЕР_6, рік випуску 2022 року. Крім того, ОСОБА_27 належить: земельна ділянка площею 2,0 га кадастровий номер 5924789100:06:00460225; автомобіль Ford Kugа, номерний знак НОМЕР_7, рік випуску 2016. Вищезазначене свідчить про значний матеріальний стан обвинуваченого. Крім того, в період дії воєнного стану ОСОБА_7 3 рази покидав межі України. Наведені вище обставини, на думку сторони обвинувачення, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_7 . Заявлений ризик станом дотепер не змінився, оскільки обставини, які обумовлюють його існування, не перестали існувати. Саме тому є необхідним і виправданим продовження строку дії раніше покладених на ОСОБА_7 обов`язків здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», оскільки має їхні персональні дані та засоби для зв`язку. Окрім цього, на думку сторони обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_7 може впливати на власників земельних ділянок використовуючи їхню залежність від договірних відносин з ТОВ «АФ Довіра 2008» по оренді землі. Також представник ТОВ «АФ Довіра 2008» ОСОБА_28, дізнавшись про те, що один з державних реєстраторів права власності зателефонував власнику землі і роз`яснив, що він може вільно розпоряджатися отриманою землею і не передавати її в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008», почав вживати заходи з метою залякування згаданого державного реєстратора. Зокрема, ОСОБА_22 обговорював необхідність завдати фізичної шкоди державному реєстратору та залякати його використовуючи учасників АТО. При цьому, ОСОБА_22 звертався з вказаним питанням до ОСОБА_7 для того, щоб останній надав працівників служби безпеки для залякування державних реєстраторів. Наведена поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 свідчить про обґрунтованість ризику незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженню з метою зміни раніше наданих ними показань чи відмови від їх надання в подальшому. З огляду на викладене, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Саме тому продовження судом строку дії обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_7 утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, нині обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, зі свідками, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_7, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, є необхідним і виправданим.

З огляду на заявлені ризики, які не зменшилися та продовжують існувати, сторона обвинувачення вбачає необхідність у продовженні дії обов`язків, покладених на ОСОБА_29 ще на два місяці. У разі, якщо суд не продовжить строк дії цих обов`язків, це унеможливить досягнення мети застосування запобіжного заходу та не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Позиції учасників кримінального провадження

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала власне клопотання та зазначила, що на даний час продовжують існувати заявлені ризики, а саме: ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та ризик незаконного впливу на обвинувачених, свідків у цьому кримінальному провадженні, їх ступінь не зменшився, а тому з огляду на необхідність забезпечення ефективності кримінального провадження та недопущення реалізації зазначених ризиків, прокурор вказала на доцільність продовження строку дії покладених обов`язків ще на два місяці. Прокурор вказала, що саме застава у визначеному судом розмірі у сукупності із обов`язками, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останніх.

Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_12 вказав, що ОСОБА_7 не виступав організатором інкримінованих йому дій. Він не мав жодного стосунку до державного акта на право постійного користування, який був знищений або прихований від суду, а також до судових процесів і рішень, якими встановлено відсутність права користування. ОСОБА_7 не контактував і не впливав на державних службовців щодо прийняття рішень про виділення земельних ділянок 1250 учасникам АТО. На відміну від справ, які розглядалися у ВАКС і стосувалися використання підроблених документів, у цьому випадку особи, на яких оформлювалися земельні ділянки, знали про набуття права власності та не були формальними власниками на короткий час із подальшим переоформленням на юридичних осіб. Із 1250 осіб жодна не залишалася повним власником земельної ділянки протягом п`яти років; приблизно 200-300 ділянок були відчужені за ринковою вартістю після того, як реальні власники, фізичні особи, виявили намір їх продати. При цьому нотаріуси належним чином повідомляли власників сусідніх земельних ділянок про продаж. ОСОБА_7 діяв не з метою вибуття земель із державної власності, а для того, щоб ТОВ «Довіра 2008» орендувало ці земельні ділянки у фізичних осіб за ринковою, а не заниженою вартістю. Сторона захисту звернулася до суду не для оспорювання чи зменшення покладених обов`язків, а з метою довести, що ТОВ «Довіра 2008» є добросовісним набувачем і орендує землі, які на той момент уже перебували у приватній, а не державній власності. Захист не заперечує проти продовження покладених на ОСОБА_7 обов`язків, оскільки він сумлінно їх виконував і виконуватиме надалі незалежно від рішення суду. Усі можливі ризики нівельовані заставою в розмірі 30 мільйонів гривень, при тому що жодних доказів вчинення ОСОБА_7 корупційних дій не існує. У разі виникнення необхідності виїзду за кордон сторона захисту окремо звернеться до суду з відповідним клопотанням.

