справа № 991/1005/26

провадження № 11-сс/991/165/26

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.02.2026 р. про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. відносно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Чернівці, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и л а:

19.02.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла вказана апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до розгляду.

До початку апеляційного розгляду захисником ОСОБА_6 подано доповнення до апеляційної скарги.

1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, погоджене з прокурором САП ОСОБА_8, та змінено ОСОБА_7, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначено заставу у розмірі 20 млн. грн.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_10 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням процесуальних обов`язків, визначених ст. 194 КПК України. У разі ж, якщо колегія суддів дійде висновку про неможливість зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, просить змінити оскаржувану ухвалу шляхом зменшення розміру застави до 2 млн. грн.

Вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню через невідповідність висновків слідчого судді, викладених в ухвалі, фактичним обставинам справи, а також у зв`язку з істотним порушенням вимог КПК України. Наголошує на необґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів вчинення ним інкримінованих дій, а ґрунтуються переважно на припущеннях, узагальненнях та відомостях щодо інших осіб. Слідчий суддя належним чином не дослідив матеріали клопотання, що призвело до хибних висновків, викладених в ухвалі. Окремо зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, натомість, слідчий суддя встановив їх наявність абстрактно, без посилання на конкретні обставини чи факти. Також, наголошує на непомірності застави, визначеної оскаржуваною ухвалою, оскільки слідчий суддя не врахував, що на все майно підозрюваного накладено арешт, що унеможливлює здійснення його реалізації з метою внесення застави.

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_10 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Додатково наголосив на необґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри та відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також на непомірності для підозрюваного розміру застави. Вважає, що належне забезпечення процесуальної поведінки ОСОБА_7 може бути досягнуто визначенням розміру застави, що не перевищує 2 млн. грн., які станом на час апеляційного розгляду вже внесено, або шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника та наголосив на непомірності визначеного слідчим суддею розміру застави, оскільки його родина не має 20 млн. грн. для її внесення. Більше того, на все його майно накладено арешт.

Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Зазначив, що стороною обвинувачення надано докази не лише на підтвердження причетності ОСОБА_7 до інкримінованих кримінальних правопорушень, але й залучення підозрюваним до вчинення кримінального правопорушення інших осіб - зокрема, свого племінника ОСОБА_11, який відповідав за забудову земельних ділянок територіальної громади м. Києва, отриманих поза процедурою земельних торгів. Наголосив, що після повідомлення про підозру іншим особам у даному провадженні ОСОБА_7 подарував ряд об`єктів нерухомого та рухомого майна, а також земельні ділянки своїй матері, дружині та доньці, щоб уникнути їх арешту. Відтак, просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

За змістом клопотання про зміну запобіжного заходу, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_12 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_13, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_14, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_15, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_16, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_17, а також ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після чого, вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_12 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.

Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_12 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.

До реалізації вказаного злочинного механізму (проекту «Торгівля») із заволодіння вищевказаними земельними ділянками як співучасники долучилися ОСОБА_7 та довірена і підконтрольна йому особа - ОСОБА_11 .

При цьому, згідно розподілених ролей ОСОБА_7, будучи пособником у реалізації вказаного механізму, залучив підконтрольних йому ОСОБА_11 та ОСОБА_22 в якості номінальних власників і директорів товариств, які придбавали неіснуючі нежитлові будівлі та вносили їх до свого статутного капіталу, набуваючи статусу добросовісних набувачів майна та отримуючи право звернутися до КМР із заявами про формування земельних ділянок для обслуговування нежитлових будівель та передачі їх у користування підконтрольним товариствам. Крім того, ОСОБА_7 забезпечував виплату через ОСОБА_11 заробітної плати номінальним власникам нерухомості, а також компенсував їх витрати, пов`язані з участю в реєстраційних діях неіснуючих будівель підконтрольним ОСОБА_7 юридичним особам.

