Справа № 991/7103/25

Провадження 1-кп/991/91/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 квітня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючої судді ОСОБА_1,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання про скасування арешту майна, клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52023000000000459 від 06.09.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 368-4 КК України;

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 368-4, ч. 2 ст. 384 КК України;

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_8, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368-4, ч. 1 ст. 384 КК України;

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_9, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Рух кримінального провадження та питання, які вирішуються судом

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

Під час підготовчого провадження: 1) представником власника майна ОСОБА_16 - адвокатом ОСОБА_17 подано клопотання про скасування арешту майна (Т. 1, а.с. 101-113); 2) захисниками обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатами ОСОБА_18 та ОСОБА_19 подано клопотання про зміну запобіжного заходу (Т. 3, а.с. 1-209).

Зазначені клопотання вирішуються цією ухвалою суду.

2. Зміст поданих клопотань

2.1. Зміст клопотання про скасування арешту майна (Т. 1, а.с. 101-113)

25.04.2024 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000459 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 09.04.2024 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_16, а саме за адресою: АДРЕСА_10 .

Під час проведення обшуку було вилучено мобільний телефон Apple Iphone XS, серійний номер НОМЕР_1, ІМЕІ: НОМЕР_2, ІМЕІ: НОМЕР_3, а також ще один мобільний телефон та ноутбук Lenovo Think Book 13S-IMb, s/n: P207JRDD.

Вилучені речі приблизно через 10 днів після проведення обшуку були повернуті ОСОБА_16 .

Окрім того, 27.08.2024 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 12.08.2024 також було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_11, під час якого було вилучено: мобільний телефон мобільний телефон Iphone білого кольору ІМЕІ - НОМЕР_4, мобільний телефон Iphone чорного кольору ІМЕІ - НОМЕР_2, ноутбук Lenovo ThinkBook 13S-IML s/n: Р207JRDD.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.09.2024 на майно, вилучене 27.08.2024 під час проведення вищезазначеного обшуку, з метою збереження цього майна як речових доказів було накладено арешт.

Під час другого обшуку органом досудового розслідування фактично було вилучено мобільний телефон та ноутбук, які до цього вже вилучалися під час проведення обшуку 25.04.2024 та були після цього повернуті ОСОБА_16, а також ще один мобільний телефон, який ОСОБА_16 придбав після проведення обшуку від 25.04.2024.

Вилучені речі не мали ніякого відношення до цього кримінального провадження, не були та не є речовими доказами. Досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено, процесуальний статус ОСОБА_16 у ньому не змінено, будь-якого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення йому не пред`явлено. Обставини вчинення кримінальних правопорушень, обвинувачення за якими пред`явлено іншим особам, не свідчать про використання мобільних телефонів та ноутбука, що були вилучені у ОСОБА_16, для вчинення цих правопорушень або що ці речі зберегли на собі сліди кримінальних правопорушень, або можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що мають значення для цього кримінального провадження.

У зв`язку з цим речі ОСОБА_16, що були вилучені 27.08.2024 під час проведення обшуку за місцем його проживання, не відповідають критеріям, наведеним ст. 98 КПК України. Ці обставини у сукупності зі спливом значного обсягу часу, за якого стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів причетності ОСОБА_16 до вчинення інкримінованих правопорушень, свідчать про відсутність обґрунтованої та виправданої потреби у збереженні арешту на це майно, що був накладений ухвалою слідчого судді від 09.09.2024.

З урахуванням вищевикладеного, представник власника майна ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_17 просив скасувати арешт на майно, що був накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.09.2024, та повернути ОСОБА_16 вилучені під час обшуку 27.08.2024 за адресою: АДРЕСА_11 мобільний телефон мобільний телефон Iphone білого кольору ІМЕІ - НОМЕР_4, мобільний телефон Iphone чорного кольору ІМЕІ - НОМЕР_2, ноутбук Lenovo ThinkBook 13S-IML s/n: Р207JRDD.

2.2. Зміст клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 (Т. 3, а.с. 1-209)

Під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.06.2024 у справі № 991/5485/24 до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 30 000 000 грн. Зазначеною ухвалою на випадок внесення застави на ОСОБА_4 покладено процесуальні обов`язки строком на 2 місяці.

Підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було встановлення слідчим суддею ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

26.06.2024 у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 було звільнено з-під варти та покладено на нього процесуальні обов`язки, передбачені ухвалою від 26.06.2024.