Обвинувачений ОСОБА_7 в повністю підтримав позицію захисника. На запитання суду повідомив такі обставини: проживає та зареєстрований за адресою, яка вказана в обвинувальному акті, йому 41 рік, стан здоров`я задовільний, інвалідності немає. Одружений, має двох дітей 2011 та 2018 років народження. Мати пенсіонерка, проживає окремо. Військовозобов`язаний, заброньований через те, що підприємство, на якому працює, віднесено до критичної інфраструктури. Працює заступником генерального директора ТОВ АВІС УКР АГРО (ВІТАРІС), його середньомісячний дохід складає приблизно 100 тисяч гривень. Не судимий, повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень не має. Доступу до зброї не має. Заставу за нього внесла юридична особа "АВІС ЗЕРНО ТРЕЙД" у повному обсязі.

Суд, вирішуючи подане стороною обвинувачення клопотання, встановив такі факти та обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року (справа № 991/3540/24, провадження 1-кс/991/3576/24) до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 червня 2024 року включно, із визначенням розміру застави у розмірі 10000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 30280000 грн. з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави (том 9, а.с. 22-34).

З клопотання прокурора встановлено, що 29 квітня 2024 року ОСОБА_7 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі 30 280 000 грн. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2024 року скасовано обов`язок «носити електронний засіб контролю», решта обов`язків залишено без змін (справа № 991/6427/24). В подальшому ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2024 року, 08 жовтня 2024 року, 06 грудня 2024 року, 03 лютого 2025 року, 01 квітня 2025 року, 25 травня 2025 року, 25 липня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 20 листопада 2025 року продовжувалися строки дії обов`язків, покладених на ОСОБА_7 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2026 року у справі № 991/29/26 (1-кс/991/28/26) строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_7, продовжено до 13 березня 2026 року включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти детектива, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_7 в цьому кримінальному провадженні, зі свідками ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, іншими підозрюваними ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, а також особами, які вказані в повідомленні про підозру ОСОБА_7, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (том 9, а.с. 37-43).

Також судом досліджено відомості щодо особи ОСОБА_7, які наявні у матеріалах провадження та які повідомлені суду в ході опитування (том 9, а.с. 44-92).

Щодо обгрунтованості підозри.

Прокурор у клопотанні послалась на фактичні обставини інкримінованих, зокрема і ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та послалась на матеріали, які обґрунтовують підозру останнього за версією обвинувачення. Захист не заперечуючи проти задоволення клопотання послався на фактичні обставини кримінального провадження, які є важливими для них, та на їх власне тлумачення.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування (том 1 а.с. 4-250), клопотання про продовження строку дії обов`язків, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарту «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для оцінки питання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (підготовче провадження), на якій вирішуються питання підготовки до судового розгляду, в ході якого сторона обвинувачення у змагальному судовому процесі зобов`язана буде довести, зокрема, вину осіб, у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Оцінка судом доводів прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 .

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховуватися від суду, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування обвинуваченого від суду.

На підтвердження існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду прокурор зазначив, що такий ризик зумовлений тяжкістю інкримінованих йому злочинів та невідворотністю покарання у виді позбавлення волі у разі визнання його винуватим. Крім того, прокурор вказав на реальну можливість ухилення обвинуваченого від суду шляхом виїзду за межі України, перебування на тимчасово непідконтрольній органам державної влади України території або переховування на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначене, на думку сторони обвинувачення, підтверджується наявністю у ОСОБА_7 паспортів для виїзду за кордон та достатніх матеріальних ресурсів.

Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у організації вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого ОСОБА_7 бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Варто враховувати, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону, з огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 бронювання від військової служби та паспортів громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1 від 28 липня 2015 року та НОМЕР_2 від 08 серпня 2019 року, а також характер і тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, які можуть спонукати його до уникнення правосуддя.

Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 у спосіб виїзду за межі України, а охоплює також імовірність його переховування на території держави, з огляду на достатній його матеріальний стан. У зв`язку з цим, сам по собі факт передання ним на зберігання документа, що дає право на виїзд за кордон, не усуває зазначеного ризику. Водночас у разі не продовження дії покладених на нього мінімальних процесуальних обов`язків, отримання у розпорядження ОСОБА_7 паспорта створить реальну можливість залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим. На даний час захисту відкрито матеріали досудового розслідування, які сторона обвинувачення має намір використовувати як докази, а відтак обвинувачені мають можливість оцінити вагомість вказаних доказів та надати перевагу незаконним діям з метою уникнення відповідальності, зокрема і переховуванню від суду.

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7, наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, у сукупності з усіма іншими обставинами, що враховуються при обранні запобіжного заходу, підтверджує існування ризику переховування останнього від суду на високому рівні.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків/інших обвинувачених суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків чи інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.

Суд враховує, що ОСОБА_7 володіє персональними даними власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також має засоби зв`язку з ними, що створює реальну можливість незаконного впливу на зазначених осіб з метою зміни їхньої процесуальної поведінки або показань.

