Справа № 991/2838/26

Провадження № 2-з/991/11/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].

Дата і місце постановлення [1-1].

03 квітня 2026 року, місто Київ.

Найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів) [1-2].

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Задорожної Л.І. і Шкодіна Я.В., за участю секретаря судового засідання Волкової М.А.

Імена (найменування) учасників справи (найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб) [1-3].

Позивач - прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Володін Володимир Юрійович, який діє в інтересах держави Україна (01135, місто Київ, вулиця Ісаакяна, 17).

Відповідачі: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ); ОСОБА_2 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).

ОПИСОВА ЧАСТИНА [ІІ].

Суть клопотання, ім`я (найменування) особи, яка його заявила, чи суть іншого питання, що вирішується ухвалою [2-1].

30 березня 2026 року до провадження колегії суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Ткаченка О.В., суддів Крикливої Т.Г. та Чернової О.В. надійшла заява держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Володіна В.Ю. (надалі - прокурор САП), у якій він просить забезпечити позов, про визнання необґрунтованими активами на суму 7.579.452,81 грн і стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цих активів (їх вартості).

31 березня 2026 року на підставі службової записки судді Ткаченка О.В. щодо можливості здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 991/2838/26 (провадження № 2-з/991/11/26), розпорядженням керівника апарату Вищого антикорупційного суду здійснено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи з метою заміни суддів-членів колегії Крикливої Т.Г. та Чернової О.В., у зв`язку з їх перебуванням у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2026 року судді Криклива Т.Г. та Чернова О.В. замінені на суддів Задорожну Л.І. та Шкодіна Я.В.

Зі змісту заяви видно, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою при виконанні повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 5 ст. 290 ЦПК України, та за результатами опрацювання матеріалів, отриманих від Національного антикорупційного бюро України встановлено відомості, що можуть свідчити про набуття необґрунтованих активів ОСОБА_1, який у період з 05 липня 2021 року по 02 серпня 2024 року обіймав посаду начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 та був військовослужбовцем ДПС України.

Так, позивач стверджує, що під час вжиття заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості виявлено факт набуття таких активів іншими фізичними особами за дорученням ОСОБА_1 та встановлено відомості про можливість ОСОБА_1 прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, а саме щодо:

- земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:11:014:0183 (РНОНМ 1967254421101), місце розташування: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, мікрорайон «Шахта», вартістю 135.751,81 грн;

- житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, (РНОНМ 2689628221100), вартістю 6.143.701,00 грн;

- автомобіля TOYOTA RAV-4 HYBRID VIN-код НОМЕР_1, р.н.з. НОМЕР_2, вартістю 1.300.000,00 грн.

Прокурор зазначає, що набуття ОСОБА_2 (бабусею ОСОБА_1 ) активів у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки із кадастровим номером 2124884800:11:014:0183 відбулось за дорученням ОСОБА_1, при цьому сама ОСОБА_2 лише виконала роль номінального власника цих активів. На думку прокурора, ці обставини доводять той факт, що ОСОБА_1 прямо та опосередковано через ОСОБА_2 міг вчиняти щодо вказаних активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Крім того, позивач вважає, що, набуття ОСОБА_3 (пов`язаною особою дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ) транспортного засобу TOYOTA RAV-4 HYBRID відбулось за дорученням ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4, при цьому сама ОСОБА_3 лише виконала роль номінального власника цього транспортного засобу.

На думку прокурора, усі ці активи є необґрунтованими, оскільки наявна визначена ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниця між вартістю цих активів та законними доходами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Свідченням необґрунтованості цих активів є той факт, що протягом вказаного періоду подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали фінансової можливості їх придбати.

За таких обставин, прокурор САП просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 2124884800:11:014:0183 (РНОНМ 1967254421101), місце розташування: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, мікрорайон «Шахта»;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, (РНОНМ 2689628221100).

Позивач також зазначає, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи (оформлення майна особи, уповноваженої на виконання функцій держави на інших фізичних осіб, приховування факту володіння ним), які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Крім того, позивач вважає, що накладення арешту на два спірних активи суттєво не вплине на майнові права відповідачів, оскільки вони матимуть можливість використовувати це майно протягом дії заходів забезпечення позову.

Заяву про забезпечення позову прокурор САП просить розглядати без повідомлення відповідачів.

На підтвердження обставин, зазначених у заяві про забезпечення позову, прокурором було надано диск DVD-R з доказами в електронному вигляді, які обґрунтовують подану заяву, а саме: том № 1 на 272 арк.; том № 2 на 249 арк.; том № 3 на 226 арк.; том № 4 на 259 арк.; том № 5 на 203 арк.; том № 6 на 281 арк.; том № 7 на 264 арк.; том № 8 на 249 арк.; том № 9 на 243 арк.; том № 10 на 290 арк.; том № 11 на 87 арк.; том № 13 на 73 арк.; акт огляду від 11.03.2026; інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки на 2 арк.; інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо житлового будинку на 2 арк.; копія наказу заступника Генерального прокурора - Керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про переведення на 1 арк. (оригінал у Спеціалізованої антикорупційної прокуратури).

Прокурор САП Володін В.Ю. у судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримав та просив задовольнити.

Суд дослідив вимоги заяви про забезпечення позову, а також додані до неї матеріали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІІ].

Мотиви висновків суду і закон, яким він керувався, постановляючи ухвалу [3-1].

Відповідно до вимог ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

Відповідно до статті 41 Конституції України: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 ЦПК України: «Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються Вищим антикорупційним судом».

Відповідно до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України: «Позов забезпечується: накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави».

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України: «Заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо».

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 153 ЦПК України: «Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача, у разі якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу».

