Справа № 991/136/26

Провадження 1-кп/991/2/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

представника потерпілого ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні №52023000000000229 від 23.05.2023,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52023000000000229 від 23.05.2023 щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 364 КК України, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

До суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання, а також про зміну одного з покладених на нього додаткових обов`язків.

Сторона захисту зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.07.2025 (справа № 991/6784/25) до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 8 500 000 грн з покладенням певних процесуальних обов`язків, які надалі неодноразово продовжувалися ухвалами слідчих суддів від 01.09.2025, від 30.10.2025, від 26.12.2025, а востаннє - ухвалою колегії суддів від 25.02.2026 у даному кримінальному провадженні.

Захисник обґрунтовує клопотання відсутністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини першої статті 177 КПК України. На переконання сторони захисту, ризик переховування обвинуваченого від суду носить виключно формальний характер і не підтверджується жодними об`єктивними даними. Захисник наголошує на тривалому та незмінному місці проживання обвинуваченого, наявності сталих соціальних і економічних зв`язків в Україні, що свідчить про зосередження центру його життєвих інтересів виключно в межах держави. Крім того, обвинувачений систематично з`являється на всі судові засідання та виклики. Факти попередніх перетинів державного кордону з обов`язковим поверненням в Україну захист розцінює як підтвердження його добросовісної поведінки. Сторона захисту також вважає, що сама по собі суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для висновку про існування ризику ухилення від суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків захисник зазначає, що він має декларативний характер, оскільки відсутні будь-які докази психологічного чи фізичного тиску на свідків. Усі можливі свідки вже допитані та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а орган досудового розслідування не ініціював застосування щодо них заходів безпеки.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на думку захисту, також відсутній, оскільки досудове розслідування на цей час повністю завершено, стадія збирання доказів закрита, а отже, будь-яка можливість створення штучних доказів чи втручання в доступ до документів виключена.

Додатково захисник просить змінити обов`язок не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду на обов`язок не відлучатися за межі України без дозволу суду. Таку зміну він мотивує необхідністю виконання державного контракту № 370/3/5/6/2/12 від 30.06.2025, укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «Аксарія» в особі директора ОСОБА_6, предметом якого є поставка товарів оборонного призначення. Захисник зазначає, що конкретне місце поставки, приймання-передачі товару та підписання супровідних документів стає відомим безпосередньо перед відвантаженням і може знаходитися за межами Київської області. Процедура отримання дозволу суду на виїзд потребує часу, що унеможливлює оперативне виконання контракту в строки, визначені замовником.

В підготовчому судовому засіданні 08.04.2026 захисник ОСОБА_7 повністю підтримав заявлені вимоги клопотання. Обвинувачений ОСОБА_6 також підтримав позицію захисника та додатково пояснив, що залучення інших штатних працівників товариства до поїздок у військову частину неможливе через їхні побоювання за особисту безпеку.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання в повному обсязі. Він вказав, що запобіжний захід у вигляді застави застосовано обгрунтовано, наголосив на актуальності ризиків, які неодноразово встановлювалися судом при обранні запобіжного заходу та продовженні процесуальних обов`язків, та зазначив, що існуючий обсяг покладених на обвинуваченого обов`язків достатньою мірою забезпечує належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 .

Дослідивши клопотання, заслухавши позиції учасників провадження, суд дійшов до таких висновків.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.07.2025 у справі №991/6784/25, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.07.2025, клопотання прокурора задоволено частково: застосовано щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 8 500 000 грн з покладенням певних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, відмовлено у покладенні обов`язку носити електронний засіб контролю.

Визначену суму застави сплачено у повному обсязі.

Строк дії покладених обов`язків неодноразово продовжувався, а саме ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 01.09.2025, від 30.10.2025, від 26.12.2025.

Востаннє ухвалою колегії суддів від 25.02.2026 продовжено до 25.04.2026 строк дії таких обов`язків: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатись за межі Київської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 щодо обставин даного кримінального провадження; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений має право звернутися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків чи про зміну способу їх виконання. Така зміна можлива за наявності нових обставин, які свідчать про зменшення раніше встановлених ризиків або про об`єктивну неможливість дотримання попередніх обов`язків.