Крім того, Суд бере до уваги, що значна частина свідків перебуває у договірних відносинах з ТОВ «АФ Довіра 2008», де обвинувачений ОСОБА_7 має визначальний вплив. Залежність власників земельних ділянок від орендних відносин створює підґрунтя для позапроцесуального тиску. Обвинувачений, використовуючи свій адміністративний ресурс та фінансові важелі, може схилити свідків до зміни показань або відмови від надання свідчень, що прямо перешкоджатиме встановленню істини.

Особливої уваги заслуговують зазначені прокурором в клопотанні відомості про взаємодію ОСОБА_7 із представником з ТОВ «АФ Довіра 2008» ОСОБА_22 . Останній, діючи в інтересах підприємства, вдався до спроб залякування державного реєстратора за виконання ним професійних обов`язків. Суд вбачає реальну небезпеку у тому, що обвинувачений ОСОБА_7 розглядався як особа, здатна задіяти співробітників служби безпеки для врегулювання таких ситуацій. Така координація дій може вказувати на намір здійснювати протиправний вплив на хід судового процесу.

З огляду на викладене, суд визнає доводи прокурора обґрунтованими та дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим продовження строку дії покладеного на обвинуваченого обов`язку утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, свідками та іншими визначеними особами є необхідним та співмірним заходом забезпечення належної процесуальної поведінки.

При цьому суд переконався, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 зазначений чисельний, але вичерпний перелік осіб, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Також до суду надійшло клопотання про допит як свідків осіб, земельні ділянки яких арештовані у межах кримінального провадження, які зазначені в обвинувальному акті (т.4 а.с. 35-36). Також частина вказаних осіб має намір та бажання активно брати участь у судовому провадженні, реалізуючи вказане право через відповідних представників, якими до суду уже надано чисельні клопотання у їх інтересах.

З огляду на вказане суд погоджується із прокурором про наявність потенційної можливості допиту в якості свідків обвинувачення чи захисту осіб, щодо яких нею заявлено встановлення обмеження на спілкування. Перелік таких осіб є вичерпним та обмежується їх даними, зазначеними в обвинувальному акті, а тому вказаний у клопотанні обов`язок стосується визначеного кола осіб та є застосовним у розумінні п.4) ч.5 ст. 194 КПК України. Покладення вказаного обов`язку зможе запобігти прямому чи опосередкованому впливу на вказаних осіб, з метою схиляння останніх до надання неправдивих показань, у разі їх виклику для допиту в якості свідків тощо. Колегія суддів виходить з того, що за результатми розгляду кримінального провадження, суд робить свої висновки виключно з огляду на оцінку сукупності досліджених доказів.

Також суд звертає увагу, що прокурор, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у прохальній частині свого клопотання, зокрема, просив зобов`язати останнього утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими щодо обставин, викладених в письмовому повідомленні про підозру. Таке формулювання обґрунтував тим, що відповідні обов`язки неодноразово продовжувалися слідчим суддею на стадії досудового розслідування і на час останнього продовження вони існують саме у подібному формулюванні.

Однак, на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, обвинувальний акт надійшов до суду, а особи набули процесуального статусу обвинувачених. У зв`язку з цим, у розпорядженні Суду наразі відсутнє повідомлення про підозру як процесуальний документ, що визначав обсяг підозри на стадії досудового розслідування. За таких обставин, з урахуванням зміни стадії кримінального провадження та процесуального статусу осіб, доречним та юридично вірним суд вважає формулювання відповідних обов`язків із врахуванням змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, що зумовило зміну статусу осіб, зазначених в ньому тощо. При цьому, таке уточнення формулювання покладених обов`язків не є встановленням нових обов`язків, не розширює їх змісту та жодним чином не погіршує процесуального становища обвинувачених, а має на меті виключно приведення їх викладу у відповідність до стадії судового розгляду та чинного процесуального статусу учасників кримінального провадження.

З огляду на викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, у редакції, яка відповідає стадії кримінального провадження, а також виходячи із змісту обвинувального акту, з усуненням зайвих повторів, а саме: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 в цьому кримінальному провадженні, зі свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, іншими обвинуваченими: ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_8, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, а також особами, які зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Оцінюючи співмірність обов`язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками: переховування від суду та впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, Суд дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_7 наведених вище обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти вказаним ризикам у цьому кримінальному провадженні.

Відтак суд прийшов до переконання про часткове задоволення клопотання прокурора із використанням формулювання, яке відповідатиме стадії кримінального провадження, та з метою уникнення зайвих повторів тощо.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 182, 194, 201, 331, 372, 376 КПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, поданого у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - задовольнити частково.

Продовжити на два місяці, тобто до 27 квітня 2026 року включно, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7, а саме:

- прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 в цьому кримінальному провадженні, зі свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, іншими обвинуваченими: ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_8, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, а також особами, які зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_7, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 .

Надати обвинуваченому ОСОБА_7 копію ухвали негайно після її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3