Внаслідок своєчасного втручання правоохоронних органів вдалося запобігти реалізації злочинного плану по незаконному заволодінню земельними ділянками поза процедурою земельних торгів, що могло спричинити територіальній громаді м. Києва збитки на загальну суму 19 570 000 грн. Зокрема, члени злочинної організації або підконтрольні їм особи планували оформити права на ці ділянки через наявні на них об`єкти нерухомості, які або не існували взагалі, або були неправомірно визнані такими, що збудовані до 05.08.1992 року.

Відтак, наразі ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалюючи рішення про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у клопотанні, а також про існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно вплинути на учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, водночас, вважав недоведеним ризик продовжити вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, слідчий суддя врахував, що ухвалою слідчого судді від 11.12.2025 р. до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 35 млн. грн., який ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13.01.2026 р. зменшено до 24 960 000 грн. Втім, заставу у зазначеному розмірі підозрюваним внесено не було, тобто вимоги ч. 6 ст. 182 КПК України не виконані. При цьому, слідчий суддя відхилив доводи захисту про непомірність розміру застави, оскільки матеріали клопотання вказують на високі фінансові можливості ОСОБА_7 з огляду на характер інкримінованих кримінальних правопорушень, які передбачали одержання коштів (неофіційних доходів), що свідчить про наявність у підозрюваного прихованих статків. Окрім того, слідчий суддя врахував, що за інших підозрюваних у даному провадженні наразі сплачено значні розміри застав без суттєвих зволікань.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_7 не може бути застосовано інший, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою із визначенням застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. При визначенні розміру застави враховано обставини вчинення кримінальних правопорушень, майновий стан підозрюваного та дані, які характеризують його особу, а також вагомість встановлених ризиків. Відтак, слідчий суддя вийшов за межі, визначені ст. 182 КПК України, водночас, дійшов висновку про визначення застави у розмірі 20 млн. грн., який, на його думку, не є завідомо непомірним для підозрюваного. У випадку внесення застави на підозрюваного строком до 12.04.2026 року покладено обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому ст. 184 КПК України, до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи про зміну способу їх виконання. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, 1) які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, або 2) які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

При цьому, ст. 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія судді враховує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 вже була предметом перевірки та їй належним чином надавалася оцінка як під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу, так і під час розгляду апеляційної скарги сторони захисту на відповідну ухвалу слідчого судді.

Інших, нових аргументів, крім тих, що вже наводилися та були предметом перевірки раніше, в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 не наведено.

Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим кримінальним правопорушенням, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо нього та застосування заходів забезпечення провадження.

З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а у відповідному розділі оскаржуваної ухвали на обґрунтування цього висновку наведено перелік відповідних доказів та розкрито їх зміст (а.с. 77-78). Зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого йому повідомлено про підозру, а відтак, наявні докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідного злочину.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника про те, що повідомлення про підозру ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення, а не на конкретних доказах, колегія суддів в черговий раз зауважує, що на даному етапі розслідування суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх повноти, достовірності та достатності, а лише зобов`язаний на підставі оцінки їх сукупності визначити, що причетність особи до вчинення злочину є ймовірною та за встановлених обставин достатньою для подальшого розслідування з метою висунення обвинувачення або спростування підозри. Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи захисту щодо відсутності у повідомленні про підозру посилання на певні обставини, які підлягають доказуванню, та інші подібні аргументи можуть бути предметом перевірки з наданням їм відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування.

4.2. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків.

Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність трьох із чотирьох ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.

Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, слідчим суддею були враховані, з чим погоджується і колегія суддів, відомості про офіційний дохід підозрюваного та наявність значних активів ТОВ «Ві-Про», керівником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_7, які є достатніми для можливого тривалого переховування від органу досудового розслідування та суду. Крім того, незважаючи на запровадження на території України правового режиму воєнного стану та встановлені обмеження для перетину державного кордону військовозобов`язаними чоловіками, не виключається можливість безперешкодного перетину ОСОБА_7 кордону, оскільки він є батьком неповнолітньої дитини з інвалідністю та може вільно виїжджати за межі України, супроводжуючи її. Зокрема, впродовж дії правового режиму воєнного стану ОСОБА_7 16 разів виїжджав за кордон. Більше того, в умовах збройної агресії РФ проти України велика кількість держав - партнерів України запровадила особливі умови надання прихистку її громадянам, що може дозволити підозрюваному протягом тривалого часу легально перебувати на їх території. Зокрема, органом досудового розслідування виявлено у мобільному телефоні ОСОБА_11 листування зі ОСОБА_7, у якому останній у січні 2024 року надіслав ОСОБА_11 файл під назвою «Перелік документів для Румунії» (т. 5 а.п. 8, 48). Зазначене свідчить про можливе оформлення документів на отримання громадянства Румунії. При оцінці наявності цього ризику колегія суддів також враховує, що суворість передбаченого покарання, хоча і не може бути визначальним фактором, все ж є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги захисту про відсутність ризику переховування відхиляються.

Оцінюючи ризик незаконного впливу ОСОБА_7 на свідків та інших підозрюваних у провадженні, слідчий суддя врахував, що з огляду на зміст повідомлення про підозру та докази, якими вона обґрунтована, ОСОБА_7 залучив підконтрольних йому ОСОБА_11 та ОСОБА_22 в якості номінальних власників і директорів товариств, які придбавали неіснуючі нежитлові будівлі та вносили їх до свого статутного капіталу, а також забезпечував виплату через ОСОБА_11 заробітної плати ОСОБА_21 та ОСОБА_23 та компенсацію їх витрат. Відтак, підозрюваний має безпосередній вплив на вказаних осіб, що дозволяє мати можливість координувати з ними свої дії та показання, впливаючи на їх зміст, характер та обсяг. Крім того, перевіряються відомості про діяльність учасників злочинної організації із залученням ОСОБА_7 до підкупу службових осіб низки державних органів за вчинення дій в інтересах злочинної організації, до забезпечення подальшої злочинної діяльності і унеможливлення її викриття, а також відомості щодо матеріального заохочення учасників злочинної організації, які є службовими особами, для забезпечення їх лояльності, вмотивованості та оплати їх участі у спільних проектах (т. 5 а.п. 1-247, т. 6 а.п. 1-80).

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками, а також враховує, що ОСОБА_7 з січня 2016 року по грудень 2019 року обіймав посаду заступника голови КМДА, відповідаючи за організацію діяльності Департаменту земельних ресурсів і Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) (т. 2 а.п. 218-230), набувши зв`язки зі службовими особами КМР та її виконавчого органу (КМДА). При цьому, злочинна організація, діяльності якої ОСОБА_7 міг сприяти, набула значного впливу над представниками КМР та її виконавчим органом, що надавало їм можливість фактично керувати вирішенням основних питань місцевого значення, надавати таким особам прямі вказівки щодо вчинення дій з використанням влади в інтересах злочинної організації. Такий суттєвий контроль та вплив може бути використаний і підозрюваним у межах реалізації названого ризику, зважаючи на його зв`язки із злочинною організацією, у тому числі шляхом тиску на осіб, обізнаних про ймовірні злочинні дії співучасників.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинене у співучасті з іншими особами, зокрема, і з наразі невстановленими, тому він може координувати свою процесуальну поведінку з ними та іншими підозрюваними у провадженні з метою уникнення відповідальності. Крім того в ході досудового розслідування встановлено відомості щодо наявності у співучасників злочинної організації неформальних зав`язків у правоохоронних органах, завдяки яким вони у позапроцесуальний спосіб отримують інформацію, що становить таємницю досудового розслідування, в тому числі щодо запланованих відносно них слідчих дій.

При цьому, посилання сторони захисту на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування, у вигляді протоколів огляду інформації, отриманої за результатами проведення НСРД, протоколів оглядів вилучених мобільних телефонів, планшетів, які у достатній мірі переконують колегію суддів у наявності вищезазначених ризиків.

4.3. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру застави.