У подальшому строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 у зв`язку з внесенням застави, був продовжений ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 23.08.2024, від 22.10.2024, від 16.12.2024, від 12.02.2025. Востаннє строк дії процесуальних обов`язків було продовжено ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025 до 08.06.2025 включно. Після 08.06.2025 стороною обвинувачення не порушувалося питання про продовження строку дії процесуальних обов`язків ОСОБА_4, у зв`язку з чим вони припинили свою дію 09.06.2025.

Сторона захисту переконана, що на поточній стадії кримінального провадження наявні законні підстави для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 шляхом зменшення розміру застави, оскільки пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є необґрунтованим, а ризики вчинення ним дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, припинили своє існування.

Так, за результатами аналізу матеріалів сторони обвинувачення захист стверджує про відсутність підстав для «розумної підозри» та обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у причетності до інкримінованого правопорушення. В обґрунтування пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення покладено обставини, належних, допустимих та достовірних доказів яких не існує.

Також стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які б вказували на наміри, спроби або бажання ОСОБА_4 ухилитися від органу досудового розслідування та/або суду. Натомість ОСОБА_4 має сталі сімейні зв`язки, дружину, трьох малолітніх дітей, які потребують його підтримки, внаслідок чого ОСОБА_4 зацікавлений перебувати поруч зі своєю родиною, допомагати їм та немає наміру переховуватися чи вчиняти будь-які інші протиправні дії. Окрім того, ОСОБА_4 має постійне місце проживання, яке відомо стороні обвинувачення, завжди приймав участь у всіх слідчих та процесуальних діях, з`являвся на всі судові засідання. Додатково до цього ОСОБА_4 має заборону на в`їзд до країн Шенгенської зони майже до кінця 2027 року, що в сучасних умовах унеможливлює його виїзд за межі України.

У свою чергу, достатній матеріальний стан ОСОБА_4, тяжкість можливого покарання самі по собі не можуть свідчити про наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

Окрім того, ОСОБА_4 не мав та не має наміру вчиняти дії щодо впливу на свідків або інших учасників кримінального провадження. Жоден зі свідків, що був допитаний під час досудового розслідування, не зазначив про здійснення з боку ОСОБА_4 будь-якого тиску та/або впливу на них. Тобто ризик вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, ґрунтується виключно на припущеннях та є недоведеним.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутній, оскільки ОСОБА_4 не збирається перешкоджати руху кримінального провадження і доказів протилежного немає.

Окремо сторона захисту звертає увагу на протиправність визначення ОСОБА_4 застави у розмірі більшому, ніж передбачений положеннями п. 5 ч. 2 ст. 182 КПК України. Слідчим суддею не було обґрунтовано, у чому саме полягає «виключний випадок» у цьому кримінальному провадженні та неможливість забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх обов`язків за рахунок меншого розміру застави.

Також сторона захисту просила врахувати, що заставодавцем є третя особа, майнове становище якої суттєво погіршується внаслідок безпідставного тривалого збереження за державою грошових коштів, внесених в якості застави.

За сукупності вищевикладених обставин захист вважає, що виконання ОСОБА_4 своїх процесуальних обов`язків може бути забезпечено за рахунок застосування застави у значно меншому розмірі - 242 240 грн. Застосування застави у меншому розмірі жодним чином не позначиться на процесуальній поведінці ОСОБА_4 та не вплине на рух кримінального провадження.

На підставі зазначеного захисники ОСОБА_18 та ОСОБА_19 просили змінити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави шляхом зменшення її розміру до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.

3. Позиції учасників судового засідання

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України розгляд клопотань про зміну, скасування заходів забезпечення кримінального провадження, різновидами яких є арешт та запобіжні заходи, здійснюється за правилами Розділу ІІ КПК України.

У свою чергу, приписами Розділу ІІ КПК України, зокрема, ст. 174, 193, 201 КПК України, не передбачено вимоги вирішувати питання, що стосуються заходів забезпечення кримінального провадження, за обов`язкової участі всіх учасників судового провадження. Положення процесуального законодавства вимагають участі лише тих осіб, якими порушено відповідне питання та/або яких стосуються заходи забезпечення кримінального провадження.

