Справа № 991/2509/26

Провадження № 11-сс/991/226/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.03.2026 про застосування запобіжного заходу стосовно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 42026000000000221 від 21.02.2026.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.03.2026 частково задоволено клопотання прокурора, застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з дня його фактичного затримання (16.03.2026), тобто до 14.05.2026 включно. Визначено ОСОБА_5 заставу у сумі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) грн, у разі внесення застави покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими Головного слідчого управління ДБР України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026000000000221 від 21.02.2026, у межах якого ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

Дослідивши копії матеріалів кримінального провадження № 42026000000000221 від 21.02.2026, слідчий суддя прийшов до переконання про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_5 . Вказав, що досліджені докази дають підстави вважати, що відбулися події описаного стороною обвинувачення злочину, та достатньою мірою вказують на можливу безпосередню причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Також слідчий суддя вважав доведеним існування чотирьох ризиків, а саме: ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; ризику знищення, схову або спотворення речей чи документів, які можуть мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних або інших осіб; ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи підстави застосування запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов до переконання, що з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим, позаяк застосування на цей час щодо підозрюваного іншого запобіжного заходу не відповідатиме обставинам цього провадження.

Під час визначення розміру застави слідчий суддя вказав, що прокурором не доведено необхідність призначення в цьому випадку застави в розмірі, який перевищує визначений законом граничний розмір, пославшись лише на суму неправомірної вигоди та вважав справедливим визначити підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 грн, з покладенням на підозрюваного процесуальних обов`язків.

2. Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, в апеляційній скарзі з доповненнями, прохає ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.03.2026 скасувати, постановити нову, якою обрати ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказує, що слідчим суддею не надано відповіді на жоден з аргументів сторони захисту, які зазначені в письмових запереченнях на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та були озвучені захистом в ході судового розгляду, як щодо необґрунтованості повідомленої підозри, так і щодо відсутності ризиків. Не доведення стороною обвинувачення ризиків полягає у наступному: 1) ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки; має на утриманні неповнолітніх дітей та дружину, офіційно працевлаштований; 2) 16.03.2026 за місцем проживання та в автомобілі ОСОБА_5 було проведено ряд обшуків, отримано доступ до заблокованого телефону, і вказане нівелює ризик знищення, спотворення речей та документів; 3) твердження прокурора про вплив на свідків та інших осіб є лише припущеннями; 4) ризик перешкоджання кримінальному провадженню або вчинення іншого кримінального правопорушення не підтверджується жодними наявними доказами та є абстрактним. ОСОБА_5 є військовослужбовцем В/Ч НОМЕР_1 та має позитивні характеристики.

Крім того, захисник вказує, про незгоду із визначеною сумою застави, яка, з урахуванням майнового стану сім`ї ОСОБА_5, є непомірною. Про це можуть свідчити, як довідки про доходи ОСОБА_5, які долучались стороною захисту до письмових заперечень, так і нові довідки, які ОСОБА_5 зміг отримати лише після свого звільнення з-під варти.

Додатковим підтвердженням того, що родина ОСОБА_5 не мала і не має можливості внести навіть наявну суму застави є те, що застава була внесена колишнім роботодавцем ОСОБА_5 - ТОВ «ГЕОРЕСЕРЧІНГ», що підтверджується платіжною інструкцією. Фактично у ОСОБА_5 зараз виникла заборгованість перед своїм колишнім роботодавцем.

Крім того, сторона захисту зауважує, що ОСОБА_5 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри з ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 364 КК України на ч. 4 ст. 27, ч. 5 ст. 4261 КК України, й з урахуванням вказаного, підозра, яка була покладена в обґрунтування ухвали слідчого судді втратила свою актуальність, що виключає можливість застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Сторона захисту вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 27, ч. 5 ст. 4261 КК України, зводиться до загальних тверджень, які самі по собі не утворюють складу злочину.

Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 посилаючись на істотне порушення вимог кримінально процесуального закону, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, в апеляційній скарзі з доповненням прохає скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.03.2026 та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42026000000000221 від 21.02.2026, та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 7790,60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 25 000 000 грн. У разі внесення застави прохає покласти на підозрюваного обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого судді, прокурора та слідчого; не відлучатися із міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні ОСОБА_13 і ОСОБА_14 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України й в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі встановлено наявність обґрунтованої підозри, повідомленої ОСОБА_5, наявність доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Водночас прокурор вказує, що слідчим суддею не надано належної оцінки його доводам щодо визначення розміру застави, як і не вмотивовано рішення слідчого судді щодо визначення суми застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Прокурор зауважує, що під час вчинення злочину предметом неправомірної вигоди були грошові кошти у розмірі 622 100 доларів США, з яких фактично одержано 322 100 доларів США. Крім того, слідчим суддею не повною мірою враховано майновий стан ОСОБА_5, а саме приналежність йому транспортного засобу марки «LAND ROVER RANGE ROVER», 2018 року випуску, мотоциклу марки «TRIUMPH TRIDENT 660», 2024 року випуску та 2 гаражів, які знаходяться у м. Вишневе, Київської обл.

Крім того, прокурор вказує, що визначений судом розмір застави ОСОБА_5 у максимальному розмірі, передбаченого КПК України для особливо тяжкого злочину (998 400 грн), повністю нівелює завдання запобіжного заходу як такого, оскільки не здатний належним чином забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного, позаяк втрата цієї суми, на переконання сторони обвинувачення, не буде надмірним тягарем та належним стримуючим фактором задля запобігання існуючим ризикам. Враховуючи виключність даного випадку, викликану резонансом події, матеріальний стан підозрюваного та те, що застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов`язків, прокурор вважає за необхідне визначити заставу саме у розмірі 7790,60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 25 000 000 грн.

3. Позиції учасників судового провадження.

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6, наполягали на її задоволенні. Заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги захисника, наполягав на її задоволені. Заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.

4.Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК України ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі передбачені ст. 178 КПК України.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання прийшов до висновків про обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5, а отже про реальність події описаного стороною обвинувачення злочину, та причетність до його вчинення ОСОБА_5, тією мірою, яка виправдовує необхідність подальшого досудового розслідування.

При цьому з апеляційної скарги захисника вбачається, що сторона захисту не наводить доводів про необґрунтованість повідомленої 17.03.2026 ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, але зосереджує свою увагу на змісті повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 25.03.3026, відповідно до якої кваліфікація дій ОСОБА_5 була змінена на ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 4261 КК України. У доповненнях до апеляційної скарги захисник наводить доводи про необґрунтованість саме зміненої підозри, зменшення обсягу обвинувачення у порівнянні з первинною підозрою та зазначає, що такі обставини суттєво впливають на оскаржуване рішення слідчого судді.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 17.03.2026 прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42026000000000221 від 21.02.2026, ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України (т. 1 а. п. 205 - 213).

18.03.2026 прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 до Вищого антикорупційного суду подано клопотання про застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т. 1 а. п. 2 - 13).

18.03.2026 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду розглянув вказане клопотання та постановив оскаржувану ухвалу (т. 2 а. п. 216 - 227).

Надалі, 25.03.2026 прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, ОСОБА_5 було вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до якої сторона обвинувачення змінила кваліфікацію дій підозрюваного на ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 4261 КК України (т. 3 а. п. 85 - 95).

Колегія суддів не може погодитись з наведеними доводами апеляційної скарги захисника, оскільки предметом оцінки слідчого судді були саме обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, викладені у клопотанні прокурора та повідомленні про підозру від 17.03.2026, і саме в розрізі цих обставин суд апеляційної інстанції може оцінювати рішення слідчого судді, з урахуванням тих матеріалів, які були надані слідчому судді та перебували у його розпорядженні на час прийняття оскаржуваного рішення.

Як вбачається з матеріалів апеляційного провадження, на момент розгляду клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 із новою правовою кваліфікацією його дій, не існувало, а відтак, кваліфікація дій підозрюваного за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 4261 КК України, не була предметом дослідження та оцінки слідчим суддею на момент постановлення оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів не може врахувати обставини та процесуальні рішення, які фактично виникли після постановлення оскаржуваної ухвали, оскільки це виходить за межі предмета апеляційного перегляду, однак наведені обставини можуть бути підставою для ініціювання питання про зміну запобіжного заходу, з підстав, визначених ст. 201 КПК України.