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою з визначенням застави, не зможе запобігти ризикам провадження, у тому числі належного виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки наявність певних соціальних зв`язків підозрюваного за місцем його проживання в Україні, зокрема, роботи, родини та утриманців, з урахуванням відомостей про його майновий стан, не є достатньо міцними, аби утримати від реалізації встановлених ризиків, зокрема, переховування.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про необхідність зміни підозрюваному запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, колегія суддів виходить з того, що цілодобовий домашній арешт хоча і полягає у забороні залишати житло, проте в обставинах цього кримінального провадження не буде досить дієвим, оскільки в умовах постійної загрози ракетних обстрілів, пошкодження об`єктів критичної інфраструктури, систематичних збоїв у роботі мережі електропостачання та засобів зв`язку, навіть за умови застосування електронних засобів контролю, його ефективність об`єктивно знижується і у даному кримінальному провадженні не зможе запобігти встановленим вище ризикам.

З огляду на сукупність встановлених вище обставин, менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам, про що цілком обґрунтовано зазначив слідчий суддя.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непомірності для підозрюваного визначеного розміру застави, колегія суддів виходить з такого.

Як вже зазначалось вище, ухвалою слідчого судді від 11.12.2025 р. до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 35 млн. грн., який ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13.01.2026 р. зменшено до 24 960 000 грн (т. 1 а.п. 44-69, 70-80).

Цією ж ухвалою ОСОБА_7 роз`яснено вимоги ч. 6 ст. 182 КПК України в частині обов`язку не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем. Також, роз`яснено, що у разі невнесення застави до нього може бути застосовано інший, більш суворий запобіжний захід.

Станом на час розгляду слідчим суддею клопотання про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу після спливу двох місяців з дня винесення відповідної ухвали, дружиною останнього внесено лише частину визначеної суми застави у розмірі 390 000 грн. Під час апеляційного перегляду захистом надано докази внесення ще частини застави у розмірі 1 610 000 грн. Отже, станом на час апеляційного розгляду застава за ОСОБА_7 внесена у загальному розмірі 2 млн. грн.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що наведене є новою обставиною, яка підлягає перевірці, зокрема, чи були у підозрюваного об`єктивні обставини, які перешкодили виконанню відповідного обов`язку щодо внесення застави.

Проаналізувавши дані про майновий стан підозрюваного та його сім`ї, а також інші важливі для визначення розміру застави обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріали клопотання вказують на високі фінансові можливості ОСОБА_7 та недостатнє вжиття ним заходів для внесення застави з огляду на характер інкримінованих кримінальних правопорушень, які передбачали одержання злочинних коштів (неофіційних доходів), що свідчить про наявність у підозрюваного прихованих статків. Слідчий суддя з урахуванням цих обставин застосував до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначив заставу у розмірі 20 млн. грн.

Під час апеляційного розгляду захист наголошував на непомірності визначеної застави через відсутність у підозрюваного необхідних коштів, з огляду на накладення арешту на належне йому та його родині майно, відсутність доступу до активів, тощо.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів звертає увагу, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, є особливо тяжким. При цьому, вказаний злочин у відповідності до примітки ст. 45 КК України відноситься до корупційних, та за умови його доведення має особливу суспільну небезпеку, позаяк стосується участі у створеній ОСОБА_12 злочинній організації, основною метою якої було заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва, та вчинення цих злочинів відбувалося в умовах воєнного стану.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо виключності випадку та необхідності визначення ОСОБА_7 застави у розмірі, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, з матеріалів клопотання слідує, що офіційний дохід підозрюваного за останні три роки становить близько 7 млн. грн. (т. 2 а.п. 57, 58). Його дружина ОСОБА_24 за цей же період одержала дохід, нарахований податковими агентами, у розмірі 1 209 840 грн. (т. 2 а.п. 59).

Крім того, у травні 2025 року, після повідомлення іншим фігурантам у даному проваджені про підозру, зокрема - ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, ОСОБА_7 подарував своїй матері, дружині та доньці ряд об`єктів рухомого та нерухомого майна, в тому числі земельні ділянки.