У зв`язку з цим судове засідання з розгляду клопотання про скасування арешту майна та зміни запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_4, проводилося за участі осіб, якими подано відповідні клопотання та яких стосуються застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, а також у присутності інших учасників судового провадження, які виявили бажання бути присутніми під час розгляду цих клопотань.

3.1. Щодо клопотання про скасування арешту

Представник власника майна ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_17 підтримав подане ним клопотання, просив задовольнити з викладених у ньому підстав. Додатково до цього адвокат підтвердив наявність у поданому клопотанні технічної помилки в частині написання серійного номеру ноутбуку, щодо якого вирішується питання про скасування арешту, та просив вважати правильними технічні характеристики спірного майна, які були зазначені у протоколі обшуку та ухвалі слідчого судді про накладення арешту.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання. Сторона обвинувачення зазначила, що під час досудового розслідування спірне майно було оглянуто, досліджено, за результатами чого не виявлено відомостей, які б мали значення для цього кримінального провадження. Прокурор запевнив, що повернення спірного майна законному власнику жодним чином не вплине на кримінальне провадження, а також повідомив, що сторона обвинувачення була готова повернути спірне майно ще на стадії досудового розслідування якби було ініційовано питання про скасування арешту.

Інші учасники судового засідання не заперечували проти задоволення цього клопотання.

3.2. Щодо клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 .

Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_11, ОСОБА_8 підтримали подане клопотання, просили задовольнити з викладених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав подане клопотання та позицію своїх захисників, просив змінити запобіжний захід шляхом зменшення розміру застави. Додатково обвинувачений підтвердив встановлення йому заборони на в`їзд до країн Шенгенської зони за ініціативною Уряду Угорщини у зв`язку з його діяльністю як посадової особи органу місцевого самоврядування, що унеможливлює його виїзд за межі території України. Окрім того, ОСОБА_4 підтвердив, що продовжує виконувати обов`язки Мукачівського міського голови до припинення або скасування у встановленому законом порядку воєнного стану.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання. Заперечення сторони обвинувачення обґрунтовані тим, що ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не змінилися та продовжують існувати в тій мірі, яка виправдовує подальше застосування застави у визначеному розмірі. Постійне місце проживання ОСОБА_4, яке знаходиться поруч з державним кордоном, його значний матеріальний стан, тяжкість можливого покарання та якість зібраної доказової бази дають стороні обвинувачення підстави стверджувати, що обвинувачений може вчинити дії, спрямовані на переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, та має для цього достатні ресурси. Ризик впливу ОСОБА_4 на свідків, на думку прокурора, продовжує існувати в кримінальному провадженні до моменту їх безпосереднього допиту судом під час судового засідання. Прокурор зазначив, що під час досудового розслідування ризик вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійсно припинив своє існування, що мало наслідком пропорційну реакцію сторони обвинувачення - закінчення строку дії процесуальних обов`язків, що були покладені на обвинуваченого у зв`язку з внесенням застави. Як після закінчення строку дії цих обов`язків на стадії досудового розслідування, так і на поточній стадії судового провадження сторона обвинувачення переконана, що можливість стягнення застави у розмірі 30 000 000 грн у випадку порушення ОСОБА_4 своїх обов`язків само по собі є достатнім та суттєвим фактором, що стримує обвинуваченого від неналежної процесуальної поведінки. З урахуванням цього прокурор стверджував про відсутність підстав для зменшення розміру застави.

Інші учасники судового засідання не заперечували проти задоволення цього клопотання.

4. Оцінка та мотиви суду

4.1. Щодо клопотання про скасування арешту

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, арешт майна може бути скасований судом за результатами розгляду відповідного клопотання власника майна, якщо останнім буде доведено необґрунтованість накладення арешту або відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зі змісту протоколу обшуку від 27.08.2024 (Т. 1, а.с. 107-109) встановлено, що 27.08.2024 у ході здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52023000000000459 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2024 за адресою проживання ОСОБА_16, а саме - АДРЕСА_11, було проведено обшук, у ході якого було вилучено, зокрема, мобільний телефон Iphone білого кольору ІМЕІ - НОМЕР_4, мобільний телефон Iphone чорного кольору ІМЕІ - НОМЕР_2, ноутбук Lenovo ThinkBook 13S-IML s/n: НОМЕР_5 .