Відтак, виходячи із принципу диспозитивності, який заснований на вільному використанні сторонами кримінального провадження своїх прав, передбачених КПК, з огляду на визначені ст. 404 КПК межі апеляційного перегляду, а також враховуючи предмет апеляційного оскарження, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника в цій частині.

Надалі колегія суддів оцінює доводи апеляційної скарги захисника в частині встановлених слідчим суддею ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України.

Так, слідчий суддя вважав доведеним існування чотирьох ризиків, а саме: ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; ризику знищення, схову або спотворення речей чи документів, які можуть мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних або інших осіб; ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Водночас сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.

Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з особою останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Оцінюючи наявність ризику переховування колегія суддів вважає слушним посилання слідчого судді в тому числі на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.

Так, на момент розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5, останній підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, який є особливо тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Крім того, колегія суддів враховує, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрювався на той момент ОСОБА_5 віднесений законодавцем до категорії корупційних, у зв`язку з чим слідчим суддею правильно констатовано, що ОСОБА_5 не може розраховувати на застосування до нього заохочувальних заходів кримінально-правового впливу.

Міра покарання, яке може бути призначена підозрюваному у випадку визнання його винним, не є вирішальним фактором, але на неї слід зважати при врахуванні наявності ризику переховування, відповідно до положень ст. 177 КПК України. Існуюча ймовірність притягнення у майбутньому підозрюваного до кримінальної відповідальності з усіма негативними для особи наслідками може мати значення при визначенні ризику переховування.

Заперечення ж захисником таких висновків, з підстав того, що підозрюваний одружений, має на утримані двох малолітніх дітей одна з яких є дитиною з інвалідністю, батька похилого віку, офіційно працевлаштований та володіє нерухомістю у м. Вишневе, не є вирішальними для колегії суддів. У цьому аспекті важливим є те, що ОСОБА_5 набув статус підозрюваного в актуальному провадженні лише 17.03.2026. Відтак ключовим фактором при оцінці ризику переховування має бути ймовірність вжиття особою відповідних дій та заходів саме після набуття статусу підозрюваного.

Колегія суддів вважає також обґрунтованим встановлення слідчим суддею ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Так, ОСОБА_5 повідомляв ОСОБА_12, що він діє від імені вищого керівництва Центрального апарату СБ України, крім того, ОСОБА_5 у присутності ОСОБА_12 телефонував на гучному зв`язку і розмовляв з іншими підозрюваними ОСОБА_14 та ОСОБА_13 (протоколи допиту свідка т. 1 а. п. 105 - 110; 174 - 178; протокол НСРД т. 2 а. п. 172 - 202). Тобто підозрюваний своїми діями створював у ОСОБА_12 переконання про його впливові зв`язки та значні можливості, а тому маючи певне коло знайомств/зв`язків серед працівників правоохоронних органів, ОСОБА_5 може опосередковано вчиняти дії для знищення, спотворення речей чи документів, які можуть мати істотне значення для кримінального провадження задля уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Оцінюючи ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків, колегія суддів враховує, що вплив може полягати у здатності особи завдяки її авторитету, особистим якостям, дружнім чи іншого роду стосункам, вносити певні суттєві корективи у показання таких осіб. Колегія суддів бере до уваги можливий характер взаємовідносин між підозрюваними та іншими особами, які вже допитані або ж будуть допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні. А тому цілком ймовірно вважати, що ОСОБА_5 може вжити заходів, щоб вплинути на таких осіб аби уникнути кримінальної відповідальності.

Колегія суддів враховує, специфіку отримання показань свідків судом (або безпосередньо, згідно з вимогами ст. 23 КПК України, або отримання їх в порядку ст. 225 КПК України), що обумовлює актуальність вказаного ризику до відповідної стадії судового розгляду.

Посилання сторони захисту на те, що матеріали справи не містять підтверджень того, що ОСОБА_5 здійснював або намагався здійснювати будь-який вплив на свідків або інших осіб, колегією суддів сприймаються критично, адже актуальність вказаного ризику обумовлюється динамічністю досудового розслідування. В той час, як наявність зазначеного ризику слідчим суддею встановлюється з огляду на саму лише вірогідність здійснення підозрюваним впливу на свідків або інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, для нівелювання чого й застосовується запобіжний захід у кримінальному провадженні.

