Справа № 991/1755/26

Провадження 1-кп/991/25/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

його захисників ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора ОСОБА_3 про відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000479 від 17.09.2024,

В С Т А Н О В И В:

І. Історія провадження

25.02.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000479 від 17.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27.02.2026 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 16.03.2026.

Ухвалою суду від 16.03.2026 у задоволенні клопотань захисників обвинуваченого про повернення обвинувального акта прокурору відмовлено.

Ухвалою суду від 16.03.2026 продовжено строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, строком на два місяці, до 16.05.2026 включно.

19.03.2026 у підготовчому судовому засіданні від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання з додатками про відсторонення від посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі ВККСУ) ОСОБА_4 .

Від захисників обвинуваченого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надійшли клопотання про повернення клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади, письмові заперечення на клопотання про відсторонення, додаткові пояснення до заперечень на клопотання про відсторонення.

ІІ. Обґрунтування заявленого прокурором ОСОБА_3 клопотання про відсторонення від посади ОСОБА_4 .

Так, прокурором у клопотанні викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, та його правова кваліфікація.

Також у клопотанні наведено рух кримінального провадження № 52024000000000479 від 17.09.2024, зокрема зазначено, що 17.04.2025 Заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, яке цього ж дня вручено останньому відповідно до вимог ст. 278 КПК України та 24.02.2026 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 направлено до Вищого антикорупційного суду.

Прокурор зазначає, що рішенням Вищої ради правосуддя від 01.06.2023 №601/0/15-23 ОСОБА_4 призначено як суддю у відставці на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яку він й досі обіймає. На даний час ОСОБА_4 є членом Другої палати ВККСУ та входить до складу П`ятої колегії ВККСУ.

У клопотанні наведено основні засади діяльності Комісії відповідно до Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого Рішенням ВККСУ від 13.10.2016 №81/зп-16.

На обґрунтування наявності обставин, які свідчать, що обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи на посаді члена ВККСУ, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, прокурор зазначила таке.

25.02.2026 стороною захисту надано стороні обвинувачення доступ до таких матеріалів: (1) ухвали від 22.04.2025 про відкриття суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_8 провадження у цивільній справі №753/763/25 за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом», третя особа: Міністерство освіти та науки України, про визнання контракту недійсним та стягнення моральної шкоди, (2) вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.06.2025 у справі №161/11190/23, яким виправдано ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 190 КК України. Обставини, за якими обвинувачувався ОСОБА_9, полягають у наданні ним для отримання надбавки за науковий ступінь диплому доктору філософії у галузі історії від 04.08.2008 серії НОМЕР_2, виданого ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом».

Наразі цивільна справа №753/763/25 не розглянута, призначена до судового розгляду на 22.04.2026, також, вирок у справі №161/11190/23 від 02.06.2025 переглядається Волинським апеляційним судом, розгляд призначено на 22.04.2026, про що прокурором надано інформацію, яка розміщена на сайті «Судова влада України».

Також, у кримінальному провадженні, що розглядається, допитано як свідків суддю Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_10, іншого члена ВККСУ ОСОБА_11, керівника апарату Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_12 .

Прокурор наголошує, що ОСОБА_4, використовуючи повноваження члена ВККСУ, у тому числі шляхом створення уявлення в них про можливі негативні чи позитивні наслідки, може вплинути на суддів, які розглядають вказані судові справи, щоб вони прийняли потрібні ОСОБА_4 рішення, та на свідків з метою надання ними неправдивих свідчень або уникнення надання свідчень.

Крім цього, прокурор зазначила, що рішенням ВККСУ від 14.09.2023 №94/п-23 (зі змінами) оголошено конкурс на посади суддів апеляційних загальних судів. У березні-квітні 2026 року ВККСУ будуть проводитися засідання з розгляду питань про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів.

ОСОБА_4 братиме участь у засіданнях ВККСУ, у тому числі, в якості члена-доповідача, голосуватиме за відповідні рішення, матиме можливість переконувати інших членів ВККС у необхідності прийняття певного рішення.