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.09.2024 у справі № 991/8317/24 (провадження № 1-кс/991/8356/24) (Т. 1, а.с. 109-112) на вищезазначене майно було накладено арешт з метою збереження цього майна як речових доказів.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23.09.2024, яка була досліджена за результатами повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу слідчого судді від 09.09.2024 було залишено без змін, а скаргу представника власника майна ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 - без задоволення.

Стороною обвинувачення підтверджено, що речі ОСОБА_16, які були вилучені під час проведення обшуку 27.08.2024, були досліджені під час досудового розслідування, за результатами чого встановлено, що вони не мають значення для кримінального провадження. Потреба у подальшому застосуванні арешту спірного майна відсутня, а повернення цього майна ОСОБА_16 не завдасть шкоди кримінальному провадженню.

Оскільки сторона обвинувачення, яка здійснила вилучення спірного майна, визнала його речовим доказом та ініціювала питання про накладення арешту на це майно з метою його збереження як речового доказу, засвідчила, що спірне майно фактично не є речовим доказом у межах кримінального провадження та немає жодного значення для нього, то судом встановлено відсутність обґрунтованої потреби у подальшому застосуванні арешту, накладеного на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 09.09.2024, що є достатньою підставою для скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

У зв`язку з цим суд доходить висновку про необхідність задоволення клопотання представника ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17, скасування арешту спірного майна, що був накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.09.2024, та повернення ОСОБА_16 цього майна.

4.2. Щодо клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому суд виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" у справі №30671/04 від 23.01.2012 року наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме - існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу (у тому числі зміні розміру застави), скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

Такими підставами може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, зокрема, змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

З рухом кримінального провадження, за конкретних його обставин, ризики, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та були підставою для застосування запобіжного заходу у виді застави, можуть змінюватися. Такі зміни можуть передбачати припинення існування окремих ризиків, появу нових або зміну (збільшення чи зменшення) ступеня вже існуючих ризиків.

Внаслідок цього обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу.

Судом встановлено, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.06.2024 у справі № 991/5485/24 (провадження № 1-кс/991/5518/24) (Т. 3, а.с. 92-109) до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.08.2024 включно. Одночасно з цим визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 000 000 грн. На випадок внесення застави покладено на ОСОБА_4 строком на 2 місяці наступні процесуальні обов`язки: 1) прибувати до детектива, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурорів, суду, за першим викликом; 2) не відлучатися із м. Мукачево, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утриматись від спілкування з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, зокрема із підозрюваними та свідками у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_6, ОСОБА_22, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_23 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Підставами для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було встановлення слідчим суддею обставин, які свідчили про ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зі змісту платіжної інструкції № 1 від 26.06.2024, довідки про звільнення № НОМЕР_9, виданої ДУ «Київський слідчий ізолятор» (Т. 3, а.с. 110-111), встановлено, що 26.06.2024 ОСОБА_24, як заставодавцем, на виконання ухвали від 26.06.2024 було внесено заставу за ОСОБА_4 у розмірі 30 000 000 грн. У зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 27.06.2024 було звільнено з-під варти, а також покладено на нього вищезазначені процесуальні обов`язки.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.07.2024, яку досліджено за результатами повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26.06.2024 про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 було залишено без змін.

У подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 23.08.2024 у справі № 991/7755/24, від 22.10.2024 у справі № 991/12069/24, від 16.12.2024 у справі № 991/13912/24, від 12.02.2025 у справі № 991/1198/25, які досліджені за результатами повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 у зв`язку з внесенням застави, було неодноразово продовжено, а сам обсяг цих обов`язків змінено шляхом скасування обов`язку носіння електронного засобу контролю.

Підставами для продовження строку дії процесуальних обов`язків було встановлення слідчими суддями обставин, які свідчили про продовження існування ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас, з 16.12.2024 слідчими суддями констатовано, що ризик вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, припинив своє існування.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025 у справі № 991/3011/25 (Т. 3, а.с. 113-124) строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 у зв`язку з внесенням застави, було продовжено до 08.06.2025 включно у зв`язку з продовженням існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Після 08.06.2025 стороною обвинувачення не порушувалося питання про продовження строку дії процесуальних обов`язків ОСОБА_4, у зв`язку з чим вони припинили свою дію 09.06.2025. Відомості про те, що сторона захисту під час досудового розслідування порушувала питання про зміну запобіжного заходу, у розпорядженні суду відсутні.