Відтак, керуючись своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується зі слідчим суддею, що вірогідність такого ризику існує тою мірою, щоб бути підставою для застосування запобіжного заходу.

Також колегія суддів вважає, що наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється в тому, що виконував роль пособника у кримінальному провадженні, який розмовами, порадами, переконував ОСОБА_12 в необхідності передачі неправомірної вигоди ОСОБА_14 у сумі 22 100 доларів США, а також ОСОБА_13 600 тис. доларів США, з яких реально отримав від ОСОБА_12 22 100 доларів США та 300 тис. доларів США, для передачі цим особам. На переконання колегії суддів, ОСОБА_15 через знайомих працівників правоохоронних органів може вживати заходів для перешкоджання кримінальному провадженню, в чому може бути зацікавлений не лише він, а й інші підозрювані.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів констатує, що встановлені слідчим суддею ризики не є абстрактними та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Що стосується розміру застави, визначеного слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, з яким не згодна як сторона захисту, так і прокурор, колегія суддів оцінює таки доводи апеляційних скарг наступним чином.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; наявність ризиків, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її внесення, а також за певних обставин розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України особі, підозрюваній чи обвинуваченій у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 12 КК України передбачено, що особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути наперед непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб в особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин у кримінальному провадженні.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках» є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для суду орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була заздалегідь непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості внесення застави.

Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквівалента відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків або ймовірної неправомірної вигоди для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.

Як вбачається з матеріалів клопотання прокурор прохав застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави 25 000 000 грн. Саме таку заставу прокурор вважав помірною з урахуванням обставин кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор також посилається на те, що слідчим суддею не повною мірою враховано майновий стан підозрюваного, а саме приналежність йому транспортного засобу марки «LAND ROVER RANGE ROVER», 2018 року випуску, мотоциклу марки «TRIUMPH TRIDENT 660», 2024 року випуску та 2 гаражів, які знаходяться у м. Вишневе, Київської обл.

При цьому, слідчим суддею констатовано, що стороною обвинувачення не доведено необхідності встановлення розміру застави з перевищенням встановленого законом граничного розміру, з посиланням лише на розмір неправомірної вигоди.

Колегія суддів вказує, що предметом перегляду в апеляційному порядку є законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді на момент її постановлення, з урахуванням тих обставин та матеріалів, які були надані слідчому судді та існували на час постановлення оскаржуваного рішення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, на момент розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор не надав слідчому судді матеріали щодо майнового стану ОСОБА_5 або його можливостей оперувати певними активами або коштами, зокрема й такими, які офіційно не декларувались особою. Ті матеріали, на які посилається прокурор у доповненнях до апеляційної скарги, а саме: відомості з державного реєстру речових прав; реєстраційна картка транспортного засобу (т. 3 а. п. 70 - 72), з урахуванням яких слідчий суддя мав би визначити розмір застави запропонований прокурором, не були предметом дослідження та оцінки слідчим суддею і в ході апеляційного розгляду прокурором не було доведено можливість використання судом таких відомостей, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 404 КПК.

З огляду на викладене, колегія суддів не враховує ті обставини та матеріали, які не були предметом дослідження та оцінки слідчим суддею.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині визначення розміру застави, та вказує, що запропонований прокурором розмір застави у сумі 25 000 000 грн є необґрунтованим, водночас як визначена слідчим суддею застава у розмірі 998 400 грн відповідатиме меті застосування запобіжного заходу у цьому провадженні та особі підозрюваного.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що розмір застави, встановлений слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, є непомірним, оскільки така застава була внесена за підозрюваного повністю у розмірі 998 400 грн (т. 2 а. п. 232), що свідчить про спроможність підозрюваного організувати внесення застави та неактуальність тверджень сторони захисту про непомірність її розміру.

Висновки суду.

Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, відомості про його майновий стан, наявність у нього соціальних зв`язків, співмірність застосованого запобіжного заходу та покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків особі підозрюваного та обставинам провадження, і констатує, що слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків та постановив ухвалу, яка відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості. Водночас доводи апеляційних скарг захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому їх слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.03.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3