Справа № 991/1755/26

Провадження 1-кс/991/1980/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м.Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінальної справи № 991/1755/26 (кримінальне провадження № 52024000000000479 від 17.09.2024) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд судді Вищого антикорупційного суду надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінальної справи № 991/1755/26 (кримінальне провадження № 52024000000000479 від 17.09.2024) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Заява про відвід ґрунтується на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України - наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді. Захисник наголошує на об`єктивному критерії упередженості, не стверджуючи про особистий інтерес судді, а фокусуючись на тому, як ця ситуація виглядає для «стороннього спостерігача».

Фактичну основу заяви становлять такі обставини. ОСОБА_3 рішенням Вищої ради правосуддя від 01.06.2023 призначений на посаду члена ВККС із числа суддів у відставці. Перебуваючи на посаді члена ВККС, він позитивно голосував на ключових етапах конкурсного добору на посаду судді ВАКС ОСОБА_5, а саме: за затвердження результатів тестування загальних знань (рішення ВККС № 357/зп-24 від 20.11.2024), результатів тестування когнітивних здібностей (рішення № 363/зп-24 від 05.12.2024), результатів практичного завдання (рішення № 11/зп-25 від 15.01.2025), за допуск кандидатів до другого етапу оцінювання (рішення № 15/зп-25 від 15.01.2025), за визнання ОСОБА_5 такою, що відповідає критеріям доброчесності (рішення № 6/вс-25 від 17.02.2025), а також за внесення рекомендації до Вищої ради правосуддя щодо її призначення (рішення № 10/вс-25 від 31.03.2025). Указом Президента України № 378/2025 від 03.06.2025 ОСОБА_5 призначено на посаду судді ВАКС.

На думку захисника, наведена конфігурація - «кандидат на посаду судді - орган добору - обвинувачений як член органу» - утворює об`єктивний зв`язок між суддею та обвинуваченим, який з позиції стороннього спостерігача здатний породити обґрунтований сумнів у безсторонності судді при розгляді цього провадження.

Обґрунтовуючи цей підхід, захисник посилається на усталений у практиці ЄСПЛ двокритеріальний тест безсторонності: суб`єктивний критерій (особисті переконання та поведінка судді) та об`єктивний критерій (наявність достатніх гарантій, що виключають правомірні сумніви у безсторонності) («Кіпріану проти Кіпру», «Пірсак проти Бельгії», «Грівз проти Сполученого Королівства», «Моріс проти Франції», «Інкал проти Туреччини», «Де Куббер проти Бельгії»). Захисник наголошує, що одночасного встановлення обох критеріїв не вимагається: у справі «Білуха проти України» ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції, застосувавши лише об`єктивний критерій. Той самий підхід відтворено у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 293/1947/20 та від 15.09.2022 у справі № 501/2729/13-к.

У судовому засіданні захисник підтримав заяву про відвід та просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що не заявляє судді ОСОБА_5 відвід. Проте, на запитання суду, відповів, що подана адвокатом заява про відвід спрямована на захист його інтересів.

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 та прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви про відвід, у судове засідання не з`явились, правом подачі пояснень, у тому числі письмових, не скористались, що відповідно до положень ч. 3 ст. 81 КПК України не є перешкодою для розгляду цієї заяви.

Від прокурора надійшла заява про розгляд відводу без його участі у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши обставини, якими обґрунтована заява про відвід, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Перелік підстав для відводу, передбачений ст. ст. 75, 76 КПК України, є вичерпним та не підлягає розширювальному тлумаченню. Зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України встановлює, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ є джерелом права і застосовується судом при розгляді цієї заяви. За усталеним стандартом ЄСПЛ особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного («Білуха проти України», «Олександр Волков проти України»). Тест об`єктивності передбачає встановлення доказаних фактів, здатних викликати сумніви у неупередженості з позиції стороннього спостерігача («Кастільо Альгар проти Іспанії», «Ветштайн проти Швейцарії»): вирішальним є не сам факт побоювань, а їхня об`єктивна обґрунтованість.

Оцінюючи підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, суд констатує відсутність будь-яких підстав стверджувати, що суддя ОСОБА_5 виявляє особисту упередженість: суддя не є стороною у провадженні, не має майнового або іншого особистого інтересу в результаті розгляду справи стосовно обвинуваченого.