Наразі дружині підозрюваного ОСОБА_24 на праві власності належить: 1) садовий будинок, загальна площа 246,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, та відповідна земельна ділянка; 2) садовий будинок, загальна площа 247,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, та відповідна земельна ділянка (т. 2 а.п. 64-96); автомобіль AUDI Q5, 2019 року випуску (т. 2 а.п. 97).

20.05.2025 року підозрюваний ОСОБА_7 подарував 18-річній доньці ОСОБА_25 квартиру у м. Києві загальною площею 55,4 кв. м. (т. 2 а.п. 5), а своїй матері ОСОБА_26 - автомобіль AUDI A8, 2021 року випуску (т. 2 а.п. 98, 99).

Крім того, стороною обвинувачення надано відомості про те, що ОСОБА_7 міг бути одним із партнерів фінансування проекту «Торгівля», в тому числі самочинного будівництва об`єктів нерухомості, реєстрації цих об`єктів на підставних осіб, придбання юридичних осіб, на які передавались такі об`єкти нерухомості, та поповнення їх статутного капіталу, оплату «послуг» фіктивних власників та директорів юридичних осіб (т. 5 а.п. 1-247, т. 6 а.п. 50-80, 155).

Зокрема, у мобільному телефоні іншого підозрюваного ОСОБА_11 виявлено таблиці з розрахунками витрат, згідно яких витрати «САВ» (ймовірно ОСОБА_7 ) у будівництві торговельного центру за адресою: м. Київ, АДРЕСА_3 разом із ОСОБА_27 (ймовірно ОСОБА_14 ) становлять 50% від відповідного фінансування й складають 273 741,35 доларів США (т. 6 а.п. 187, 221). Також, у таблицях зафіксовані розрахунки витрат між «САВ» та «М» у межах реалізації різних проєктів суб`єктів господарювання («СО-5», «СВ-5», «П-9», «ТЕХНО ВАЛДІ», «В-6», «БУД ГРУП ЕЛІТ», «МАРВІ», «ВИГУРА», «ВІТЕКС», «Л-46») та за адресами розташування (АДРЕСА_4). Згідно зафіксованих у таблиці даних, витрати «САВ» (ймовірно ОСОБА_7 ) у цих проєктах складають загалом 1 209 390,19 доларів США. При цьому, витрати «САВ» (ймовірно ОСОБА_7 ) на інші цілі, ідентифіковані як «різне», складають 22 446,06 доларів США (т. 6 а.п. 187-194, 222, 230).

Також, наявні дані, що ОСОБА_7 здійснював спільні витрати з ОСОБА_12 та ОСОБА_14 щодо участі у проєкті будівництва за адресою: АДРЕСА_5 (т. 6 а.п. 178-181).

У ході огляду мобільного телефону ОСОБА_28 (помічника довіреної особи ОСОБА_12 - ОСОБА_18 ) виявлено таблицю щодо фінансування проекту по АДРЕСА_6, згідно якої витрати партнера «АВ» (ймовірно ОСОБА_7 ) становлять 63 492 530,79 грн, що еквівалентно 1 751 685,38 доларам США (т. 6 а.п. 155-157).

Водночас, у матеріалах провадження наявні дані, що для оформлення частини майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, які будуються за вказаною адресою, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_11 засновано юридичну особу - ТОВ «ВІ-ПРО», керівниками якого були у період 19.09.2023-26.12.2023 року - ОСОБА_22, 26.12.2023-16.10.2025 р.р. - ОСОБА_11, 16.10.2025 року й донині - ОСОБА_7 (т. 2 а.п. 231-274). Водночас, у період 19.09.2023-07.11.2025 р.р. ОСОБА_11 та ОСОБА_7 були кінцевими бенефіціарними власниками зазначеного підприємства. З 07.11.2025 року та дотепер єдиним бенефіціарним власником ТОВ «ВІ-ПРО» є ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 231-274).

При цьому, у 2024-2025 р.р. ТОВ «ВІ-ПРО» придбало у ТОВ «БК «ІНТЕРГАЛ-БУД» майнові права на 48 об`єктів нерухомості на загальну суму 27 757 646 грн. за адресою АДРЕСА_5 (т. 2 а.п. 231-274).