Вказані повноваження можуть також бути ним використані з метою впливу на свідків та суддів, які розглядають справи №753/763/25 та №161/11190/23, у тому числі через голів судів, які можуть бути зацікавлені в певних результатах конкурсних процедур на посади суддів апеляційних загальних судів.

ІІІ. Заперечення сторони захисту на клопотання

У письмових запереченнях на клопотання про відсторонення захисник обвинуваченого ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_5, зазначив, що для обґрунтування нових ризиків прокурором використані докази, відкриті стороною захисту в порядку ст. 290 КПК України, що є порушенням Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Окрім того, дане кримінальне провадження було зареєстроване 17.09.2024, а підозра була вручена ОСОБА_4 17.04.2025. Дотепер прокурор не вбачав жодної необхідності у відстороненні ОСОБА_4 від посади. Жодних нових обставин, окрім ознайомлення з доказами сторони захисту, у справі не з`явилося. Вказане свідчить не про інтереси правосуддя, а про спробу заблокувати роботу члена ВККСУ саме в період проведення ключових конкурсів до апеляційних судів.

Також захисник стверджує про відсутність обґрунтованої підозри та штучну маніпуляцію правовою кваліфікацією інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КПК України, з огляду на відсутність складу цього злочину. Прокурор не довів наявності обґрунтованої підозри/обвинувачення у вчиненні саме того злочину, який дає право звертатися до Вищого антикорупційного суду. За наявності очевидної помилки у кваліфікації та відсутності умислу, будь-яке втручання у права ОСОБА_4, зокрема відсторонення від посади, є незаконним.

Захисник обвинуваченого також вказує на відсутність зв`язку між посадою та інкримінованим правопорушенням, що відповідно до ст. 155 КПК України робить застосування відсторонення незаконним. На момент вчинення більшості інкримінованих епізодів та подання документів, що стали підставою для виплат, ОСОБА_4 не був і не міг бути членом ВККС. Відтак, його нинішня посада жодним чином не «сприяла» і не могла «сприяти» вчиненню інкримінованого правопорушення у минулому. Прокурор у клопотанні ігнорує цю імперативну вимогу закону, не наводячи жодного аргументу, як статус члена ВККС у 2026 році ретроспективно впливає на події десятирічної давнини.

Окрім того, сторона захисту спростовує вказані прокурором у клопотанні ризики, стверджуючи про (1) недоведеність ризику впливу на свідків, (2) абсурдність аргументу про вплив на суддів через конкурси, (3) відсутність ризику знищення чи підробки документів, (4) використання цивільного позову як доказу ризику, (5) відсутність динаміки ризиків, (6) невідповідність дійсності тверджень про новизну обставин, з огляду на попередню обізнаність прокурора та загальнодоступність вказаних даних.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_5, вказує про недопустимість використання доказів захисту на шкоду особі, відповідно до положень ч. 6 ст. 132 та ст. 290 КПК України, з посиланням на (1) маніпуляцію стороною обвинувачення процедурою відкриття матеріалів, (2) порушення принципу рівності сторін, (3) наявність права в обвинуваченого не свідчити проти себе, (4) відсутність самостійної доказової бази прокурора, (5) етичну та професійну неприпустимість дій прокурора.

Також сторона захисту зазначає про непропорційність втручання та негативних наслідків відсторонення для суспільного інтересу, оскільки з огляду на (1) загрозу діяльності ВККСУ, (2) порушення принципу презумпції невинуватості, (3) недоведеність потреби такого ступеня втручання, (4) маніпуляцію авторитетом правосуддя та (5) фінансові та соціальні наслідки вказаного відсторонення для ОСОБА_4 .

Окрім того, захисник стверджує про неможливість досягнення мети забезпечення, оскільки суд буде досліджувати докази, які вже були зібрані до моменту подання клопотання, відтак мета забезпечення дієвості провадження у такий спосіб не може бути досягнута.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_6, у наданих ним до суду 19.03.2026 та 27.03.2026 письмових запереченнях та додаткових поясненнях до заперечень на клопотання про відсторонення зазначив, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки прокурор не довела: (1) наявності достатніх підстав вважати, що відсторонення ОСОБА_4 від посади є необхідним саме для досягнення мети кримінального провадження; (2) наявності реального ризику того, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді члена ВККСУ, зможе незаконними засобами впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати провадженню іншим чином; (3) існування причинно-наслідкового зв`язку між інкримінованим кримінальним правопорушенням та зайняттям посади члена ВККСУ.