Цієї ж позиції дотримується і захисник у своїй заяві, тому суд зосереджується виключно на об`єктивному критерії.

Щодо об`єктивного критерію суд зазначає таке. При розгляді заяви про відвід предметом дослідження є конкретні, доказані факти, здатні породити обґрунтований сумнів у безсторонності судді з позиції поінформованого стороннього спостерігача. Факти участі ОСОБА_3 у колегіальних рішеннях ВККС щодо кандидатури ОСОБА_5 судом не заперечуються. Однак сама по собі наявність факту не тотожна його достатності для висновку про обґрунтованість побоювань. Для оцінки достатності суд досліджує характер і зміст участі ОСОБА_3 у процедурі добору.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, що складається з шістнадцяти членів (ч. 1, 3 ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Рішення ВККС, зокрема рекомендація про призначення кандидата на посаду судді, приймаються більшістю голосів членів комісії (ст. 93, 100 цього Закону).

ОСОБА_3 як один із шістнадцяти членів Комісії не мав повноважень одноособово визначати результати оцінювання чи рекомендувати конкретного кандидата, а сама механіка конкурсних процедур, які характеризуються високим рівнем автоматизації, публічної прозорості та колегіальності, спростовує можливість індивідуального впливу.

Так, багато рішень ВККС, на які посилається адвокат, стосувалися затвердження кодованих та декодованих результатів тестувань (загальних знань, когнітивних здібностей) та практичних завдань. У цих випадках колегіальний орган лише формально фіксував результати, отримані кандидатом за об`єктивними критеріями (кількість балів), що виключало будь-яку суб`єктивну складову. Сама ж процедура конкурсних іспитів відбувалася наступним чином. Тестування загальних знань (Рішення № 357/зп-24 від 20.11.2024): процес був повністю автоматизований; прохідний бал - 75%, результати були негайно оприлюднені на офіційному вебсайті ВККС, що робить їх доступними для будь-якого «поінформованого спостерігача». Тестування когнітивних здібностей (Рішення № 363/зп-24 від 05.12.2024): ОСОБА_5 продемонструвала високий інтелектуальний показник, що зафіксовано програмним комплексом без втручання членів Комісії, прохідний бал - 75%, результати також оприлюднені без зволікань. Практичне завдання (Рішення № 11/зп-25 від 15.01.2025): використовувалося кодування робіт та випадковий розподіл варіантів, що виключало ідентифікацію кандидата на етапі перевірки, прохідний бал - 75%.

З викладеного вбачається, що результати вказаних етапів залежали виключно від успішності самого кандидата з мінімізацією суб`єктивних чинників з боку інших осіб.

Оцінювання доброчесності та професійної етики кандидата відбувалося на спеціальному спільному засіданні ВККС та Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ). Участь ГРМЕ, до складу якої входять незалежні міжнародні фахівці, створювало додатковий рівень зовнішнього контролю, що виключало можливість кулуарних домовленостей або одноосібного впливу члена ВККС на фінальне рішення.

Більше того, усі ключові рішення щодо судді ОСОБА_5 приймалися ВККС у пленарному складі, що передбачало участь великої кількості членів (15-16 осіб). У такому форматі голос одного члена Комісії був лише одним із багатьох і не міг самостійно визначити результат процедури.

Крім того, всі рішення ВККС в межах процедури конкурсу, зокрема, про підтвердження результатів іспитів, визнання кандидата таким, що відповідає критеріям доброчесності, та надання рекомендації про призначення приймалися Комісією одноголосно. Це демонструє наявність консенсусу серед усіх членів органу та підтверджує, що висновки базувалися на об`єктивних досягненнях кандидата, а не на протекції окремої особи.

Поряд з цим, необхідно також зазначити, що рекомендація ВККС щодо призначення судді на посаду є лише одним із етапів конкурсного відбору.

Так, відповідно до ст. 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.

Після призначення суддя набуває статусу незалежного носія судової влади (ст. 129 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), який зобов`язаний здійснювати правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, незалежно від будь-яких впливів.

Закон не встановлює жодних відносин підпорядкування чи залежності між суддею та окремим членом ВККС після завершення процедури призначення.

Сам факт того, що ВККС у порядку виконання публічно-правових функцій розглядала кандидатуру судді, не породжує між суддею та членами Комісії жодних правовідносин, які можуть створювати процесуальний конфлікт інтересів.

