УХВАЛА

26 березня 2026 року

м. Київ

справа № 991/2030/22

провадження № 51 - 1046 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2026 року щодо нього,

встановив:

Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) встановлено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 цієї статті у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 зазначає про незаконність ухвали Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2025 року та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2026 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому не вказує таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у відповідності до ст. 412 КПК, які перешкодили чи могли перешкодити попереднім судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення та які могли бути безумовною підставою для їх скасування касаційним судом.

Так, касаційна скарга повинна містити конкретні, узгоджені та належно обґрунтовані доводи щодо незаконності судових рішень і порушення прав особи, які дають можливість суду касаційної інстанції перевірити такі доводи в межах своїх повноважень.

Натомість подана касаційна скарга містить суперечливі доводи, оскільки обвинувачений, ініціювавши перед судом першої інстанції питання про закриття кримінального провадження, за результатами розгляду якого його клопотання було частково задоволено, водночас оскаржує судові рішення, ухвалені, зокрема, в його інтересах, не обґрунтовуючи, яким саме чином вони порушують його права чи законні інтереси.

Крім того, обвинувачений, посилаючись на незаконний склад суду апеляційної інстанції, обґрунтовує свої доводи, зокрема, відмовою у задоволенні заявленого ним відводу. Водночас така відмова сама по собі не свідчить про незаконність складу суду. У поданій скарзі не наведено конкретних обставин, які відповідно до вимог КПК виключали участь судді у розгляді кримінального провадження та не зазначено порушень порядку визначення складу суду.

Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

За положеннями п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі вказуються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.

Приписами ст. 436 КПК визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Однак, викладені в касаційній скарзі вимоги до касаційного суду, зокрема, щодо прохання про прийняття «заперечень» на окремі процесуальні рішення, у тому числі ухвали щодо відводу судді та інші проміжні судові рішення, не узгоджуються з вищенаведеними положеннями в частині повноважень суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши обвинуваченому строк для усунення недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2026 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3