При вирішенні даного клопотання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.

Аналізуючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь вірогідності, що особа вдасться до спроби протидії досудовому розслідуванню та судовому розгляду у формах, що передбачені ч. 1 ст.177 КПК України. Водночас закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності вчинення зазначеною особою позапроцесуальних дій. При цьому, згідно з приписами КПК України обов`язок належного обґрунтування існування ризиків кримінального провадження покладається саме на сторону обвинувачення.

Отже, для підтвердження ризику достатнім є встановлення обґрунтованої ймовірності такої поведінки обвинуваченого за певних фактичних обставин, що прямо випливає з превентивної природи запобіжних заходів.

Востаннє питання наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 було предметом всебічної оцінки колегії суддів під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на нього обов`язків. Ретельно дослідивши фактичні обставини кримінального провадження, покладені в основу доводів сторони обвинувачення, та надавши належну правову оцінку контраргументам сторони захисту, колегія суддів постановила ухвалу від 25.02.2026, якою строк дії обов`язків продовжила на два місяці. Таке рішення зумовлене встановленням реальності ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків.

Як вже констатовано раніше, правовою підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту є встановлення нових фактичних даних, які або існували під час прийняття попереднього судового рішення, але про які не було відомо сторонам, або які виникли вже після останнього судового розгляду. Однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами та вони мають підтверджувати зменшення існуючих ризиків або об`єктивну неможливість дотримання обвинуваченим визначених судом обов`язків.

У той час стороною захисту не представлено жодних нових даних, які б підтверджували зміну обставин провадження чи зменшення встановлених колегією суддів ризиків. У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що встановлені ризики втратили свою актуальність.

Надаючи правову оцінку можливості зміни запобіжного заходу у вигляді застави в сумі 8 500 000 грн на особисте зобов`язання, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.

Зміст застави полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч.1 ст.182 КПК України).

Вказаний запобіжний захід є безстроковим і, відповідно, його дія може припинитись лише внаслідок зміни на інший або скасування.

Суд особливо наголошує, що обраний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 8 500 000 гривень є співмірним, ефективним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Механізм застави базується на економічній заінтересованості обвинуваченого та заставодавців у збереженні значної грошової суми. У разі невиконання покладених обов`язків внесені кошти можуть бути звернені в дохід держави. Такий реальний майновий ризик створює потужний стримувальний ефект, поєднуючи матеріальний стимул зі збереженням особистих та моральних зобов`язань перед заставодавцями. Саме завдяки цьому застава забезпечує значно вищий рівень гарантій належної поведінки порівняно з більш м`якими заходами.

Сторона захисту наполягала на зміні запобіжного заходу, посилаючись на добросовісну процесуальну поведінку обвинуваченого протягом усього періоду досудового розслідування та підготовчого провадження, міцність та стійкість соціальних зв`язків, а також на явку за кожним викликом органу досудового розслідування та суду.

Проте, на переконання суду, належна процесуальна поведінка обвинуваченого навпаки свідчить про дієвість застосованого запобіжного заходу саме у визначеному розмірі застави.

Варто наголосити також, що дотримання обвинуваченим покладених обов`язків є нормою, а не винятком, і свідчить саме про ефективність чинного запобіжного заходу, а не про потребу в його пом`якшенні.

Суду не надано відомостей про те, що обставини, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, змінились до такої міри, що можуть вплинути на рішення суду в частині зміни запобіжного заходу в бік його суттєвого пом`якшення чи зменшення обсягу відповідних обов`язків.

В умовах існування встановлених судом обґрунтованих ризиків, які, як вже встановлено колегією суддів, на теперішній час не відпали та не зменшилися, особисте зобов`язання вочевидь не спроможне забезпечити схожий із заставою стримувальний ефект, що не відповідає меті запобіжного заходу та завданням кримінального провадження в цілому.

На підставі викладеного, з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого та обґрунтованої наявності ризиків, передбачених п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, саме існуючий запобіжний захід у визначеному розмірі із покладенням відповідних обов`язків є співмірним із ризиками, відповідає критеріям розумності, пропорційності та необхідності, та здатний забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки.

