Справа № 991/2520/26

Провадження 1-кс/991/2538/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 березня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

підозрюваної ОСОБА_3,

адвокатів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

детектива ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4 на незаконне затримання ОСОБА_3, подану в порядку ст. 206 КПК України, у межах кримінального провадження № 52026000000000106 від 22.02.2026,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказана скарга, яка на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

1.Зміст поданої скарги

У своїй скарзі адвокат ОСОБА_4 зазначає про незаконність затримання ОСОБА_3 .

В обґрунтування своїх вимог адвокат стверджує, що на час затримання 23 год. 40 хв. 16.03.2026 не існувало такої підстави для затримання як можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи. У протоколі затримання не наведено підстав можливої втечі, оскільки ОСОБА_3 знаходилася на своєму робочому місці.

Також адвокат вказує про невірне зазначення часу фактичного затримання, оскільки детектив визначив 23 год. 40 год., хоча фактично ОСОБА_3 була затримана з 11 год. 37 хв., тобто з початку проведення обшуку.

Адвокат вказує також на порушення прав ОСОБА_3 при затриманні, оскільки їй не було роз`яснено за підозрою чого здійснено затримання.

З огляду на вказане, адвокат вважає, що затримання здійснено без правових підстав.

2.Позиції учасників судового засідання

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав вимоги своєї скарги.

Захисник ОСОБА_5 повідомив про звернення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з клопотанням про направлення кримінального провадження до іншого суду, у зв`язку із тим, що воно не підсудне Вищому антикорупційному суду. Зауважив, що кримінальне провадження непідслідне НАБУ та відповідно не підсудне Вищому антикорупційному суду, оскільки розмір імовірної неправомірної вигоди не відповідає умовам п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Висловив зауваження щодо дій органу досудового розслідування, з врахуванням обставин кримінального провадження, адже злочин був закінчений 13.03.2026, втім його підзахисна не була затримана того дня. Натомість, виключно після обшуку здійснено затримання ОСОБА_3, тобто через три дні після закінчення злочину.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення вказаної скарги, оскільки затримання було законним та здійснено у відповідності до ст. 208 КПК України. Прокурор заперечив проти аргументів сторони захисту щодо непідсудності кримінального провадження, оскільки ОСОБА_3 інкримінується прохання надати неправомірну вигоду у сумі 2 000 000 грн та одержання 1 500 000 грн. Вважає, що обставини зміни розміру неправомірної вигоди відбулися лише напередодні передачі грошових коштів, втім сторона обвинувачення вважає, що у діях підозрюваної наявне прохання відповідної суми коштів.

Так, прокурор вказав, що у період затримання проводилися слідчі дії, направлені на відшукання та вилучення важливих доказів, а саме грошових коштів, які є частиною неправомірної вигоди, і тоді були обмежені у пересуванні працівники ГУ ДПС у Сумській області, де проводився обшук. Прокурор також повідомив, що під час обшуку була відшукана частина неправомірної вигоди, тобто ідентифіковані грошові кошти, однак у незначній сумі. Натомість, місцезнаходження всієї суми неправомірної вигоди досі не встановлено, а слідчі дії тривають. При цьому, з боку ОСОБА_3 здійснювалися дії на перешкоджання кримінальному провадження, а саме приховування нею мобільного телефону.

Детектив ОСОБА_7 також вказав на законність затримання ОСОБА_3, оскільки нею здійснювалися дії щодо протидії кримінальному провадженню, конспірації і приховування доказів. Детектив пояснив, що підозрювана змінила мобільні телефони, а грошові кошти, які є неправомірною вигодою, не відшукано.

3.Мотиви та оцінка слідчого судді

Відповідно до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених Кодексом.

Положеннями ст. 206 КПК України врегульовано загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини та передбачено право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав відповідної особи.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

При цьому, ч. 5 ст. 206 КПК України визначає, що незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

Беручи до уваги вище законодавчі положення та доводи поданої скарги, а також позиції сторін в судовому засіданні, слідчий суддя має вирішити такі питання:

1. Чи існували передбачені законом підстави для затримання ОСОБА_3 без ухвали слідчого судді?

2. Чи дотримано процесуальні права ОСОБА_3 під час затримання?

3.1. Існували передбачені законом підстави для затримання ОСОБА_3 без ухвали слідчого судді

У межах вказаного кримінального провадження без ухвали слідчого судді було затримано ОСОБА_3 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, що підтверджується змістом протоколу затримання від 16.03.2026.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 208 КПК України передбачено право уповноваженої службової особи затримати без ухвали слідчого судді особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у випадку, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Захисники стверджують, що відповідне кримінальне провадження непідслідне Національному антикорупційному бюро України, оскільки розмір неправомірної вигоди не перевищує п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також захисники вважали, що були відсутні підстави для висновку про імовірну втечу ОСОБА_3 .

Втім, на підставі матеріалів сторони обвинувачення, слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, зокрема, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за підозрою у вчиненні якого було затримано ОСОБА_3 .

Зі змісту протоколу затримання особи від 16.03.2026 вбачається, що затримання відбулося за підозрою в одержанні 13.03.2026 від ОСОБА_8 неправомірної вигоди у розмірі 1 500 000 грн, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди. При цьому, згідно зі змістом письмового повідомлення про підозру від 17.03.2026 ОСОБА_3 підозрюється у висловленні прохання надати неправомірну вигоду у розмірі 2 000 000 грн, поєднаного з вимаганням, та одержанні 1 500 000 грн.

