Справа № 991/1755/26

Провадження 1-кп/991/25/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

його захисників ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000479 від 17.09.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Історія провадження

25.02.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000479 від 17.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 27.02.2026 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 16.03.2026.

16.03.2026 у підготовчому судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у вказаному кримінальному провадженні на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України.

ІІ. Обґрунтування заявлених захисниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 клопотань

У своїх клопотаннях захисники обвинуваченого ОСОБА_4 адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 просять повернути обвинувальний акт прокурору у зв`язку із тим, що, на переконання сторони захисту, обвинувальний акт складений із порушенням приписів п.п.3, 5, 6 ч.2 ст.291 КПК України.

Так, захисник ОСОБА_6, посилаючись на правову позицію ККС ВС, викладену у постанові від 01.11.2021 у справі №161/7092/20, зазначає, що із тексту обвинувального акту вбачається, що сторона обвинувачення об`єднала в межах одного формулювання обвинувачення різні за своїм змістом, часом та правовою природою обставини, не розмежувавши їх належним чином. Із обвинувального акта неможливо однозначно зрозуміти, які саме конкретні дії клієнта сторона обвинувачення розглядає як активну поведінку, спрямовану на заволодіння коштами, які саме з цих дій вчинені у період перебування на посаді, які саме з цих дій, за версією прокурора, вчинені після виходу у відставку, які саме дії є, за версією обвинувачення, юридично значущими для кваліфікації за ч.4 ст.191 КК України. Обвинувальний акт не розкриває у чому саме полягало таке зловживання службовим становищем. Не містить відомостей хто саме є безпосереднім носієм майнової шкоди, та на підставі якого розрахунку чи дослідження сума визначена саме як шкода, а не як арифметично виведена сукупність певних виплат. Сам по собі виклад у тексті обвинувального акта певного грошового показника не означає належного доказового встановлення саме розміру шкоди у розумінні п.3 ч.1 ст.91 КПК України. Більше того, ч.2 ст.242 КПК України прямо передбачає можливість призначення експертизи для визначення розміру матеріальних збитків, однак, серед проведених у кримінальному провадженні експертиз відсутня економічна. Разом з цим, ОСОБА_4 добровільно повернув до бюджету 505 029,30 грн, що має принципове значення саме для оцінки якості формулювання обвинувального акта. Крім цього, в обвинувальному акті не вказано таких обов`язкових елементів суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, зокрема, як мета його вчинення та наявність корисливого мотиву. Також в обвинувальному акті не зазначено місце вчинення кримінального правопорушення.

Захисник ОСОБА_7 у своєму клопотанні зазначає, що обвинувальний акт не містить відомостей про потерпілого, тоді як з його змісту вбачається, що кримінальним правопорушенням завдано шкоду у сумі 576 640,89 грн. Прокурор в обвинувальному акті визначив кому саме була завдана матеріальна шкода - державі в особі ТУ ДСА України в Луганській області, та в особі ГУ ПФУ в Луганській області, однак в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про рішення слідчого щодо повідомлення вказаних державних органів про наявність підстав для визнання їх потерпілими, що в них наявні такі права та про те, що вони мають надати письмову згоду про визнання їх потерпілими. З огляду на викладене, прокурор має вказати в обвинувальному акті відомості про потерпілих, з`ясувати, чи відомо їм про факт завданої їм шкоди та чи вважають вони себе потерпілими.

Крім цього, зазначає, що зі змісту обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень - щодо отримання доплати до суддівської винагороди та щодо отримання доплати до щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, однак в обвинувальному акті не зазначено правову кваліфікацію кожного з них з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність. Отже, вважає, що прокурору необхідно вказати в обвинувальному акті належне формулювання обвинувачення, а саме викласти формулювання обвинувачення окремо щодо кожного кримінального правопорушення, який наведено в обвинувальному акті, та у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Також, в обвинувальному акті не міститься відомостей, що пом`якшують покарання, хоча вони відомі детективу та документально підтверджені, а саме факт повного відшкодування шкоди ОСОБА_4 .

Відтак, на переконання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 всі зазначені вище обставини є підставою для повернення такого обвинувального акту прокурору для усунення недоліків в ньому в порядку п.3 ч.3 ст.314 КПК України, оскільки, він не відповідає вимогам п.п.3, 5 та 6 ч.2 ст.291 КПК України.