Таким чином, судом встановлено, що з 09.06.2025 відносно ОСОБА_4 застосовується виключно запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 000 000 грн.

На даному етапі судового провадження суд не встановлює доведеність критерію, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, тобто не встановлює наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення. Оцінка цим обставинам була надана слідчими суддями при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 у зв`язку з внесенням застави. У суду відсутні підстави для відступу від висновків слідчих суддів у цій частині.

Натомість надання оцінки обґрунтованості/необґрунтованості пред`явленого обвинувачення є завданням суду, яке виконується в нарадчій кімнаті лише за результатами судового розгляду після дослідження всіх доказів у справі. На цій підставі суд відхиляє доводи сторони захисту про необхідність зміни запобіжного заходу у зв`язку з необґрунтованістю пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення.

З огляду на стадію кримінального провадження та порушені питання суд вирішує лише, чи змінилися ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у тій мірі, яка передбачає можливість зменшення розміру застави та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого за рахунок меншого розміру застави.

Вирішуючи питання про продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у контексті можливості зміни запобіжного заходу на більш м`який, суд доходить наступних висновків.

Першочергово суд звертає увагу на суперечливу позицію сторони захисту в питанні зміни запобіжного заходу. Відповідно до ст. 194 КПК України недоведеність існування хоча б одного ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, є підставою для відмови у застосуванні запобіжного заходу. Разом з тим, сторона захисту, стверджуючи про припинення існування ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, одночасно з цим погоджується на застосування більш м`якого запобіжного заходу, для чого потрібним є доведення продовження існування вказаних ризиків, але в ступені, що виправдовує пом`якшення запобіжного заходу.

Оцінюючи продовження існування ризику вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, зокрема, тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, санкція за який передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Корупційна ознака кримінального правопорушення, мінімальна межа санкції виключають можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом (ст. 69, 75 КК), внаслідок чого у разі доведеності пред`явленого обвинувачення призначене судом покарання буде відбуватися реально.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні "Ilijkov v. Bulgaria" від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справ "Пунцельт проти Чехії" ("Punzelt v. Czech Republic") № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Крім того, суд враховує, що ризик переховування може існувати протягом всього судового провадження та є динамічним, тобто може як зменшуватися, так і збільшуватися. Належна процесуальна поведінка обвинуваченого під час кримінального провадження не є визначальною в цьому аспекті, оскільки є вимогою процесуального законодавства та може бути безпосереднім результатом вже застосованого запобіжного заходу.

Також на підтвердження реальності ризику ухилення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності суд враховує обставини, які були встановлені слідчими суддями Вищого антикорупційного суду в ухвалах від 26.06.2024 та від 08.04.2025, а саме: 1) значний майновий стан ОСОБА_4 та членів його родини; 2) наявність паспортів для виїзду за кордон № НОМЕР_6 від 05.01.2023, № НОМЕР_7 від 07.04.2017, та неодноразовий перетин державного кордону України, в тому числі під час введення воєнного стану в Україні.

Обставини встановлення ОСОБА_4 заборони на в`їзд до держав Шенгенської зони строком до 2027 року (Т. 3, а.с. 128-130) не нівелюють можливість ОСОБА_4 здійснювати виїзд за межі України в період дії воєнного стану, оскільки західний кордон України проходить також поруч з Республікою Молдовою, яка згідно з відкритими даними не є учасницею Шенгенської зони.

Належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 на даному етапі судового провадження не мінімізує ризик вчинення ним дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, суд доходить висновку, що цілком вірогідним є те, що ОСОБА_4, усвідомлюючи суворість можливого покарання та порядок його відбуття у разі доведення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, маючи відповідні для цього реальні можливості, на даній стадії судового провадження може вчинити дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності та відповідно ухилення від явки до суду.

На основі цього суд вважає доведеним продовження існування ризику вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та констатує, що наразі цей ризик не зменшився.

Вирішуючи питання продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наразі триває підготовче судове засідання, суд ще не переходив до розгляду пред`явленого обвинувачення по суті та не здійснював дослідження доказів, у тому числі показань свідків. У зв`язку з цим на даному етапі кримінального провадження визначальним є створення умов, за яких показання свідків під час судового розгляду будуть повними, всебічними та достовірними. Враховуючи обізнаність обвинуваченого ОСОБА_4 про те, які особи є свідками в межах цього кримінального провадження, про зміст їх показань та їхні персональні дані, суд доходить висновку, що ризик впливу обвинуваченого на свідків є реальним та продовжує існувати.