Щодо вимоги про зміну обов`язку не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду на обов`язок не відлучатися за межі України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Право ОСОБА_6 на виїзд за межі Київської області без дозволу суду обмежено обов`язком, передбаченим п.2 ч.5 ст.194 КПК України та покладеним на нього в межах запобіжного заходу.

Доцільність покладення та збереження дії вказаного обов`язку безпосередньо пов`язана із доведенням ризику ухилення обвинуваченого від явки до суду. Відповідно суд дійшов висновку, що потреби забезпечення завдань кримінального провадження у цьому випадку виправдовують обмеження права особи на вільне пересування, а вказане втручання відповідає вимогам закону та легітимній меті.

При цьому згідно рішення суду обвинувачений ОСОБА_6 не позбавлений права виїжджати за межі Київської області - він має можливість робити це за попереднім дозволом суду. Такий порядок забезпечує баланс між інтересами кримінального провадження та правами обвинуваченого. А зміна цього обов`язку можлива лише за умови, якщо ризик суттєво зменшився або може бути нівельований іншим чином.

З досліджених матеріалів вбачається, що 30.06.2025 ОСОБА_6, обіймаючи посаду директора ТОВ «Аксарія» (виконавець), уклав із військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) державний контракт №370/3/5/6/2/12 на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення (далі - Контракт).

Розділом 5 Контракту врегульовано порядок постачання та передачі товару.

Визначено термін постачання товару відповідно до специфікації постачання товару, що є додатком №1 до Контракту, до 01.09.2026 включно.

Умовами Контракту передбачено можливість дострокового постачання товару за письмовою згодою сторін. Коригування строку постачання допускається в обґрунтованих випадках за взаємною згодою, з урахуванням положень розділу 8 («Обставини непереборної сили»), та за умови погодження таких змін не пізніше ніж за 7 календарних днів до кінцевої дати постачання.

Місцем постачання товару визначено військову частину НОМЕР_2 (вантажоодержувач) або іншу військову частину за вказівкою замовника.

Акт приймання-передачі товару підписується представником військової частини, яка приймає товар, та представником постачальника, який передає товар.

З наведених положень випливає, що кінцевий термін постачання товару настане орієнтовно через п`ять місяців. Разом з тим, захистом не надано жодних відомостей, які б свідчили про реальну можливість (або планування) виконання договірних зобов`язань у найближчій перспективі.

Також у матеріалах клопотання відсутні докази виключності повноважень ОСОБА_6 на завершальному етапі виконання державного контракту, що свідчили б про неможливість завершення договірних зобов`язань без його особистої участі.

Зокрема, зі змісту п. 5.4 Контракту вбачається, що уповноваженою особою з боку виконавця під час процедури приймання-передачі товару є представник постачальника, який передає товар. Таким чином, коло осіб, наділених правом підпису відповідних документів, не обмежується виключно керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксарія», а може включати інших осіб, яким таке право делеговане на підставі довіреності або відповідних розпорядчих актів.

Обґрунтування обвинуваченого щодо виключності його особи у процедурі приймання-передачі товару через відмову штатного персоналу від поїздки до військової частини з міркувань безпеки суд вважає непереконливим.

Оцінюючи наявність виняткових обставин, суд зауважує, що комерційні інтереси обвинуваченого не мають безумовного пріоритету над завданнями кримінального провадження та не свідчать про непропорційність встановленого обмеження, оскільки правовий статус обвинуваченого об`єктивно передбачає певний ступінь звуження прав і свобод задля забезпечення цілей правосуддя.

Крім цього, стороною захисту не надано доказів того, що участь у процедурі підписання акта приймання-передачі товару іншої уповноваженої особи (представника), а не особисто обвинуваченого, може негативно вплинути на кінцевий результат виконання договірних зобов`язань чи спричинити шкоду інтересам сторін.

Виходячи з принципу пропорційності, суд вважає, що ділова активність обвинуваченого, особливо в умовах відсутності будь-яких негативних наслідків для господарської діяльності очолюваного ним підприємства, не спростовує необхідності збереження раніше встановленого обов`язку саме у визначених межах.

З урахуванням сукупності викладених обставин колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 193, 194, 201, 315, 372, 376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 відмовити.

Ухвала набуває законної сили з моменту постановлення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3