ІІІ. Позиції учасників підготовчого судового засідання щодо клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта прокурору

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні підтримав подане ним клопотання про повернення обвинувального акта, з підстав, викладених у ньому. Додатково зазначив, що обвинувальний акт в порушення вимог ст.291 КПК України (1) не містить чіткого, належного і завершеного формулювання обвинувачення, (2) викладені в обвинувальному акті фактичні обставини не індивідуалізують належним чином дії, які інкримінуються у даному кримінальному провадженні, (3) обвинувальний акт не містить чіткого взаємопов`язаного не суперечливого між собою викладення обставин з приводу потерпілої особи, а також не узгоджуються твердження прокурора про відсутність потерпілої особи і завдання матеріальної шкоди, (4) обвинувальний акт не розкриває в чому саме за версією сторони обвинувачення відбулось заволодіння коштами державного бюджету і в чому полягав спосіб вчинення інкримінованого діяння і яким саме актом вважається завершений акт заволодіння такими коштами, (5) обвинувальний акт не визначає належним чином предмет посягання і не конкретизує чиє майно вважається чужим, (6) обвинувальний акт не розкриває належним чином розмір інкримінованої шкоди, не пояснює методику її обрахування і змішує між собою нараховані суми та виплачені, (7) обвинувальний акт не містить належного викладу суб`єктивної сторони інкримінованого діяння, зокрема не розкриває змісту прямого умислу і корисливого мотиву, (8) обвинувальний акт містить істотні внутрішні суперечності і ознаки механічного копіювання і перенесення тексту з повідомлення про підозру. Звернув увагу, що сукупність наведених недоліків, які більш конкретизовано викладено у письмовому клопотанні, унеможливлює належне розуміння меж обвинувачення, перешкоджає ефективній реалізації права на захист і виключає призначення справи до судового розгляду на підставі саме цього обвинувального акта, тому такий обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Захисник ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні підтримав заявлені стороною захисту клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. Зазначив також, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.п.3, 5, 6 ч.2 ст.291 КПК України. Звернув увагу, що, виходячи з логіки обвинувального акту, потерпілими у даному кримінальному провадженні є юридичні особи, які від імені держави є розпорядниками бюджетних коштів. Інкримінований злочин є злочином проти власності, однак не зазначено чітко особу, якій цю шкоду було спричинено. З цих підстав обвинувальний акт має бути повернуто та прокурор має вказати відомості про потерпілого, з`ясувати, чи відомо ТУ ДСА України в Луганській області та ГУ ПФУ в Луганській області про факт завданої шкоди та відповідно, чи вважають вони себе потерпілими та чи бажають взяти участь у судовому розгляді. В порушення п.5 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті не зазначена належним чином правова кваліфікація інкримінованого злочину та формулювання обвинувачення. З обвинувального акту також не вбачається в яких конкретно діях обвинувачується ОСОБА_4, не наведено правову кваліфікацію кожного з наведених в обвинувальному акті кримінальних правопорушень. В обвинувальному акті не встановлено обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання. ОСОБА_4 добровільно повернув надмірно нараховані кошти до державного бюджету до набуття ним статусу обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні, тобто, відшкодував завдані збитки, проте про це в обвинувальному акті не зазначено. Тож прокурор має вказати в обвинувальному акті відомості, що пом`якшують покарання обвинуваченому. Разом з цим додав про важливість розмежування та викладення в формулюванні обвинувачення фактичних обставин щодо кожного зі злочинів, що надасть стороні захисту можливість заявити клопотання про закриття кримінального провадження щодо одного з епізодів, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримав подані клопотання, додатково зазначив, що обвинувальний акт не містить викладення меж фактичних обставин інкримінованого злочину по блокам. З обвинувального акту не вбачається, що по кожному блоку фактичних обставин прокурор вважає злочином, які конкретні дії, причинний зв`язок, суб`єктивну сторону визначає прокурор.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання своїх захисників, просив їх задовольнити та повернути прокурору обвинувальний акт, оскільки він не відповідає вимогам КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту заперечувала. Вказала, що із заявленого стороною захисту вбачається, що вони фактично не погоджуються з тими сумами, які інкримінуються в обвинувальному акті, та вважають, що обов`язково має бути наявна особа, яка визнана потерпілою у даному провадженні. Разом з тим, в обвинувальному акті зазначені ті обставини, які сторона обвинувачення вважає доведеними, зазначено період, суми коштів, якими обвинувачений заволодів та кому ці кошти належали. Те, що ці установи не звернулися із клопотаннями про визнання їх потерпілими, не спростовує факту заподіяння збитків. Місцем вчинення злочину визначено установи, до яких було здійснено подання відповідних документів. Сторона захисту вважає інкримінований ОСОБА_4 злочин продовжуваним, а тому в обвинувальному акті викладено обвинувачення таким чином. При складенні обвинувального акту дотримані і викладені всі умови, визначені КПК України, а тому підстав для повернення обвинувального акту немає.