На переконання сторони захисту, доводи прокурора, що ОСОБА_4 зможе впливати на свідків та перешкоджати провадженню іншим чином є необґрунтованими та гіпотетичними, а відтак непереконливими.

Захисник стверджував, що ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним або обвинуваченим, перебуваючи на посаді, відповідних діянь. Водночас, процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні діяння, натомість вимагає доказів того, що, перебуваючи на посаді, він матиме реальну можливість їх здійснити у майбутньому у конкретному кримінальному провадженні. Отже, для застосування відсторонення від посади недостатньо послатися на високий статус особи або припустити наявність у неї певних соціальних чи професійних контактів. Необхідно довести конкретну і обґрунтовану ймовірність того, що саме використання займаної посади створює реальний ризик незаконного впливу чи іншого протиправного перешкоджання провадженню. У поданому клопотанні таких конкретних даних прокурор не навела.

Окрім того, захисник зазначив, що статус члена ВККСУ не утворює автоматичної можливості впливу на результати конкурсних чи кваліфікаційних процедур щодо конкретних осіб. Для доведення протилежного прокурор мала б показати, яке саме питання щодо конкретної особи перебуває або найближчим часом перебуватиме на розгляді Комісії, якими саме повноваженнями ОСОБА_13 може скористатися одноособово або визначально, та яким чином це здатне позначитися на поведінці відповідної особи у кримінальному провадженні. Жодного з цих елементів клопотання не містить.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_6, стверджував, що вимога прокурора про необхідність забезпечення можливого впливу на суддю шляхом відсторонення обвинуваченого від посади у межах цього кримінального провадження не ґрунтується на нормах закону. Ухвалами суду на ОСОБА_4 вже покладений процесуальний обов`язок утримуватися від спілкування з конкретними свідками щодо обставин кримінального правопорушення. Отже, ризик, на який посилається прокурор, уже нейтралізовано менш обтяжливим заходом, а клопотання про відсторонення не містить пояснення, чому цей захід є недостатнім і чому без відсторонення від посади відповідний ризик не може бути усунутий. Доказів того, що ОСОБА_4, використовуючи свою посаду, вчиняв дії, які б свідчили, що він може перешкоджати судовому провадженню у майбутньому, прокурором не надано.

Захисник зазначив, що інкримінований ОСОБА_4 злочин ніяк не пов`язаний із зайняттям посади члена ВККСУ. Прокурор не надав жодних конкретних фактів чи обставин, які б демонстрували причинно-наслідковий зв`язок між виконанням посадових обов`язків члена ВККСУ та інкримінованими діями.

Разом з цим, ОСОБА_4 бере участь у засіданнях Комісії у пленарному складі, у складі Другої палати та у складі колегії у березні-квітні 2026 року. Більше того, в частині цих засідань ОСОБА_4 визначений доповідачем, тобто членом Комісії, на якого покладено підготовку та представлення конкретного питання до розгляду. Його відсторонення матиме наслідком не тільки формальне зменшення числа членів Комісії, а ще й потребуватиме зміни внутрішньої організації розгляду вже призначених питань, що об`єктивно впливає на осіб, чиї справи або досьє включені до порядку денного. Отже, відсторонення ОСОБА_4 зачіпає не лише його особистий статус, а також третіх осіб, для яких своєчасність розгляду цих питань маю юридичне значення.

