УХВАЛА

30 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 991/476/19

провадження № 51 - 949 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2026 року, 

встановив:

У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд вказаних судових рішень в касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п. 4 ч. 2, ч. 3 зазначеної статті.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.

Суд касаційної інстанції є судом права та у силу ст. 433 КПК не досліджує доказів, не перевіряє їх з погляду достовірності, не ревізує висновків щодо фактичних обставин, при вирішенні справи виходить із фактів, установлених судами попередніх інстанцій та уповноважений скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК. Тому скаржник має обґрунтувати допущення в конкретній справі саме істотних порушень закону, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування вироку та ухвали.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на незаконність вироку Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2023 року та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2026 року щодо ОСОБА_5 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність. При цьому не зазначає таких порушень КПК, які з огляду на положення статей 84-87, 92, 94, 370, 374, 404, 405, 412, 413, 419 КПК слугували б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник посилається на порушення вимог ст. 323 КПК. Водночас захисник не обґрунтував незаконність рішення Вищого антикорупційного суду з урахуванням положень ст.ст. 318, 323, 324 КПК, які передбачають обов`язкову участь сторін у судовому розгляді та визначають наслідки їх неприбуття. Зокрема, у скарзі не наведено доводів щодо того, чи була відсутність прокурора та обвинуваченого такою, що унеможливлювала розгляд справи, а також не пояснено, яким чином ці обставини вплинули на законність ухваленого рішення у розумінні ст. 412 КПК.

Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно положень ч. 6 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається під вартою.

Зазначену вимогу захисником не виконано, оскільки зі змісту долучених до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що наданої кількості примірників недостатньо для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження ( прокурор, 2 засуджених, 8 захисників, 4 представники потерпілих ).

Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка захисника з приводу участі у касаційному розгляді, з урахуванням положень ч.ч. 1, 7 ст. 336 КПК.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши захиснику строк для усунення недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2023 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2026 року щодо ОСОБА_5 , залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

 

 

ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3