IV. Оцінка та мотиви суду

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу. Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону, а саме наявність таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду (п.3 ч.3 ст.314 КПК України).

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Частина 2 статті 291 КПК України містить вичерпний перелік вимог, які ставляться до обвинувального акта.

Так, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч.2 ст.297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Щодо відповідності обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52024000000000479 від 17.09.2024 вимогам п.п.3, 5 та 6 ч.2 ст.291 КПК України.

Пункт 3 ч.2 ст.291 КПК України визначає, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Щодо доводів сторони захисту про відсутність в обвинувальному акті відомостей про потерпілих, та в реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про повідомлення потерпілих про заподіяну шкоду, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, на аркуші 1 обвинувального акта вказано прокурором: «У кримінальному провадженні потерпілі відсутні». На аркуші 13 обвинувального акта зазначено також: «… заволодів бюджетними коштами в загальній сумі 576 540 грн 89 коп, які передбачені на виплату суддівської винагороди та довічного грошового утримання судді у відставці. Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_4 в період з 21.04.2015 по 01.04.2025 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області перерахували йому грошові кошти у вигляді доплати за науковий ступінь до суддівської винагороди та довічного грошового утримання судді у відставці в загальній сумі (що згідно з п.4 примітки до ст. 185 КК України є великим розміром), якими в подальшому ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд», «Кримінальним правопорушенням завдано шкоду у сумі 576 540,89 грн».

Стаття 55 КПК визначає поняття потерпілого та момент виникнення такого статусу у кримінальному провадженні. Суд звертає увагу, що набуття статусу потерпілого є його правом, а не обов`язком, передбаченим законом.

Частина 7 цієї статті визначає, що якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Під час розгляду клопотань прокурор зазначила, що в межах кримінального провадження № 52024000000000479 від 17.09.2024 державні установи не зверталися до сторони обвинувачення із клопотаннями про залучення їх до провадження як потерпілих та відповідно, рішення про визнання їх потерпілими не приймалось.

При дослідженні реєстру встановлено наявність листування органу досудового розслідування з Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області. З огляду на те, що на даному етапі судового розгляду зміст зазначеної кореспонденції достеменно не встановлений, суд вважає передчасними твердження про необізнаність вказаних суб`єктів щодо заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди. Обставини щодо обізнаності чи необізнаності зазначених державних органів підлягають з`ясуванню під час подальшого дослідження доказів у їх сукупності.

Так, відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті зазначається виклад основних фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що в своїй сукупності по суті і є обвинуваченням.

Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Так, відповідно до викладеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, ОСОБА_4, маючи статус судді та судді у відставці, тобто будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем (можливостями та гарантіями, пов`язаними із статусом судді), шляхом подання копії диплома доктора філософії в галузі права серії DD №2147 від 01.12.2011 і заяви від 01.10.2020 про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, усвідомлюючи той факт, що уповноважені посадові особи суду, Державної судової адміністрації та пенсійних органів не мають повноважень перевіряти справжність наданого диплома про науковий ступінь та зобов`язані відповідно до приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виконувати його вимоги в частині нарахування та виплати доплати за науковий ступінь, заволодів бюджетними коштами в загальній сумі 576 540,89 грн, які передбачені на виплату суддівської винагороди та довічного грошового утримання судді у відставці. Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_4 в період з 21.04.2015 по 01.04.2025 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області перерахували йому грошові кошти у вигляді доплати за науковий ступінь до суддівської винагороди та довічного грошового утримання судді у відставці в загальній сумі (що згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК України є великим розміром), якими в подальшому ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд. Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується в заволодінні чужим майном у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

При цьому п.5 ч.2 ст.291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим.

Кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідками підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинувачених тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова ККС ВС від 03.07.2019 року у справі №273/1053/17).

Отже, в обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими.

Прокурор доводить перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України). У свою чергу, обвинувачення є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Вказані положення кримінального процесуального закону свідчать про те, що в обвинувальному акті задача прокурора полягає у наведенні обставин та даних, які б давали уявлення про те, яке кримінальне правопорушення було вчинено, за яких обставин, якою особою, в чому воно полягало. Всім цим обставинам прокурор надає кримінально-правову кваліфікацію.

При чому конкретність і чіткість пред`явленого обвинувачення не може пов`язуватися з надмірною деталізацією злочину або з аргументацією сторони обвинувачення на підтвердження описаних в обвинувальному акті відомостей. Адже в першому випадку це нав`язування стороні обвинувачення позиції сторони захисту і, відповідно, порушення засад диспозитивності і змагальності, а в другому - виходить за межі дослідження обвинувального акту на етапі підготовчого судового засідання і є процесуальною діяльністю сторін на підтвердження своїх позицій і спростування позицій процесуального опонента. Підстави для повернення обвинувального акта не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акта, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинуваченого.