IV. Позиції учасників кримінального провадження щодо клопотання про відсторонення ОСОБА_4 від посади, висловлені у судовому засіданні

Прокурор у підготовчому судовому засіданні клопотання підтримала з підстав, викладених у ньому, просила суд його задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_6, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про відсторонення від посади ОСОБА_4 з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях до заперечень на клопотання про відсторонення. Додатково зазначив, що посада ОСОБА_4, від якої просить відсторонити прокурор, не пов`язана зі злочином. Немає будь яких підстав вважати, що вже застосованих заходів забезпечення кримінального провадження недостатньо, як і відсутні підстави вважати що існує вірогідність впливу на зазначених у клопотанні прокурора осіб.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_5, також заперечував проти задоволення клопотання прокурора про відсторонення від посади підзахисного з підстав, викладених у письмових запереченнях. Додатково зазначив, що з клопотання прокурора про відсторонення від посади не вбачається, що між обвинуваченим, вчиненим злочином та займаною ним посадою наявний зв`язок. Наявність у ОСОБА_4 високої посади не свідчить автоматично про можливість здійснення ним впливу на суддів. Стороною обвинувачення в клопотанні використано докази сторони захисту, з метою погіршення становища обвинуваченого, що є недопустимим.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позиції своїх захисників, додатково зазначив, що дотримується Кодексу суддівської етики, та ніякого впливу на зазначених у клопотанні прокурора осіб він не чинив та не має наміру чинити, доказів цьому прокурором також не надано.

Прокурор додатково заперечила стосовно доводів сторони захисту про нібито використання в обґрунтування необхідності відсторонення обвинуваченого від посади відкритих ними в порядку ст.290 КПК України доказів. Прокурор подала ці документи на підтвердження того, що сторона захисту має намір використовувати рішення у справах №753/763/25 та №161/11190/23 на доведення певних обставин у кримінальному провадженні, нею крім того надано й інші документи, що підтверджують наведені у клопотанні доводи. Разом з тим, зазначила, що у разі відсторонення ОСОБА_4 від посади, до складу Колегії ВККСУ може бути тимчасово залучений суддя з іншої Колегії в порядку, встановленому Регламентом.

V. Мотиви та оцінка, висновки суду

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, є відсторонення від посади (ст. 131 КПК України).

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, а тому будь-які обмеження щодо реалізації цього права, у тому числі і відсторонення особи від посади під час кримінального провадження, повинно здійснюватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до ст. 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину на підставі рішення суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.

Згідно з ч. 2 ст. 157 КПК України суд при вирішенні питання про відсторонення від посади зобов`язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (ч. 1 ст. 157 КПК України).

5.1. Щодо правових підстав звернення прокурора із клопотанням про відсторонення від посади

Перевіряючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 заходу забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від посади, суд враховує таке.

Обов`язковим елементом змісту клопотання про відсторонення від посади є наведення у ньому підстав застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, що дозволить переконати суд у необхідності прийняття відповідного рішення і обмеження у такий спосіб конституційного права людини на працю.

Тягар доказування перед судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на прокурора як на суб`єкта, який ініціював розгляд клопотання.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 6 ст. 132 КПК України).

Прокурором у клопотанні наведено, а також вбачається із обвинувального акта, що ОСОБА_4, маючи статус судді та судді у відставці, тобто будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем (можливостями та гарантіями, пов`язаними із статусом судді), шляхом подання копії диплома доктора філософії в галузі права серії НОМЕР_1 від 01.12.2011 і заяви від 01.10.2020 про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, усвідомлюючи той факт, що уповноважені посадові особи суду, Державної судової адміністрації та пенсійних органів не мають повноважень перевіряти справжність наданого диплома про науковий ступінь та зобов`язані відповідно до приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виконувати його вимоги в частині нарахування та виплати доплати за науковий ступінь, заволодів бюджетними коштами в загальній сумі 576 540,89 грн, які передбачені на виплату суддівської винагороди та довічного грошового утримання судді у відставці. Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_4 в період з 21.04.2015 по 01.04.2025 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області перерахували йому грошові кошти у вигляді доплати за науковий ступінь до суддівської винагороди та довічного грошового утримання судді у відставці в загальній сумі (що згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК України є великим розміром), якими в подальшому ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд.

Зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52024000000000479 від 17.09.2024 встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 01.06.2023 №601/0/15-23 ОСОБА_4, який на той час вже був суддею у відставці, призначено на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яку обіймає дотепер.