Окрім того, з огляду на те, що ОСОБА_4 займає посаду Мукачівського міського голови, суд переконаний, що він має стійкі зв`язки із посадовими особами місцевого самоврядування, органів державної влади, посадовими особами правоохоронних органів, а тому має реальні можливості, у тому числі з допомоги цих осіб, впливати на свідків.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд констатує, що на даному етапі судового провадження ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не змінилися.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту щодо того, що припинення застосування до ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, що покладалися на нього у зв`язку з внесенням застави, є підтвердженням припинення існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обов`язки, що передбачені ч. 5, 6 ст. 194 КПК України та що покладаються на підозрюваного/обвинуваченого при застосуванні запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою (у тому числі для альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави при триманні під вартою), є складовою частиною запобіжного заходу. Такі обов`язки доповнюють стримуючий ефект запобіжного заходу, покладаючи на підозрюваного/обвинуваченого додаткові та конкретні обмеження/заборони, спрямовані на мінімізацію ризиків вчинення дій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України. При відсутності таких обов`язків запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, відбувається за рахунок стримуючого ефекту самого запобіжного заходу (наприклад, застави).

Таким чином, припинення застосування до ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, що були покладені на нього у зв`язку з внесенням застави, свідчить про те, що в кримінальному провадженні відпала потреба у застосуванні обмежень/заборон у доповнення до стримуючого ефекту запобіжного заходу, а існуючі ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, можуть бути мінімізовані за рахунок дії самого запобіжного заходу.

Розмір застави визначається у залежності від ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а не процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5, 6 ст. 194 КПК України. У зв`язку з цим припинення дії процесуальних обов`язків не свідчить про припинення дії ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не свідчить про відсутність підстав для застосування застави.

У цьому аспекті суд також вважає необґрунтованими доводи сторони захисту щодо протиправності визначення ОСОБА_4 застави у розмірі більшому, ніж передбачений положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України. Аналіз змісту ч. 3 ст. 183 КПК України, якою регламентовано порядок визначення застави як альтернативного запобіжного заходу до тримання під вартою, та співставлення цього припису з положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України дає можливість дійти висновку про те, що порядок визначення розміру застави при її застосуванні як альтернативного запобіжного заходу відрізняється від порядку визначення її розміру при застосуванні як основного запобіжного заходу і ці порядки не залежать один від одного. На вказаний висновок також орієнтує зміст ч. 3 ст. 183 КПК України, в якій відсутнє посилання на ч. 5 ст. 182 КПК України, натомість міститься вказівка про необхідність визначення застави у розмірі, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим своїх обов`язків. Оскільки ОСОБА_4 застава була визначена як альтернативний запобіжний захід до тримання під вартою, що, у свою чергу, є винятковим, найсуворішим запобіжним заходом, то, вочевидь, розмір застави визначався саме з урахуванням необхідності запобігання ризикам вчинення обвинуваченим дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, але за умов, не пов`язаних з обмеженням свободи обвинуваченого. Слідчим суддею було встановлено, що як альтернатива триманню під вартою достатній стримуючий ефект зможе забезпечити лише застава у розмірі 30 000 000 грн, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 183 КПК України. Суд погоджується з таким рішенням слідчого судді.

Оцінюючи доводи захисту щодо необхідності повернення грошових коштів заставодавцю через зміну його майнового стану, суд звертає увагу, що погіршення майнового становища заставодавця не може бути самостійною причиною для зміни відповідного запобіжного заходу, оскільки у будь-якому випадку сплата заставодавцем коштів в якості застави за підозрюваного або обвинуваченого є актом добровільної волі такої особи, що вчиняється останньою при усвідомленні всіх можливих ризиків та незручностей, які можуть виникнути у зв`язку з поведінкою обвинуваченого та/або тривалістю судового процесу. Тобто внесення грошових коштів в якості застави за іншу особу є згодою заставодавця на відповідні ризики та незручності.

Відтак погіршення майнового становища заставодавця, що обумовлює виникнення потреби у поверненні грошових коштів, які внесені в якості застави, враховується судом лише у сукупності з належною процесуальною поведінкою обвинуваченого, зменшенням ступеня ризиків вчинення обвинуваченим конкретних дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що мають вказувати на можливість забезпечення виконання обвинуваченим своїх обов`язків за рахунок меншого розміру застави і, відповідно, вказувати на відсутність подальшої потреби (легітимної мети) у збереженні за державою відповідної частини грошових коштів фізичної/юридичної особи (заставодавця).