Станом на 01.12.2025 за ТОВ «ВІ-ПРО» зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 178.5 кв. м. за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7-Г, група нежитлових приміщень 1013 (т. 2 а.п. 231-274.). Також, ТОВ «ВІ-ПРО» володіє майновими правами щодо наступних об`єктів нерухомості: 1) квартира № 75 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_8-Е, 2) нежитлові приміщення № 14, № 19, № 22, № 27, № 101/5, № 101/22, № 101/37, № 101/40 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_8-Е, 3) квартира № 142 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_8-Г, 4) нежитлові приміщення № 2, № 23, № 32, № 35, № 37, № 47, № 58, № 66, № 76, № 78, № 88, № 89, № 101/28, № 103/19, № 103/26, № 103/27, № 103/29, № 109, № 133, № 138, № 142/1, № 380/1 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_8-Г (т. 2 а.п 231-274).

Крім того, за результатами НСРД стороною обвинувачення здобуто відомості щодо внесення до статутного капіталу цього товариства у грудні 2025 року близько 50 млн грн (т. 2 а.п. 396-397).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що наведене вказує на високі фінансові можливості ОСОБА_7 та недостатнє вжиття ним заходів для внесення визначеної слідчим суддею застави, а також наявність у нього прихованих статків. Відтак, майновий стан ОСОБА_7 слід розглядати в контексті наявного у нього незадекларованого майна, придбаного за кошти, ймовірно отримані від незаконної діяльності злочинної організації, та незаконних схем.

Надаючи оцінку договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 26.02.2026 р., наданому стороною захисту в суді апеляційної інстанції на підтвердження неспроможності внесення застави, згідно якого дружина підозрюваного ОСОБА_24 отримала від ТОВ «Атлас-Проект» поворотну фінансову допомогу у розмірі 1 610 000 грн. (а.с. 151-152), колегія суддів звертає увагу на ненадання суду оригіналу вказаного договору, а також платіжних доручень на підтвердження перерахування коштів на підставі цього договору. Відтак, захистом не надано доказів на підтвердження того, що цивільно-правові відносини, які виникли між ОСОБА_24 та ТОВ «Атлас-Проект», мають взаємний зв`язок з кримінально-процесуальними відносинами, які виникли у зв`язку з необхідністю внесення застави за ОСОБА_7 .

Колегія суддів також зазначає, що специфіка застави як запобіжного заходу не обумовлює її зміну з огляду на наявність у застоводавця заборгованості за цивільними зобов`язаннями. Застава є запобіжним заходом, тобто заходом процесуального примусу щодо забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Зменшення розміру застави чи її скасування не може залежати від фінансових зобов`язань підозрюваного чи інших осіб, тим більше, коли між такими відсутній жодний причинно-наслідковий зв`язок.

Керуючись внутрішнім переконанням, що сформовано на підставі досліджених матеріалів провадження, з огляду на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, його майновий стан, доведеність існування трьох ризиків, керуючись принципом збереження балансу інтересів сторін кримінального провадження та досягнення завдання кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 20 млн. грн., хоча і перевищує межі, визначені ст. 182 КПК України, проте не є явно непомірною для підозрюваного, водночас її розмір буде належним запобіжником від реалізації наведених ризиків під острахом її втрати шляхом звернення в дохід держави у випадку порушення покладених на підозрюваного обов`язків.

Стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані, а тому колегія суддів не знаходить підстав для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави у бік зменшення.

5.Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника містить посилання на те, що слідчий суддя допустив істотні порушення вимог КПК України, втім, жодних доводів про конкретні процесуальні порушення, які б могли вважатися істотними, у ній не наведено. Решті доводів апеляційної скарги, зокрема, щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені.

Доводи щодо непомірності визначеного розміру застави, з посиланням на неповноту врахування майнового та сімейного стану підозрюваного, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.02.2026 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4