Тобто, ОСОБА_3 інкримінується дві форми об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а діяння - прохання, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди у розмірі 2 000 000 грн, відповідає кількісній ознаці підслідності НАБУ за п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, оскільки у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, долученими матеріалами, а саме протоколом НСРД від 13.03.2026 підтверджується, що початково сума неправомірної вигоди визначена у розмірі 2 000 000 грн, а тому позиція сторони обвинувачення щодо інкримінування такої суми коштів має правові підстави.

Окрім цього, слідчий суддя бере до уваги обставини цього кримінального провадження, а саме факт того, що під час обшуку робочого кабінету були відшукані та вилучені частина грошових коштів, які заздалегідь ідентифіковані та вручені заявниці. Зазначені відомості давали підстави для підозри ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжкого злочину та відповідно законного затримання.

Особливу увагу слідчий суддя звертає на поведінку підозрюваної під час обшуку, яка відповідно до протоколу від 16.03.2026 надала мобільний телефон із видаленим вмістом, приховавши інший мобільний телефон, який перебував у її користуванні.

Такі дії мають важливе значення з врахуванням того, що на момент затримання ОСОБА_3 не було відшукано більшу частину неправомірної вигоди, а наявність у доступі прихованих пристроїв для спілкування давали можливість координувати дії з іншими особами для переміщення такої неправомірної вигоди і також здійснити дії з переховування та втечі ОСОБА_3 .

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку, що обставини кримінального провадження та результати здійснених слідчих дій давали підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

3.2. Процесуальні права ОСОБА_3 дотримані під час затримання

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КПК України про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування має бути негайно повідомлено її близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому цим Кодексом. Затримана особа, особа, взята під варту або обмежена у праві на вільне пересування в інший спосіб, має право на зустріч із захисником (захисниками) у кримінальному провадженні.

Також ч. 4 ст. 208 КПК України встановлює обов`язок уповноваженої службової особи, що здійснила затримання особи, негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. У разі якщо на момент затримання прізвище, ім`я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

З протоколу затримання від 16.03.2026 встановлено, що ОСОБА_3 повідомлено про підставу затримання за п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 52026000000000106 від 22.02.2026.

Також зазначено час та місце затримання - приміщення ГУ ДПС у Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Іллінська, 13, час фактичного затримання 16 березня 2026 року о 23 годині 40 хв. Затримання відбулося у присутності захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_9, а також повідомлено органу, уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Під час затримання ОСОБА_3 роз`яснено процесуальні права, передбачені ст. 42 КПК України та повідомлено близьку особу - брата ОСОБА_10 про затримання. Відповідні відомості щодо роз`яснення прав містять підпис затриманої ОСОБА_3, що підтверджує її усвідомлення та дотримання порядку затримання.

Ба більше, слідчий суддя бере до уваги, що протокол затримання не містить будь-яких зауважень чи доповнень від ОСОБА_3 чи її захисників. Копія протоколу була вручена підозрюваній особі, що не оспорюється учасниками.

Відтак, слідчий суддя не знайшов підтвердження тверджень захисника про недотримання процесуального порядку затримання ОСОБА_3 .

При цьому, захисники оспорюють час фактичного затримання, який зазначено у протоколі затримання, вважаючи вірним 11 годину 37 хвилин, тобто з моменту початку обшуку у приміщенні ГУ ДПС у Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Іллінська, 13.

При оцінці таких доводів, слідчий суддя звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

У той же час, слідчий суддя бере до уваги, що у період з 11 год. 37 хв. по 23 год. 35 хв. у приміщенні ГУ ДПС у Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Іллінська, 13, в т.ч. у кабінеті ОСОБА_3, відбувався обшук.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Вказані повноваження слідчого та прокурора покликані на забезпечення досягнення мети обшуку та запобігання можливості приховування або пошкодження речей, які планується відшукати. Реалізація таких повноважень не свідчить про набуття особою, у якої проводиться обшуку, статусу затриманої особи, однак вона має залишатися на місці проведення обшуку.

Також слідчий суддя бере до уваги наявну слідчу версію, що злочин вчинявся за попередньою змовою групою осіб, імовірно службовими особами ГУ ДПС України. З огляду на місце проведення обшуку, кількість приміщень, які підлягали обшуку та осіб, які були присутні, рішення про заборону залишити місце обшуку чи спілкуватися з іншими особами є виправданим.

Слідчий суддя бере до уваги також той факт, що протягом майже 12 годин обшуку було віднайдено частину заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, що були предметом неправомірної вигоди. Інша частина неправомірної вигоди не була віднайдена, а тому існував ризик комунікації з іншими причетними особами для узгодження дій з її переміщення чи приховування.

Вказане підтверджує, що сукупність виявлених доказів вказували на те, що ймовірно ОСОБА_3 могла вчинити особливо тяжкий корупційний злочин, а тому її затримання відбулося відповідно до закону після закінчення слідчої дії обшуку, і час фактичного її затримання зазначено вірно.

За таких обставин, наведені обставини та висновки свідчать про законність затримання ОСОБА_3, а тому відсутні підстави для задоволення скарги адвоката ОСОБА_4, поданої в порядку статті 206 КПК України.

Керуючись ст.ст. 206, 207, 208, 376, 379, 482 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 на незаконне затримання ОСОБА_3, подану в порядку ст. 206 КПК України, у межах кримінального провадження № 52026000000000106 від 22.02.2026, - відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1