Це пов`язано з тим, що згідно з практикою ЄСПЛ розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу обвинуваченого, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta), 2018, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) [ВП], 2010, § 78; «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), 1968, § 14). Тобто як відносини обвинуваченого із заставодавцем, так і сама особа заставодавця мають значення для визначення розміру застави, а отже і для вирішення питання можливості її зменшення чи повернення.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про продовження існування ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас, фактори, що стосуються заставодавця, враховуються лише у сукупності з факторами зменшення ризику вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України.

У той же час, суд звертає увагу, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.06.2024 розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, було визначено з урахуванням існування ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто з урахуванням існування трьох ризиків.

З 16.12.2024 слідчими суддями Вищого антикорупційного суду при вирішенні питання про продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 у зв`язку з внесенням застави, було констатовано, що ризик вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, припинив своє існування.

Стороною обвинувачення не доведено, що зазначений ризик продовжує існувати на даній стадії судового провадження, а тому суд не знаходить підстав для інших висновків, аніж тих, що були зроблені слідчими суддями.

Припинення існування ризику, який було враховано при визначенні розміру застави, свідчить про зміну обставин, які впливати на застосування відповідного запобіжного заходу. Разом з тим, ці зміни не вплинули на розмір застави, застосованої до ОСОБА_4, у тому числі шляхом перегляду розміру застави під час досудового розслідування. Внаслідок цього до обвинуваченого продовжує застосовуватися запобіжний захід, розмір якого визначено з урахуванням обставин, які вже змінилися на даному етапі судового провадження.

Оскільки розмір застави був визначений з урахуванням існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак на поточній стадії кримінального провадження ризик вчинення ОСОБА_4 цих дій припинив існування, то розмір застави має бути зменшений пропорційно до зміни обсягу ризиків, покладених в основу визначення розміру застави.

При визначенні суми грошових коштів, на яку доцільно зменшити розмір застави, суд враховує 1) що ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати в тій самій мірі, що й на стадії досудового розслідування при застосуванні до нього відповідного запобіжного заходу; 2) потенційний вплив ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на рух цього кримінального провадження.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за можливе зменшити розмір застави до 20 000 000 грн. Зазначений розмір застави є достатнім для мінімізації ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в тій мірі, в якій вони продовжують існувати на даному етапі судового провадження. Сума зменшення розміру застави, що складає 10 000 000 грн, відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України підлягає поверненню заставодавцю.

Отже, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4, поданого захисниками ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .

Керуючись ст. 131, 132, 170-174, 176-178, 182-194, 201, 315, 372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_17 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.09.2024 у справі № 991/8317/24 (провадження № 1-кс/991/8356/24) на наступне майно:

- мобільний телефон мобільний телефон Iphone білого кольору ІМЕІ - НОМЕР_4 ;

- мобільний телефон Iphone чорного кольору ІМЕІ - НОМЕР_2 ;

- ноутбук Lenovo ThinkBook 13S-IML s/n: Р207JRJD.

Повернути ОСОБА_16 мобільний телефон Iphone білого кольору ІМЕІ - НОМЕР_4, мобільний телефон Iphone чорного кольору ІМЕІ - НОМЕР_2, ноутбук Lenovo ThinkBook 13S-IML s/n: НОМЕР_5, що були вилучені під час проведення 27.08.2024 обшуку за місцем його проживання: АДРЕСА_11 .

Клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4, подане захисниками ОСОБА_18 та ОСОБА_19 - задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід у вигляді застави, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 26.06.2024 у справі № 991/5485/24 (провадження № 1-кс/991/5518/24), шляхом зменшення розміру застави до 20 000 000 (двадцяти мільйонів) гривень.

Різницю між розміром застави, визначеним ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.06.2024 у справі № 991/5485/24 (провадження № 1-кс/991/5518/24), та зменшеним розміром застави, визначеним цією ухвалою суду, а саме грошові кошти в сумі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень 00 копійок - повернути заставодавцю ОСОБА_24 (РНОКПП: НОМЕР_8 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.

Головуюча суддя ОСОБА_1