5.2. Щодо наявності достатніх доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення

Суд, який розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу наявності достатніх доказів для підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_4 вже набув статусу обвинуваченого, а можливість попередньої оцінки обвинувального акта кримінальним процесуальним законом не передбачена, суд окремо не оцінює наявність цієї підстави.

5.3. Щодо вимог ч. 1 ст. 157 КПК України

Прокурор у клопотанні про відсторонення від посади посилається на ті обставини, що обвинувачений може незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При встановленні можливості вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 таких дій, суд перш за все звертає увагу, що їх наявність під час розгляду клопотання про відсторонення від посади має досліджуватися судом саме у зв`язку із перебуванням особи на відповідній посаді та наявності у обвинуваченого можливості здійснення протиправних дій щодо певних осіб виключно шляхом використання займаної посади.

Як вже зазначено вище, прокурор вважає, що обвинувачений ОСОБА_4, використовуючи посаду члена ВККСУ та наявні у нього зв`язки, може впливати на свідків ОСОБА_10 - суддю Оболонського районного суду м. Києва, ОСОБА_11 - іншого члена ВККСУ, та ОСОБА_12 - керівника апарату Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Разом з цим, у контексті оцінки обґрунтованості тверджень прокурора про існування вказаного ризику, варто зазначити, що визначені у ст. 157 КПК України ризики не є тотожними тим, що визначені у ст. 177 КПК України, які мають враховуватись під час обрання запобіжного заходу та обставини дослідження яких є значно ширшими.

Так, на стадії досудового розслідування слідчими суддями, а у подальшому судом під час судового провадження, при розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу, продовження строку дії обов`язків, покладення обов`язків стосовно ОСОБА_4 визнано доведеним прокурором ризик впливу на свідків, і для забезпечення цього ризику на обвинуваченого покладено обов`язок, зокрема: утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 52024000000000479 від 17.09.2024 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, з приводу обставин кримінального правопорушення. Отже, ризик, на який посилається прокурор, вже забезпечено менш обтяжливим заходом.

Разом з цим, прокурор посилалась на можливість впливу обвинуваченого на суддів, у провадженні яких перебувають справи №753/763/25 та №161/11190/23, зокрема через голів судів, з метою прийняття суддями позитивних для ОСОБА_4 рішень в справах.

Такий вплив прокурор обґрунтовує тим, що триває конкурс на посади суддів апеляційних загальних судів. ОСОБА_4 братиме участь у засіданнях ВККСУ, у тому числі в якості члена-доповідача, голосуватиме за відповідні рішення, матиме можливість переконувати інших членів ВККСУ у необхідності прийняття певного рішення, а судді та голови судів при цьому можуть бути зацікавленими в певних результатах конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів.

Разом з тим, суд вважає такі твердження прокурора необґрунтованими з огляду на таке.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, що складається з шістнадцяти членів (ч. 1, 3 ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Регламенту ВККСУ, порядок кількісного складу та прийняття рішень формується таким чином.

ВККСУ діє у складі двох палат, до кожної з яких входить вісім членів Комісії.

Рішення палати ВККСУ ухвалюється більшістю від складу палати з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання.

Для розгляду питань, визначених Законом, Комісія формує колегії у складі не менше 3 членів Комісії. Рішення Комісії у складі Колегії ухвалюється більшістю голосів.

При цьому, не встановлено, що будь-який член палати/колегії, у тому числі безпосередньо ОСОБА_4, має право вирішального голосу при прийнятті ними рішень.

Рішення ВККСУ, зокрема рекомендація про призначення кандидата на посаду судді, приймаються комісією у пленарному складі більшістю голосів членів комісії.

ОСОБА_4 як один із шістнадцяти членів Комісії не має повноважень одноособово визначати результати оцінювання чи рекомендувати конкретного кандидата, а сама механіка конкурсних процедур, які характеризуються високим рівнем автоматизації, публічної прозорості та колегіальності, спростовує можливість індивідуального впливу.

Більше того, усі ключові рішення щодо суддів приймаються ВККСУ в пленарному складі, що передбачає участь великої кількості членів (15-16 осіб). У такому форматі голос одного члена Комісії є лише одним із багатьох і не може самостійно визначити результат процедури.

