ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

м. Київ

справа № 991/4379/23

провадження № 51-1990км24

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 6 січня 2025 року про повернення апеляційної скарги.

Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені обставини

Вищий антикорупційний суд (далі - ВАКС) ухвалою від 20 грудня 2024 року задовольнив клопотання захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та обвинувачених ОСОБА_15, ОСОБА_16 і на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрив кримінальне провадження № 12014000000000496 стосовно обвинувачених за ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК) ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_21, ОСОБА_22, а також обвинуваченої за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 364 КК ОСОБА_23 у зв`язку зі звільненням їх від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності.

Цивільний позов прокурора та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСЕРВ Україна» у частині вимог до вказаних осіб залишено без розгляду.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_24 про звільнення ОСОБА_25 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 і ч. 2 ст. 364 КК, у зв`язку із закінченням строків давності суд відмовив.

Не погодившись із постановленою ухвалою, захисник ОСОБА_5 оскаржив її в апеляційному порядку.

Суддя Апеляційної палати ВАКС 6 січня 2025 року, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку захисника, згаданий суд, повертаючи скаргу, не додержав положень п. 2 ч. 3 ст. 399 вказаного Кодексу. Уважає, що рішення суду першої інстанції в частині залишення без розгляду заявленого в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цивільного позову безпосередньо стосується інтересів останнього як цивільного відповідача, а це гарантує право на апеляційне оскарження постановленої 20 грудня 2024 року ухвали.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції (далі - Суд) захисник підтримав подану скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість вимог сторони захисту.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону як підстава для скасування або зміни судового рішення Судом полягає в допущенні таких порушень вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Засада законності, зміст якої розкрито насамперед у ст. 9 КПК, зобов`язує суд неухильно додержуватися Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інших актів законодавства. За приписами ч. 2 ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Як установлено в ч. 11 ст. 284, ч. 5 ст. 288 КПК, у порядку апеляційної процедури може бути оскаржена ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Суб`єкти права на апеляційне оскарження перелічених у ст. 392 КПК судових рішень визначено в ст. 393 цього Кодексу.

Відповідно до правил ст. 399 КПК у разі подання апеляційної скарги особою, яка не наділена таким правом, суддя-доповідач зобов`язаний повернути скаргу її автору.

Як убачається з матеріалів провадження, оскаржуючи в інтересах ОСОБА_7 ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження стосовно інших обвинувачених, захисник ОСОБА_5 не погоджувався з рішенням про залишення без розгляду цивільного позову. Обґрунтовуючи дотичність постановленої ВАКС ухвали до процесуальних прав та обов`язків ОСОБА_7, скаржник зазначав, що позов у кримінальному провадженні № 12014000000000496 заявлено до всіх обвинувачених, отже залишення його без розгляду призводило до юридичних наслідків, які могли негативно вплинути на його вирішення в майбутньому. Тому просив скасувати ухвалу від 20 грудня 2024 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Отже, звертаючись до апеляційного суду, захисник фактично представляв інтереси ОСОБА_7 саме як цивільного відповідача.

Разом із тим норма права, котра визначає суб`єктів апеляційного оскарження, установлює, що цивільний відповідач або його представник мають право подати апеляційну скаргу виключно в частині, що стосується вирішення цивільного позову (п. 9 ч. 1 ст. 393 КПК).

Проте суд першої інстанції, закриваючи кримінальне провадження стосовно інших обвинувачених, не вирішував у розумінні частин 1, 2 ст. 129 КПК заявленого в справі цивільного позову, а позовні вимоги до ОСОБА_7 не становили предмета розгляду впродовж підготовчого судового засідання 20 грудня 2024 року. Цього не заперечував і захисник в апеляційній скарзі, навпаки, зазначав, що питання відшкодування вказаними особами завданих унаслідок кримінального правопорушення збитків буде розглянуто в порядку цивільного судочинства.

Тож, перевіривши наявність підстав для прийняття апеляційної скарги й установивши, що ухвалене ВАКС рішення не стосується обвинуваченого ОСОБА_7, в інтересах якого звертався захисник ОСОБА_5, суддя-доповідач умотивовано виснував, що скаргу було подано особою, котра не має такого права. Тому, виконуючи приписи п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, правомірно повернув апеляційну скаргу її авторові, а протилежні твердження захисника неспроможні.

Істотних порушень норм процесуального права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування оскарженої ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, про що йдеться в поданій касаційній скарзі, під час касаційного розгляду не встановлено.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 6 січня 2025 року про повернення апеляційної скарги залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3