У постанові ККС ВС від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21 було зазначено, що повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв`язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК України, не відновлює досудове розслідування. В ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання суд не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.

До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (частина 2 статті 337, статті 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частина 3 статті 337 КПК України).

У свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд дійде висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдувальний вирок.

Отже, саме прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом (п.15 ч.2 ст.36, ч.2 ст.337, ст.ст.338, 339, 340 КПК України).

У контексті обвинувального акта, що розглядається, фактичні обставини, які «супроводжують» сформульоване прокурором обвинувачення, містять всі необхідні відомості для розуміння захистом як самого пред`явленого обвинувачення, так і визначення обсягу доказування сторонами під час судового розгляду.

Суд не може вказувати прокурору як викласти формулювання обвинувачення або удосконалити фактичний виклад обставин, як і не вправі спонукати прокурора до корегування обвинувального акта, внесення до нього змін, у тому числі щодо фактичних обставин інкримінованого злочину та інших обставин, які підлягають доказуванню під час судового розгляду. В обвинувальному акті викладається те обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим. В свою чергу, судовий розгляд може здійснюватися лише в межах висунутого обвинувачення, тому дослідження судом обставин про які зазначає прокурор в обвинувальному акті є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, а первісне їх зазначення в процесуальному рішенні - обвинувальному акті - є прерогативою прокурора.

Вказані стороною захисту в клопотаннях про повернення обвинувального акту твердження не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам закону, а свідчать про те, що саме такі дані були отримані під час досудового розслідування. Їх відповідність фактичним обставинам, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, незгода із наявністю у діях обвинуваченого складу злочину і саме підтвердження або не підтвердження доказами, є процесуальною діяльністю суду за наслідками комплексного дослідження та оцінки наданих сторонами доказів на пізніших етапах судового провадження.

Практика Європейського Суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Відтак суд приходить до висновку, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Питання узгодженості викладених прокурором в обвинувальному акті фактичних обставин справи та їх відповідності кінцевому формулюванню обвинувачення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового розгляду провадження суд не наділений повноваженнями входити в оцінку вказаних обставин.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.291 КПК обвинувальний акт має містити обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання. Так само, як і весь обвинувальний акт є викладом версії сторони обвинувачення щодо обставин кримінальних правопорушень, так і виклад обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання, здійснюється саме за версією прокурора.

В обвинувальному акті зазначено, що обставин, які відповідно до статей 66, 67 КК України пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено. Отже, ця вимога в обвинувальному акті виконана.

Сторона захисту не позбавлена можливості на стадії судового розгляду надавати докази на підтвердження наявності обставин, не зазначених в обвинувальному акті, що пом`якшують покарання обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні.

Також в постанові ОП ККС ВС від 01.11.2021 в справі № 161/7092/20 зазначено таке: "Оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення, норма пункту 3 частини 3 статті 314 КПК відсилає до статті 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо)".

Таким чином, на стадії підготовчого судового провадження обвинувальний акт може бути повернуто прокурору виключно з підстав його невідповідності формальним вимогам статті 291 КПК України, таке є правом, а не обов`язком суду, а підставою для такого повернення може бути лише виявлена суттєва невідповідність формальним вимогам КПК, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, враховуючи при цьому, що для здійснення такої перевірки у розпорядженні суду фактично є лише сам обвинувальний акт та додатки до нього.

Відтак зазначені в клопотанні сторони захисту питання про відповідність викладення обвинувального акту фактичним обставинам справи, узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, про наявність чи відсутність тих чи інших відомостей (зокрема обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання) тощо, не може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження, оскільки на такій стадії судового провадження суд позбавлений можливості дослідити докази, та здійснити перевірку наведених у клопотанні обставин та доводів, що є предметом вже судового розгляду і процесу оцінки доказів, та може здійснюватися судом виключно вже під час ухвалення остаточного судового рішення у певному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, за результатами аналізу змісту обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні, суд вважає, що в обвинувальному акті викладені передбачені ст.291 КПК України відомості, - зокрема фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; відомості про обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання (не встановлення таких).

При цьому, твердження сторони захисту про те, що обвинувальний акт не формулює чітке, несуперечливе та індивідуалізоване обвинувачення, а лише відтворює загальний опис подій, документів і рішень, не забезпечуючи належної процесуальної визначеності не знайшло свого підтвердження, а тому не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4, про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні є необґрунтованим, у зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд

постановив :

1. У задоволенні клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000479 від 17.09.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий суддя ОСОБА_1