Поряд з цим, необхідно також зазначити, що рекомендація ВККСУ щодо призначення судді на посаду є лише одним із етапів конкурсного відбору.

Так, відповідно до ст. 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.

Після призначення суддя набуває статусу незалежного носія судової влади (ст. 129 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), який зобов`язаний здійснювати правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, незалежно від будь-яких впливів.

Частинами 1 та 2 ст.20 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (далі - Закон) визначено, що посада голови суду є адміністративною посадою в суді, яку може обіймати суддя з числа суддів цього суду, обраний зборами суддів відповідного суду.

Щодо ризику впливу ОСОБА_4 на голів місцевого та апеляційного судів суд зазначає таке.

Повноваження голови суду встановлені ч. 1 ст. 24, ч.1 ст. 29 Закону. Серед цих повноважень наявні такі, що безпосередньо стосуються внутрішньої діяльності суду, зокрема, голова місцевого суду та голова апеляційного суду:

- визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого та апеляційного судів;

- контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

- видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ;

- організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства (голова місцевого суду);

- організовує ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства (голова апеляційного суду);

Суд зазначає, що аналіз вказаних повноважень дозволяє дійти висновку, що їх реалізація у частині, яка стосується роботи судді, опосередкована з діяльністю інших органів чи посадових осіб, голова суду не має безпосередньої можливості одноособово приймати такі рішення та впливати на прийняття рішень іншими суддями.

У той же час, суд звертає увагу на вимоги ч. 1, 2, 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя зобов`язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.

Тобто, законодавством врегульовано порядок реагування та дії судді у випадку встановлення обставин, які можуть свідчити про втручання в його діяльність, а також визначені наслідки такого втручання.

Разом з цим суд зазначає, що справи №753/763/25 та №161/11190/23 є юридично автономними та не є предметом доказування у даному кримінальному провадженні, не мають жодного преюдиціального значення для розгляду даної кримінальної справи.

В доктрині права преюдиції це загальні положення (правила), в силу яких особа, яка здійснює оцінку доказів, і суд при постановленні вироку вправі вважати встановленими обставини, які мають значення для вирішення кримінальної справи. Преюдиційні факти не потребують повторного чи додаткового дослідження. Факт преюдиції розцінюється суддею як безспірний, встановлений компетентним органом і як такий, що спрощує оцінку даних.

Відповідно до ст. 90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Отже, ст. 90 КПК України вказує лише на преюдиціальне значення рішення національного чи міжнародного суду, яким встановлено порушення прав і свобод людини, для вирішення питання щодо допустимості тих чи інших доказів.

Суд враховує і те, що прокурором у клопотанні не зазначено жодних ідентифікуючих даних (прізвищ, посад) суддів, які є кандидатами на посади, чи голів судів, на яких обвинувачений нібито має можливість впливати, оскільки останні можуть бути зацікавленими в певних результатах конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ та вимог ст. 194 КПК України, ризики не можуть бути абстрактними, вони мають бути підтверджені конкретними фактичними даними.

Отже, ризик, на який посилається сторона обвинувачення, має гіпотетичний характер.

Водночас, суд враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено, органом досудового розслідування зібрані всі докази, допитані всі свідки.

Тому, вимога прокурора про необхідність убезпечення можливого впливу на суддів шляхом відсторонення обвинуваченого від посади у межах цього кримінального провадження не ґрунтується на нормах закону.

Прокурором не доведено, що ОСОБА_4 як член ВККСУ має змогу з використанням займаної посади вчиняти дії, передбачені ч.1 ст. 157 КПК України. Отже, відсторонення обвинуваченого від займаної посади за таких обставин було б з очевидністю надмірним і невиправданим втручанням у права людини.

Тому, суд вважає, що доводи прокурора про наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи на посаді члена ВККСУ, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що прокурор не довела наявність достатніх підстав вважати, що відсторонення ОСОБА_4 від посади члена ВККСУ необхідне для припинення або запобігання протиправній поведінці обвинуваченого, тому клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.2, 7, 131, 132, 154-157, 314, 315, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_4, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1