Відповідно до вимог ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст. 290 ЦПК України: «Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора. Позов пред`являється щодо: активів, набутих після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів", якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України. Для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття. Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 292 ЦПК України: «У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів».

Вимоги заяви щодо її розгляду без повідомлення відповідачів суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що у разі повідомлення відповідачів про дату та час розгляду заяви про забезпечення позову, вони, для збереження активів, можуть вжити заходів по їх відчуженню, що, в свою чергу, унеможливить застосування заходу забезпечення позову, а у випадку визнання активів необґрунтованими - стягнення наявних на цей час активів та значно ускладнить виконання судового рішення. У зв`язку з чим, судом прийнято рішення про розгляд заяви про забезпечення позову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави без повідомлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Щодо вимог заяви про забезпечення позову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про визнання необґрунтованими активами шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено:

- до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті;

- до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Прокурор у своїй заяві вказує двох відповідачів та просить визнати їх боржниками:

- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) - який на думку прокурора доручив іншим фізичним особам набути необґрунтовані активи перебуваючи на посаді начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 та був військовослужбовцем ДПС України;

- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) - яка є бабусею ОСОБА_1, та на думку прокурора набула у власність необґрунтовані активи за дорученням ОСОБА_1 .

Зі змісту заяви про забезпечення позову, а також доданих до неї матеріалів видно, що активами, які є предметом спору та щодо обґрунтованості набуття яких відповідачем у прокурора існує обґрунтований сумнів є:

- земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:11:014:0183 (РНОНМ 1967254421101), місце розташування: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, мікрорайон «Шахта», вартістю 135.751,81 грн, право власності на яку зареєстровано на пов`язану особу - ОСОБА_2 (бабусю суб`єкта декларування);

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, (РНОНМ 2689628221100), вартістю 6.143.701,00 грн, право власності на який зареєстровано на пов`язану особу - ОСОБА_2 (бабусю суб`єкта декларування);

- автомобіль TOYOTA RAV-4 HYBRID VIN-код НОМЕР_1, р.н.з. НОМЕР_2, вартістю 1.300.000,00 грн, право власності на який було зареєстровано на пов`язану особу - ОСОБА_3 (пов`язаною особою дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ) та який 22 січня 2025 року, згідно з договором купівлі продажу транспортного засобу № 6718/25/008316 було відчужено.

Зазначені активи та їх вартість можуть бути визнані необґрунтованими та стягнуті в дохід держави. Отже є правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в цій категорії справ (ч. 3 ст. 151 ЦПК України). В той же час, питання щодо обґрунтованості цього твердження та вимог прокурора вирішуватиметься за результатами розгляду справи відповідно до ст. 291 ЦПК України.

У відповідності до постанови Верховного Суду у справі № 760/34352/21 від 23.12.2022, суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Пункт 1-1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Досліджені додатки до заяви про забезпечення позову дають підстави для висновку про існування спору між сторонами щодо визнання необґрунтованими активів на суму 7.579.452,81 грн.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 290 ЦПК України Спеціалізована антикорупційна прокуратура вживає заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості. Як зазначив у заяві про забезпечення позову прокурор, при виконанні Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та за результатами опрацювання матеріалів, отриманих від Національного антикорупційного бюро України встановлено відомості, що можуть свідчити про набуття необґрунтованих активів ОСОБА_1, який у період з 05 липня 2021 року по 02 серпня 2024 року обіймав посаду начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 та був військовослужбовцем ДПС України.

Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов, серед іншого, забезпечується накладенням арешту на активи відповідача, які є предметом спору.

Враховуючи, що активами, які є предметом спору та щодо обґрунтованості набуття яких відповідачами у прокурора існує обґрунтований сумнів є нерухоме майно, існують законні підстави для накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку із кадастровим номером 2124884800:11:014:0183.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурором доведено існування спору між сторонами та зв`язку між розміром позовних вимог із обраним заходом забезпечення позову і вартістю активів, які є предметом спору, з огляду на що вимоги заяви підлягають задоволенню.

Стосовно втручання у права та інтереси відповідачів суд зазначає наступне. Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»), тобто має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Отже, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право розпоряджатись ним на певний час до вирішення судом спору по суті. Такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як власників майна, оскільки, майно, на яке накладається арешт, залишається у їх володінні та користуванні.

Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном, оскільки заборона на користування майном є окремим видом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, який у цьому випадку не розглядається.

Суд також враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України, може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Однак, у цьому випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власник не обмежується у праві володіння та користування майном та, як наслідок, не вбачається наявності жодних збитків, пов`язаних із забезпеченням позову.

Суд, з огляду на наведене і керуючись вимогами ст. ст. 149-153, 260, 261, 268, 290-292, 353-354 ЦПК України, дійшов висновку про задоволення заяви прокурора САП про забезпечення позову.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІV].

Висновки суду [4-1].

Суд постановив.

1. Заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Володіна Володимира Юрійовича про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів - задовольнити.

2. Накласти арешт на активи (без заборони користування ними), щодо яких прокурор має намір пред`явити позов про визнання їх необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, а саме на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 2124884800:11:014:0183 (РНОНМ 1967254421101), місце розташування: Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, мікрорайон «Шахта»;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, (РНОНМ 2689628221100).

3. Стягувачем на підставі цієї ухвали є прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Володін Володимир Юрійович, який діє в інтересах держави Україна (код ЄДРПОУ 45252419, адреса: 01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 17), а боржниками:

- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 );

- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).

4. Повний текст ухвали складено 08 квітня 2026 року.

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [4-2].

Ухвала складена та підписана 03 квітня 2026 року.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили негайно після її підписання. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя Олег ТКАЧЕНКО

Судді Лариса ЗАДОРОЖНА

Ярослав ШКОДІН