Захисник посилається на «структурний зв`язок» між обвинуваченим та суддею за конфігурацією «кандидат - орган добору - член органу». Проте такий зв`язок є однаково притаманним усім іншим суддям в Україні, які брали участь у конкурсних процедурах чи проходили кваліфікаційне оцінювання, та всім іншим членам ВККС, які були залучені до процесів, які стосуються суддівської кар`єри. Йдеться не про індивідуалізований зв`язок між конкретним суддею та конкретним обвинуваченим, а про загальну інституційну конфігурацію процедури призначення. Тому, допущення відводу із такого формального зв`язку суперечило б принципу незалежності судової влади (ст. 6, 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») та фактично призвело б до того, що будь-який суддя, призначений на посаду за участю ВККС чи ВРП, мав би пожиттєво відмовлятися від розгляду справ щодо будь-якого колишнього чи діючого члена цих органів, які брали участь у процесі призначення судді. Така сама логіка мала б бути і при розгляді справ щодо Президента України та народних депутатів України (в контексті їх колишніх повноважень щодо призначення суддів).

Однак суд зазначає, що сам по собі факт пред`явлення особі обвинувачення не трансформує її попередні публічно-правові дії у підставу для відводу. Жодних фактів, які б індивідуалізували відносини між ОСОБА_3 та суддею ОСОБА_5 поза межами звичайного виконання публічних функцій, захисником не наведено.

Посилання захисника на практику ЄСПЛ не може бути визнане таким, що підтверджує обґрунтованість побоювань у цій справі, з огляду на принципову відмінність фактичних обставин.

У справі «Пірсак проти Бельгії» суддя раніше очолював секцію прокуратури, яка здійснювала нагляд за розслідуванням тієї самої справи: прямий процесуальний зв`язок між попередньою функцією та конкретним провадженням. У справі «Де Куббер проти Бельгії» суддя раніше виконував функції слідчого судді в тому самому провадженні. У справах «Купріану проти Кіпру» та «Моріс проти Франції» йшлося відповідно про розгляд тим самим складом суду справи про неповагу до суду та задокументований публічний конфлікт між суддею і стороною провадження. У справах «Грівас проти Сполученого Королівства» та «Інкал проти Туреччини» предметом оцінки була системна залежність судів від виконавчої влади (військової частини уряду) - а не індивідуальна упередженість, зумовлена попередніми адміністративними відносинами. В усіх цих справах існував або прямий зв`язок між попередньою роллю особи та конкретним провадженням, або доведена особиста упередженість чи системна залежність. Жодного з цих елементів у цій справі немає. Отже, наведена захисником практика ЄСПЛ не підтверджує обґрунтованості побоювань в умовах цієї справи.

Посилання на практику Верховного Суду цей висновок не спростовує. Постанова від 06.04.2023 у справі № 293/1947/20 та постанова від 15.09.2022 у справі № 501/2729/13-к підтверджують загальний стандарт: вирішальним при оцінці об`єктивного критерію безсторонності є те, чи є побоювання об`єктивно обґрунтованими з урахуванням усіх конкретних обставин справи. В умовах цієї справи - з огляду на колегіальність, автоматизованість та стандартизованість процедури, участь ГРМЕ з правом вето, багатоступеневу архітектуру призначення і відсутність будь-яких позапроцесуальних контактів між обвинуваченим та суддею - такий об`єктивний сумнів не виникає.

Таким чином, сукупний аналіз обставин справи дозволяє застосувати тест «поінформованого стороннього спостерігача» («Моріс проти Франції»). Спостерігач, обізнаний з автоматизованим і стандартизованим характером кожного з етапів добору, колегіальністю прийняття рішень шістнадцятьма членами ВККС, участю ГРМЕ з правом вето, багатоступеневою архітектурою призначення (ВККС - ГРМЕ - ВРП - Президент України) та відсутністю будь-яких позапроцесуальних контактів між ОСОБА_3 і суддею ОСОБА_5, дійде висновку про значну фактичну дистанцію між участю обвинуваченого у процедурі добору та можливістю будь-якого впливу на неупередженість судді.

Тому, обґрунтованого сумніву у безсторонності судді за об`єктивним критерієм не виникає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 81, 369, 372, 392 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінальної справи № 991/1755/26 (кримінальне провадження № 52024000000000479 від 17.09.2024) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1